18-річна львів’янка Ольга Клуннікова (тренери – Наталія Роговенко, Адам Прибило, Марія Клуннікова і Віталій Тарнакін) стала володаркою Кубка України з сучасного п’ятиборства серед жінок, а також виграла перше місце у Відкритому чемпіонаті України серед юніорок. Змагання тривали з 1 до 3 квітня в Харкові. Враженнями про свій успіх, а також про інші деталі розвитку кар’єри перспективна спортсменка детально розповіла в інтерв’ю сайту відділення НОК України у Львівській області.
– Ольго, вітаю з перемогою в Кубку України! Поки це ваш найбільший успіх на дорослому рівні? – Так. На дорослих чемпіонатах і Кубках України я ще не займала призові місця в особистому заліку. Тому наразі це мій найкращий виступ серед дорослих спортсменок.
– Ви здобули в Харкові два «золота». Є відчуття щастя? – Звичайно. Тому що я боролася за це, я йшла до цього. Напередодні змагань я вже уявляла, як буду стояти на п’єдесталі і виграю цей Кубок. І так вийшло, що ці думки матеріалізувалися. Тому я дуже щаслива, що все так склалось.
– Ви бачили себе на п’єдесталі саме на найвищій сходинці? – Так. Я, можна сказати, мріяла про це, але не дуже очікувала, що в мене дійсно це вийде зробити.
– Ви розуміли, що в хорошій формі і до цих змагань підходите на своєму піку? Чи ще якісь були підстави щоб добре виступити? – На пік форми для цих змагань ми з тренерами вирішили не виходити. Також в мене була травма ноги – несерйозна, звичайно, але певний дискомфорт під час бігу я відчувала. Тому насправді я була не в найкращій формі. Ну але оскільки ми систематично працюємо з тренерами, ці тренування є на постійній основі і з хорошим прогресом, то чому б і ні, чому б не показати хороший результат? Навіть не підводячи організм на пік форми.
– Незважаючи на деякі проблеми зі здоров’ям, я так розумію, ви в дуже хорошому психологічному стані підійшли до цих змагань. Бачили себе на п’єдесталі, «жили» цією ідеєю… – Можливо, так. Тому що я була в дуже хорошому настрої на фехтуванні, в мене був хороший настрій і в другий день змагань, коли було плавання і комбайн (біг + стрільба). Навіть незважаючи на те, що я проплила не з найкращим своїм результатом, це все рівно не «збило» мій настрій. Я була налаштована бігти щоб потрапити на коня (потрапляло 5 кращих учасниць) і зайти хоча б третьою. А вийшло так, що я зайшла першою. Я побачила суперниць попереду себе і вирішила, що їх потрібно догнати і обігнати.
– Після фехтування і плавання ви йшли четвертою. Ключовим у вашій перемозі став успішний виступ в комбайні, після якого ви стали лідером і вже не поступилися ним? – Так, я ішла четвертою, а ще мене ззаду підтискали суперниці. Але, незважаючи на цей тиск, я змогла обійти трьох суперниць, яким поступалася, і забігти першою на коня – на останній вид.
– Перед конкуром у вас була перевага в 18-20 очок над головними конкурентками. Наскільки вона дозволяла спокійно підходити до останньої дисципліни? – Якщо чесно, я навіть не дивилася, яка в мене перевага в очках. У нас в Україні останній вид – кінь. На міжнародних змаганнях це не так – там кінь іде перед бігом. Але в Україні змагання проводяться інакше і тут я себе дуже спокійно поводжу на цьому п’ятому виді – на конкурі. В мене ніколи немає такого, що, маючи певну перевагу, можу дозволити собі збити дві палиці або заробити ще якийсь штраф. Ніколи! Я завжди працюю на максимум, витискаю все, що можу зробити на сьогодні. Зауважу що кінна підготовка в нас у Львові взагалі ніяка, тому що в нас немає коней, на яких можна готуватися. Тим не менше на конкурі я не хвилююся. Я роблю все, що можу. Я знаю, що можу зробити багато і тому це додає мені впевненості, особливо в конкурі.
– В конкурі велику роль грає удача щоб отримати завдяки жеребу хорошого коня. Судячи з результату, кінь вам дістався хороший? – Так, в мене був найкращий кінь. Жереб проводиться лише першим учасником змагань, який забіг на коня. Тобто я витягала коня, а далі всі коні за номерами розподілялися серед інших учасниць. Цього коня я витягнула сама і мені дійсно дуже пощастило, тому що кінь був найкращий. Це був хороший спортивний кінь, який навчений добре стрибати, добре слухався і нічого йому не бракувало. Ми з ним знайшли спільну мову і просто прекрасно пройшли маршрут без жодних штрафів, без жодних помилок. Все, як ми готувалися і все, на що здатен цей кінь.
– Мені цікава така деталь. Відбувається жереб, ви дізнаєтеся, на якому коні будете змагатись у верховій їзді. І що далі? Підходите до коня, знайомитесь? Шукаєте до нього підхід? – Відбувається жереб в нас відразу після бігу. Потім ми їдемо на конюшню. Нам показують маршрут, який ми проходимо пішки, вивчаємо його. Тобто спочатку ми вчимо маршрут, а тоді вже сідаємо на коня. Нам дають коней. Я бачу, що виводять п’ять коней. Називаю кличку свого коня. Цього разу в нього була кличка Вожак. Мені дають коня. Я можу спитати людей, які обслуговують змагання на конюшні, про особливості цього коня. Якщо людина працює з цим конем, вона може підказати якісь важливі моменти. Наприклад, що коня треба добре штовхати ногою або добре тримати повід, або навпаки – не тримати добре повід. Коні бувають різні, в них усіх різний характер. І деколи ми самі можемо це відчути, а деколи нам це підказують. В нас багато недосвідчених вершників. Тому нам стараються якомога більше підказувати, допомагати, бо самим нам справлятися трошки важкувато. Але можна і самим впоратися.
Далі ми сідаємо на коня і коли починаємо вже крокувати, їхати, то дивимось, як себе поводить кінь, як він реагує на інших коней, як він реагує на елементи керування. Дивлюсь, як він реагує на удар ногою, на притискання ногою. Деякі коні починають спокійно бігти, а деякі починають просто летіти і їх потрібно тримати. Так ми розбираємось з характером коня. Потім, коли вже зробили рись, зробили галоп (це є два швидких алюри коней), нам ставлять перешкоду для розминки. Ми можемо спробувати, як стрибає кінь і як він поводиться перед перешкодою. Тому що варіанти бувають різні. Кінь може добре стрибати, він може хотіти стрибати або в нього може бути просто поганий настрій і він може не хотіти сьогодні стрибати. І в такому випадку його потрібно заставляти.
– Конкур – найскладніший серед дисциплін сучасного п’ятиборства в психологічному плані? – Не знаю, як для інших, але для мене це певна розрядка в кінці дня, тому що я неймовірно люблю коней. Звичайно, я хвилююся під час маршруту, хвилююся щоб не забути той маршрут, тому що на фоні стресу всяке буває. Але якщо я відчуваю, що в мене хороший кінь, що я з ним справляюся, що я все пам’ятаю, то це хвилювання відходить на інший план і я просто насолоджуюся їздою. Для мене коні – це така розрядка в кінці дня, я дуже комфортно почуваюся в їхній компанії.
– Друге місце на Кубку України посіла Зінаїда Батрак з Києва – спортсменка, яка від вас на 10 років старша. Як змагатися проти такої досвідченої суперниці? Відчувається різниця, коли суперничаєте зі своїми ровесницями? – Мабуть, ні. В мене всі суперниці однакові. Тобто я однаково серйозно ставлюся і до старших суперниць, і до молодших.
– Ви дуже стабільно пройшли всі дисципліни. В цьому і є секрет успіху у сучасному п’ятиборстві? – Можливо, так. Тому що я стараюся всі дисципліни тримати на однаковому рівні. Якщо я покращую, допустимо, біг, я, відповідно, маю покращувати і стрільбу. Якщо я покращую плавання, то, відповідно, має покращуватися і фехтування паралельно з тим. Не може бути такого, що один вид я просто неймовірно добре виконала, а на іншому виді я все завалила. В п’ятиборстві так не працюють. Завжди має бути баланс і гармонія в усіх видах. І коли мене питають, який в мене пріоритетний вид в п’ятиборстві, я не можу відповісти. Тому що в мене п’ятиборство в цілому гармонійно складається і я не можу сказати, що якийсь вид я роблю краще за інший.
– Ваша мама Марія Клуннікова – відома тренерка з плавання. Мабуть, з плавання ви і познайомилися зі спортом? – Так, дійсно. Мене привели в басейн досить рано, я плаваю дуже довго, серйозно займалася плаванням до 13 років, а далі вже знайшла себе в п’ятиборстві.
– Офіційно у вас три тренери – Наталія Роговенко, Адам Прибило і Марія Клуннікова. Це відповідає дійсності? – На даний момент в мене ще додався Віталій Вікторович Тарнакін.
– Хто з них за які дисципліни, напрямки відповідає? Хто, скажімо так, головний тренер у вашій команді? – Головний тренер, напевно, мама (Сміється). Звичайно, не в спортивному плані. Мама – мій перший тренер, вона мені заклала дуже хорошу базу, за що я їй дуже вдячна. Зараз на цій базі я можу будувати своє спортивне майбутнє, можу працювати з високими навантаженнями, тобто можу дозволити собі робити такі речі в спорті, які не всі спортсмени можуть собі дозволити, скажімо так.
Адам Михайлович регулює весь процес тренувань. Це вже конкретно стосується цієї спортивної роботи, яка відбувається на даний момент і в майбутньому яка буде відбуватися. Він складає до купи всі п’ять видів. Він регулює навантаження у кожному виді. Він шукає мені тренерів, які би допомогли мені, допустимо, підтягнути конкур або біг або фехтування, наприклад. У фехтуванні в основному він мені шукає компанію, з ким пофехтувати, бо самі уроки фехтування дає мені Адам Михайлович. Але для фехтування цього недостатньо, тому потрібна «масовка», потрібно більше людей з різним характером, з різним темпераментом і технікою фехтування. Тому стараємось фехтувати і з фехтувальниками, і з п’ятиборцями. І було би, звичайно, добре фехтувати десь на міжнародних зборах, але на даний момент такої фінансової можливості нам не дають. Як я вже казала, він регулює, щоб були стабільні навантаження в кожному виді спорту, і викладає в мене фехтування та стрільбу.
Біг у мене викладає Віталій Вікторович. Зараз ми з ним активно працюємо над покращенням останнього виду в п’ятиборстві – комбайну. Ми підтягуємо біг і, відповідно, додаємо стрільбу, над якою ми працюємо з Адамом Михайловичем.
Наталія Миколаївна в мене викладає плавання. Окрім того, скажемо так, всі тренери мені дають психологічне налаштування. З кожним тренером перед змаганнями я спілкуюся – це дуже важливо. Я завжди говорю з тренерами і від кожного тренера я беру якусь частинку тих порад, які вони мені дають. Звичайно, повністю все що говорить тренер неможливо виконати, тому що ситуації на змаганнях бувають різні. Всі сказані ними слова я вбираю в себе, як губка, і вже по ситуації на змаганнях орієнтуюся, що мені треба використати з того, що вони мені сказали.
– Які у вас завдання на цей сезон? – Завдання на сезон – значно покращити біг, набути впевненості в стрільбі, підтягнути плавання на той рівень, на якому я була декілька місяців тому, тому що я трошки гірше проплила цього разу.
ІА "Вголос": НОВИНИ