25 січня з’їзд НРУ розглядатиме питання про виключення Ярослава Кензьора з лав партії. За своє довге політичне життя йому довелося побувати в різних іпостасях, хтось вважав його героєм, хтось – зрадником. Тепер він відходить разом з епохою. Такий закон природи: динозаври повинні відійти, тепер виживають ссавці. Щиро кажучи, Кендзьор, як і Тарасюк, дуже старався стати ссавцем. Але ссав не те, не там і не в того. Акела промахнувся.
Останній із могікан
Ярослав Кендзьор керував львівськими рухівцями 10 років: з1998 по 2008 рік. На тлі бурхливих політичних подій початку ХХІ століття в Україні, це – майже вічність. За ці роки Рух із найсильнішої політичної сили Львівщини зійшов на пси. Але всі ці роки Кендзьор міцно тримався за свою партійну посаду. Адже хоча Рух потрохи помирав, та все ж керівництво найбільшою партійною організацією колись впливової політичної сили залізно забезпечувало місце в парламенті. І всі ці роки Кендзьор регулярно ставав народним депутатом.
Всі ці роки Кендзьор демонстрував шалений політичний нюх та гнучкість, які вкупі з непоганим володінням ораторським мистецтвом, дозволяли йому та очолюваній ним організації триматися на плаву регіональної політики.
Старожилка львівського Руху Тетяна Крушельницька на останній звітно-виборчій конференції ЛКО НРУ ( червень 2007 року) сказала, що підтримує Кендзьора «хоча б тому, що поряд з ним усі інші – ніхто!». Нам складно щось до цього добавити, лише можемо підтримати оцінку кадрового потенціалу львівського НРУ, висловлену нею, і підтвердити, що попри інші недоліки, Кендзьор, як політик, був і залишається на голову вищим за всіх своїх львівських однопартійців. Чому так є: це випадковість, чи спланована кадрова політика? – ось одне із ключових питань до проблеми висвітлення ролі Кендзьора у ЛКО НРУ і в партії взагалі.
І от 25 січня з’їзд НРУ, ми в цьому не сумніваємося, прийме рішення про остаточне виключення Кензьора з лав партії. Ця подія відкриє шлях до усунення його з посади голови ЛКО НРУ. Можна сказати, що Ярослав Кендзьор сам спровокував ситуацію і майже добивався того, щоб його виключили з Руху. Бо його політична дорога вже давно розійшлися з шляхом, яким веде партію Борис Тарасюк.
У Кендзьора-політика просто немає майбутнього в тих колах, які роблять ставку на політичний союз з Юлією Тимошенко. Він це чудово знає. Така ситуація для нього є розплатою за те, що його політичний нюх все ж таки один раз його підвів: Кендзьор вчасно не зумів зупинитися і занадто наполегливо, «без гальм» продовжувати нападати на Тимошенко та БЮТ навіть тоді, коли більшість інших нашоукраїнців вже зрозуміли, що з Ющенком каші не звариш.
Справжні політики, як і спортсмени, не сходять з дистанції
Що далі буде робити Кендзьор? Навряд чи він завершить свою політичну кар’єру і відійде в тінь. Справжні політики, як і спортсмени, не сходять з дистанції. І справа не тільки в тому, що «рятувати Україну» - вигідна професія. Просто усі ці кендзьори, косіви та яворівські й іже з ними усвідомлюють, що перебування в політиці – єдиний шанс підтримувати до себе бодай якийсь суспільний інтерес, зберегти ілюзію власної значимості і потрібності
Статус народного депутата дозволяє Кендзьору сьогодні претендувати на те, щоб отримати непогану керівну посаду, наприклад, в лавах львівської організації НСНУ. Тим більше, що питання заміни Олійника стоїть гостро, скандал з «плівками Зварича» тільки підлив олії в вогонь. Та й решта кадрів львівського НСНУ під стать Рухівським – особливо вибирати немає з кого. Врешті-решт, згадаймо, що НСНУ-шники – це здебільшого колишні рухівці, які покинули свою партію після того, як Ющенко, ставши президентом, почав формувати власний партійно-адміністративний проект. Тим больше, давайте не будемо забувати, що свого часу Кендзьор благословив свого вихованця Петра Олійника на вихід з НРУ та перехід в НСНУ, а не розцінив це як зраду.
Можлива поява Кендзьора і в УНП. Чому ні? Львівська УНП позбувається деяких перспективних політиків. За це її керівництво Костенко по голові не погладить. Щоб якось виправдатися, потрібно доказувати, що Львівська УНП не перетворюється в закритий фан-клуб деяких бізнесменів, а демонструвати зростання політичного впливу партії. Кендзьора ж вони можуть оцінити як слабкого, але розпіареного політика, який найближчим часом значної конкуренції не становитиме. З таким можна спробувати домовлятися: «Ти підсилюєш наші партійні ряди своїми людьми, а ми повертаємо тебе в політичне життя».
Хоча, зрозуміло, що вірогідна поява Кендзьора у львівському НСНУ чи будь-якій іншій проющенківській партії навряд чи викликає захоплення у їх старожилів. Якщо такого потопаючого затягнути у свій човен, останній може просто затонути – надто вже крупногабаритна фігура.
Хто отримає політичний спадок Кендзьора?
Навряд чи Кендзьору, який ще донедавна контролював більшість районних організацій НРУ на Львівщині, вдасться скористатися цим і протягнути на посаду голови ЛКО НРУ лояльну до себе людину. Наприклад, Ярослава Пітка. Адже настрої партійців швидко змінюються. Більше того, Кендзьору нічого запропонувати львівським рухівцям. Якщо навіть він особи сто і знайде притулок в іншій партії, то для інших там точно немає місць у президії.
На останній звітно-виборчій конференції ЛК НРУ, влітку 2007 року реальним опонентом Кендзьора виступив Андрій Корнат, тоді ще начальник управління у справах сім’ї і молоді Львівської ОДА. Але минулого року Корнат попав в корупційний скандал із оздоровленням дітей, втратив престижну державну роботу, а разом з тим – і частину впливу в партійному середовищі. Так що його кандидатура виглядає дещо проблематичною.
За лідерство в обласній організації позмагатися з Кендзьором пробував також депутат Львівської облради Іван Рудницький. Тоді, в 2007 році, його вдалося переконати зняти свою кандидатуру на користь того ж таки Кендзьора. Тепер в Рудницького, попри те, що він всі останні роки тримається в тіні і не веде публічної політики, з’являються непогані шанси. Тим більше, що певну підтримку йому може надати міністр регіональної політики рухівець Василь Куйбіда. Свого часу, коли Куйбіда був мером Львова, Рудницький очолював Сихівську райадміністрацію Львова і зарекомендував себе якнайкраще на посту керівника органу місцевого самоврядування.
Посада голови ЛКО НРУ може стати спокусливою ще для двох рухівців, яких останнім часом трохи призабули у Львові, але які продовжують відігравати не останню роль у НРУ. Йдеться про Зеновія Гузара та Юрія Криворучка. Перший, після нетривалого і доволі скандального періоду підкорення Сходу України (заступник голови Луганської ОДА, керівник одного з управлінь міськвиконкому в Сумах), сьогодні працює на чиновницькій посаді в Міністерстві охорони здоров’я і подейкують не проти повернутися до Львова. Юрій Криворучко наразі відійшов від активної політики. Проте часи змінилися, а посада голови ЛКО НРУ все ще може стати трампліном для повернення у велику політику, в т. ч. й під купол Верховної Ради.
ІА "Вголос": НОВИНИ