Український мовознавець, народний депутат України VII скликання Ірина Фаріон розповіла про важливість української мови у боротьбі за абсолютну незалежність.
Якою мовою розмовляли у дитинстві?
Абсолютно, суцільно українськомовне середовище. Я взагалі собі не уявляла, як можна жити в країні, яка називається Україна – і в цій країні може звучати якась інша мова. Це для мене було абсолютною дикістю, неприродністю.
Це випливало із культивування мови у хаті. Мама працювала в бібліотеці і тоннами приносила мені читати книжки. І значною мірою це була перекладна література. І вся ця перекладна література, звісно, що була українською мовою. Я собі не уявляю, що я би Джека Лондона читала, скажімо, в якомусь іншому перекладі чи навіть в оригіналі, коли я була маленькою дитиною. Це по-перше. По-друге, я мала старшого брата, який був дуже активним провідником, от власне тих національних напрямних, який також винятково спілкувався українською.
Для нього було шоком, коли він закінчив Львівську політехніку і отримав розподіл до Харкова на танковий завод, здається. І там він стикнувся з цією нашою найбільшою катастрофою - “русскоязичієм”. Це додало лише щоразу більшої сили протистояти цій неприродності.
Що для вас означає розмовляти українською?
Це означає панувати. Це означає мати свою гармату. Це означає очолювати далекобійну артилерію. Це означає жити у непоборній фортеці. Це означає ні від кого не залежати. Це означає окреслити навколо себе чарівне коло, через яке не переступить ніхто. Чому? Тому що це мій спосіб думання, а в мій спосіб думання зазирнути не може ніхто, крім мене самої. Тобто з допомогою мови я виявляю свою неповторність.
Це моя неповторність і кожна нормальна людина хоче бути неповторною. Якщо ви бачите пані, яка йде в такій самій сукні, як ви, ви точно сховаєтеся в якусь крамницю, щоб не уподібнюватися до неї. Так само з мовою. Це в одному контексті - вона мене від всіх відокремлює, а з іншого боку - вона єднає мене з тими, які такі, як я. Тобто мова - це основний ідентифікатор кровної споріднености.
Чому є ті люди, які досі не перейшли на українську?
Я думаю, що це на стадії психологічного захворювання. Таким людям потрібна не лише філологічна допомога. Таким людям потрібна і психологічна допомога. Це якийсь внутрішній протест щодо власного безсилля. Це ознака безвольности, ознака безсилля, ознака вторинности. Мені здається, що всі, які сьогодні ще говорять московською мовою - це найяскравіший приклад повного і абсолютного маргіналізування суспільства. Це ті, які залишаться поза основним шляхом України. Це так, як приїхати, скажімо, до Польщі, жити там і не хотіти говорити польською мовою. Польське суспільство, яке надзвичайно здорове, патріотичне, подекуди навіть шовіністичне, відразу ж таку людину викине зі свого суспільства і ця людина не буде рухатися по ієрархії. Українське суспільство, попри війну, ще не має такої внутрішньої сили, щоби тих людей, які, ну, не будемо казати не шанують мови цієї землі, з ними не слід говорити такими категоріями, вони цього не зрозуміють. Вони живуть у цьому замкненому примітивному світі. Їм треба просто не дати соціального росту, освіту - не отримати, роботу - не отримати, так, як це є за кордоном. Приїхали зараз до Фінляндії. Хочете там мешкати, навіть, якщо ви переселенці? Світ певною мірою підтримав нас. Будь ласка, вчіть нашу мову - тоді отримаєте. Так само треба поводитися з тими людьми. Звісно, є ще і філологічний контекст. Будь ласка, долучайтеся до курсів Ірини Фаріон.
Курси тривають не так, як в деяких інших, скажімо, перших три місяці воєнного стану: курси попрацювали масово - закрилися. Я працюю безперервно. Курси почала в квітні, зробила паузу лише на серпень. З вересня ми починаємо. П'ятдесят три лекції у відкритому доступі, пряма трансляція, будь ласка. Новизна цих лекцій з вересня полягатиме в тому, що ми подаватимемо цікаві англійські паралелі до таких українських форм, які англійцям тяжко збагнути. Або нам, скажімо, важко збагнути нащо в англійській мові цей артикль “a”, чи артикль “the”, і якої мари ми цей артикль вживаємо. Тобто показати, що є універсального для англійської мови і для української, але одночасно пояснити нашим українцям, що якщо вони запустять сюди англійську так, як вони запускають московську, то вони, знову ж таки, будуть залежні від іншого пана і господаря.
Чи має значення вік для вивчення української мови?
Дуже цікаве запитання. Я бачу аналітику свого каналу, в мене є 2 канали: один - “Студія Фаріон”, де, власне, ці прямі трансляції. А інший - загальнополітичний. Різні вікові категорії. Але основна вікова категорія – це, власне, люди після 40-ка. Тобто ті, які усвідомлюють сенси життєві, ті, які думають, для чого вони є в тому світі, ті, які розуміють, що головне, а що другорядне. Вони зазвичай пишуть, проте є і старша категорія - після 50-ти. Вони пишуть про те, що їх ніхто не вчив української мови так, от таким способом. Тому що для мене мова - це не структура, це не граматичні категорії, це не складнопідрядне, складносурядне речення, це не складні синтаксичні періоди, це не підмет та присудок.
Господи, застрелитися! Головні і другорядні члени речення. Для мене мова - це світ культури, високої культури. Тобто для мене мова - це життя її через видатні українські постаті, через визначні історичні події, через соціолінгвальний контекст. Тобто людина в суспільстві через мову. Можливо, це тих людей зацікавлює. Я не можу сказати, що кількість слухачів збільшується. Це залежить від теми, наприклад. Коли ми говорили про історичну українську фонетику - то це понад 100 000 переглядів.
Тому що людям цікаво, звідки взялися українські звуки, скажімо. Або коли ми говоримо про походження українських прізвищ – то тут людям, звісно, також цікаво. Коли ми говоримо про українські імена - це цікаво. Я була здивована, що людей дуже зацікавила тема займенника. Ну, звісно, що я не розповідаю про відмінювання займенника, а я розповідаю про філософію вживання оцього найважливішого слова «я».
І як оце слово “я” корелюється зі словом “ми”. Як оце “ми” перетікає у “вони”, “ти” і так далі. Тобто філософія мови. Наші люди дуже спраглі на знання, і вони не хочуть слухати українську мову, як граматичну систему. Вони хочуть бачити мову, як життя, як утвердження своєї країни, своєї держави, свого майбутнього.
Як ставитеся до тези, що «українська – мова села»?
Тому що первісне поселення всіх людей в світі: і нашою мовою, й іншими мовами - було в селах. Міста вийшли на арену, зокрема Львів - 15-14 століття. Львів був врятований від німецької і польської колонізації власне через те, що ці люди, які селилися в селах, бо вся цивілізація походить з села. Англійську мову врятувало англійське селянство, до речі, а не англійський провід, тому що англійський провід продався французам, тому англійська мова втратила свої відмінки навіть, а українці не втратили. Хіба, крім кличного. Так от, коли це селянство заплило до Львова, то саме тут, у Львові, виникла вулиця Руська, як резервація для українців-русинів. І врешті винятково завдяки селу місто стало українським і витіснило звідси окупанта німецького і польського. Московити, які загарбували нас, починаючи з 2-ої половини 17 століття, використали цю безглузду карту, особливо у 20-му столітті через те, що вони дуже добре усвідомлювали, що найстійкіший, найприродніший, найглибший, найвкоріненіший елемент українського світу буття - це селянин. Чому? Бо він обробляє землю, і він дає нам їсти. Але він не просто обробляє землю і дає нам їсти. Він сповідує наші високі українські ідеали. Він розуміє, що таке своя земля, так, як це розумів англійський селянин, який врятував англійську верхівку від французького поневолення. Тому москалі розуміли: щоб знищити українців - треба знищити селянство, як підложжя української культури. А щоби щось знищити - треба його принизити, треба його опустити, треба його спохабити. В який спосіб почалося знищення селянства? В інший спосіб, як через голодомор - це зробити було неможливо. Тобто основного носія української мови знищили через голод, а тих, які залишилися жити, купили через соціальні преференції. Вони звісно, що втекли з села, тому що в селі був голод, і вони опинилися в місті. І так виникло ось це абсолютно алогічне безглузде протиставлення міста і села. Але, без сумніву, село - колиска будь-якої цивілізації:грецької цивілізації, латинської цивілізації і французької цивілізації. Якщо говорити про виникнення мов, то мови виникають на основі схрещення діалектів, а діалекти побутують в першу чергу, ну, у селах, тобто там, де є осіле населення. Бо що таке місто? Місто - це коли ти приїхав з села і знайшов собі місце.
Розумієте, навіть етимологія вказує на те, що означає селитися, а що означає розміщуватися.Ось ми з вами розмістилися зараз на цій галявині, але ми поїдемо зараз в українське карпатське село набиратися сили, щоб знищувати нашого ворога. Тобто ми ж розуміємо, що знищення кожної української школи в українському селі - це підрив цілого села, а отже підрив коріння цивілізації. Тому, хто піддався на такий посил? Слабкі дуже люди. Я не уявляю собі, що моя мама і мій тато комплексували б через те, що вони з села. Моя мама - село Бусовисько, а тато - село Суховоля, Мостиський район. Це ми вже з братом народилися у Львові. Ніколи в них цього не було. Навпаки - була шалена гордість з того, що ти господар, що ти мав в тому селі, коли я приїхала до дідового села, то я згадала собі “Сто тисяч” Карпенка-Карого. Чия земля? - Калитчина.
Чия земля? - Діда Степана. Чия земля? - Діда Степана. Це маєтності були великі, це було багатство, це були коні, це були корови. Разом з тим хата перетворювалася у Просвіту. Це були дуже потужні інтелектуальні осередки. Звідки взявся Степан Бандера? Він взявся власне з виховання в селі. Шухевич - з виховання у Львові, але родина Шухевичів також походить звідтам. Звідки взявся Коновалець? Коновалець взявся з села з-під Зашкова, з Зашкова, Жовківський район. До речі, мама - етнічна полька, тато - етнічний українець. Ось вам яскравий приклад українського націоналіста, який походить з мішаного роду. Це моя відповідь тим українцям, які кажуть, що вони народилися в мішаних родинах, і вони не можуть зробити вибору. Якщо ви не можете зробити вибору, то ідіть до тих, хто вам пояснить, що означає, коли ти не можеш. Це дуже погано, коли ти не можеш. Іди, вправуйся, щоб зміг. Не вмієш підняти гантелі 2 кілі? То йди в спортзал - навчився їх піднімати. Не можеш прочитати цього тексту? Ну, то навчися цієї мови. Це не є жодне виправдання.
Людина має вибрати, вона має вибрати те в країні, що дає цій країні волю. Московська мова в Україні волі не дасть. Вона заведе всмерть, вона заведе в неволю, вона заведе в катастрофу. І ми отримали цю війну власне через те, що Путін мав мовне і соціальне підґрунтя для того, щоб сюди заходити. Ну, питання віри - це зі сфери моїх взаємин з Господом.
Я би воліла порівнювати наш розвиток з тими країнами, які до нас найближче. Польща є тотально польською країною? - Є. Зазнавала Польща гноблення? - Зазнавала. Три розподіли Польщі - це найбільша трагедія у 18-му столітті для цієї держави. Але якою потужною і сильною вона стала сьогодні. І їхня нещодавно дефіляда зі зброєю це лише підтвердила 12 серпня. Вона є абсолютно польськомовна? Є абсолютно польськомовна.Це моноетнічна держава. Ми з того дуже тішимося, бо їх нам треба брати за приклад, понад 93% українців. Далі, з поляками все зрозуміло.
Вони це питання розв'язали. Крім того, вони не доходять до такого абсурду, аби надавати англійській мові якісь особливі законодавчі преференції. Вони знають англійську мову, і це треба знати, але це не означає, що вона має заступити собою польську мову, так. Далі берімо ще один народ - їх є вже менше, бо поляків є багато. Понад скільки там? 48 мільйонів, здається, чи 47? Беремо меншу державу, але державу дуже сильну духом, дуже величну, яка переживала подібне гноблення, ніж українці. Тобто я порівнюю історичний контекст.
Чехи. Їх є 10 мільйонів. У 1621 році вони програли битву на Білій Горі і були окуповані німцями. І були окуповані німцями до 1918 року. Нам у 1917-21 роках, на відміну від чехів і поляків, не вдалося збудувати самостійну державу. Їм вдалося. У Польщі був Пілсудський, а там був Томаш Масарик.
І як чехи? Є всуціль чеськомовною державою? Є. Це при тому, що вони мали Судети. Судетська область, де були так звані у 1938 році, коли почалася анексія Судетів, було понад 3 мільйони німецькомовних чехів. Нормально? Понад 3 мільйони німецькомовних чехів. І коли почалася Друга світова війна у 1938 році, а не, як нам кажуть прекрасні історики в лапках - у 1939-му чи 41-му, то куди йшов Гітлер після аншлюсу Австрії? Вона німецькомовна.
Аншлюс Австрії. Гітлер йшов туди, де німецька мова. І відразу віддер Судети від Чехії. Як зреагував на це світ? Так, як реагував на анексію Криму і третини Донбасу у 2014 році в Україні. Чим це завершилося в Україні? Не завершилося. Війна дика триває, кінця ми не бачимо. Чим це завершилося для світу, коли Гітлер анексував Судети? Це закінчилося найбільшою війною в Європі. І сьогодні триває найбільша війна в Європі. Ось вам чинник мовний. Тобто, якщо Україна не стане абсолютно українськомовною, так, як чехи стали абсолютно чеськомовними, попри те, що вони всі володіють англійською також і навіть кажуть, що англійська дуже погано впливає тепер на їхній синтаксис, навіть на синтаксис - впевнена, що світ почне бити в дзвони, і я багато читаю матеріалів різними мовами про це. Найбільше поки що опираються тому англомовному впливу романські народи, тобто італійці, іспанці. Так, вони дійсно дуже борються за чистоту мови і наголошують на тому, що англійські запозичення, які тепер, скажімо, прийшли в італійську мову - це зовсім не англійські. Це насправді латинські, тобто основа італійської мови, які просто англійці адаптували, а тепер через панування в світі прийшли назад до італійців. Італійців це дуже нервує. Правильно вони роблять, бо це ж насправді їхнє, починаючи від аб'юзера і закінчуючи кейсом і афіліацією, і всілякою іншою англійською, ніби марою. А насправді це на англійське, а це все латинське.
Тому чехи вистояли, поляки вистояли. Менше, можливо, ситуація зі словаками, але вони мали там пана, здається, Штур, здається його прізвище було, якщо я не помилилася. Вони його взагалі вважають святим свого народу, тому що він закликав словаків категорично не писати чеською мовою, хоча лексична розбіжність між чеською і словацькою 10,5 %, так, як між українською й суржиком.
І сьогодні Словаччина постачає нам “Сюзанни”, і ми за це їм за дуже дякуємо. І це абсолютно словацькомовна держава, яка разом жила з Чехословаччиною дуже тривалий час.Тому в нас це все залежить від нас, від нашого способу мислення. Чи ми повернемо собі інстинкти оцього глобального і локального его?Коли ми нарешті зрозуміємо, що найосновніше - це бути нацією-егоїстом, тому що кожна нація обстоює свій інтерес. Американці в цій війні мають свій інтерес, китайці мають свій інтерес. Велика Британія має свій інтерес, поляки, які не хочуть, щоб наші сільськогосподарські продукти продавали у них на ринку, мають свій інтерес. А ми жили в такому розхристаному стані, що весь час зважали на чужу мову, а отже, жили чужими дорогами і ходили чужими дорогами.
Чи достатня державна політика щодо захисту української?
Абсолютно недостатня. Пояснюю чому. Виявляється, що за державну політику в Україні відповідає Міністерство культури. Як сказав теперішній виконувач обов'язків міністра культури пан Карандеєв: у цьому відділі, який відповідає за мовну політику, є 4 вакансії. Тобто 4 людини в усій державі відповідають за мовну політику. І тих 4 людей нема на своїх основних посадах. Це перше. Друге, у нас ухвалено мовний закон у 2019 році. Закон, основна функція якого полягала в тому, аби штрафувати людей, які в публічній сфері не говорять українською мовою. Натомість, що ми спостерігаємо? Ми спостерігаємо кожного дня скандал, з огляду на який є приниження якої мови? Української. Ці люди покарані? Ні, не покарані. У нас народилася ціла секта якихось дивних блогерів, які вважають, що мають право заявити публічно про свій дебілізм. Їх ніхто не карає. Це означає, що мовний закон у цьому варіанті, в якому його ухвалювали, абсолютно не працює. Третє. Третє - це освіта.
Що у нас було первісно? І найвище було досягнення 2 половини двотисячних років, коли у вищу школу завели предмет Історія України і Українська Мова. Це було дуже важливо, тому що я, як людина, яка викладає у Львівській політехніці, працює з майбутнім технічним проводом, можу заявити, що це в основному безмовні молоді люди. Красиві, я не впевнена, вони здобудуть свій фах, але їм дуже складно публічно особливо висловлювати свої думки українською мовою. Тому було запроваджено дисципліну: Українська мова за професійним спрямуванням. Прекрасно. Що ми отримали після Майдану? Після Майдану міністр освіти Квіт скасовує обов'язковість української мови за професійним спрямуванням у вишах, скасовує Історію України. А у нас країна, яка абсолютно не знає власної історії. Треба поїхати до поляків і повчитися, як вони вміють шанувати свою історичну пам'ять, що для них Волинь, і що для нас Волинь.
І так далі. Тобто чи теперішній міністр освіти Лісовий, до якого є кільканадцять разів публічно зверталася - він скасував попередній наказ Квіта? Ні, він не скасував. Натомість вища освіта масово переводиться на англійські рейки, а викладачі стають закладниками міжнародної змови публікування на платформі «Скопус», де основна вимога - англійська мова. Це означає, що у нас внутрішньо через систему освіти українську мову роблять вторинною, усувають її, бо якщо викладач хоче отримати звання доцента або професора, він має мати публікації англійською мовою, навіть якщо він український філолог. Натомість, що пропонувала я у своєму законі? Я пропонувала, щоб всі наукові праці обов'язково, наукові в першу чергу, мають бути державною українською мовою, тому що це розвиток національного способу мислення і формування питомої термінології.
А потім, що було зазначено в законі, всі ці праці можуть бути перекладені будь-якою мовою. Що ми маємо тепер? Ми маємо тепер або – або. І звісно, що, якщо ти читаєш курси англійською мовою, наприклад, у Львівській політехніці, ти маєш за це доплату. І ти маєш за це преференції. Так само колись робили московити. Саме московити за Катерини ІІ запровадили доплату за рускій язик і почалося це все з Харкова. Сьогодні навіть пан Терехов заговорив українською мовою.
Це означає, що той край, з якого Україна, з якого мова тріумфально зайшла в Галичину, пробуджується. Я підкреслюю: 1-ша лекція українською мовою прочитана не в університеті Франка. 1-ша лекція українською мовою прочитана в Харківському університеті, і перший прозовий твір українською мовоюнаписав харківець Квітка-Основ'яненко. Тому той сигнал, що Терехов під впливом, під тиском громадськості, під тиском студентів, зокрема медичного факультету, під впливом штрафів, які йому були визначені, заговорив українською мовою - це означає, що тільки наш тиск і наше внутрішнє повстання може впливати на владу, щоб вона напрацювала концепцію україноцентричної мовної політики, а не космополітичної, що ми сьогодні спостерігаємо в цій владі, в попередній, і всіх владах перед тим. Це не є запорукою нашої перемоги. Це нас віддаляє від перемоги. Це показує світові, що нами можна керувати.
Нами можна грати, нами можна, як на шаховій дошці, водити. Нас можна використовувати. З 1 січня 2024 року набуде чинності закон про продаж землі сільськогосподарського призначення, так. Якщо ухвалять закон в цій версії про англійську мову, яку запропонував президент чи уряд, чи хто там – ну, ми можемо підносити руку догори. Тепер ми вже здаємося не Москві, а і Москві, і англомовному світові, який зацікавлений лише в нашій дешевій робочій силі. Це моє тверде переконання з огляду на те, як відбуваються наші взаємини в контексті Будапештського меморандуму - про все решту, мені навіть і не йдеться. Вони були гарантами нашої безпеки тоді.
І вони не зреалізували це не тому, що це неправильно було виписано, а тому, що це був план: знезброїти дуже сильну державу, яка навіть і не усвідомлювала ще своєї внутрішньої сили, забрати в неї зброю, потім знесилити її економічно, потім кинути англійську мову середнього рівня для дешевої робочої сили. Ну, наразі їхній план не зовсім зреалізовується, тому що ми стали до боротьби.
Але те, що англійська мова є засобом для англіїзації - в цьому не мають сумніву жодні притомні люди. Непритомні - їм однаково чи московською, чи англійською, аби не українською. Тому ми можемо констатувати, що у нас вироблений вже англо-український суржик. Різниці між англо-українським суржиком і московсько-українським не існує, жодної. Колись був польсько-український суржик. Це було дуже погано, ще перед тим взагалі був катастрофічний суржик. Це болгарсько-український суржик. І щоб ми з того болгарсько-українського суржика вийшли, нам треба було нарешті перекладати Біблії своїми мовами. І ми це зробили. Якщо народи в 16-му столітті перекладали Біблії своїми мовами, англійці, німці, чехи, поляки, данці, фіни, шведи, я назвала найосновніші - то ми це зробили, це просто жах. Ми це зробили у 20-мустолітті. Тому вони не мають війни, а ми маємо війну. І поляки, мова яких страшенно була занечищена латинськими елементами, ще в 13-му столітті чітко сказали: якщо ми не будемо мати молитов своєю мовою - “Богородице, Діво”, “Отче наш”, “Вірую”, то ми не станемо самостійною нацією. Ви подивіться, на яку потугу виростає сьогодні Польща.
І це випливає з їхньої історичної свідомості. Нам треба ось на це дивитися, вчити різні мови, без сумніву, і польську також, але не замість своєї, визначити просто правильні пріоритети. Коли до мене приходить до хати гість - він не живе за своїми правилами, він живе за моїми правилами. Я показую йому, де він має сісти. І це зовсім не означає, що я маю в себе в хаті знайти для нього найкраще місце. Я маю знайти те місце, яке відповідає моїм інтересам. І якщо наша нація буде так підходити в глобальному контексті - то тоді плани світу щодо нас не здійсняться, а здійсняться наші плани щодо нашого життя.
Які улюблені слова українською?
Всі, всі. Якщо говорити про Тараса Шевченка, то всі 18 тисяч. Якщо говорити про словник Бориса Грінченка, то всі 68 тисяч. Якщо говорити про той, який укладають зараз, вийшли 11 томів, це в 20-ох томах тлумачний словник виходить, то понад 300 тисяч. Якщо навіть говорити про совєтські словники СУМ в 11-ох томах 70-80 років, то там не всі слова я люблю.
Там я не люблю слово стакан, не люблю слово відкритка. Не люблю слово башмак, не люблю слово знаходитися. Не люблю слово відношуся до вас, не люблю слово брати участь. Це все не то, це все суржик. Найбільше чар мови, інтим мови, силу мови, фортецю мови обгорнутість себе мовою я відчула, коли переступила поріг церкви Петра і Павла в Римі.
І там звучить молитва різними мовами. Ну, не молитва, а рядок біблійний: “Вірою своєю будете спасенні!” І ось стою я за межами храму в черзі і чую, кажуть цю фразу. Ну, я ж розумію англійською. Так, не завжди говорити можу, але розумію. Говориться англійською мовою:“Вірою своєю будете спасенні”. Ну, добре, прекрасно. Далі говорять італійською. Ну, звичайно. Тоді говорять французькою - чудесно. Тоді говорять німецькою. Чудово. Тоді говорять польською, прекрасно. І тут, от мені зараз йде мороз по тілу, коли я це згадую, ну реально - просто неймовірно.
Після польської говорять українською, і я дивлюсь на тих людей, з якими я приїхала. Це було в автобусі. В них, як у клоунів, знаєте, в цирку: тут натискай - він починає плакати. І люди починають плакати. Тому що на порозі того храму якраз наша черга заходити. Ми туди заходимо і звучить ще раз ця фраза українською мовою: “Вірою своєю будете спасенні”. Ти заходиш в храм і бачиш, як стоять сповідниці, і ти можеш висповідатися. Іє сповідниця, де ти можеш висповідатися українською мовою.
Оце, напевно, найбільше усвідомлення того, що мова - це Божий дар, і тому ми маємо Наталю, Зелені свята, коли дух зійшов на апостолів і вони заговорили різними мовами. І якщо ви хочете нести ідею правди і любові до добра, то ви маєте це робити тою мовою, до якого народу ви йдете. І тому апостол Петро став апостолом Петром через те, що він пішов проповідувати в Рим і перестав бути Саулом. Перестав називатися по-юдейському, а став називатися по-римському. Ти - скеля і я на тобі збудую свою церкву. Тобто мова - це скеля, на якій стоїть велика українська споруда. Тому, завершую, видатний український мовознавець Олександр Потебня у своїх листах, які тривалий час не публікували, сказав таку класну річ, яку потім цитував Михайло Грушевський, що будь-які українські бажання, які минають мову, збудовані на піску.
ІА "Вголос": НОВИНИ