Львівська облдержадміністрація викликалась допомогти легкій промисловості регіону «дати поштовх» для розвитку. Днями на цю тему в ЛОДА відбулася нарада. Керівники підприємств розповіли про всі лиха, які їм доводиться терпіти. Основний же акцент стосувався того, що, продовжуючи й далі працювати за давальницькими схемами, підприємствам особливих успіхів у майбутньому очікувати не варто.
Як повідомив голова ради Львівської обласної галузевої організації роботодавців текстильної та легкої промисловості Михайло Чемерис, більшість підприємств галузі працюють на давальницькій сировині.
Давальницька сировина — сировина, матеріали, напівфабрикати тощо, ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції з наступним поверненням усієї продукції або її частини до країни власника (чи реалізацією в країні виконавця замовником або за його дорученням виконавцем) або вивезенням до іншої країни. Право власності на готову продукцію із давальницької сировини належить іноземному замовнику.
Генеральний директор фірми «Троттола» Ярослав Рущишин переконаний, що підприємства, які працюють на давальницькій сировині (у тому числі і його «Троттола»), цим самим позбавляють себе перспектив поступу. Такі підприємства залежні від замовлень іноземного партнера (і навіть коли мають змогу наростити виробництво, не можуть цього зробити), вони випускають високоякісну продукцію, проте вершки у вигляді доданої вартості знімає знову ж таки іноземний партнер. «Робота на давальницькій сировині не робить нас конкурентоспроможними», — відзначив підприємець.
Присутні на нараді керівники підприємств слова Рущишина сприйняли, в основному, схвально.
Відтак Рущишин запропонував колегам «не плакатись», а «рухатись далі», оскільки «легка промисловість Львівщини має великий потенціал». І принагідно запропонував три, на його думку, найважливіші кроки:
1) створити кращі умови праці для працівників галузі;
2) об’єднатися і створити інфраструктуру з обслуговування підприємств легпрому (зокрема, отримати доступ до фурнітури і тканин);
3) сприяти підготовці молодих кадрів.
Після останнього пункту дехто у залі став вигукувати, що у цьому потреби немає, оскільки в області вже є навчальні заклади, які готують таких фахівців. Проте Рущишин відповів, що якість їх підготовки бажає кращого.
Згадати все
Керівники підприємств мали нагоду виговоритися. Майже кожен у виступі в тій чи іншій мірі нарікав на митницю.
Генеральний директор панчішно-шкарпеткової фабрики «Дюна-Веста» (Червоноград) Юрій Капустяник зачепив тему дешевого імпорту. «Дюна-Веста» випускає шкарпетки і панчохи (славнозвісні «червоноградські шкарпетки»). В рік — близько 5 млн. пар. 80% продукції фабрика продає на внутрішньому ринку, решту поставляє на експорт. За словами Капустяника, український ринок панчішно-шкарпеткових виробів оцінюється у 400-450 млн. пар/рік, з яких лише 60 млн. пар виробляються українськими підприємствами. Більшість же складає дешевий імпорт.
За словами Капустяника, китайський і турецький імпорт заходить в Україну за нереально низькими цінами, не залишаючи вітчизняним підприємствам шансів на цінову конкуренцію. Так, навів приклад він, собівартість пари шкарпеток українського виробництва складає 50 центрів, тоді як китайських — лише 5 центрів. «Як може бути 5 центів собівартість, якщо лише сировина коштує 3 центи?!», — журився керівник «Дюна-Веста». Таким чином, користуючись з того, що на нараді був заступник начальника Львівської митниці Віктор Жук, Капустяник закликав визначати митні ставки за сировиною, з якої виготовлена продукція. Віктор Жук відповів на це, що митна політика визначається у Києві, і запропонував підготувати відповідне звернення до митно-тарифної ради при Кабміні.
Легковики також жалілись на дороговизну митно-брокерських послуг. «Вони вже коштують так само, як в Європі!», — наголосив Михайло Чемерис. (Лише по червоноградській фабриці «Калина» п’ять операцій обходяться у 50 000 гривень. «Це — дорого!», — зазначив він). Просили, щоб ПДВ справляли лише в одному органі — у податковій (а не ще й на митниці, як це є зараз), а митним постам «дали більше волі».
Дехто викривав діючі схеми «відкатів». Представник фабрики «Стрітекс» розповів, що фабрика подавалась на тендер одного з держпідприємств енергетичної галузі на поставку спецівок. Проте перемогла київська фірма, яка хоч і запропонувала меншу ціну, але й в підсумку зробила менше спецівок, ніж передбачалось. «Вони домовились методами, які ви знаєте», — підсумував він.
Незлим тихим згадали також Держінспекцію праці. Директор українсько-бельгійського СП «УКОН» Галина Приймак поскаржилась, що територіальне представництво інспекції надто прискіпливо ставиться до її підприємства, штрафуючи за будь-які, навіть найдрібніші, порушення. Представниця інспекції пояснила, що «все по закону». «Якщо б ми глухо по указах і законах діяли, то нічого б з 90-х років не зробили. У нас би жодне підприємство не працювало», — спробував повернути інспекторку до реалій нашого часу заступник губернатора з питань промислової політики Тарас Федак.
Тарас Федак з усіх сил намагався переконати підприємців, що обласна адміністрація щиро хоче їм допомогти. «Ми хочемо з’ясувати, де є вузькі місця, що заважає розвиватися галузі легкої промисловості. Бо хочемо дати поштовх для розвитку», — сказав він на початку наради. А завершив її словами: «Легка промисловість — цілком реальна для розкрутки на західних теренах».
Відтепер питаннями легпрому займається окрема робоча група, створена при Головному управлінні промислової політики ЛОДА.
ІА "Вголос": НОВИНИ