Остап Дроздов: Вечір добрий! Протягом наступних 45 хвилин ви дивитесь на 12 каналі політичну програму “Прямим текстом”. Мене звати Остап Дроздов. Прямі запитання, прямі відповіді, прямий ефір. Якщо ви пам’ятаєте, минулого тижня у цій студії стояв колишній міський голова Львова Любомир Буняк, який тут підняв дуже багато дразливих речей. Програма “Прямим текстом” вирішила продовжити тему дразливих речей, щоправда, трошки на іншому рівні, більш вищому, на рівні обласному.
Для цього я запросив сьогодні в студію людину, яка також говорить тільки прямим текстом про всі дражливі речі. Це є колишній голова Львівської обласної ради, а тепер депутат Львівської обласної ради від БЮТ Михайло Сендак.
Пане Михайле, дякую, що ви завітали в нашу студію, незважаючи на таку спеку. Я знаю, що ви з Києва сюди прилетіли буквально на ефір. Сподіваюсь, що сьогодні розмова буде тільки прямим текстом. Є у нас дві чарівні журналістки, які представляють львівські ЗМІ і, сподіваюсь, задаватимуть вам гострі запитання. Своїми коментарями з нами буде ділитися також експерт політолог Юрій Шведа.
Пане Михайле, ми розпочинаємо нашу сьогоднішню бесіду з маленького сюжету.
Для Михайла Сендака не існує традиційної української приказки “Мовчи, язичку, будеш їсти паляничку”. Сендак мовчати не вміє. Хтось гострослівний порівняв Сендака із Михайлом Бродським. Та ж гола правда, той же епатаж і прямі висловлювання. І те ж саме перебування за бортом. Як казав Бернард Шоу, “мій спосіб розважатися – це говорити правду, бо немає нічого смішнішого від правди”. Колишній голова обласної ради прийшов сьогодні у програму “Прямим текстом”, щоб говорити правду, а глядачам вирішувати, наскільки смішною вона буде.
Правда буває буває не тільки смішна, а й гірка, гостра і гола. Я думаю, що вам сьогодні вдасться переконати глядачів. Принаймні подайте свою правду, а глядачам вирішувати. Я розпочинаю з першої вашої теми. Я так говорю “вашої”, тому що ми вас знаємо як послідовного критика нинішнього губернатора Львівської області Петра Олійника. Хочемо детально послухати вашу думку: поясніть і нам, і журналістам, і нашим телеглядачам, чому ви вважаєте, я вас цитую, що “губернатор Олійник є злочин для області”:
Михайло Сендак:
Дякую. Я хотів би, користуючись нагодою, привітатися. Добрий вечір усім телеглядачам. Хотів би подякувати, пане Остапе, Вам, шановним журналістам Уляні, Вероніці і панові Шведі, яких я добре знаю. І особливо – Ярославу Климовичу за те, що дозволили мені сьогодні вийти в ефір. Знаєте, після того, як закінчилася каденція голови Львівської обласної ради Четвертого демократичного скликання, 15 місяців я був в ізоляції. Я шукав шляхів, якби десь вийти, зробити прес-конференцію, але чомусь робилося все можливе, щоб я не мав можливості зустрічатися з представниками ЗМІ. Я вже говорив неодноразово і, можливо, та тема вже набридла, тому що Петро Олійник не заслуговує на те, щоб про нього так багато говорити. Просто це людина, яка повинна працювати не головою державної адміністрації, а клоуном в цирку. З нього був би нормальний клоун.
Петра Олійнкиа я знаю краще, ніж його працівники і ніж ряд журналіств. Я був головою Львівської обласної ради ще 2002 року. Петро Олійник був депутатом Верховної Ради. Не будемо хвалити те, що зробила фракція Наша Україна у Львівській обласній раді і в цілому Львівська обласна рада. Але депутати Верховної ради, особливо від Львівщини, в тому числі і ціла команда Віктора Андрійовича Ющенка розпочинали свої виступи, свою боротьбу з сесійного залу Львівської обласної ради. Я пам’ятаю кожний виступ і особливо пам’ятаю Петра Олійника.
Я людина пряма, я більше 20 років пропрацював керівником підприємства. Я звик працювати з людьми, але не з хамелеонами. Але коли ти бачиш людину, яка має в той самий день три-п’ять облич. З кандидатом в президенти у нього одне обличчя, із супротивниками, з якми боролися – друге обличчя. З депутатами облради у нього нове обличчя.
Я вважаю, що Віктор Андрійович зробив найбільшу помилку і найбільше не віддячив Львівщині за те, що вона дала йому більше 90 процентів голосів, що такого бездарного керівника призначив головою Львівської ОДА.
Остап Дроздов:
Пане Михайле! Це були загальні судження, а тапер давайте перейдемо до конкретики, щоб наша розмова була конкретною. Я знаю такі пікантні подробиці, що під час революції Петро Михайлович Олійник у вашому кабінеті і речі тримав, і голився, і переодягався. Тобто, ви для нього були достатньо близька людина. Принаймні на той час. Тобто ви з ним були у контакті. А зараз ви можете чітко пояснити, одним реченням: в чому конкретно є проблема Сендак – Олійник?
Михайло Сендак:
Проблема конкретно в тому, що ви, дійсно правду кажете, не знаю, звідки вам це відомо, але Олійник у мене і вмивався, і передягався, тобто це були майже бойові дії. Ми робили все можливе для спільної перемоги, тому що хотіли змінити цей режим, який працював при Кучмі. Але в ті часи Олійник мені клявся у вірності, правда, не в любові, а у вірності, і казав, що ми навіки разом.
Але коли ми почали працювати, то я побачив, наскільки це людина підленька, і наскільки це хамелеон. Щодо конкретики. Коли я отримав команду особисто від кандидата в президенти Віктора Андрійовича Ющенка, це було 19.10, я не пам’ятаю, якого числа, але це було в грудні, можливо 13-15. Але годину я пам’ятаю добре. Так от я отримав команду провести термінову сесію якнайшвидше і утворити облвиконком. І обрати Петра Михайловича головою облвиконкому. Я людина командна, я звик до команди. Не зважаючи на короткий термін, протягом ночі я підняв усіх своїх керівників і ми все підготували, і в 11 годині вже була проведена сесія. Я виконав команду кандидата в президенти. І Петро Михайлович казав: я присягаюсь на українській Біблії вірно служити львівській громаді. Але цей облвиконком і голова облвиконкому і голова облвиконкому існували три дні. Поступила команда і потім усе це відмінилося.
Тоді я зрозумів, хто такий Петро. Усе, що можна було зробити, воно йшло стихійно. І ніякої заслуги штабу тут немає. Він набрав штаб. Першого взяв Батенка. Батенка, який писав доповідні записки Кучмі, Олійник перший критикував і казав: якщо ми, депутати Верховної Ради дізнаємось, хто це зробив, то, прийшовши до влади, ми не дамо жити. Після цього він бере “правою” рукою Батенка. Про що це говорить. У мене виник сумнів, що він теж був учасником написання тієї записки. Принаймні він її знав. Коли були суди, я не буду зараз називати прізвищ тих суддів і по закарпатських справах, і по нас, курував, де йшли пікетувати в основному Петро Михайлович.
А головне те, що гроші, які давали священики, які давали церкви, бізнесмени, вони у ручному порядку розподялися Петром Михайловичем. Жодного звіту. Ви запитайте членів політради, в тому числі і я був, Гудима був, де він ті гроші дів? Я ще тоді зрозумів – найбільше дав Сенчук – 250 тисяч доларів, Приватбанк – 250 тисяч доларів. І щодня поступало більше 70 тисяч гривень. Порахуйте дні.
Остап Дроздов:
А чому ви не вимагали звіту.
Михайло Сендак:
Я вимагав. Єдиний. Але всі в рот води набрали.
Остап Дроздов:
Перед тим, як підключаться журналісти, буквально ще одну вашу цитату, щоб якось підвести до питання. Ви якось розповідали, що летіли з Олійником і в Антоном Ружицьким в літаку, де Олійник заявив, ну, це ваша цитата, я власне вам адресую, щоб ви або підтвердили, або спростували, і начебто теперішній губернатор сказав, що “ми домовимось на верхах з Регіонами і будемо однією командою. Натомість для нас головне – мочити БЮТ”. Ви відповідаєте за свої слова. Петро Михайлович Олійник клявся і божився не співпрацювати з бандитами, тобто з партією Регіонів. Ви конкретно відповідаєте за ці слова у прямому ефірі?
Михайло Сендак:
Я конкретно підтверджую і можу сказати, що це був день народження Ружицького, я не пам’ятаю день, але Ружицький казав, що прилетимо у Львів і я виставлю по 100 грам. Пішла полеміка про те, що коли уряд пішов у відставку, і тут Ружицький зачепив ту тему, як щодо співпраці. Я кажу: Петро Михайлович, що ми будемо робити? Я вже тоді вийшов з нашої України і я думаю, що всі зрозуміли, чому я вийшов. Така фраза була. І я кажу: Петро Михайлович, як ви будете дивитися львів’янам в очі? Каже – це вирішується на верхах.
Остап Дроздов:
Дякую за пряму відповідь. Запитання журналіста.
Вероніка Савченко:
Пане Михайле, скажіть, от у вас є докази, тобто не просто слова, що він сякий-такий, а докази. Чи зверталися ви в певні структури, можливо до самого президента, щоб надати оці докази і показати діяльність Олійника?
Михайло Сендак:
Пані Вероніко, ви знаєте, що я не був би Сендаком (я відповідаю за свої слова), я 6-го січня 2005 року, коли президент Грузії Саакашвілі прилетів в 15.00, а наш президент прилетів о 18.30. Вони були у VIP-залі, був небіжчик Сенчук, був пан Горинь Микола, був Держко, був Сендак і був Віктор Андрійович. Я говорив це відкритим текстом. Що бізнес і влада, те, що робить Петро… Там і Гудима, і Кендзьор – все те оточення, і Васюник, і інші уже вели підготовку, щоб головою Львівської ОДА призначити Олійника. Я настільки вірив президенту, що не міг зорієнтуватися. Я визнаю, що мені треба було піти іншим шляхом. А вони перетворили все це, що я хочу стати головою ЛОДА і говорю наклепи. І вони переконували Віктора Андрійовича, що це непарвда. І вони прикрили цього клоуна від усіх тих злодіянь, які він чинив на початку помаранчевої революції і після перемоги.
Остап Дроздов:
Пане Михайле, можна я також поверну вас до фактажу? Я називаю тезу, а ви її, підтверджуєте, коментуєте чи підтверджуєте. Теза перша. У пресі вже були і власне я маю, це під моїм прізвищем бул опубліковане в тижневику “Аргумент-влада” 3.06.05. перелік певних кримінальних справ з номерами, порушених по певних підприємствах, дотичність до яких ніби-то має Петро Олійник. Тоді це було 7 чи 9 справ. Ви щось про це знаєте?
Михайло Сендак:
Пане Остапе, це треба трохи по-іншому сказати. Він не мав дотичність, а мав пряме відношення до семи кримінальних справ. Але коли було наше рішення сесії, наше звернення і було погодження навіть і Олійника як керівника штабу, щоб рекомендувати головою львівської обласної міліції Михайла Ваврина. Але Олійник зрозумів, що прийде Михайло Ваврин, а це колега Сендака, і кримінальні справи не дадуть викрасти і не закриють. І він шукає одного із заступників Богдана Шкараду. До речі, я не хотів би погано про нього сказати, я дуже добре ставлюсь до Богдана Шкаради. Так от, везуть його до Києва і через спільного колегу вічного Безсмертного Романа вони пропихають і це тримають в секреті. Мені кажуть, що буде Ваврин. Та Шкараду поставили для того, ви бачите, протягом п’яти місяців справи позакривали, листки деякі, там де було вказано, скільки Олійник вкрав повиривали, а потім і Шкараду зняли і генерала не дали. А йому обіцяли генерала. Це обіцяв Олійник.
Уляна Флишко:
Пане Михайле, скажіть будь ласка, свого часу під час візиту Віктора Януковича, ви передали йому записку, Власне, чи можене ви озвучити текст записки. І якщо в вас була друга нагода передати таку записку Віктору Ющенку, то щоб ви в ній написали?
Михайло Сендак:
Дякую. Я цілу записку і не пам’ятаю, але суть. Я написав: “Віктор Федорович, можливо ви мене пам’ятаєте як виробничника. Ви колись працювали у міністрестві транспорту України. Можливо пам’ятаєте як голову обласної ради. Я можливо не матиму можливості тут виступити, але пан Олійник зараз вийде на трибуну (а він якраз вже був там. Коли я почув ті цифри, як він бреше, як співає дифирамби), і я кажу: зупиніть того брехуна. Підніміть міністрів і нехай зачитають довідку – що є. І друге питання я поставив: Віктор Федорович! Ну невже у відомстві, ви ж знаєте західний регіон, невже не можна знайти нормального керівника, щоб поставити головою ОДА?
Я отримав відповідь. Мені треба було виступити. Мені прийшла відповідь, що Віктор Федорович запрошує на розмову. Ця розмова не відбулася. Продовження не було.
Остап Дроздов:
Пане Михайле! Я мушу під’єднати до розмови Юрія Шведу. Не задаю вам конкретне запитання, яке б хотів від вас почути. Мене цікавлять ваші загальні судження стосовно того, що ви сьогодні почули і стосовно того, з чиїх уст ви це почули.
Юрій Шведа:
Стосовно того, що я сьогодні почув, і що відбувається взагалі в українському політикумі, мені і важко щось коментувати як політологу, і дуже прикро, що це відбувається у нас на сьогодні в політичному житті. Якісь фактично розбірки. Коли політика ведеться і такими людьми, і в такий спосіб. Коли предметом дискусій політиків є не те, як покращити життя народу, як покращити життя Львівщини і так далі.
Ті речі, про які сьогодні говорить Михайло Дмитрович, на сьогодні я сприймаю їх як вже щось таке, що було, але ловлю себе на думці, що це страшні речі. Але попри все те, ми сьогодні вже трохи інфантильно ставимося до таких фактів, таких речей, що, здавалося б, мали бути скандальними. Тому що останнім часом в українській політиці ці речі не викликають жодного здивування. Це говорить про те, наскільки україснька політика стала далекою і від людей, і від моралі. І це є найбільша проблема – мораль абсолютно відсутня в українській політиці. Основна проблема – влада будь-якою ціною, будь-якими засобами.
Остап Дроздов:
Ми зараз перервемося на рекламну паузу інформаційних партнерів і після неї запитаємо Михайла Сендака, у яких стосунках він перебуває з олігархом Петром Димінським.
Остап Дроздов:
Доброго вечора, ви дивитесь політичну програму “Прямим текстом”. У нас в гостях Михайло Сендак. Пане Михайле, відкрито називають і ви самі не заперечували проти певної співпраці з Петром Димінським. Для початку – правда це чи ні?
Михайло Сендак:
Правда. Я ніколи не робив з цього секрету. Чим більше я знаю мудрих, багатих, талановитих людей, тим я думаю, і в мене кругозір буде кращий. На жаль, так сталося, що багато сімейних проблем, я більше часу провожу в Дрогобичі, ніж у Львові. І тепер рідко бачу Петра Петровича. Але я про цю людину маю свою особисту думку. Якби я був прем’єр-міністром, я б його поставив головою ЛОДА. Я вам щиро кажу: він уміє давати робити. Якщо ти сам не вмієш робити – дай другим робити – такий має бути керівник. А в нас навпаки. А він міг би зробити з Львівщини за два-три роки те, що ми хочемо.
Остап Дроздов:
Я перефразую питання, щоб ми вийшли з рекласного моменту. Ви могли б бути інструментом у боротьбі проти конкретних людей, зокрема тих, про кого ми згадували у першій частині.
Михайло Сендак:
Мені прикро, що ви так кажете, але я не ображаюсь. Сендак ніколи не був інструментом і не буде. Можливо тому Сендак зараз 13 місяців без роботи. Тому що те, що я 8 жовтня казав у Палаці Потоцьких президенту, думаю, що і йому не сподобалося.
Остап Дроздов:
Я хочу нагадати запитання Уляни. Ви не відповіли. Якби вам така випала можливість написати записку Ющенку – щоб ви там вказали?
Михайло Сендак:
Я не писав би Ющенку записки. Подивився, яка б була публіка. Якщо була б велика громада, то попросився до слова виступити. Тому що Віктор Андрійович дуже добре знає, хто такий Петро. Знаєте, коли він його представив в залі і сказав, що ті чисті руки красти не будуть…. Вони гребуть, вони не крадуть. 8 жовтня 2005 року я попросився на ауцієнцію на 15 хвилин. Так мені Васюник, Сірик і Олійник не дали. Я поговорив 8 хвилин, а вони ввійшли в кабінет. Я кажу: “Вікторе Андрійовичу, нехай вони вийдуть, я не можу розмовляти”. Якби президент хотів, то він їх би виставив за двері. А він сказав, Міша подай їм руку, це друзі.
Вероніка Савченко:
Скажіть, чи можна так сказати, що найбільше, що вас об’єднує із Димінським, це нелюбов до Олійника?
Михайло Сендак:
Я перший, коли побачив Олійника як керівника, виступив відкритим текстом, і мені здається, що у них тоді були прекрасні і дружні стосунки як депутатів Верховної Ради. 4 лютого президент призначив Петра Олійника, 5 лютого він прийшов до мене в кабінет і каже: тепер я буду робити все, що захочу. Комунальне майно, всі рішення ти повинен зі мною погоджувати і передати мені. Я кажу – Петро, ти що, не виспався, чи головою десь вдарився? Коли людина неадекватно розпочинає роботу, коли не знає своїх функціональних обов’язків, коли людина не знає, для чого вона призначена… А це просто співпало. Ну які в них відносини з Петром Петровичем?
Вероніка Савченко:
Напевно знає президент, для чого він призначений.
Михайло Сендак:
Я думаю, що президент теж не знає, для чого він його призначив. Якби знав для чого, то область не займала б одне з останніх місць. Він любимчик президента.
Остап Дроздов:
Ви озвучуєте дуже серйозні речі. Вони можуть бути провірені, перевірені. Ситуація не міняється. Це про що свідчить? Або ваші докази є абсоолютно безпідставні, або ……
Михайло Сендак:
…Або те, що я говорю, мені не можуть заперечити, тому що якщо хтось хоче заперечити, то нехай звертається в суд і подає на мене в суд, що я називаю Олійника злодієм. А чому не подають? Бо за ним стоять “любі зрузі” і вся команда. А за мною ніхто не стоїть і мої звернення як об стінку горохом.
Остап Дроздов:
Ми на початку розмови згадували Любомира Буняка. Я недарма сказав, що це своєрідне продовження попередньої програми, бо Буняк також говорить дуже часто прямим текстом. У мене ще одна цитата. Це говорите ви: “Нині відверто йде повний відкат грошей у адміністрації. Тільки виділять на щось кошти, зразу 10 відсотків, а тепер і 30 відсотків йде адміністрації. Всі про це знають і мовчать”. Ви розумієте, що насправді це є дуже серйозні речі. Фактично ви на всю область звинувачуєте конкретних посадовців у дуже конкретних речах. Такі речі треба доводити. Ви маєте чим такі речі доводити?
Михайло Сендак:
Я вам наведу приклад. Йде підготовка до зимово-ісіннього періоду. Ви знаєте. скільки у нас є бюджетних організацій. Їх дуже і дуже багато. І в нас є сотні сіл, які не газифіковані. Школам, інтернатам, будинкам перестарілих, лікарням є рознарядка і закуповується вугілля. Я наведу вам тільки один приклад, бо у нас є ще про що багато говорити. Рознарядка від начальників управлінь – а я не хочу їх звинувачувати, бо на них йде тиск, якщо вони цього не будуть робити, то не будуть працювати начальниками – купувати це вугілля з Олійника збагачувальної фабрики по завищених цінах. А яка якість цього вугілля, я цікавився, там 40-50 відсотків золи. Я це ще як голова обласної ради апелював. Мої звернення дальше не виходять. Перевірялися вони в області. І ті акти перевірки де залишилися? А що зроблено такою фірмою, як Львіввугілля? Ви знаєте, що там вкрадено протягом 2005 року більше 30 мільйонів.
Остап Дроздов:
Є рішення суду? Є кримінальна справа?
Михайло Сендак:
Є перевірка, є акти. Можливо, вони знаходяться навіть у президента. Чому це покривається, давайте розберемося і хто це покриває.
Вероніка Савченко:
Скажіть будь ласка, ви були в лавах Нашої України, а зараз в БЮТ. Ви себе комфортно почуваєте в БЮТ?
Михайло Сендак:
Знаючи, який іде тиск і були особисті звернення Олійника до керівництва БЮТ, щоб мені заборонили критикувати. Це вже про щось говорить.
Остап Дроздов:
Ми вас представили як депутата обласної ради від БЮТ. При цьому ви сказали, що у вас дуже дивні стосунки із цієї фракцією. Ви в межах своєї рідної фракції маєте купу людей, яких не можна назвати друзями. Нехороші стосунки у вас з Ігорем Держком. Свого часу, кажуть, він збирав підписи за вашу відставку. Там є Євген Буба, який був видатним есдеком, а зараз став видатним бютівцем. Є там пан Іван Денькович, до якого теж не маєте великих симпатій. Якщо у фракції БЮТ є стільки людей, які вас не влаштовують, які є поганими з вашої точки зору, то чому ви далі перебуваєте у цій фракції. Ви можете гонорово поставити мандат і на знак протесту вийти.
Михайло Сендак:
Остапе, ви назвали три прізвища. З Держком у нас зараз нормальні відносини. А у фракції є 42 депутати. Коли мене обирали головою обласною ради, ви знаєте, 17 депутатів проголосували проти з БЮТ. Але якби була здорова обстановка у фракції і було проведене службове розслідування.. У фракції є більшість нормальних порядних людей, але вони бояться того тиску.
Остап Дроздов:
Керівник фракції, заступник голови обласної ради Іван Деньковтч входить в число порядних людей, з вашого погляду.
Михайло Сендак:
В мене є особиста думка про Івана Деньковича. Це мій керівник. Керівник партії, у якій я є. І я не даватиму йому ні таку, ні таку оіцінку. Я хочу таку притчу розказати. Дядько йшов з одного села в друге село. Десь зимою чи навесні, побачив розталий сніг, побачив змію, яка мучиться в снігу, забрав її, поставив на груди, пригрів, поки дійшов у село, вона його вкусила.
Остап Дроздов:
Це до теми Деньковича.
Уляна Флишко:
Пане Михайло. Які вс-таки зміни ви зможете спрогнозувати після 30 вересня, якщо вибори все-таки відбудуться. Можливо, це якісь кадрові зміни, чи якісь інші зміни чи зміни в структурі ОДА?
Михайло Сендак:
Я не дуже впевнений, що ті вибори відбудуться, бо щось забагато указів. І жоден не виконується. Наступний указ відміняє попередні укази. Мені нічого не зрозуміло. І якщо відбудуться вибори, то я думаю, що люди зроблять усе можливе, щоб ті вибори були чесні. Думаю, що зміни будуть. І в нашій області теж. Я маю на увазі кадрові.
Остап Дроздов:
Я хочу повернутися до 2002 року. Вас пам’ятають як першу опозиційну раду при Кучмі. Ви відкрито воювали проти Медведчука-молодшого. Вам пропонували гроші за те, щоб ви замовкнули. Це були 3 мільйони доларів, квартира у Києві і джип. Це правда чи неправда?
Михайло Сендак:
Правда.
Остап Дроздов:
Чому не взяли? Могли зараз бути у Києві, а не безробіним 13 місяців. На джипі і з 3 мільйонами доларів.
Михайло Сендак:
Але зате я не ходив би так, як я ходжу зараз - вільно по Львову, по Дрогобичу, по Києву. Ходжу на базар.
Остап Дроздов:
Хто запропонував?
Михайло Сендак:
Зараз про це можна говорити. Це пропонував покійний Кирпа. Це було в його кабінеті. Я думаю, є багато людей, які це знають. Це було доручено особисто Кучмою Кирпі як колишньому львів’янину. Але я про це відразу доповів Віктору Андрійовичу Ющенку. Я йому сказав – я не продаюсь.
Остап Дроздов:
Ви болісно виводили обласну раді з-під тіні обласної адміністрації. Тобто, робили з обласної ради самодостатній орган, з яким би мали рахуватися. Мене з цього приводу цікавить ваша думка про вашого наступника, теперішнього спікера обласної ради Мирослава Сеника. На ваш погляд, він знову перетворює обласну раду на такий маленький придаток обласної адміністрації?
Михайло Сендак:
Я думаю, що і ви, пане Остапе, і свідомі люди розуміють, що такої обласної ради зараз немає. Є закрите акціонерне товариство, генеральним директором якого є Олійник, а виконавчим директором є Сеник. Зараз все ділиться в кабінеті. Ви подивіться, який йде дерибан землі, майна. Ви бачили, щоб хтось на трибуні виступав? Усім закривають роти.
Остап Дроздов:
А чому на це йдуть депутати?
Михайло Сендак:
Я на це не йду. А інші йдуть, бо попередня система настільки розробила схеми впливу на будь-якого працівника або навіть на когось із його родини, і зараз це використовується. Зараз тиск більший на працівників, ніж при Медведчуку. Так як тисне Олійник і його команда, так Медведчук не тиснув.
Остап Дроздов:
Ви є депутат, скажіть людям, чи існують в обласній раді проплачені голосування? Які розцінки?
Михайло Сендак:
Я на фракціях був два рази. Я не ходжу на фракції, бо я не можу витримати, коли мені вказують, як я маю голосувати і по якому питанні.
Я ні разу не проголосував так, як приймали рішення. Я розумію, партійна дисципліна. Що відноситься до ключових питань, то я завжди буду підтримувати фракцію і буду голосувати. А от коли йде дерибан землі, майна, то розцінки є. На жаль, мені ніхто не пропонував. Якби мені пропонували, то чесно сказав би всій громаді Львівщини. Але мене обходять десятою дорогою.
Вероніка Савченко:
Чи вітаєтесь ви з паном Олійником. І друге питання. Чи все ж таки зможуть домовитись Наша Україна і БЮТ, якщо раптом відбудуться ці вибори. Чи буде навпаки прихована війна.
Михайло Сендак:
Я людина, яка себе поважає і ніколи Олійнику руки не подам. Ми не вітаємось.
Щодо другого питання, якщо ви вірите, що буде любов на віки вічні між БЮТ і Нашою Україною – це неправда. Вибори 2006 року показали, що такого негативу, скільки зробила Наша Україна під керівництвом Петра Олійника як керівника партії на БЮТ, такого не знав 2002 рік – есдеки проти Нашої України. Тому що мене як голову обласної ради навіть запрошували керівники штабів, я не хочу називати міста, тому що їм несолодко буде – сотні тисяч було намальовано всякої карикатури на Юлію Володимирівну і проти БЮТ. І ви хочете, щоб після того любов була. Та ніколи. Дай Бог дожити.
Остап Дроздов:
Я хочу заключне резюме нашого експерта. Перед нами стоїть людина, яка завжди говорить правду-матку у вічі. Такі люди завжди є незручні, тому що сама політична система не передбачає таку затятість. Якби ви могли прокоментувати такий феномен Сендака. В чому є його несучасність, чи якось по-інакшому можна сформулювати.
Юрій Шведа:
З приводу цієї передачі я маю три думки, три узагальнення, які мені прийшли до голови. Перше, що Михайлові Дмитровичу довелося працювати в дуже непростий час. Це час, коли система одна та, яку ми називаємо кучмівською, рушилася, але тим не менше весь свій потенціал, свій каральний апарат Михайлові Дмитровичу довелося все це на собі пережити і це були дуже складні часи. Йому можна тільки поспівчувати.
Але за великим рахунком оцінку кожній особистості, оцінку кожному політику ставить час. І в цей час, який пройшов після того, як Михайло Дмитрович був головою, очевидно були якісь помилки, якісь недоречності. Може надто емоційно деякі речі робилися. Безперечно, що так було. За великим рахунком, якщо оцінювати його діяльність, то напевно все-таки більше є позитивного, ніж тих недоречностей і помилок, які трапляються в житті кожного.
Друга проблема полягає в наступному. Кожний політик, на яку б високу посаду він не був призначенйи, рано чи пізно він закінчує свою каденцію як політик, як діяч, як керівник. І виникає питання про те, як його будуть оцінювати люди і як буде почувати себе серед тих людей, як проста людина, не захищена ореолом посади і так далі. Мені здається, що це дуже важливо – вийти з кабінету і мати право спокійно дивитися людям у вічі, вітатися, не переходити вулицю і не відводити очі, коли зустрічаєш своїх знайомих. Мені здається, що Михайло Дмитрович не є з числа тих керівників, які переходять і відвертаються.
І третя проблема. На жаль, на сьогодні політикум, і особливо виборча система, про яку так багато говорилось – пропорційна виборча система – вікидає людей, які мають власну особисту думку. Свого часу Вебер колись писав у творі “Політика як мистецтво і професія” хто такий політик. Політик – це та людина, яка завжди має можливість сказати “а все ж”.
І все-таки мати власну позицію, якщо вона не збігається з думкою всіх. На сьогодні, на жаль, ця система, яку ми породили, яка практикується, виробила орден меченосців, які готові прислужувати партійному керівнику, аби попасти в місце в списку і так далі. Позиція людини, яка має мужність сказати і висловити свою точку зору, незважаючи ні на що на сьогодні не вітається і тому такі люди опиняються за бортом.
Остап Дроздов:
А все ж я вам дякую за те, що ви прийшли в цю студію і говорили з нами максимально прямим текстом. Я мушу на завершення сказати одну суттєву річ для наших глядачів. Програма “Прямим текстом” запрошує у цю студію Петра Олійника для того, щоб він, заради об’єктивності і балансу, міг висловити свою думку з приводу багатьох речей, які сьогодні прозвучали в цій студії. В ефірі була сьогодні така політично-детективна програма “Прямим текстом”. Зустрінемося рівно через тиждень.
19 червня 2007 року
ІА "Вголос": НОВИНИ