Коли літо та спека, вочевидь хочеться ближче до води. І не так важливо – до моря чи озера – прибережна зона нерідко буває закритою для безкоштовного відвідування. Та згідно з Конституцією, усі водойми належать українському народові, і доступ до них має бути вільним.
Звісно, держава може передати прибережну зону в оренду фізичним чи юридичним особам для створення відпочинкових комплексів. Але обмежувати доступ до них підприємцям заборонено. Натомість орендарі розпоряджаються пляжами, наче це їхня приватна власність. Тож на прикладі одного озера, що на Львівщині, ми вирішили показати ситуацію в цілій країні.
Озеро Задорожнє, або як його називають мешканці Львівщини – «Байкал», з’явилося 50 років тому через затоплення Дроговизького вапнякового кар’єру. Тепер це одне з улюблених місць відпочинку львів’ян. Однак більшість місцевих пляжів є платними та загороджені високими парканами.
«Платити потрібно за послуги, які там надаються, а не за доступ до водойми. Коли є люди, які роблять все ж таки якийсь бізнес на цьому, але вони не загороджують це озеро і не роблять таким чином обмеження, що в ньому не можна скупатися тим, хто наприклад не хоче платити за лежаки. Це водний кодекс стаття 60, водного кодексу. Це закон про адмінправопорушення. Ну і закон галузевий про забезпечення вільного доступу до прибережно захисних смуг і об’єктів водного користування»,- юрист Юлій Рудницький.
Вирушаємо на узбережжя озера Задорожнє, щоб перевірити чи можна на платній території відпочити безкоштовно, якщо не користуватися супутніми послугами. Починаємо інспекцію з пляжу Чорна Перлина. Квиток «стандарт» тут коштує 200 гривень. Якщо хочете полежати ближче до води, доведеться заплатити вдвічі дорожче.
«–Добрий день. – Можна у вас сьогодні покупатись? – Можна. – А за вхід потрібно платити? – Так, звичайно. – А якщо ми не будемо брати ваш лежак? – Не має значення. – Не можна, так? – Ні»,- каже охоронець пляжу «Чорна Перлина».
Безкоштовно на пляж нас не пустили. Тому повертаємося сюди вже із професійною технікою, та запитуємо чому вхід до озера платний.
«Просто переходити через територію, через нашу, значить за те, що ти йдеш по території треба щось платити. Ну а як, просто перейтися? Пройде 20 чоловік, чи сто, прийшли потоптали, і що? Дальше хто буде працювати? Я?»,- розповідає охоронець.
При цьому чоловік стверджує, що територія комплексу приватна, але жодних документів, які б це підтвердили, показати нам не зміг.
«В нас приватна територія. – Але доступ до водойми для кожного є безкоштовним. – Це питання не до мене, я просто охоронець. – Можете когось покликати? – Зараз.– Шеф поїхав в Миколаїв. –А коли буде? – Я вам не можу сказати. – Взагалі нікого немає, хто може до нас вийти? – Ні»,- каже охоронець пляжу.
Ми приїхали на цей ж пляж через кілька днів, аби поспілкуватись безпосередньо з власником. За його словами, того дня вхід на територію взагалі був заборонений, оскільки тут проводили небезпечні роботи.
«В нас тоді була якраз дезінфекція, і обробка всього пляжу. Він, відповідно, не був поставлений в курс. Бо працівників, тоді навіть не було. Це був охоронець просто. По-перше, він не компетентний в тому, він до того нічого не має, йому сказали не пускати, але ніхто не уточняв – чому не пускати. Людям апріорі в той день до ранку не можна було заходити. –Але взагалі ваш персонал пускає? – Так, звичайно», - орендар пляжу «Чорна Перлина» Ярослав.
Водночас чоловік нам справді надав документи про те, що того дня на пляжі проводили роботи з дезінфекції території.
І підтвердив, що доступ до водойми з боку орендованої ним частини ділянки є вільним для всіх охочих.
«В договорі оренди написано, про безкоштовний та безперешкодний доступ? – Суборенди. Так, звичайно»,- додає орендар пляжу Ярослав.
А так виглядає відпочинкова зона на сусідній території – Пальміра Західна.
За вхід до озера тут беруть по сто гривень. Бо чоловік на вході запевняє: територія – приватна.
«– Ви до нас? – Ми на озеро. – Вхід по 100 гривень. – Платний вхід на озеро? – А що ви хочете? – Покупатись. – По 100 гривень. – До озера ж вхід безкоштовний. – Ні. Тут безплатно. – Де? – Поруч. – А чому тут платний? – Як чому? – Ми ж маємо рушник, будемо лежати на своєму. – Приватна територія, ми маємо лежаки. – Ми ж не будемо брати ваш лежак. – То йдіть далі, там безплатний. – Озеро не може бути приватне. – Кар’єр – приватна територія. – Точно – приватна? Кому належить? – Людям. – Ну, ми є люди»,- розповідає працівник пляжу «Пальміра Західна», що пропускає відпочивальників.
«За перешкоду у вільному доступі до прибережено захисних смуг і водойм передбачена адміністративна відповідальність у розмірі від 400 до 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Відповідно так, апріорі за замовчуванням, вільний доступ громадян до водойм є встановлений законодавством»,- юрист Юлій Рудницький.
Повертаємось на пляж Пальміра західна, аби ознайомитись з документами, на підставі яких нас не пустили на територію комплексу. Однак браму зачиняють просто перед носом.
«– Хто вам дозволив знімати? – Ми собі дозволили знімати. Заборонено? – Приватна територія. – Ми ще не зайшли на вашу територію. – Як ви не зайшли? Йдіть за паркан. А чого ви маєте нас знімати? – Ми вас не знімаємо, ми знімаємо заклад, «Пальміра Західна». – А хто вам дозволив знімати? –А чому не можна? – Ну, а як, ви зайдете в мою хату і будете знімати? – Ми зайшли на приватну територію? – Так. – Де? – Туди вийдіть. Вийдіть. – Не рухайте камеру. А є у вас документи на підприємницьку діяльність? – Є. – Покажіть. А ви хто такі? – Журналісти. А ваші документи? Ось, будь-ласка, мої документи. – Ми закриті. – Так ви тільки що були відкриті. – А вже закриті»,- працівник пляжу «Пальміра західна».
«Я буду закликати мешканців звертатися в таких виявах в правоохоронні органи. Оскільки, коли ми написали в Миколаївську прокуратуру з проханням перевірити законність таких дій, то прокуратура відповіла, що в них немає підстави порушувати якусь справу. Тому що є договір оренди, договір виконується. Тобто, він чинний, а зафіксований факт правопорушення – в них немає»,- виконувачка обов’язків директора департаменту екології, природних ресурсів Львівської ОВА Оксана Війтик.
Через кілька днів робимо другу спробу потрапити на пляж Пальміра Західна. На вході нас зустрічає вже знайомий чоловік. І знову не надто привітно.
«– Вхід до води у вас платний чи безкоштовний? – Безкоштовний. – Ми тут були і нам сказали, що платний. - Вийдіть за територію. – Чому я маю виходити за територію?– Ви маєте дозвіл на зйомку? – В мене є посвідчення. – Та мені знаєте де ваше посвідчення? Покиньте, вийдіть я вам кажу.– В нас пляж не працює, бачите написано? – Де написано? – Ось. – А чому пляж не працює? – Бо не працює. – За яких причин він не працює? – Бо не працює.– Ці люди йдуть з вашого пляжу? – Не знаю, йдуть собі, то йдуть.– Доступу до озера немає? Ви сказали, що тут закрито, так? – Закрито. – Тобто, там людей немає? – Немає. – Йдемо, подивимось. – А чому ви йдете? Приперлось к***а, немудре. Риже – то є риже, б***ь.»,- працівник відпочинкового комплексу «Пальміра Західна».
«Нам тільки що сказали на вході, що людей немає, що вхід до озера закритий. Але ми зайшли на пляж і бачимо, що тут є люди, які відпочивають»,- розповіла журналістка проєкту «Змови», що перебувала на пляжі.
Задорожнє озеро і його прибережна зона є Державною власністю на території Миколаївської громади.
Їдемо туди, аби дізнатися, чому органи місцевого самоврядування не контролюють ситуацію з вільним доступом до водойми. За словами заступника міського голови, до реформи громад ця ділянка перебувала в управлінні Гонятичівської сільської ради. Тому вже кілька років Миколаївська ОТГ домагається передачі документів у своє розпорядження.
« Зараз, з кінця 20 року, це стала Миколаївська громада і, повірте нам напевно передали 10 відсотків документації. – Є у вас документи тут? – На оренду? – Так. – Нам не віддають. Все, що було в межах населеного пункту, нам сільські ради передали по максимуму, все що за межами – ними колись розпоряджались колишні районні адміністрації. В нас є ціла папка відписок, просим віддати – не віддають», - заступник міського голови Миколаєва Ілля Терех.
« Питання міцності влади і її мотивації – робити будь які дії, які вона отримує з метою принесення користі людям і суспільству. В нас такої влади нема ані центральної, ані місцевої в ОТГ. Тому вони роблять вигляд, що нічого не відбувається. Але ж, ці явища тягнуть дуже важкі наслідки. Не є проблема, що хтось загородив Задорожнє, є проблема, що на них дивляться і думають, ну значить Миколаївські кар’єри можна розкрадати»,- активіст (ГО «Рабів до раю не пускають») Іван Спринський.
А це вже відпочинкова зона «Скай лейк». На диво, сюди нас пропустили, хоч і не одразу. Лише після того, як ми нагадали працівниками про закон щодо безкоштовного доступу до водойм.
«– Добрий день. Можна у вас покупатись сьогодні? – Так. – А за вхід потрібно платити? – Так. – А якщо ми не будемо брати ваш лежак, а ляжемо на свій рушник, потрібно платити? – Так. – Але ж доступ до озера… – Ну, хіба, якщо ви не будете користуватись лежаками… – Якщо не користуватись нічим, то ми можемо пройти? – Так, заходьте. – Дякуємо вам»,- каже працівниця відпочинкового комплексу «Скай-лейк» що пропускає відвідувачів.
За даними аналітичної системи Ю-контрол бенефіціарним власником ТОВ «Скайлейк Апартментс» є Андрій Гацков.
Він же – власник колективного підприємства «Гові», якому у 2001 році органи місцевого самоврядування передали в оренду більшу частину пляжів озера Задорожнє.
Тож територія інших відпочинкових комплексів також закріплена за ним і перебуває в користуванні різних підприємців на правах суборенди.
«Ми на законних підставах орендуємо дані ділянки, з правом ведення, надання послуг інфраструктури для населення і влаштування зони відпочинку для населення.– Чому на інших пляжах, кажуть, що платний вхід? Ви не в тих людей питаєте. Це прості робочі, це переважна більшість з села, які не розуміють про що вони говорять. Не звертайте на це ніякої уваги. Кожен орендар, який надає послуги, він робить повністю документи кожен рік. Зі всіма суборендарями, в принципі, проведена робота, щоб вони людей допускали до води, ну і ми допускаємо. Може ви так попали»,- орендар землі Андрій Гацков.
Варто зазначити, що підприємців ми також розуміємо, адже їм доводиться прибирати та утримувати територію. Але одна справа – надавати супутні послуги, а зовсім інша – повністю ігнорувати закон, як це робить найбільш відомий відпочинковий комплекс на Задорожньому озері – «Байкал Резорт». Туди не те що відпочивальники безкоштовно не можуть потрапити, а навіть органи контролю. Такого свавілля ми ще не зустрічали.
Це кадри з 2015 року. На них місцеві активісти трощать незаконно зведені паркани довкола озера Задорожнє. Прохід до води обмежили самі орендарі пляжів, мовляв, так контролюють порядок на території. Тоді вони пообіцяли знести огорожі в 50-метровій зоні, та забезпечити вільний доступ до водойми.
«Єдині, хто пробували протидіяти – це один з тих центральних пляжів, на вході. То вони зібрали таку собі групу підтримки, у нас відбувся невеликий конфлікт, після того ми продовжили свою належну місію в той день. А всіх інших власників не було. І вони бачили ту масу і кількість людей, яка приїхала, вони розуміли, що без змісту виходити і щось взагалі говорити. Я там був десь три роки тому, там повністю все було відновлено»,- активіст (ГО «Рабів до раю не пускають») Іван Спринський.
Схоже, з того часу нічого не змінилось. Це відпочинковий комплекс «Байкал Резорт». Тут і паркани у прибережній смузі, і платний вхід до озера. Навіть, якщо не користуватись послугами на пляжі, пройти до води безкоштовно - неможливо. Ціна за вхід стартує від 400 гривень за особу.
«– Добрий день, можна у вас покупатись? – Так. – А якщо зі своїм рушником, ми можемо зайти? – Тут безкоштовний пляж є, хіба. Так в нас не дозволяють»,- працівниця відпочинкового комплексу «Байкал резорт» що пропускає відпочивальників.
Повертаємось на пляж, аби знову поспілкуватись із працівниками вже у відкриту. На вході – нікого. Тому йдемо всередину до бару.
«– Ми заходили, і дівчина на вході сказала, що потрібно платити. – Так, звичайно, бо ви є гості. Це наша інфраструктура. Якщо б ви заходили з води, то була б інакша ситуація. В нас є спеціально обладнані зони, щоб люди комфортно собі відпочивали, ми надаємо матраци, шезлонги дерев’яні – не пластикові, парасолі. В нас немає такого, що люди лежать на піску на рушнику.– Ви можете приїхати, коли будуть самі власники і вже з ними поспілкуватись»,- каже працівник пляжу «Байкал резорт».
Ми тричі побували у відпочинковому комплексі «Байкал Резорт», але жодного разу на місці власників не було. Будь-які ж документи на оренду чи ведення підприємницької діяльності персонал показувати відмовляється.
«Давайте, прийде адміністратор і ви будете з ним спілкуватись. – Коли прийде? – Буквально зараз»,-
До нас виходить той же хлопець, з яким ми вже раніше спілкувались на барі. Та щойно він побачив камеру, вхід до озера одразу став безкоштовним.
«– Вхід до води, не є платним, з чого ви це взяли? – Ми тут були і нам сказали, що вхід платний. – Вхід платний, якщо ви користуєтесь нашою інфраструктурою. Вхід до води – безкоштовний. Коли ви бачите, що ми знімаємо ви говорите, що вхід до води є безкоштовний. Я не є уповноважена особа. – Ви є адміністратор. – Ні, я не представлявся вам адміністратором. – Нам дівчина сказала, що прийде хтось із адміністраторів. – Я прийшов, але я не представлявся адміністратором. Я особа, яка не є кимось.– Покличте когось тоді з адміністраторів. – Нащо вам кликати? – Ми хочемо поспілкуватись. Ми були у вас, нам сказали, що вхід платний. Чому він платний, якщо кожна людина має безкоштовний доступ до водойми? Конституція України, стаття 13.– Я не уповноважена особа. – А хто ви? – Людина, яка з вами спілкується. – Що ви тут робите? – Відпочиваю»,- розповідає хлопець, з яким ми спілкувались на барі.
Планову перевірку пляжів на Задорожньому Миколаївська ОТГ проводить щороку. Але у відпочинковий комплекс «Байкал резорт» ані їх, ані інших офіційних представників навіть не пускають.
«Саме «Байкал Резорт» - там через касу бронюється. Вони платні, вони нас не пускають з перевіркою, в них нема дозволів. Ми кожного року перевіряємо, в нас різні напрямки: безпеки на воді, щоб рятувальники були, щоб дотримані санітарні норми. Перед початком плавального сезону завжди відбувається перевірка спільно з держпродспожив службою, з ДСНС. Трошки не мій напрямок, вони без мене ходять, але суть – що вони перевіряють, і їх не впускають. Вже от пару років, скільки перевіряють вони не пускають»,- заступник міського голови Миколаєва Ілля Терех.
За даними аналітичної системи Ю-Контрол, власниками комплексу «Байкал Резорт» є співзасновники юридичної компанії «Леолекс», адвокати Володимир Сабат і Назарій Туркоцьо.
Останній входив до громадської організації «Яхт клуб «Вербіж», яка і взяла в суборенду у підприємства «Гові» цю частину пляжу, офіційно – для вітрильного спорту.
Заблоковувати доступ до озера – це не логічно. Він заблокований, через те, що хтось щось будує, або заробляє гроші на цьому. Оскільки люди хочуть купатися і інші люди, які мають підприємницьку жилку, вони так чи інакше входять в спільну мову, або маючи в оренді земельну ділянку, де є озеро, самі це роблять або з орендарем спілкуються чи з власником і таким чином надають супутні послуги, які перебування на озері роблять комфортнішим»,- юрист Юлій Рудницький.
Володимир Сабат є співзасновником будівельної компанії «Еф-Лінг».
Ця фірма відома тим, що у 2021 році приватизувала ділянку в Брюховичах, яку б мали використовувати для організації відпочинку, і змінила її цільове призначення на будівництво житла. Таким чином на місці рекреаційної зони з’явився ЖК Svoї Parkhouse.
Це так звані, на мою думку, феодали, котрі захопили землі. Це питання політичної волі. На мою суб’єктивну думку, сьогоденний режим «Слуги Народу» на цю політичну волю не здатен. Бо вони перед собою не ставили таких цілей. Все виключно залежить від політичної еліти і від того, наскільки для них це буде принципово. Поки що, нажаль, для нашої Львівської політичної еліти принципово брати ліцензії на видобуток, ніж дбати про озера для людей»,- активіст (ГО «Рабів до раю не пускають») Іван Спринський.
Коли ми починали роботу над цією програмою, то хотіли підсвітити проблему вільного доступу до водойм, яка існує не лише на Львівщині. А в підсумку зіштовхнулися з тим, що окремі підприємці, під виглядом відпочинкового бізнесу, будують елітне житло для продажу, як це було у Брюховичах. Звісно, можна заперечити, що не варто порівнювати цю історію з орендою прибережної зони, оскільки ніхто не дасть дозволів на зведення житла впритул до озера ще й на державній землі. Але ви просто мабуть не бачили, що відбувається з іншого боку Задорожнього. Ціле узбережжя водойми всіяне парканами та приватними будинками з власними пляжами і пірсами. Тож ми вирішили дослідити, як таке можливе і про це розповімо у наступній програмі. Це були Змови. Настав час для нового викриття.
ІА "Вголос": НОВИНИ