Попри унікальні кліматичні умови, які дозволяють вирощувати на Львівщині все, окрім, хіба, баштанних культур та соняшника, сільськогосподарське виробництво в області розвивається мляво. Цьогоріч чиновники очікують, що обсяги валової продукції в сільському господарстві збільшаться аж на півтора відсотка.
Аграріїв області хвилюють ті ж проблеми, що й сільськогосподарських виробників із інших регіонів - зношеність обладнання, що знижує продуктивність праці, недоступність кредитних ресурсів та брак уваги з боку влади. Попри все, цьогоріч аграрії зможуть непогано заробити - зростання цін на продовольство дозволить їм «перекрити» всі витрати і лишитися «в плюсах»
Біг з перешкодами
Сільське господарство на Львівщині за роки незалежності розвивається з перемінним успіхом - падіння обсягів виробництва змінюються їх зростанням і навпаки. Так, у 2006 році індекс сільськогосподарського виробництва становив 105,1%, тоді як у попередньому році в сільському господарстві області спостерігався спад - обсяги виробництва скоротилися на 1,7%.
2007 рік мав би продовжити позитивні тенденції року минулого. За словами заступника начальника Головного управління агропромислового розвитку Львівської облдержадміністрації Михайла Шпелика, обсяг валової продукції сільськогосподарського виробництва мав би збільшитися на 1,5%.
«В цілому в області очікується чистий прибуток в межах 196,9 млн. грн., що на 37,9 млн. грн. більше у порівнянні із минулим роком», - зазначив днями заступник голови Львівської ОДА з питань АПК Іван Стефанишин. За його словами, зерна зібрали цьогоріч на 30 тис. тонн більше, аніж минулого року - 617 тис. тонн, цукрового буряку так само, як минулоріч - 600 тис. тонн, картоплі - на 13 тис. тонн більше - 1,485 млн. тонн. Овочів цього року недобрали на 22 тис. тонн у порівнянні з минулим роком - всього 380 тис. тонн.
Не зерном єдиним…
Зернові, цукровий буряк, картопля та овочі - основні культури, які вирощують на Львівщині. В області виробляють 4,9% усієї валової продукції рослинництва України, а посівні площі області займають 2,1% усіх посівних площ країни.
За 17 років - з 1990 року до 2007 року - посівні площі на Львівщині скоротилися із 865 тис. га до 522,5 тис. га. За цей час змінилася й структура посівів. Зернові є основою бізнесу великих сільськогосподарських підприємств і площі під ними (зерновими) збільшилися з 35% у 1990 році до 47% у 2007 році. Натомість дрібні товаровиробники акцентують свою увагу на картоплі та овочах. Площі посівів цих культур теж зросли останнім часом. Якщо в 1990 році картоплю вирощували на 9,5% посівних площ, то у 2007 році - вже на 18%, площі під овочами збільшилися з 1,2% у 1990 році до 4% у 2007 році. Натомість удвічі за цей час скоротилася частка посівів кормових культур, спричинена занепадом тваринництва та, відповідно, зменшенням потерби у кормах для худоби.
Що ж до цьогорічних прогнозів, то за словами заступника начальника головного управління агропромислового розвитку Михайла Шпелика, від реалізації продукції рослинництва в поточному році очікується одержати 185 млн. грн. прибутків.
Тваринництво на Львівщині представлено скотарством, свинарством, вівчарством, птахівництвом. За 9 місяців цього року сільськогосподарські підприємства області виробили 101,6 тис. тонн м'яса, 668 тис. тонн молока, 455,8 млн. штук яєць.
За інформацією головного управління агропромислового розвитку, від галузі тваринництва цьогоріч очікується одержати майже 7 млн.грн. прибутку.
Загалом же, за словами Михайла Шпелика, в поточному році сільскогосподарські виробники отримають прибутки від усіх видів діяльності, окрім вирощування великої рогатої худоби. За словами ж асистента кафедри економічної та соціальної географії Львівського національного університету ім. Франка Ігоря Ранці, тваринництво є цілком збитковим, оскільки ціни на продукцію тваринництва, які складаються на ринку, не покривають собівартості її виробництва. В області відбулося значне скорочення поголів'я усіх видів худоби, за винятком коней, бо в умовах недоступності тракторів та іншої сільськогосподарської техніки у господарствах населення зростає використання коней як тяглової сили - таке собі повернення до первісних способів ведення сільського господарства.
Вибирай, що хочеш
Науковці й чиновники одностайні в тому, що Львівщина має значний потенціал для нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Зокрема, Ігор Ранця серед важливих переваг Львівської області називає розташування її у трьох природно-географічних зонах - лісовій (так зване Мале Полісся), лісостеповій (Розточчя, Поділля, Опілля, Передкарпаття) та гірській (Карпати). Відповідно, ґрунти різних частин області, агрокліматичні умови є дуже строкатими, різноманітними, і представляють ці три природно-географічні реґіони. А це, за словами пана Ранці, означає, що у потенціалі область має перспективи для рентабельного розвитку галузей сільського господарства, що характерні для полісся (картоплярство, льонарство, м'ясо-молочне скотарство, овочівництво і фруктівництво поліського типу), лісостепу (буряківництво, зернове господарство, м'ясо-молочне скотарство, свинарство, овочівництво і фруктівництво лісостепового типу) і гір (вівчарство, м'ясо-молочне скотарство, ягідництво). Жодна інша область України не має такого. Тобто, агробізнес Львівщини може бути більш диверсифікованим, різноманітним, що зменшує ризики. Загалом, на Львівщині немає можливостей рентабельного вирощування хіба типово південних сільськогосподарських культур - кавунів, динь, винограду, соняшника.
Земля на приколі
Окрім таких «агроплюсів», на Львівщині є й значні «агромінуси». Земельні угіддя агробізнесу Львівщини, за словами Ігора Ранці, загалом є виснаженими через нераціональне землекористування (занедбана система сівозмін, неправильне удобрення і внесення пестицидів, жалюгідний стан осушувальних систем на Малому Поліссі і в Придністов'ї). Гострою є також проблема простою земельних угідь та виведення їх із сільськогосподарського вжитку загалом. Про це, за словами Ігора Ранці, офіційна статистика мовчить. Однак опосередковано науковець оцінив обсяги угідь, що не використовуються. У 1990 році, коли використовувалися всі сільськогосподарські угіддя, в області налічувалося 870 тис. га ріллі, а посівна площа становила 865 тис. га (різниця становить 5 тис. га). У 2005 році площа ріллі становила 798 тис. га, а посівна площа охопила 581 тис. га. Отже, 72 тис. га земель виведені з активного сільськогосподарського використання (у кращому випадку вона переведена до категорії сіножатей); 212 тис. га ріллі не були засіяні, це і є приблизна площа землі, що простоює. А це 1/6 усього земельного фонду сільського господарства області.
Сапка замість трактора
Великою проблемою аграріїв Львівщини є незадовільний рівень їх технічного оснащення, що знижує ефективність їх праці. З 1990 року кількість сільськогосподарських машин скоротилася удвічі. Більшість технічних засобів застаріла не тільки фізично, а й морально. Знос техніки у 10 разів перевищує темпи її оновлення. Нині в аграрному секторі України використовується близько 350 тис. тракторів, 60 тис. зернозбиральних комбайнів, сотні тисяч самохідних, навісних і причіпних машин. Наявна кількість тракторів і комбайнів не відповідає технологічній потребі. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств тракторами становить 57%, зернозбиральними комбайнами - 51%, кукурудзозбиральними та бурякозбиральними - 52%, ґрунтообробною та посівною технікою - 92%. Як наслідок, навантаження на комбайн зросло проти 1990 року в 2,4 рази, на трактор - у 2 рази та становить відповідно 242 га і 149 га. В розвинених країнах цей показник менший у 5-10 разів. Варто зазначити, що 90% тракторів та комбайнів, якими розпоряджується сільське господарство, вже вичерпали свій технічний ресурс, рівень зносу досягає 98%. Ремонт вимагає значних коштів. Найчастіше агропідприємства не мають таких фінансових можливостей і компенсують зазначений дефіцит скороченням необхідних агротехнологічних операцій, що, безперечно, негативно впливає на врожай.
Відповідно до розрахунків науковців Інституту механізації та електрифікації сільського господарства для досягнення рівня технологічної потреби слід щорічно забезпечувати село 42 тис. тракторів та приблизно 8,7 тис. збиральних комбайнів. Якщо ж темпи оновлення парку сільськогосподарських машин збережуться, то вже незабаром можна досягнути фінішного результату.
ДОВІДКА
Виробництвом сільськогосподарської продукції на Львівщині нині займається 628 спеціалізованих підприємств, створених на базі колишніх колгоспів та радгоспів. Окрім того, землі в області обробляє понад тисяча фермерів (у 2005 році їх було 1258) та 323 тис. сімей, які володіють різного розміру наділами
Агробізнес в розвинених країнах має низку важливих ознак. Перша ознака - сільське господарство ведеться на індустріальних засадах. На Заході фермерські господарства налічують по кілька тисяч гектарів сільськогосподарських угідь та функціонують за принципами промислового підприємства, бо практично усі види робіт (від роздачі корму худобі до утилізації гною) механізовані. Не вдається механізувати хіба що збір плодів та ягід - для таких робіт використовують дешеву роботу силу мігрантів.
Ознака друга - високий рівень технологій аграрного виробництва, аграрного менеджменту і маркетингу. Тобто, провадиться відповідна селекційна робота у рослинництві, в результаті - виведені сорти кожної сільськогосподарської культури для різних ґрунтових і кліматичних умов, які дають продукцію відповідної якості, що найповніше відповідає потребам ринку на той чи інший період часу, подібно, виведені породи худоби, що відповідають тим чи іншим якостям, розроблені для них кормові раціони на різні випадки, які забезпечують отримання тваринницької продукції високої якості з дуже широким асортиментом тощо. Через це агробізнес у більшості розвинених країн є вузькоспеціалізованим, тобто, кожен аграрний підприємець спеціалізується на якомусь одному різновиді агробізнесу, наприклад, зерновому, молочному, птахівничому.
Третя ознака - високий рівень розвитку фінансово-кредитного сектора. Західні підприємці-аграрії не мають проблем із отриманням кредитів (зокрема через налагоджену систему іпотечного кредитування, аграрного лізинґу тощо). Розвинений сектор аграрного страхування убезпечує їх від збитків, зумовлених неврожаєм. Активна біржова діяльність, зокрема можливість укладання аграрними товаровиробниками форвардних і ф'ючерсних біржових контрактів надає їм значної стабільності та впевненості у формуванні маркетингових стратегій та складанні бізнес-планів. Спершу, часто за рік наперед, укладають біржові контракти на продаж певного продукту за певною ціною, а вже потім, на підставі цих контрактів, бізнесмени-аграрії розраховують структуру своїх посівних площ, поголів'я худоби тощо.
КОМПЕТЕНТНО
Іван Стефанишин, заступник голови Львівської облдержадміністрації
Основною проблемою сільського господарства області, на мою думку, є незбалансований підхід до аграрної політики. Слід розробити стратегію розвитку АПК принаймні на 5-10 років. Інвестор мав би приходити під певну програму, а не просто так. Ми повинні запрошувати інвестора, який будуватиме те, що треба тому чи іншому районові. Є проблеми, наприклад, з крупами - запрошуємо інвестора, будуємо завод. Такий підхід дасть нам змогу бачити розвиток наперед
Ігор Ранця, асистент кафедри економічної та соціальної географії Львівського національного університету ім. Франка
Плануючи аграрний розвиток області, варто враховувати природну схильність населення Львівщини до приватного присадибного господарювання, що не є характерним для населення східних реґіонів. Проте, цю природну схильність варто спрямувати у правильне русло, підтримавши та максимально спростивши можливість створення офіційних підприємницьких структур, передусім у формі фермерських господарств. Ця форма підприємництва має певні переваги. Передусім, статус юридичної особи (відповідно й можливість повноцінної співпраці з банками), деякі податкові послаблення (наприклад, фіксований сільськогосподарський податок, менші відрахування у пенсійний фонд, можливість використовувати ПДВ для потреб власного матеріально-технічного розвитку). Однак за нинішніх умов для дрібних сільськогосподарських товаровиробників (зрештою, для крупних також) відсутні реальні можливості формування сучасних виробничих фондів, одержання вигідних (тобто, довготермінових, які реально буде сплатити) кредитів. Ці можливості можуть з'явитися із розгортанням системи сільськогосподарського кооперування.
Петро Фітьо, фермер з с.Бродки Миколаївськогог району
Щоб «вибити» бодай якусь допомогу, треба добряче находитися. Ставлення державних органів до фермера украй зневажливе. Звернутися практично немає до кого. До обласного начальства просто не дістанешся, а працівники управління навіть не вислухають нормально.
Колись я брав участь у державній програмі «Сади України». Фактично половину з обіцяних грошей я отримав, а потім почалися одні вибори, другі вибори і грошей я вже не побачив. Самотужки привести сад до ладу я не маю змоги. Наразі тільки загородив.
Потім була участь у програмі часткового відшкодуванню відсотків по кредитах на купівлю складної сільськогосподарської техніки. Розраховуючи на це відшкодування, я придбав комбайн. Згодом мені пояснили, що мій комбайн не підпадає під цю програму, мовляв, йому бракує якихось кінських сил. Яка різниця? Я купую те, що мені потрібно для мого господарства. А тепер я змушений виплачувати ще й великі відсотки за цю «обновку». Фактично проблем взяти кредит немає, банки охоче йдуть назустріч, але вартість цього кредиту занадто висока.
Великою проблемою фермерів є незахищеність. Я мав договір з одним цукровим заводом про постачання цукрового буряка. Врешті мені ледве виплатили гроші, та ще й значно менше, ніж було домовлено, мовляв бери те, що дають, бо не отримаєш нічого. Тобто, працювати зараз дуже складно, але й кинути вже не можна - є земля, техніка, та й кредити треба за щось виплачувати. Намагаюсь викручуватися - на чомусь програєш, на чомусь виграєш.
Дуже хотілося б, аби бодай трохи допомагала держава. До прикладу, коли я був у Німеччині, то побачив, що там і дизпаливо для аграріїв вдвічі дешевше, ніж у нас, і дотацій державних багато тощо. Насамперед, держава повинна допомогти фермерам з їх основними проблемами - це паливо, міндобрива і доступність кредитів.
ІА "Вголос": НОВИНИ