Невдовзі мине 10 років від того часу, як в Україні пройшов Чемпіонат Європи. Ми приймали Євро-2012 одразу у чотирьох містах: Києві, Донецьку, Харкові та Львові. Місто Лева готувалося до футбольного свята чи не найбільше. Для цього довелося майже повністю оновити інфраструктуру. «Арена Львів», новий термінал летовища, залізничні сполучення та дороги – це неповний список того, що було спроєктовано. Все задля того, аби гідно зустріти європейців. Однак чи виправдані такі зусилля та кошти? Та найважливіше: динаміку позитивних чи негативних змін принесло Євро-2012 Львову? – намагався з’ясувати «Вголос».
Україна та Польща: як країни до Євро готувалися
Євро-2012 стало головною футбольною подією незалежної України на той час. Товариство у проведенні футбольного свята нам склала Польща. Проте підходи до його втілення в обох країн виявилися різними. Наші сусіди розцінювали це питання, перш за все, зі стратегії бізнес-плану, де країна виступала лише одним із учасників процесу. Тоді як ми поставили акцент на іміджі країни, а про залучення іноземних інвестицій взагалі довелося забути. Заради того, аби довести, що Україна таки відповідає стандартам європейського життя.
Звичайно, що з таким підходом країна більше витратила, ніж заробила. Для прикладу, якщо Польща брала значну суму коштів у Європейського Союзу, то нам довелося відбудовувати інфраструктуру міста з державної та місцевої казни.
«В України було дещо інше ставлення до Євро. Адже Польщі допомагав Євросоюз, натомість ми повинні були самі забезпечувати проведення цього турніру. У цьому основна різниця між підготовкою країн до чемпіонату», – розповідає лідер фракції «Європейська солідарність» у Львівській міськраді, Петро Адамик.
Як змінило Євро-2012 інфраструктуру Львова
До Чемпіонату Європи Львову довелося зробити масштабні зміни. Зокрема, оновити інфраструктуру міста. Втім спорудження масштабних об’єктів втягнуло місто у ще більшу боргову яму.
«Насправді все, що робиться, всі капітальні інвестиції, які вкладаються в місто і пов’язані з обслуговуванням таких спортивних заходів, є позитивними. Інше питання – чи варто це розцінювати з точки зору конкретного прибутку до скарбниці міста? Думаю, ні. Місто не є звичайною ТОВкою, і ми говоримо про потенціали, які дають Львову нові поштовхи та нові можливості до стратегічного розвитку», – зазначає голова фракції «Варта» у Львівській міськраді, Юрій Мартинюк.
Натомість Петро Адамик заявляє: «Звісно, оновлена структура допомогла розвиватися Львову. Спорудження великих об'єктів формує імідж міста. На це пішло чимало коштів, навіть довелося залізти в борги. Однак розвиток інфраструктури міста є необхідним».
Важко заперечити, що індустріальний розвиток міста був направду необхідний. Втім, розуміємо, що зробити це можна було і за значно менші кошти.
«Давайте згадаємо, хто на той час був при владі. Звісно, що ці об’єкти будували за захмарними цінами. Чи добре, що збудували стадіон? – добре. Чи добре, що збудували аеропорт? – добре. Чи добре, що ці кошти крали? – погано», – розповідає голова львівської організації ВО «Свобода» Любомир Мельничук.
Приймати події такого масштабу та бути підготовленими до них – важливо. Однак Україна залишилася після чемпіонату із прогалинами, з якими доводиться жити і до сьогодні.
«З негативу, місто досі має несплачені борги з часів Євро-2012. За ремонти доріг триває суд з ТОВ “Балтом Україна”, практично повністю провалений інвестиційний проєкт будівництва 5-зіркового готелю на вул. Федорова, 23, 28, де місто було змушене компенсувати інвестору всі витрати. Досі не зданий в експлуатацію стадіон “Арена Львів”», – зазначає Віталій Троць, голова фракції «Голос» у Львівській міській раді.
«Арена Львів»
Стадіон «Арена Львів» став найдорожчою новобудовою міста на той час. Споруджували його за рахунок держави та на гроші з місцевого бюджету. На це пішло 2 млрд 945 млн грн. З них 83 мільйони – гроші Львова, яке місто взяло у кредит.
«Можемо чітко стверджувати, що будівництво стадіону було надзвичайно дорогим для держави і для міста, навіть невиправдано дорогим. Це зумовлено не реальною вартістю робіт зі зведення “Арени Львів”, а радше тим підходом, який в нашій державі практикувався і, на жаль, і надалі практикується. На цьому об’єкті заробили всі, хто міг, а по факту на сьогоднішній день спортивна арена навіть не до кінця введена в експлуатацію», – заявляє Любомир Мельничук.
Проте одразу після проведення Євро стадіон почав пустувати та виявився непотрібним навіть футбольному клубу «Карпати». Тож влада Львівщини та уряд всіляко почали шукати шляхи для застосування стадіону.
«Для Львова це знаковий проєкт, бо тепер маємо можливість проводити масштабні події, форуми, конференції. Звісно, футбольні фанати досі чекають, коли на “Арені Львів” гратимуть львівські «Карпати», а їхні матчі збиратимуть повні стадіони», – наголошує Віталій Троць.
Щоби втілити проєкт, довелося пожертвувати не лише грошима, а й чималим шматком землі.
«Львів віддав багато землі під будівництво. Натомість очікували на виділення хоча б приміщення. Однак і цього не вдалося», – розповідає Любомир Мельничук.
Чого коштувало спорудження стадіону?
Втім, не грошима єдиними. Спорудження стадіону забрало і чимало людських ресурсів. Архітектор Ігор Кузьмак, який брав участь у проєктуванні, розповідає, що весь колектив працював максимально виснажено. Як у творчій майстерні, так і на об'єкті будови.
«Ми працювали практично від ранку до ранку декілька місяців поспіль. Дехто згодом навіть перебував на довготривалій медичній реабілітації через перевтому організму», – ділиться він.
Вишенькою на торті є борг держави перед проєктантами за виконаний проєкт.
«Ми пройшли всі міністерства, суди різних рівнів, навіть виграли суд у виконавчої служби за бездіяльність, а коштів держава так і не повертає», – розповідає Ігор Кузьмак.
Тому наразі можемо говорити лише про значущість, але не ефективність стадіону.
«Такий об'єкт зобов'язаний приносити чималі прибутки. Крім цього, довкола стадіону збудована серйозна інженерна інфраструктура з великими потужностями для перспективи розвитку міста. З точки зору проєктувальника цього об'єкта – так, вартувало! Бо потенціал закладався великий. З точки зору пересічного львів'янина – ні! Якби тоді знати, що після чемпіонату він не буде нікому потрібен, – то ні, не вартує», – продовжує Ігор Кузьмак.
«Новий аеропорт»
Не менш знаковим об’єктом, який збудували у Львові до Євро-2012, став і новий термінал аеропорту. Летовища тоді облаштовували в Україні у всіх містах, які приймали Євро. Попри це, саме львівський аеропорт став другим за кількістю пасажиропотоку. Він же здатний перевезти понад 7 мільйонів осіб за рік. Утім одразу після завершення Євро-2012 кількість пасажирів різко пішла на спад. Летовище стало завантаженим менш ніж на 10%. Проте на сьогодні ситуація стабілізувалась. є=
«Оновлений аеропорт був необхідним. Можливо, не в такому масштабному плануванні. Проте на сьогоднішній день, через 10 років, це точно виправдано», – заявляє Петро Адамик.
Погоджується з цим і Юрій Мартинюк: «Десять років минуло, і зараз ми бачимо, що львівське летовище вже обслуговує понад мільйон пасажирів на рік. Звичайно, хотілося б, щоб ця цифра постійно збільшувалася, оскільки потенціал львівського аеропорту, як повітряних воріт України з боку західних країн, величезний. Новий сучасний термінал був вкрай необхідним для Львова незалежно від того, чи приймали б ми футбольний чемпіонат».
Натомість Любомир Мельничук зазначає, що організувати такий проєкт можна було і за менші кошти:
«Тоді по всій країні будували аеропорти. В тодішньому режимі Януковича це робилося за величезні кошти, розкрадаючи їх. Аеропорт – один із найпотрібніших об’єктів для Львова. Проте як це відбувалося – погано».
Хоч повільно, але пасажиропотік із кожним роком таки зростає.
«Будівництво нового терміналу дало поштовх до розвитку нашого аеропорту і іміджево себе виправдовує, бо значно зріс пасажиропотік. Без сучасного нового терміналу команда аеропорту не змогла б залучити нові рейси до Львова, сюди би не зайшли лоукости. До прикладу, якщо порівнювати пасажиропотік до Євро-2012 із 2019 роком, то він зріс у 5 разів», – наголошує Віталій Троць.
А що з дорогами?
Євро-2012 стало шансом для вирішення однієї з найболючіших проблем країни – доріг. Громада Львова і керівництво міста вбачали в цьому можливість виправити ситуацію. Попри це, такі задуми зазнали серйозного коригування. А коштів, як завжди, виявилося недостатньо.
Тодішня влада пообіцяла: буде якісно, швидко, однак у борг. Згодом усі зрозуміли, що чемпіонат не став приводом для вирішення проблеми бездоріжжя.
На реконструкцію автошляхів в Україні виділили близько 15 млрд гривень, чверть з яких мала припасти на Львівщину. Однак перші обурення водіїв щодо стану асфальту почалися вже через пів року, з настанням зими.
«На жаль, дотепер чи не всі дороги, які робили до Євро-2012, вже неодноразово ремонтували, хоча на той час нам обіцяли, що вони служитимуть десятиліттями. Але місто росте і розвивається, і ті об’єкти, які лагодили та споруджували до чемпіонату, об'єктивно потребують чергової реконструкції та удосконалення. До прикладу, пропускна здатність львівської об'їзної дороги сьогодні є вже надто маленькою, її необхідно розширювати. Але, навіть попри це, завдяки Євро-2012 ми встигли зробити чимало, що вже є позитивом», – наголошує Юрій Мартинюк.
Не менш цікавою стала зав’язка із вулицею Ряшівською. Це дорога, яка мала пролягати навпростець від вулиці Городоцької попори аеропорт до стадіону. Але не завершена вона і по сьогодні.
«Багато об’єктів взагалі залишилися незбудованими. Всі ми пам’ятаємо історію з вулицею Ряшівською. Окрім доріг, які потребують повторного ремонту, є ті, які взагалі не дійшли до стадії завершення», – розповідає Петро Адамик.
Багатостраждальні «Hyundai»
Наступним завданням стала модернізація залізничних перевезень. Однак це виявилося справою не з легких.
Щоб налагодити швидкісне сполучення до початку Чемпіонату Європи, відбувся запуск корейських потягів Hyundai. Втім, їх швидко охрестили проблемними. Влітку 2012-го експреси почали курсувати, проте з поламаними кондиціонерами. Ситуація загострилася взимку. Швидкісні потяги виявилися неготовими до справжньої української зими. Траплялися значні несправності, а люди в дорозі залишалися без тепла та світла. Вже до кінця 2012 року було зафіксовано понад сотню поломок електропотягів.
Згодом скарги почалися і на високу вартість швидкісних експресів. Попри все, у порівнянні з станом вітчизняних потягів, корейські експреси мають усе-таки незліченні переваги.
«Єдине можу сказати напевне: відтоді, як на залізничному транспорті запустили потяги Hyundai, і до сьогодні вони залишаються найкомфортнішими та найякіснішими серед пасажирського складу залізничного сполучення», – зазначає Юрій Мартинюк.
Яке враження отримали про Львів європейці?
Україна підготувала чимало об’єктів інфраструктури до футбольного дійства. Проте, як показала статистика, вболівальники використовували ці об’єкти лише 5% свого часу. Більше їх цікавили туристичний та готельно-ресторанний напрями. Які теж не зовсім відповідали очікуванням європейців. Адже ціни в закладах були такі ж або й вищі, ніж у їхніх країнах.
«Я прихильник проведення таких заходів і надалі, якщо це буде можливо. Однак тут варто наголосити, що для організації значних спортивних і не лише спортивних подій наше суспільство має навчитись ретельно та вимогливо ставитись до контролю за діями чиновників, які не завжди ефективно та чесно використовують бюджетні, а отже, наші з вами кошти», – розповідає Юрій Мартинюк.
«Я вважаю, що Львів був одним із міст, які чи не найкраще зустріли вболівальників. Нас запам’ятали, ми почали потрапляти в європейські топи міст тощо», – додає Петро Адамик.
Варто наголосити, що зі всіх міст України, які приймали Євро, Львів запам’ятався таки найбільше. А європейці відзначили як архітектуру, так і ментальну схожість міста до європейських.
«Така увага була виправдана, адже Євро приймала Україна і участь у змаганнях брала українська збірна, яка представляє всю країну. Тому природно, що Євро-2012 стало можливістю для підвищення впізнаваності України у світі», – наголошує Петро Адамик.
Чемпіонат став шансом реалізувати себе для представникам малого та середнього, зокрема готельного-ресторанного, бізнесу та популяризувати країну у туристичному напрямі. Втім, така ідея не надто окупилася.
У 2012 році Україну відвідали близько 25 мільйонів туристів. Та це лише на кілька відсотків більше, ніж у попередні роки. Тож поштовхом для розвитку готельно-ресторанного бізнесу це не стало.
Борги міста
Отож, після майже десяти років з часу проведення Євро-2012 ми досі в боргах.
Станом на сьогодні ми винні:
- 4 мільйони євро за проєкт стадіону компанії «Альпіна».
- 32 мільйони гривень за дороги компанії «Балтом Україна».
- 105 мільйонів за дороги компанії «Онур Конструкціон Інтернешл».
Значення Євро-2012 для Львова
Попри борги, Чемпіонат Європи приніс таки позитивну динаміку завдяки оновленій інфраструктурі. Питання полягає в шляхах підготовки до такої події. Масштабні об’єкти були необхідними, проте занадто вже дорогими.
«Це був унікальний прецедент, який приніс масу позитиву як для місцевого бізнесу, так і для міста й країни в цілому. На жаль, крім багатьох позитивних речей, місто отримало ще й чимало боргів. Але це питання не про доцільність проведення такого роду заходів, а радше до чиновників, які управляли цим процесом як на рівні держави, так і на рівні міста», – міркує Юрій Мартинюк.
«Загалом такі капіталовкладення були необхідними. Залежно, з якого боку розглядати. Якщо ми говоримо про економічну сторону – то, безсумнівно, залишилися борги. Однак іміджу країни Євро-2012 пішло на користь. Ми стали впізнаваними. Зокрема, Львів зарекомендував себе як туристична столиця», – зазначає Петро Адамик
«Для Львова це був вигідний проєкт, адже нам залишились великі об’єкти, яких ми самостійно ніколи не збудували б. Крім прямих коштів, які потрапили в інфраструктуру Львова, багато вклали держава і приватні інвестори. Багато підприємців вірили в цей проєкт і відкривали готелі, ресторани, туристичні фірми, сувенірні магазини – саме до Євро-2012», – додає Віталій Троць.
ІА "Вголос": НОВИНИ