Адвокат Ігор Чудовський перебував у себе вдома у Ворзелі, коли вночі 24 лютого московські рашисти скинули перші бомби на Україну. Зараз Ворзель перебуває в окупації. Ігорю Чудовському вдалося виїхати. Він був одним з останніх, кому вдалося евакуюватися.
«Вголос» поспілкувався з паном адвокатом. Проте цінною є не тільки його розповідь про перші хвилини нападу росії на Україну 24 лютого 2022 року. Цінними є і спогади Ігоря Чудовського про те як рускій мір прийшов на Луганщину у 2014 році.
Ворогу не треба було підстави, він би все одно розв’язав війну
Він згадує, що коли у 2014 році в Україні розпочалися бойові дії, то на Луганщині та Донеччині, в першу чергу, знищували все українське: прапори, мову, осіб, які висловлювали підтримку Україні, кидали до підвалів, катували та вбивали.
Сам Ігор Чудовський отримав кулю в груди від любителів руского міра, коли відмовився з ними співпрацювати. Тоді вони вирішили, що якщо не зможуть перетягнути на свій бік шановану у Луганську особу, то просто вб’ють його.
На щастя, йому вдалося вижити й виїхати на територію вільної України. Та це поранення не дозволило йому зараз стати до лав Збройних сил України.
Він згадує, що будівлю СБУ у Луганську захопили у березні 2014 року. Тоді, на його думку, сепаратистів можна було зачистити й прогнати. Проте ніхто не взяв на себе відповідальність за це.
«Тоді прийняли імпотентне рішення: заблокувати їх. А коли це зробили, то вони почали отримувати гроші, їжу, підтримку. З ними почали вести перемовини. І ця ракова пухлина почала рости», - згадує адвокат.
За його словами, після цього у ОРДЛО провели референдум, на підставі якого росія відгризла шматок України.
«Хоча, якби не було того референдуму, путін би все одно розв’язав війну», - вважає Ігор Чудовський.
Росіяни вбивають цивільне населення
Натомість коли зараз до Ворзеля зайшли ворожі рашистські війська, то вони не звертали уваги на українські прапори.
«У мене над будинком майорів український прапор, аж допоки у нього не влучив снаряд», - каже адвокат.
Водночас росіяни також вбивають цивільне населення.
«Дід Приходько вийшов з хати покурити. Він стояв і дивився на ворожу колону, яка заходила до нашого селища. А його кулеметом – у груди. Молоду сім’ю на очах у дитини розстріляли пострілом з танка», - каже Ігор Чудовський.
І додає, що всі ці злочини російської федерації він, як юрист, документує.
Він також зазначив, що російські війська зараз набагато потужніші, ніж були «лнрівці» у 2014 році. Але не вмотивовані.
«Кадирівці, які зайшли до Ворзеля, виконували роль заградзагонів, аби росіяни не втікали», - говорить Ігор Чудовський.
Порівнюючи події 2014 року та 2022, він наголошує, що зараз українці стали монолітно на захист своєї країни. Кожен намагається внести лепту, хай невеличку, у знищення ворога та нашу перемогу.
За його словами, коли до Ворзеля та околиць ввійшов ворог, то навколо нього для самооборони згуртувалися місцеві мешканці. Проте дехто переплутав їх з підрозділами територіальної оборони Збройних сил і почали повідомляти про місцеперебування ворожих військ. На жаль, цивільні українці не володіли вмінням шифрувати таку інформацію. То ж деякі з них поплатилися життям за те, що повідомляли цю інформацію через відкриті джерела, які перехоплював ворог.
«Проте був випадок, коли нам повідомили, що в село Дідичі на білоруському кордоні зайшла колона білоруської техніки. Через заступницю міністра Ганну Маляр передали цю інформацію куди треба. Зараз я думаю, що нам вдалося дипломатичними шляхами запобігти залученню білоруських військ до військових дій», - каже Ігор Чудовський.
Вулицю Квіткову зруйнували вщент
Повертаючись до початку військової агресії 24 лютого, співрозмовник згадує, що перша ракета з рашистського літака впала саме на вулицю, де він мешкає.
«Вулиця називається дуже гарно – Квіткова. У нас один багатоповерховий будинок на вулиці був. І його першого й розбомбили. Осколок від ракети прилетів мені у вікно і пролетів за сорок сантиметрів від моєї голови. Це вже вдруге Господь Бог дарував мені життя», - розповідає чоловік.
Зрозумівши, що діється, Ігор Чудовський почав організовувати загін самооборони з місцевих мешканців. Ворзель опинився на лінії вогню. Адже Гостомельський аеропорт є за п'ять кілометрів від його будинку.
Але досвід 2014 року дозволив йому швиденько згуртуватися та приймати правильні рішення. Страху не було. Знав, що коли вибухи голосні, то це – безпечно, тому що снаряди летять далеко. Також вухо відрізняло роботу «градів» та іншої техніки.
«Першого ж дня наш загін самооборони затримали трьох мародерів та одного коригувальника», - згадує Ігор Чудовський.
Йому також доводилося координувати й інші речі: дізнаватися де перебувають літні люди, де є діти, хто з мешканців загинув. Окрім того, довелося підраховувати кількість продуктів та розподіляти їх між мешканцями, розв'язувати питання евакуації та шукати ліки для хворих і поранених.
Одного разу навіть довелося вилучити увесь алкоголь з торгової мережі, вивезти його за межі селища і там утилізувати.
А також Ігор Чудовський увесь час документував і документує злочини рашистів.
«Я відчував, ніби мене розстріляли знов, як у вже далекому 2014, я не міг повірити, що регулярна армія вбиває цивільних. Без суду та слідства ставить до стінки та стріляє, залишаючи дітей сиротами, а жінок вдовами. Ці люди загинули як Герої. Вони чинили опір ворогу, вони його зненавиділи та робили все, щоб перемога прийшла раніше, навіть і ціною їхнього життя. Вічна пам'ять Героям! Смерть ворогам!", - каже він.
Нагадаємо, як повідомляв «Вголос», у Ворзелі росіяни розстріляли відомого українського науковця.
ІА "Вголос": НОВИНИ