Маю щастя вважати своєю духовною наставницею відому поетесу, письменницю та громадську діячку в Канаді - Лесю Храпливу-Щур - дочку галицького громадсько-політичного діяча Євгена Храпливого, дружину колишнього дивізійника, який навчався у моїй школі ім. М. Шашкевича. Знаючи мене як бібліофіла, поетеса передала мені всю свою унікальну бібліотеку, за що я їй буду вдячний усе своє життя.
Леся Храплива - Щур авторка багатьох поезій, оповідань і повістей, а ще вона дитяча письменниця і її вірші, присвячені українській дітворі, є у кожній читанці.
Письменниця ще з міжвоєнного періоду зналася особисто майже з усіма видатними галицькими письменниками і громадськими діячами. Її широке коло знайомств розширила Академічна гімназія, де вона навчалася.
Але найбільшим щастям для поетеси було особисте знайомство з Митрополитом Андреєм Шептицьким. Разом з батьком, вона часто бувала на зустрічах з Владикою на Святоюрській горі і про ці хвилюючі зустрічі пам’ятає понині.
Митрополитові Шептицькому поетеса присвятила свою поему »Слуга Божий Андрій Шептицький Митрополит Києво-Галицький». Поема має присвяту під назвою: «Віршовий життєпис і примітки на вшанування пам’яті Святця із Свято-Юрської гори у 45-ліття Його смерті присвячує авторка». Ми
все зробили, що змогли, щоб ця маленька книжечка стала широковідомою, бодай у нашій Галичині. Для мене вона двічі є дорогою, бо на одному з примірників поетеса написала: «Від Авторки ВШ. Панам І. І. Федикам. Канада 2001».
У поемі авторка змалювала всю життєву дорогу нашого Прометея і віршем веде читача від щасливого дитинства малого Романа у Прилбичах і аж до смерті Владики у Митрополичих палатах:
Лине осінь чужою землею,
Українських шукає людей
З жезлом праведним Архиєрея
Понад нами встає наш Андрей
Він крізь бурі та війни суворі,
Нашу Церкву безпечно провів
Піднесімо ж серця у покорі
І згадаймо з далеких країв.
Авторка в поемі описує страшні 30 - 40 роки ХХ ст. І великий Ісход галицької інтелігенції:
Львів. Роковий сорок четвертий
Давній спомин пряде листопад.
На вершку, у бою, аж до смерти,
Зустрічаються: Юрій і гад
Гад уже знову прямував із - за Збруча. І про це читаємо в поемі:
І простори знімаються гордо
Юр над городом вірного Льва,
А долиною - з Півночі орди,
Розлилася неволя нова.
Поема написана в плані ретроспективи. Митрополит на смертному одрі відтворює свій земний шлях і авторка йде у поемі разом із Митрополитом по його нелегкому життю, фотографуючи думкою основні віхи життя і творчості Галицького Прометея:
Смутком осені думи нависли
Підкрадається сумерк кінця.
У минуле зриваються мислі
Жовтим листом у серці ченця.
Привид Прилбич дитячих зоріє
У затишній , ясній повноті:
Батько,браття і Мати Софія
Поривання юнацькі святі…
Вільна Українська Держава завжди була ідеєю та чином Митрополита і заради неї він дійсно, як Мойсей, «горів і страждав» все своє життя
Усусусам стяги малинові
Посвятив, як рушали у змаг,
І з народом остався у Львові
У Бобринського хижих руках
Як з руїни вставала Держава
Над Дніпром, на завітних горбах,
Дужим словом, в завії кривавій
Він промощував Єдності шлях.
Митрополит встав на захист православних церков, які на Холмщині та Підляшші руйнували польські шовіністи. І в поемі читаємо:
Як на Холмщині та на Підляшші
На церкви православні без прав
Нападали руїнники ляші-
Він їх словом суворим карав
Друга світова війна принесла незліченні страждання Україні і тим, хто у ній жив. Шептицький став на захист і українців і євреїв:
Не злякав його в люту годину
Навіть велет тевтонський, грізний:
За жидів, християн, за Людину
Кинув виклик катам: »Не убий».
Скільки ж скрилось у Доброго Ребе
Чоловіків, жінок і малят!
Помагав безборонним, де треба;
Кожний був йому в Господі-брат
Неможливо в короткій статті дати всесторонній аналіз поетичному літопису життя та діяльності Митрополита Андрея Шептицького. Прочитана поема Лесі Храпливої – Щур – це знання життєвого подвигу Митрополита, це перемога в боротьбі за його Ім’я. Це доказ всеохоплюючої любові до ближнього. Сьогодні ще чимало тих, хто ганьбить Митрополита, замість скласти шану за його подвиг во ім’я звеличення і захисту Бога і Людини:
Покидаю дочасне й тілесне…
Вам кажу ще крізь земні уста:
Наша Церква у славі воскресне
Схід осінить знаменням Хреста.
«Більше вже говорити не буду,
Мої діти духовні до вас
Прощавайте – до Вічного Суду…»
Впали кучері срібні… і згас…
Пророчими виявилися останні слова Митрополита. УГКЦ витримала важкий сталінсько-брежнєвський удар і вийшла з підпілля загартована і …вірна Святому Престолові. Нема з нами Митрополита, але:
Осінь спомин далекий розносить,
На весь світ, де живе наш народ
Вічним зором просвітленим досі
Наш Андрей стереже нас з висот.
Поклонімо ж серця у покорі,
До небес молитви вознесім,
Щоб Святим і Прославленим скоро
Засіяв Він на радість усім.
Ніхто з українських поетів в діаспорі чи в Україні з такою філігранною точністю не передав поетичним словом життя та діяльність Митрополита Андрея Шептицького. Напрочуд чітко це зробила Леся Храплива-Щур. Очевидно, її надихала до написання поеми сама маєстатична фігура Митрополита та ЙОГО величні земні діла. І ще особисте знайомство з ним.
Поема Лесі Храпливої - Щур знайшла широке схвалення і відгук в діаспорі та в Україні. На її основі складено сотні літературно - мистецьких композицій та сценаріїв у школах, вишах,мистецьких та релігійних центрах, що засвідчили про великий талант поетеси і всенародну шану до Митрополита Андрея.
ІА "Вголос": НОВИНИ