[media=62103,62104,62105,62106,62107,62108,62109,62110,62115,62116,62117,62118,62119,62120,62121,62122,62123,62124,62125,62126,62127]
І не помилились! Глобальне потепління прогріло зазвичай холодні води Балтики до + 24 градусів!
Львів-Ґданськ: 800 км до бурштинової столиці
Доїхати зі Львова до Ґданська можна за 10-12 годин. Враховуючи стан польських доріг – це не є фантастикою. Година до прикордонного переходу Рава-Руська-Гребенне. Потім ще зо три години до Любліна, а звідти дві години до столиці Польщі. Варшаву можна проїхати за хвилин 40 – на щастя повсюди є відповідні дорожні вказівники. Ну а від неї за якихось 4-5 годин їзди по чудових автострадах – і ви у столиці бурштину – королівському Ґданську. Хоча по дорозі можна заїхати і на історичне поле Ґрюнвальдської битви чи у найбільший замок німецьких лицарів Мальборк.
Ґданськ. Про це місто можна писати багато. Його історія, вплив на культуру, економіку та політику – це томи книг та цілі тижні екскурсійних проходів по вуличках та набережних цього міста-порту. Саме тут прозвучали перші постріли другої світової війни, тут зароджувався антикомуністичний рух «Солідарність», народився лауреат Нобелівської премії миру, президент Польщі Лех Валенса. Для львів’ян своєрідною гданською несподіванкою є пам’ятник польському королю Янові ІІІ Собєському, який з 1898 року стояв у Львові на теперішньому проспекті Свободи й був у 1950 році перевезений до Польщі. А ще в Ґданську є найбільший в Європі цегляний готичний Маріацький костел, найстаріший на континенті дерев’яний портовий кран-журавель, найбільший в Європі кафельний п’єц висотою у 10,64 м (знаходиться у палаці Артура – єдиною збереженою практично без змін будівлею на узбережжі, що повстала ще на початку XVІ століття).
Але метою нашої розповіді є не архітектурно-кулінарно-туристичні принади Ґданська, а емоції, які викликали у материкового львів’янина, море і фантастичні пляжі.
Пляжі з країни мрійКолись мені вдалось побувати у багатьох курортних зонах: Одеса, Затока, Чорноморка, Очаків, Миколаївка, Севастополь, Ялта, Алушта, Сухумі, Туапсе, Євпаторія. Але всі їх пляжі по своїй суті залишаються «совдепівськими», неохайними, а частково й закритими для публічного доступу.
У Польщі все узбережжя належить народові й жодних парканів, що перегороджують доступ до моря ви не знайдете. Широчезні пляжі регулярно чистять комунальні служби, а до послуг відпочиваючих найрозвинутіша інфраструктура. Спортивні майданчики, чисті доріжки, кафе, рятувальні вишки, туалети – все до послуг туристів.
Читайте також: У Польщу – на море
До речі, ніхто варену кукурудзу чи «пахлаву» тут не розносить. Дотримання санітарно-гігієнічних норм – понад усе. Чудові пляжі знаходяться у самісінькому центрі усіх трьох міст міської агломерації Труймяста, куди входять Гдиня, Сопот та Ґданськ. Більше того – вхід на усі пляжі безкоштовний! Тому, якщо порівнювати рівень цін, сервісу, доступності та відсутність мовного бар’єру, то вибір однозначно не на користь Одеси чи Азовського моря. Хоча, можливо, це не зовсім патріотична позиція. Пляжі Греції, Італії, Франції чи Іспанії ми не беремо до уваги, з огляду на цінову недоступність таких мандрівок для переважної більшості українців.
Читайте також: На Канари за 50 євро
Вражені від побаченого ми вирішили ще дослідити й позаміські чи дикі пляжі. Багато чув про т.зв. рухомі дюни на узбережжі Балтійського моря, тому й не міг втратити нагоди на власні очі побачити ці унікальні природні об’єкти. Знаходяться вони в Словінському національному парку, який лежить за неповних 90 км від Ґданська. Добратись туди можна автівкою або міською електричкою до Леби чи Слупська (три години їзди, квиток коштує неповних 50 грн.).
Пустеля серед лісу
Словінський національний парк (СНП) належить до європейської мережі охоронюваних природних територій і займає площу майже 330 км.кв. Тут знаходиться третє за величиною озеро Польщі – Лебско (72 км.кв.). В країні існує лише два приморських національних парки (всього ж у Польщі є 23 нацпарки).
Вхідний квиток до парку коштує 15 гривень на українські гроші. Можна взяти на прокат і велосипед. Але відразу скажу, що по піску на ровері пересуватись важко! Ходити можна лише по визначених стежках. Розводити вогонь і смажити шашлики суворо заборонено. Нашим гідом по СНП став доцент Поморської Академії в Слупську Павел Чаплінські. Спільно з професором цієї ж академії Олександром Кучабським, ми з дружиною провели кількагодинну мандрівку по унікальних теренах балтійського узбережжя.
Постійні вітри з моря стали причиною такого цікавого природного явища, як рухомі барханоподібні дюни. Переміщуються вони зі швидкістю до 3 метрів на рік. Пісок засипає все на своєму шляху: ліс, дороги, будинки. Більше того, під його багатометровим шаром зникають цілі села. Так, засипаним виявилось рибацьке селище Стара Хуста (відоме з XVІ ст.), село Лончкі (XVІІІ ст.). Дюни досягають висоти у кілька десятків метрів над рівне моря, а найвища з них – Чолпінська – має цілих 54 м.
Читайте також: "Ліс, що танцює" та російські курорти Балтійського моря
Пересуватись по піску у взутті дуже важко. Тому ми мандрували по дюнах на босу ногу. Дюни в окремі історичні періоди пришвидшували свої «мандрівки» й до 10 м на рік. Внаслідок цього вони засипають й береги озера Лебско. Тому були спроби їх заліснення з метою недопущення швидкого пересування.
Враження від побаченого дійсно фантастичні. Виходиш з лісу і, нібито, опиняєшся у пустелі! Пекуче сонце, гарячий пісок, сильний вітер – бракує лише верблюдів. Пройшовши по «пустелі» з кілометр опиняєшся майже на вершині, з якої вимальовується фантастичний вигляд на Балтику. За спиною височезні дюни, попереду – шум моря і широчезний пляж. Людей небагато – інтимна близькість з природою гарантована.
Як розповідав пан Павел, на узбережжі можна надибати й морських котиків. Особливо зранку, коли вони люблять поніжитись на морському березі. До речі, в СНП можна зустріти й лисиць, косуль, оленів, кабанів, видр, борсуків, зайців, норок й всякої іншої цікавої живності. Бо окрім узбережжя та дюн, в Словінському національному парку до охоронюваних територій належать тисячі гектарів лісів, лук, боліт, озер та річок.
На території парку є також старий маяк, збудований 140 років тому. За 5 злотих можна піднятись на оглядовий майданчик (22 метри н.р.м.) і насолоджуватись панорамою моря, дюн і лісів. Вночі світло маяка видно з віддалі 21 морської милі.
З огляду на віддаль СНП від великих міст тут на пляжі надзвичайно мало людей. На сотні метрів може взагалі не бути гамірних сусідів: насолоджуйся красою природи, теплою водичкою, купайся, дихай на повні груди морським повітрям, радій життю. Після побаченого Одеса хай заховається.
Андрій Болкун,
Фото автора
ІА "Вголос": НОВИНИ