Екс-голова Львівської облради, а нині депутат облради від БЮТ Михайло Сендак розповів «Вголосу» про «відкати», які існують у Львівській ОДА при проведенні тендерів, розкрив механізм управління Олійником Львівською облрадою, розповів про «програму спілкування» Львівського губернатора з Юрієм Луценком, а також пояснив чому свого часу він відмовився стати заступником міністра транспорту Георгія Кірпи, а заодно від хабаря у 3 млн.доларів.
Михайле Дмитровичу, нещодавно у виступі на радіо «Львівська хвиля» Ви заявили, що голова Львівської ОДА Петро Олійник бере гроші, і немалі, за лобіювання різних бізнес-проектів.
Я думаю, що всі про це знають, хіба хтось цього свідомо не хоче знати і бачити. Але в мене викликає здивування те, що люди мовчать і не протестують проти цієї практики. Скидається враження, що сьогодні люди більше застрашені, ніж це було у 2002-2003 рр., в часи протистояння режиму Кучми-Медведчуків. Я не перестаю собі задавати питання: чому так відбувається? Що вплинуло на людей, чому вони стали такими байдужими?
І якою ж є Ваша відповідь на нього?
Перш за все, на мій погляд, така ситуація «мовчазного одобрямсу» стала наслідком кадрової політики Олійника в області. Нагло використовуючи авторитет Ющенка, прикриваючись ним, Олійник розставив на керівні ланки в області людей, які, за рідкісним винятком, аж ніяк не відповідають займаним посадам за своїми професійними і діловими якостями, проте «вірою і правдою» готові прислуговувати особисто Олійникові. Звичайно, до моменту, поки він є фаворитом президента. Назвіть мені хоч одну зірку у так званій «новій помаранчевій команді губернатора Олійника». Якщо в ній і є професіонали, то це люди, які працювали в управлінських структурах ще задовго до приходу Олійника. Наскільки я вивчив Олійника, він підбирає людей у свою команду не за критерієм професійності, а тих, хто вміє заглядати йому в рот, хто ніколи не скаже йому «ні», хто готовий виконати кожне, навіть найбільш безглузде доручення, хто не служить державі, а прислуговує особисто Олійникові. Зрозуміло, що такі люди мовчать, бо ж Олійник весь час дає їм зрозуміти, що їхні сьогоднішні посади — це його особиста заслуга, це наслідок його близькості до президента.
По-друге, навіть ті, хто бачить і розуміє те, що сьогодні відбувається на Львівщині, розгублені і не знають до кого апелювати. Адже Олійник свідомо накидає громаді думку про те, що президент особисто передав йому Львівщину у керівництво, а відтак він тут є Бог і цар та може робити все, що завгодно. На жаль, все це — правда. Сьогодні Ющенко дивиться на Львівщину крізь призму «достовірної» інформації, яку йому щотижня особисто доставляє Олійник.
Якщо ж говорити про мене, то ще у перший візит Ющенка до Львова у якості президента я відверто заявив йому, що ніколи не подам руки Олійнику, бо він злодій.
«Злодій», погодьтесь, – це сильне звинувачення, а де факти?
Факти є, але вони ретельно сьогодні приховуються, вилучаються, нищаться, тобто робиться все, щоб громадськість не мала доступу до них.
Як це робиться? Пригадуєте, як часто колишній міністр внутрішніх справ Луценко приїжджав на Львівщину. Він не тільки спілкувався з правоохоронцями, журналістами, але й мав спеціальну «програму спілкування» з губернатором: сауни, обіди, обмін подарунками: Луценко Олійнику дарував іменну зброю, а Олійник Луценкові — можемо лише здогадуватися, що це були за подарунки… Наслідком цього стало не тільки закриття семи кримінальних справ, в яких фігурував Олійник і які були відкрити проти нього в часи, коли він був народним депутатом, але й їх вилучення з архівів МВС з метою знищення.
Тобто Ви вважаєте, що обласне керівництво правоохоронних органів покриває Олійника? Заміна Максимова та Хилюка може призвести то того, що вся ця інформація випливе на поверхню?
Візьміть УСБУ. Рідкісний випадок у практиці цього відомства, коли людину двічі, через короткий проміжок часу призначають на керівництво тієї самої області. Але саме так було з Хімеєм. Покійний екс-начальник Львівського УСБУ Олексій Партика, який був призначений на цю посаду після Помаранчевої революції, не влаштовував Олійника, бо почав проявляти інтерес до кримінальних справ проти останнього. На вимогу Олійника президент звільнив Партику і повернув в область Хімея.
Я не побоюся стверджувати, що на Львівщині Олійник витворив систему «кругової поруки», коли правові і силові структури прикривають, «кришують» діяльність губернатора, а він, завдяки цьому, почуває себе безкарним.
Така ж кругова порука діє і у Львівській ОДА. Як народжується ця передова статистика, якою так хизується Олійник? Він проводить нараду і роздає всім начальникам управлінь показники, які в подальшому повинні фігурувати у звітах цих управлінь. Його не цікавить чи будуть задані ним цифри відповідати реальності і яким чином управління мають «намалювати» ці дуті цифрі: хоча б зі стелі! Але всі начальники управлінь розуміють, якщо вони насміляться піти проти волі Олійника їх звільнять. Про це всі знають і мовчать… Я ж про це можу стверджувати, бо така практика запанувала в ОДА ще в часи, коли я був головою облради.
Звичайно, підробляти статистичну інформацію — вкрай погано, але ми так розуміємо, що Ви не тільки це маєте на увазі, коли називаєте Олійника злочинцем?
Так. В мене є всі підстави стверджувати, що сьогодні чиновники Львівської ОДА на чолі з Олійником запровадили систему масових «відкатів» при проведенні тендерів на закупівлю обладнання і виконання послуг управліннями облдержадміністрації за бюджетні гроші. Раніше такого не було, а якщо таке і зустрічалося, то «відкат» становив 10%, а сьогодні — 30%. Це великі гроші, які, як правило, чиновники отримують наперед. Якщо лише управління охорони здоров’я в рік проводить закупівлі на суму понад 90 млн. грн., не складно порахувати, що «відкат» за перемогу у цих тендерах складе понад 30 млн. грн. Отак можна легко заробити 6 млн. дол. нічого реально не роблячи.
Що дає мені підстави так стверджувати? Та представники фірм, які сьогодні фігурують у списках переможців тендерів, у 2005 році звертались до мене з пропозицією допомогти їм перемогти у тендерах! Але я на це не пішов.
Я також маю всі підстави стверджувати, що Олійник лобіює великі земельні інтереси, як свої особисті, так і своїх «любих друзів» в Києві. Нагадаю лише деякі конфлікти, реальним підґрунтям яких було те. що Олійник і компанія «поклали око» на ту чи іншу земельну ділянку: «Сільмаш», будівництво туберкульозного диспансеру у Соснівці, тривалий конфлікт між Олійником і мером Трускавця Левом Грицаком та ін.
А чи не могли Ви би конкретніше пояснити, про які саме земельні ділянки йдеться, скажімо, у випадку з Соснівкою і Трускавцем?
Олійник у 2005 році, коли я ще був головою облради, лобіював будівництво тубдеспансера у Соснівці. Якщо б такий лікувальний заклад було відкрито, то це б означало створення санітарної зони, в якій забороняється вести господарську діяльність. Як наслідок, без роботи залишилось би тисячі людей, які на той час працювали на шахті «Надія». Адже керівництво цієї шахти за останні роки зуміло підготуватися до закриття шахти у зв’язку з закінченням запасів промислового вугілля і створило на поверхні шахти розгалужену систему підсобного господарства і соціальну інфраструктуру. Це давало гарантію, що люди не залишаться без роботи.
Але якби біля Соснівки відкрити тублікарню, то займатися на цих землях господарською діяльністю було б заборонено. А через пару років Олійник би «протягнув» рішення про недоцільність функціонування туберкульозної лікарні у цьому місці і прекоасні угіддя приватизував би разом з київськими «любими друзями». Звідки й ця «брєдова» ідея саме в Соснівці відкрити туберкульозну лікарню.
У Трускавці ж Олійник через свою захланність не дав зреалізувати проект водопостачання міста за участю німецьких інвесторів лише через те, що місто не захотіло віддати у приватну власність його «любим друзям» земельну ділянку, площею понад 100 га. Отож і сьогодні мешканці та гості Трускавця мають водопостачання лише 4 години на добу.
Знаючи це все, я розумів, що не зможу мовчати. Тому свого часу саме через свою незгоду з позицією Олійника я прийняв рішення вийти з лав НСНУ. Я його вважаю злодієм. Якщо він не злодій, нехай звертається до суду і тоді у суді я буду вже конкретними документами доводити свою правоту. Я до цього готовий.
Михайле Дмитровичу, чи правильно ми розуміємо, що не тільки Олійник, але й ті, хто сьогодні є членами НСНУ на Львівщині, також причетні до тих незаконних справ, адже мовчать і підтримують Олійника в його діях?
Ні, я такого не казав і так не вважаю. 90% членів НСНУ, і не тільки цієї партії, але й НРУ, ХДС та ін. Партій. які входять в блок «НУ» — це порядні, чесні люди, яких я поважаю. Та й вони не мовчать. Дехто з них сьогодні перебуває майже у відкритому конфлікті з Олійником. Маю на увазі Мандюка.
Але чому ж їх протест проти того, що їх очолює людина з такою репутацією, не виривається на поверхню?
На них тиснуть. Але цей тиск не такий, як був при Медведчукові. Олійник використовує свої зв’язки у Києві, бо реально «на кормлєнії» не тільки він один, він ділиться з тим же Безсмертним, Луценком і багатьма іншими. От коли хтось пробує виступити проти нього, таку людину зразу викликають до Києва на співбесіду і дають зрозуміти, що такі дії розцінюються як критика не просто Олійника, а підривна робота проти самого президента.
Тобто зразу навішують ярлики, що ти «проти України»?
Так, і це спрацьовує. Медведчуки силою пресували опонентів, а ті, крім того, що використовують тиск з боку податкової та інших силових органів, ще й ярлики навішують.
Я спочатку не хотів йти на відкриту конфронтацію з Олійником, сподівався, що Олійник також визнає, що мир кращий за війну. Але після того. як його було призначено головою ОДА, він повернувся до Львова і прийшов до мене у кабінет. Є свідки цієї розмови, прізвища яких я зараз не буду називати, правда, вони десь на середини цієї розмови вискочили з кабінету, коли почули про що йде мова і якою на це є моя реакція.
Олійник мені заявив, що його губернатором призначив президент, який довірив йому область і всі його рішення повинні виконуватися без застережень, в тому числі і мною як головою облради. З огляду на це, перше, що запропонував мені Олійник, це прийняти рішення про передачу обласного фонду комунального майна в повне підпорядкування ОДА, тобто в його розпорядження. Наша розмова закінчилася тим, що я вигнав Олійника з кабінету. Я тоді пояснив Олійнику, що якщо він не наївся і хоче кормитися далі, то я поїду до Ющенка і скажу про те, що Олійник починає як Медведчук. Я ще тоді уточнив, чи це вказівка Ющенка передати фонд майна в управління ОДА? На що Олійник відповів: «Я це говорю від імені президента». Тоді я попросив Олійника передати президентові, що я на це не піду. Отож насправді ми з Олійником воювали не за посади.
Але зараз обласне управління комунального майна у спільному підпорядкуванні ОДА і облради. Тобто нинішній голова Львівської облради Мирослав Сеник його не передав...
Управління комунального майна тільки формально в подвійному підпорядкування. Але ви подивіться хто ним керує за рішенням облради. Воно повністю перейшло під ОДА і реально всіма майновими справами заправляє Олійник.
Михайле Дмитровичу, Ви у виступі на «Львівській хвилі» стверджували, що Олійник керує не тільки цим управлінням, але всією облрадою. В чому це виявляється?
Будь-яке рішення, будь-яке питання не можна винести на розгляд депутатів, якщо воно не погоджене з Олійником.
Як це відбувається? Складно собі уявити, що депутати, наприклад, від опозиційної «Свободи» ходять до Олійника узгоджувати питання?
Механізм насправді інший. Наприклад, депутат скерував запит, цей запит готують на сесію разом з сотнею інших питань. Секретаріат оформляє ці документи і передає на опрацювання в комісії. Комісії, у свою чергу, роблять висновки про те, що не заперечують, щоб ці питання винести на розгляд депутатів. Тоді вже підготовлені питання виносяться для затвердження порядку денного сесії на президію облради. А от у президії облради Олійник має тверду більшість в один голос. Перед тим, як відбувається засідання президії, список питань показують Олійникові. І він позначає, які саме питання остаточно увійдуть у порядок денний засідання сесії, а які – ні. Така практика була започаткована, коли я ще був головою облради. Отож можна на президії битися головою об стінку, але якщо Олійник дав вказівку не пропустити якесь питання, то так воно і буде. Навіть якщо є шанс, що питання буде підтримано президією, то тоді Олійник особисто дзвонить членам президії із числа депутатів-держслужбовців і висловлює побажання, щоб той не був присутній на президії. Олійник нібито не втручається, і все виглядає демократично, але насправді такого втручання у справи облради ніхто з його попередників собі не дозволяв.
А чому голова облради Мирослав Сеник на це погоджується?
Мені складно сказати, але не виключно через те, що Олійник має на нього впливи поза політикою. Не секрет, що родина Сеників має свій бізнес, пов’язаний з вивозом сміття і наданням інших комунальних послуг львів’янам. Такий бізнес повністю орієнтований на бюджетні гроші, які, за моєю інформацією, регулярно наразі переводяться його фірмі у сумі 100 тис. грн. щомісяця. А Олійник має впливи на міського голову Львова… До того ж мені чомусь здається, що ця сума є значно вищою від реального обсягу робіт, які виконуються по вивозу сміття зі Львова, але про це зарано говорити, в цьому треба розбиратися. Інформація по Сенику так само закрита, як і по Олійнику. У всякому випадку, коли я ще був головою облради, жодна державна установа не надала мені відповідей на мої депутатські запити.
Якщо ми правильно зрозуміли, то не варто очікувати, що президія, яка має відбутися, прийме рішення щодо проведення позачергової сесії по питанню недовіри Олійнику, як того вимагає «Свобода», або прийме рішення про внесення у порядок денний наступного пленарного засідання облради звіту керівників правоохоронних органів у зв’язку з резонансними вбивствами?
Саме це я прогнозую. Адже про те, що я розповідаю, знають всі депутати, і тому всі їх заяви і погрози — це чистої води популізм, дрібний шантаж Олійника, який реально нічим не завершиться.
Ви пригадайте: за весь час депутатам вдалося добитися розгляду на засіданні сесії звіту самого Олійника лише за півроку. А заступники його? Хтось з них звітувався перед депутатами? Ні, хоча й зобов’язані це робити за результатами розвитку напрямку роботи, яка входить у їх підпорядкування.
Тобто виходить, що Ви особисто не відвідуєте засідань сесії тому, що не хочете бути статистом?
Через це також. Але останнім часом я не міг бути присутнім на сесійних засіданнях переважно через складні сімейні обставини. В мене тяжко хворіє мати, брат. Я похоронив іншого брата. Треба допомагати сестрі, яка сама виховує двох дітей.
Чи можна найближчим часом очікувати Ваше повернення в активну політику?
Я не готовий наразі відповісти. Коли це станеться. Адже на додачу до цього всього я ще й безробітний. Наразі мені від голови ОДА не надходило жодної пропозиції щодо мого працевлаштування. Наскільки мені відомо, я єдиний в Україні екс-голова облради, який опинився в такій ситуації.
А Ви не боїтеся, що фракція БЮТ поставить питання про ваше виключення з фракції, адже вступив в дію закон про імперативний мандат?
Ні. Адже я не порушував ні положення про фракцію, ні партійну дисципліну. Я всерйоз і надовго зв’язав свою політичну долю з лідером БЮТ Юлією Тимошенко і не збираюся змінювати цього рішення. Насправді ж, в мене до сьогодні лишаються, як на мій погляд, обґрунтовані претензії до тих членів БЮТ, які не підтримали мою кандидатуру на посаду голови облради. Це 16 чи 17 чоловік. Мені складно зрозуміти чому вони так вчинили. Принаймні вони до того часу в цьому відкрито не зізналися і між нами не відбулося відвертої розмови, як це повинно буди між партнерами і колегами. Також мене трошки дивує брак чисто людських відносин у середині фракції. за весь цей час ніхто мені не подзвонив, не поцікавився, чи, можливо, мені потрібна допомога у вирішенні сімейних проблем. Але, сподіваюсь, що час розставить все на свої місця. Буде чи не буде діяти імперативний мандат, але і БЮТ, та й інші партії повинні будуть очиститися від «попутчиків», випадкових людей, бо без цього немає політичної перспективи.
Михайле Дмитровичу, повертаючись до Олійника, всі розуміють, що недалекий вже той час, коли його буде усунено з посади голови ОДА? Хто буде наступним губернатором?
Думаю, що це буде компромісна фігура. Адже, щоб не говорив президент, а тільки його ставленик не зможе керувати областю, бо всі фінансові важелі наразі зосереджені у Кабміну. Хто це буде персонально — важко сказати. Але я згадую свій особистий досвід роботи з попередниками Олійника — Янківим і Сендегою, які вважалися саме такими компромісними фігурами, і хочу відзначити, які б не були тоді політичні розбіжності, якщо питання стосувалося потреб області, то ми збиралися і спільно їх вирішували. Це були професіонали, люди на своєму місці.
А чи зможе нова людина переламати ситуацію в області?
Необхідно у це вірити. Вірити у справедливість. Необхідно повернути довіру народу до влади, яку почали руйнувати Медведчуки, і остаточно знищив Олійник. Зауважте, він воліє звітуватися виключно перед президентом, а от перед народом, перед депутатами не вважає з потрібне цього робити.
Я згадую попередні часи. Франція «Наша Україна» у облраді — 32 депутати. З них один виїхав в США, два вийшли з фракції і лишилося 29. Для того, щоб усунути мене з посади голови облради, нашим опонентам тоді потрібно було забрати ще трьох депутатів, щоб залишилось 26. Але цього так і не вдалося зробити. Бо в нас була віра, в нас була ідея. Ми розуміли, що повинні пройти через пекло, але не маємо право зрадити людей, які позаду нас. Нас пробували купити і була спокуса продатися. Мені особисто Георгій Кірпа пропонував (цьому є троє свідків!) 3 млн. дол. на рахунок в будь-яку державу і посаду заступника міністра транспорту в обмін на мою заяву про звільнення з посади голови облради.
Не шкодуєте, що не погодились?
Ні, ніколи. Я ніколи не продамся.
ІА "Вголос": НОВИНИ