Про це сповістив речник УПЦ КП Євстратій Зоря.
Ігуменя Варвара померла на 91-му році життя після тривалої важкої хвороби. За півгодини до смерті, у зв’язку з різким погіршенням самопочуття монахині, духівник протоієрей Іоан Київський прочитав над нею канон на відхід душі.
Увечері 29 липня тіло Варвари перенесуть до Володимирського собору, де протягом ночі за нею будуть звершуватися заупокійні молитви і читатися Псалтир. О 9-й годині ранку 30 липня Патріарх Філарет очолить заупокійну Божественну літургію та чин відспівування.
Поховання відбудеться на чернечому кладовищі біля Свято-Миколаївського храму у селі Мощун Києво-Святошинського району Київської області.
Довідка:
Ігуменя Варвара (в миру Віра Сергіївна Бороніна) народилася 30 листопада 1927 року в Пензі (Росія), у віруючій родині Сергія і Марії, за національністю – росіянка.
У роки ІІ Світової війни працювала на фабриці. З молодості виявляла любов до храму і богослужіння, через що піддавалася утискам з боку атеїстичної влади. У 1950-х роках як паломниця відвідувала українські монастирі, в тому числі Києво-Печерську та Почаївську Лаври, жіночі монастирі, утвердившись у намірі стати черницею.
У 1957 р. була прийнята послушницею до Богоявленського жіночого монастиря м. Кременець Тернопільської області. Згодом завдяки працелюбності та добрим організаційним здібностям була призначена помічницею ігумені монастиря.
Після примусового закриття обителі радянською владою у 1959 р. разом з іншими сестрами перейшла до Свято-Троїцького Корецького жіночого монастиря Рівненської області, де також була помічницею ігумені, а потім виконувала інші послухи. На свято 40 севастійських мучеників у 1972 р. пострижена у малу схиму (мантію) з нареченням імені Варвара на честь святої великомучениці.
У 1981 році за розпорядженням митрополита Київського і Галицького Філарета, Екзарха України (нині – Патріарх Київський і всієї Руси-України), монахиня Варвара була призначена економом митрополичої резиденції в Києві. Від того часу понад 35 років матушка Варвара відповідала за господарство резиденції, кухню та організацію харчування, чистоту території та приміщень, зберігання та розповсюдження церковної літератури, яка видавалася Митрополією і Патріархією.
Усі, хто у ці роки в тих чи інших справах відвідували митрополичу резиденцію, згодом Київську Патріархію, мали можливість оцінити її смирення, старанність, працелюбність. Разом з тим, маючи значне коло господарських обов’язків, ігуменя Варвара ніколи не полишала участь в церковному богослужінні, молячись у недільні та святкові дні у Володимирському соборі.
За багатолітнє служіння і невтомні труди монахиня Варвара була возведена Патріархом Філаретом у сан ігумені, нагороджена наперсним хрестом з прикрасами. Також її праця була відзначена церковними орденами святої великомучениці Варвари і святої рівноапостольної княгині Ольги, держаним орденом княгині Ольги.
Протягом останніх років через поганий стан здоров’я відійшла від активної праці, хворобою була прикута до постелі, однак регулярно приймала Святі Тайни, покладаючи все уповання на Бога, служінню Якому присвятила своє життя.
Додамо, що спочатку ЗМІ написали про смерть монахині Варвари, як про ту, що врятувала Патріарха Філарета від замаху.
Однак згодом речник УПЦ КП Євстратій Зоря сповістив, що новопреставлена ігуменя Варвара (яка врятувала Філарета) і монахиня Варвара (яка відійшла на той світ) - це дві різні особи, хоча й носять однакове ім‘я та одна раніше, а інша зараз виконують один і той самий послух - економа Патріархії.
«Дякувати Богові - монахиня Варвара жива і здорова, виконує свої обов‘язки», - зазначив Євстратій Зоря.
ІА "Вголос": НОВИНИ