[media=31827,31831,31833,31836]
Травневі дні є одним із тих періодів, коли можна, не перешкоджаючи робочому процесу, вирватися на короткочасний відпочинок. Кілька додаткових вихідних, плюс субота, неділя, перенесені робочі дні – і міні відпустка у кишені. А якщо ви маєте Шенгенську візу, то ваш вибір місця подорожі значно розширюється. Зрозуміло, що певні рамки створюють фінансові можливості кожного з нас, але на кожний гаманець є своя пропозиція.
Так от, маючи кілька поспіль вихідних і дещицю відкладених євро в кишені, моя сімейна рада вирішила побувати у двох європейських країнах, щоб поповнити свої знання про життя-буття сусідів – трохи ближчих – поляків і трохи далі – словаків. На глибше проникнення у терени Євросоюзу забракло насамперед отих недешевих (відносно гривні) євро та й вихідні не є безмежними.
Зрештою, почнемо з митниці. Це та перша «перешкода», яку долають українські туристи, щоб ковтнути повітря Євросоюзу. Варто зауважити, що на ці травневі вихідні майже половина авто, які намагалися перетнути польсько-український кордон, були з інших міст України. А враховуючи те, що на митницю після дев’ятої ранку минулої неділі (29 квітня) почали один за одним з’їжджатися туристичні автобуси, черга утворилася на кілька годин. Причому наші прикордонники на таку затримку тільки розводили руками. Мовляв, ми працюємо інтенсивно, а польські колеги не поспішають. І хоча польські «служби граничні» ніби також виконували свою роботу, але неозброєним оком було видно, що недільного дня польські служби не надто переймалися чергою. Працювали за графіком, але потік туристів був значно більшим. Подумалося, а як то буде на Євро ?
Втім, до черг нам не звикати. Вистояли і кордон перетнули. Далі шлях лежав до Кракова. Зі Львова до цього чудового польського міста якихось 320 кілометрів. Якихось три з хвостиком години від кордону і ми вже у готелі Gardiv, який забронювали на сім’ю з трьох осіб. Gardiv розташований одразу на березі річки Вісла, має парковку безкоштовну, wi-fi, без якого неможливо уявити своє перебування за кордоном.
Територія комплексу радше схожа на сучасний багатоквартирний будинок, де є своя охорона, обслуговуючий персонал. Приємно вражає ландшафтний дизайн, а у номері є все для повноцінного проживання: кухня, посуд, телевізор, холодильник і, звісно, чистий санвузол. І вся ця радість на добу коштувала на трьох 220 злотих, що становить приблизно 550 грн.
Переповідати про визначні місця Кракова – Вавель, Казімєж, місця, пов’язані із Папою Римським Іоаном Павлом II, немає змісту. Кожний з туристів обирає собі свій маршрут. А от якщо ви з дітворою, то не завадить завітати на дві годинки (72 злотих на сім’ю) в місцевий Аквапарк. І хоча за останні вісім років у ньому мало що змінилося (поміняли дві гірки), дітям тут весело і безпечно.
Виїжджаємо з Кракова і через кілька десятків кілометрів у містечку Андрухів потрапляємо у парк мініатюр, де за 53 злотих на сім’ю можна оглянути усі чудеса світу у різних його кінцях – чи то Америці, чи в Європі або в Індії.
Відвідавши королівське місто та чудеса світу в мініатюрі, тримаємо курс на Словаччину, яка за рельєфом вже більше схожа на гірську країну і має розвинуті зимові курорти завдяки горам Татрам. Тут влітку можна насолоджуватися шпилястими вершинами, на яких лежить сніг і водночас засмагати на сонці.
Після безперешкодного перетину колишнього польсько-словацького кордону, ми попрямували до Оравського Граду, де розташований найчудесніший, як на мене, замок у Словаччині. Вражаюча архітектурна пам’ятка, яка побудована в середині XIII століття на місці старого дерев'яного укріплення і будівництво якої не припинялося упродовж чотирьох століть. Повна реконструкція була проведена в 1953—1968 рр. і після неї замок став резиденцією Оравського Музею. Тут було знято багато сцен з першого фільму про Дракулу — «Носферату: Симфонія жаху». Екскурсія до Оравської краси обійдеться по 5 євро для дорослого та по 3 євро для школярів і студентів. Повірте, ці гроші вартують того, щоб побувати у приміщеннях замку, які поверхово простягнулися до небес на понад 110 метрів. Тим більше, що групу туристів обслуговує екскурсовод, яка майже зрозумілою словацькою мовою розповість про історію замку та періоди його розвитку.
До речі, інформація для водіїв. Коли в’їжджаєш у Словаччину, то доречно купити на першій заправці віньєтку для проїзду магістралями. На десять днів (мінімалка) вона коштує 10 євро, на місяць – 14, на рік – 50 євро.
Набравшись естетичного задоволення від замкової архітектури, вирушаємо до містечка Ліптовський Мікулаш. Воно стало відомим завдяки термальним водам та особливому клімату, що утворюється між горами (з одного боку скелястими, а з іншого лісистими). Отож природа спонукала словаків побудувати тут розкішний аквапарк «Татраландія», який працює завдяки термальним водам цілий рік. Мінеральну воду охолоджують і подають у 9-ть басейнів та на численні гірки, щоб потрапити на які треба вистояти часом у черзі. Температура води у деяких басейнах сягає до 39 градусів. Безлімітне перебування у «Татраландії» коштує на дорослого 17 євро, для школярів і студентів – 14 євро. До речі, в Татраландії надзвичайно багато поляків, для яких, на відміну від українців, Європа безвізова. Але це вже інша тема.
Вдосталь накупавшись, накатавшись і отримавши порцію адреналіну, вирушили о 5-ій вечора додому – через Польщу і Краковець, який перетнули близько опівночі. Вранці – на роботу.
ІА "Вголос": НОВИНИ