У липні в селі Воробйовка Вінницької області знову чекають напливу іноземців. Хоча замість етнофестивалю «Шешори» тут пройде новий конкурс «Артполе», для місцевої влади головне не назва, а туристи. Їх число постійно зростає: якщо в 2007 році, коли «Шешори» вперше проводилися у Воробйовці, фестиваль відвідало 10 тис. чоловік, то торік їх число зросло до 40 тис. Для самого села це вилилося в поліпшення інфраструктури, а для регіону — в додаткові прибутки від багатоденного перебування іноземців в області. Ну а іншим регіонам він дав приклад того, що заробити на туристові можна, було б бажання.
Голота на вигадки хитра
Головний спосіб для регіональних властей залучити народ — це уміння знайти свою «фішку». На Львівщині вирішили зробити ставку на зелений туризм. «Зелений туризм не вимагає від підприємця істотних капіталовкладень, — пояснює Володимир Васильєв, голова Союзу сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні. — На першому етапі використовується наявна житлова база. З вилучених засобів модернізується житло». Зазвичай «зеленого туриста» обслуговують ще як мінімум 6-7 місцевих жителів. Вони пропонують сувенірну продукцію, транспорт, продукти, активне проведення часу і так далі. Більшість з цих послуг є ліцензійними і підприємницькими, а значить, місцеві бюджети отримують відрахування.
«Ми проводимо навчальні семінари для сільських підприємців, на початковому етапі їх діяльності гасимо відсотки по кредитах, які ті узяли для організації сільського туризму, — розповідає Андріан Кліщ, начальник відділу туризму управління культури і туризму Львівської ОДА. — В бюджеті цього року закладені кошти на сертифікацію садиб (за типом зірковості готелів), яку ми маємо намір провести за європейськими стандартами».
«Приклад Львівської області — швидше виключення, — розповідає пан Васильєв. — Зазвичай місцева влада чекає бюджетних коштів і не бажає проявляти ініціативу. Навіть коли небайдужий господар приходить і просить про сущу дрібницю: поставити покажчик або засипати вибоїну на дорозі, то майже завжди натрапляє на стіну байдужості і пасивності».
Програма «Золота підкова Черкащини» дозволила визначити головні історико-культурні пам'ятки Черкаської області, які регіональна влада вирішила просувати в туристичному плані. Як результат, в 2008 році пам'ятки Черкащини відвідало 331 тис. чол. (на 37 тис. більше, ніж в 2007 р.). Реклама регіону частково компенсується турфірмам місцевою владою, так мерія Черкас покриває частину збитків від проведення щотижневих екскурсій по місту.
Ще далі в співпраці з бізнесом пішли в Хмельницької області. «Цього року в місті Кам'янець-Подільський був відкритий Національний центр туризму, — розповідає Віталій Кенц, перший заступник начальника управління культури і туризму Хмельницької ОДА. — В його створенні прийняли участь власники ресторанів і готелів, які кровно зацікавлені в збільшенні кількості туристів в місті».
Такі туристичні центри давно стали буденним явищем в сусідній Польщі, звідки прибуває левова частка туристів Кам’янця-Подільського. Тому влада західноукраїнських регіонів часто відтворює туристичну структуру за прикладом польських воєводств. Так в Івано-Франківській області першими обладнали «туристичні притулки» на гірських маршрутах, за типом польських schronisk. Порахувавши, що однією природною красою туриста не залучити, обласна влада сприяли реалізації комерційного проекту висококолійки «Карпатський трамвай», прокататися на якому бажає все більше іноземців.
На Одещині вирішили зробити ставку на круїзний туризм, спільно з ГП «Одеський морський торгівельний порт» і Асоціацією портів Чорного та Азовського Морів Одеська ОДА провела у вересні минулого року міжнародну конференцію Вlack Sea Cruise 2008. На ній були представники турбізнесу всіх причорноморських держав. Якщо в перші роки незалежності лише 20 круїзних суден щорік заходило до Одеси, то в 2008 році це число досягло 72, і цього року в Одеської області очікується чергове зростання числа круїзних пасажирів.
Ставка на виживання
Україна не розглядає туризм як вагоме джерело залучення грошей в країну. Курортна і рекреаційна територія в нашій країні складає 9,1 млн га (15% від загальної площі держави), в Україні функціонує 61 історико-культурний заповідник, на державному рахунку перебувають 130 тис. пам'ятників історії, архітектури і садово-паркового мистецтва. За цими показниками Україна на одному рівні з більшістю країн Європи, але якщо в країнах ЄС туризм формує 8% ВВП, то в Україні цей показник займає лише 2%. Хоча, по оцінках експертів, доходи від туризму можуть бути щонайменше подвоєні — до $10 млрд в рік. В Україні на туризм мають намір витратити цього року 2,5 млн грн. замість торішніх 23 млн грн.
У таких умовах розвиток туризму віддається на відкуп регіонам. Причому в Держслужбі туризму і курортів вважають цей крок сповна обґрунтованим. «Перед нами стоїть завдання здолати кризу довіри серед туристів, — говорить Анатолій Пахля, голова Державної служби туризму і курортів. — Для цього потрібно приділити увагу проблемам локального характеру: готельній інфраструктурі, ресторанам і кафе, стану доріг і самих пам'ятників. Все це лягає на плечі місцевих властей».
Суми на розвиток туризму в регіональних бюджетах варіюються від 300 тис. грн. (Одеська область) до 1,2 млн грн. (Львівська область). У Донецькій області до цих пір не створено спеціалізованого туристичного сайту, зате в Одеській розробили два таких ресурси. Справи в туристичній галузі Сумщини навіть стали предметом розслідування КРУ: за результатами аудиту 2005-2007 рр. виявили, що лише 1% іноземних туристів приїжджають до України заради відпочинку в Сумської області. Але як тільки тамтешні туроператори заїкнулися про поліпшення базової інфраструктури регіону, місцеві власті відреагували вмить, підвищивши орендну плату норовистим туркомпаніям. Притому що розслідування КРУ виявило неефективне використання 23,4 тис. грн., виділених на туризм, а частина коштів і зовсім була повернена до обласного бюджету «за непотрібністю».
Бюджетні блага
Хоча пріоритети туристичного розвитку в регіонах різняться, промахи однакові у всіх. Гроші з місцевих бюджетів потрапляють не до одних рук, а розподіляються по різних управліннях усередині обласної адміністрації. В результаті, не у всіх регіонах здатні підрахувати, скільки було витрачено на туризм. Так, в Донецькій ОДА повідомили, що дані засоби розійшлися між декількома управліннями, що мають відношення до туризму. У Черкаській ОДА нарікали, мовляв, управління культури і туризму одне і бюджетна кишеня у нього загальна, а взнати, що витрачається на розвиток зеленого туризму і що на підтримку фольклорних колективів — є не можливим.
Рахункова палата вже не раз нарікала Міністерству культури і туризму відсутністю системної звітності у виконанні цільових туристичних держпрограм. Кризовий час — прекрасна можливість переглянути економічний потенціал регіону і іншими очима поглянути на туризм як джерело поповнення казни і поліпшення регіональної інфраструктури. Але доки дії регіонів в цьому сенсі є різними і за межами України практично не відомі. Тому країна залишається на 77 місці по туристичній привабливості в світі.
За матеріалами Власть Денег
ІА "Вголос": НОВИНИ