Коли підприємство велике, а ще й працює, воно завжди комусь потрібне. Згадується, що його не правильно приватизували, не ті, не так, і не за ту ціну…. Немає підприємства – нема проблеми. А скільки таких по Україні? Вони теж були приватизовані, потім розкрадені, люди звільнені та в кого про це питати?
Відоме підприємство „ЛАЗ”, останнім часом, часто згадується одним із його колишніх керівників 1991-1997, 1999-2001 років, який до речі дуже активно агітував за приватизацію саме тією структурою, що й приватизувала, очевидно тепер жалкує, що продешевив. Напевно, саме тому, зараз привертає увагу громадськості, що начебто завод був у „доброму” стані (про це варто спитати у працівників заводу), а тепер йдеться про його банкрутство. Та не про це зараз мова.
„ЛАЗ” відсвяткував свою 61 річницю зі дня заснування. Колись, до "великої перебудови", це був завод із різноманітними цехами, унікальною продукцією, яку не випускав жодний завод країн колишнього СРСР. Саме на „ЛАЗі” у 1977 році було випущено експериментальну партію триступеневих гідромеханічних передач, які з часом почали користуватись не аби яким попитом не тільки у країнах СНД, а й країнах соціалістичного табору.
У грудні 1991 року цехи ГМП-2 та ГМП- 3 відокремились у ВАТ „ЛЗ ГМП” на чолі з О.Т.Папроцьким. Кому було вигідно прибуткові цехи відокремлювати від заводу? Далі більше – дочірні підприємства ростуть мов гриби, „ЛАЗ” втрачає свою цілісність, гроші, територію. Вочевидь – це вигідно, перш за все людям, які керували заводом – штучно створеним „новим українцям”. Це вони вирішували кому й скільки акцій надати, як розділити державне майно, щоб потім вигідно продати чи самим приватизувати, а як для себе рідних – за копійчини, а може й безкоштовно.
Таким же способом, у 1999 році відокремлюється ще одна „дочка” - ДП „ЛАЗ –Інструмент”, з колишнього ШИЦу (штампувально - інструментальний цех) І дивним чином 70% цього підприємства володіє ВАТ „ЛЗ ГМП”, а 30% ВАТ «ЛАЗ». Хто та за які заслуги дозволив пану Папроцькому стати власником контрольного пакету? Можливо, ніхто не звернув би зараз на це увагу, якби ГМП працював би.
Та завод „ГМП” перестає дихати: він не випускає жодного ГМП (ні двох, ні трьох ступеневих), унікальний колектив спеціалістів викинуто на вулицю. За останні роки з тисячного колективу лишилось 100 чоловік. Багато з них, на щастя, знайшли роботу на „ЛАЗі”, решта розкидані по світу. Але кого можуть хвилювати такі «дрібниці»? Не має підприємства – немає проблеми. Та лишився ще „ЛАЗ – Інструмент” - ще є де поживитись.
Нещодавно відбулись збори акціонерів, на яких вирішено збільшити статутний фонд. Добре це чи погано, судіть самі: випускається додаткова кількість акцій, що скуповується "потрібними" людьми і 30 %, які належать ВАТ „ЛАЗ”, і можуть контролювати діяльність підприємства, змушувати працювати, знецінюються до мінімуму. Це означає, що і «ЛАЗ - Інструмент» зникне, як завод. І хто за це відповість? Немає підприємства – нема проблеми...
ІА "Вголос": НОВИНИ