Остап Козак (фракція БЮТ) -- депутат Львівської обласної ради, помічник-консультант народного депутата Андрія Шкіля.
Пане Остапе, Ви є членом депутатської комісії з питань бюджету та соціально-економічного розвитку. Над чим зараз працює Ваша комісія?
Зараз комісія розглядає обласні програми, які готують різні управління. Вони мають пройти профільні комісії і бюджетну комісію. Недавно ми розглядали програми сільського господарства, на які бюджетом закріплена значна сума. Тобто йде звичайна рутинна робота. Коли ми розглянемо всі програми, вони будуть затверджені. Далі будемо розглядати інвестиційну програму пооб’єктно – буде відомо, що Львівська область фінансуватиме зі свого бюджету, а що буде фінансуватися з держбюджету.
Свого часу голова облради Мирослав Сеник ставив питання про необхідність ретельного контролю за використанням коштів, виділених на фінансування різних програм. Чи вже вироблений механізм контролю?
Стояло таке питання. У кінці минулого року вже намагалися щось зробити у цьому плані. Були спільні засідання представників усіх комісій, розглядали питання, як виконуються програми за минулий рік. Розгляд та поверхневий аналіз був, але, звичайно, цього недостатньо. Я, навіть, пропонував: якщо ми закладаємо бюджеті кошти внутрішній політиці на моніторинг, соціологічні дослідження, то чому ми не можемо профінансувати аудиторські дослідження? Це називається адміністративний аудит. Взяти будь-яке управління, конкретну програму. І нехай не ми, а незалежні фахівці скажуть, чи все там правильно. Незалежний аудит мав би сказати: ефективно керують цією галуззю, чи ні. Це тільки пропозиція. Займемося цим більш нагально.
Давайте поговоримо про останню сесію Львівської обласної ради (11 березня 2008 року). Ви оприлюднили депутатське звернення до міського голови Львова Андрія Садового, який підписав угоду з міським головою Вроцлава про встановлення у Львові пам’ятника розстріляним у 1941 році польським професорам.Чому Ви так гостро виступили проти цієї угоди?
Перечитуючи польську «Газету виборчу», я знайшов інформацію. Суть її така: міський голова Садовий 7 березня перебував з офіційним візитом у місті Вроцлав, там він зустрічався із президентом міста Вроцлава Рафаїлом Дуткевичем. Вони разом підписали угоду, вирішили поставити пам’ятник загиблим польським професорам, які були розстріляні в 1941 році німцями. Ця історія вже десятки років використовується антиукраїнськими силами Польщі, зокрема у Вроцлаві. Відомо, що ті поляки, яких свого часу переселили зі Львова в Польщу, оселилися переважно саме у Вроцлаві, на колишніх німецьких землях, звідки у свою чергу виселили німців, а тому там було вільне житло. У самому Вроцлаві є дуже сильні «кресов’яцькі рухи» -- люди, які не сприймають український Львів, живуть з польським Львовом. Очевидно, що міський голова Вроцлава опирається на цих людей. Мери обох міст вирішили поставити пам’ятник у Львові на площі перед Львівською політехнікою.
Річ у тому, що такий пам’ятник у Львові вже стоїть на Вулецьких пагорбах (там, де гуртожитки Львівської політехніки). Стоїть хрест, є таблиця. Цей пам’ятник освячений римо-католицькою церквою. Кожного року у вересні там відбуваються поминальні заходи, які організовує Генконсульство Польщі. Про це всі знають. Для чого виділяти місце під ще один пам’ятник?!
Мери Львова та Вроцлава вже прийняли остаточне рішення про встановлення пам’ятника?
Тут написано, що в кінці 2009 року цей пам’ятник вже буде стояти. Без обговорення, ніхто про це не знає. Мер самовільно це зробив. Чому до 2009 року? Дуже просто пояснити. Тому що влітку 2010 року в Польщі буде виборча кампанія. Відповідно це буде «топ-фішка» для міського голови Вроцлава, щоб переобратися. Міський голова Львова буде «в підтанцьовках» у виборчій компанії міського голови Вроцлава. Це не пасує ні Львову, ні міському голові.
Тим більше, що історію з розстрілом польських професорів поляки завжди використовували в антиукраїнській пропаганді і розповідали, що розстрілювали не лише німці, а й підрозділ «Нахтігаль», яким тоді керував Роман Шухевич. Зараз СБУ спростовує участь батальйону «Нахтігаль» у розстрілах 1941 року. Не зрозуміло, для чого вносити у Львів таку провокацію, для чого давати привід полякам мусолити цю історію?!
Цим не мав би займатися міський голова. У нього є значно більше проблем з Євро-2012. Невже він думає, що муніципалітет Вроцлава зробить нам інвестиції?! Вони самі чекають на інвестиції.
Також на сесії Ви вносили пропозицію заслухати звіт повноважних органів щощо причин вибуху на Костюшка. На вашу думку, чому досі не названі причини аварії?
Я можу висловлювати лише свої припущення, що насправді причина не в газі. Найлегше сказати, що вибухнув природний газ. Насправді, причина в чомусь іншому. У чому іншому? У такому разі, не виключається кримінальна версія. Чому її приховують, я не знаю.
Ви були одним із тих, хто в ЗМІ назвав версію вибухівки. Ви мали таку інформацію з компетентних джерел?
У мене не було доказів, чи це вибухівка. Я висловив припущення. Але ж досі жодна із служб не спростувала його. Чим довше вони затягуватимуть, тим більше питань виникатиме. У перші дні після аварії МНС припускало, що у цьому будинку могли зберігатися заряди, які не вибухнули під час Другої світової війни. Певною мірою, вони самі підтвердили цю версію, що це могла бути вибухівка.
Хотілося б почути Вашу думку про готовність Львова до Євро-2012.
Добре питання. Готовність Львова близька до нуля. Подібна готовність є і інших міст України та Польщі. Нам показували програму підготовки до Євро. На обласній раді вона, навіть, затверджувалась. Там все зрозуміло. Зрозуміло скільки місто може дати коштів. Зрозуміло скільки область, скільки держава може виділити. Незрозумілим є тільки скільки дадуть інвестори. Якщо я не помиляюся, то Львівська область за минулий рік отримала 400-500 млн. грн. іноземних інвестицій. А як можна за кілька років отримати кілька мільярдів іноземних інвестицій?! Це має бути якась революція в Україні. Не знаю, наскільки реальними є такі плани.
Затверджено програму-максимум. Тим керівникам, які займаються підготовкою до Євро зі сторони міста та області, треба зробити щось конкретніше – програму-мінімум.
У Львові не відбудеться взагалі нічого, якщо не буде стадіону. Це зрозуміло. Питання стадіону є архіважливим. Коли буде стадіон, тоді вже можна говорити про готелі, запасні стадіони і т. п. Це все можна буде підтягнути.
На жаль, зараз інвестора стадіону немає. Є лише девелоперська фірма. Я бачив по телебаченню, коли начальника управління по Євро-2012 Засадного загнали в глухий кут, запитавши, коли ж буде інвестор. Він сказав: «У травні буде інвестор». Давайте зачекаємо травня місяця. Буде цей інвестор, тоді будемо робити наступні кроки. Очевидно, що там буде не один інвестор, а декілька. І цим буде займатися девелопер.
Але ж у травні планували вже розпочати будівництво стадіону?
Мали б розпочати.
Які сподівання ваша фракція покладає на нового керівника області? Він зможе вирішити проблемні питання, зокрема щодо підготовки до Євро-2012?
Ми сподіваємось, що він зможе це зробити і не підтвердить ту версію, яка зараз гуляє, що він буцім-то «технічний» голова. Ми сподіваємось, що він буде добрим господарником. Звичайно, до нього є багато запитань. Він прийшов сам без своєї команди. Він мусить на когось опиратися. Питання: на кого він зараз буде спиратися, на попередню команду? Якщо так, то чим він буде відрізнятися від попереднього керівника ЛОДА? Очевидно, він повинен зробити якісь кадрові зміни. У нас від фракції БЮТ є свої кадрові пропозиції. Ніхто в області не хоче, щоб відбувалась «чехарда» керівників. Сподіваємось, ця зміна на краще. Він, як людина незаангажована, в держуправлінні свіжим, нестандартним оком погляне на ситуацію і підбере фахову команду. Звичайно, для цього йому потрібен час.
Ви свого часу ставили питання депортованих в контексті угоди між Україною і Польщею про малий прикордонний рух. Чи воно є вирішеним?
Наскільки мені відомо, ні. Цей пункт не увійшов до угоди про малий прикордонний рух.
Українська сторона, як і польська, не були готовими до розгляду цього питання в найкоротші терміни. Коли почалися страйки, тоді почали щось робити. Українська сторона не була готовою до постановки конкретних питань. Як нам сказали на звіті в облраді, що ніхто перед поляками так питання це і не поставив. Маємо те, що маємо. Очевидно, на цьому не можна зупинятися. Потрібно працювати над окремою угодою, яка б стосувалася саме цієї категорії людей. Питання залишається відкритим.
Депутати обласної ради мають свій фонд, мають можливість надати фінансову підтримку. Чому ж вони її так нерадо надають? На останній сесії відхилили три прохання про фінансову допомогу, при чому у резонансних випадках (були пропозиції про виділення грошової допомоги доньці Хлєбнікових, які загинули від вибуху на Костюшка, дружинам санітара, який випав з вікна багатоповерхівки разом з самогубцею, та водія, який згорів у TIRI на українсько-польському кордоні)?
Некоректно поводяться ті депутати, які ініціюють ці питання на сесії облради. Зрозуміло, там є значна сума, треба, щоб кілька депутатів об’єднали свій фонд. Але це не обов’язково робити від цілої обласної ради. Це можуть вирішити депутати одної фракції. Ми, у своїй фракції, саме так і робимо. Для прикладу, до мене як депутата облради, звертається людина за допомогою. Якщо це стосується 1-2 тисяч гривень, питання навіть не обговорюється. Допомогу надає один депутат. Є заява: у дитини лейкоз, потрібні 15 тисяч. З такою заявою я вже не можу сам виділити всі 15 тисяч. Я зобов’язаний винести на фракцію, щоб потім не було закидів, що я беру «відкати». Щоб уникнути підозр, необґрунтованих звинувачень, я виходжу на фракцію, показую документ, обґрунтовую. Тоді приймається рішення, чи я виплачую зі свого фонду, чи виплачує ціла фракція. Ми стоїмо на тому, що більшість таких допомог можна вирішувати в середині фракції, не виносячи на цілу обласну раду. Адже виходить так: ви звернулися до конкретного депутата, політичної сили, він потім взяв це питання і провів через сесію облради. У результаті, ви дякуватимете тій політичній силі, яка вам допомогла. Але ж рішення було цілої обласної ради?! Некоректно так виносити ці питання. Ми вирішили, що не будемо підтримувати це у такому механізмі. Я не розумію голову обласної ради, для чого він це робить.
Ви зараз в рядах «Батьківщини». Яка ситуація з УНА-УНСО?
Ситуація з УНА-УНСО зараз є плачевною. Ця організація, яка була (думаю, вже можна так сказати) по ній було завдано серйозних ударів з боку СБУ, правоохоронних органів, які цільово працювали на розвал цієї організації. Зусилля міліції були продуктивними. Організація як всеукраїнська, по суті, вже не існує. Є групки, які по-різному себе називають. Частина – ГО «УНА-УНСО», частина, які назвали себе політична партія «УНА», є ще якісь групи. Вони самі по собі діють. Я зараз не беру участі. Там вже настільки все перейшло на особистості, що, по-суті, втратило зміст. Думаю, це вже добра, гарна історія. Я завжди казав, що УНА-УНСО повинно жити в серці. Звичайно, позиції в житті треба в чомусь змінювати. Я не люблю театральності. Я вирішив, що зараз є добра нагода, щоб можна було конкретно щось зробити своїми руками. Перебуваючи в радикальних організаціях, це зробити важко. Можна піднімати тему, оприлюднювати, але щось зробити складно.
Ви вже не є керівником ЛОО «УНА-УНСО»?
Ні.
Відколи?
Вже, напевне, років зо три.
Зараз у Львові діє УНА-УНСО?
Знаю, що формально вона зареєстрована. Чи вона діє? Мені важко сказати, тому що я не контактую з цими людьми.
Окрім депутатства, чим ви займаєтеся?
Депутатство – це моя громадська робота. Місце моєї праці – помічник-консультант народного депутата Андрія Шкіля. Спілкуюся з людьми від його імені. Цього року отримав диплом магістра державного управління Львівського регіонального інституту НАДУ при Президентові України. Зараз у мене дві вищі освіти.
ІА "Вголос": НОВИНИ