Державна виборча комісія (ДВК) Республіки Польща офіційно оголосила результати дострокових парламентських виборів.
В Сеймі шостого скликання працюватимуть 459 депутатів від політичних партій та 1 представник німецької національної меншини. Який розподіл місць у нижній палаті польського парламенту за партійною приналежністю: ліберально-консервативна Громадянська платформа (ГП) з Дональдом Туском на чолі має 209 депутатів. На другому місці за кількістю «штиків» консервативно-соціалістичне Право і справедливість (ПіС) Ярослава Качинського (166). Почесне третє місце – у «партії Александра Кваснєвського» – Ліві і демократи (ЛіД), яка отримала 53 мандати. Найменшою буде фракція Польської селянської партії (ПСП) Вальдемара Павляка – 31 мандат, але саме вона має т.зв. «золоту акцію» найбільш імовірного коаліціанта Платформи.
Перед Громадянською платформою стоїть завдання формування уряду. Оскільки вона не отримала абсолютної більшості, яка становить 231 мандат, її лідерам доведеться шукати політичну силу, яка б погодилась на коаліцію. Період дворічного правління ПіС і цьогорічна передвиборча кампанія збудували непереборну «Китайську стіну» між цією партією і ГП. Отож не доводиться навіть припускати можливості створення так очікуваної після виборів 2005 року коаліції ГП-ПіС – двох партій, початки історії яких сягають періоду знаменитої «Солідарності». Та й лідер ПіС, одразу ж після оголошення результатів виборів, заявив про перехід у жорстку опозицію з метою «контролю Платформи у виконанні нею передвиборчих обіцянок». Більше того, в інтерв’ю одній із програм польського радіо Я. Качинський назвав поразку на виборах «програною битвою» (Італійська «Ла Републіка» назвала поразку ПіС «Сталінградом Качинських»), обіцяючи після програної битви «виграти війну».
В цій війні можливо будуть спроби використання, якщо не безпосереднього, то принаймні посереднього, Президента країни. За даними тижневика «Впрост», Президент РП «захоче мати вплив на призначення керівників кількох міністерств в уряді Громадянської платформи», а саме Міністерства внутрішніх справ і адміністрації, Міністерства національної оборони, Міністерства закордонних справ, а також міністра-координатора спецслужб. Ця інформація була спростована як секретаріатом президента, так і його братом прем’єром. Проте, у заяві секретаріату підкреслюється, що «президент володіє виписаними у законах, і перш за все в конституції, конкретними прерогативами у сфері оборонної та зовнішньої політики». Прем’єр був більш прямолінійним, заявивши, що «у президента немає конституційних підстав домагатися впливу на призначення керівників цих міністерств», хоча «він повинен мати цей вплив, оскільки здійснює нагляд за цими відомствами».
Шлях до коаліції з ЛіД закрив сам лідер Громадянської платформи, який у передвиборчій риториці з ПіС практично зарікся не блокуватися з пост-комуністами. Проте не слід забувати, що партія ЛіД, поряд із спадкоємцями ПОРП – Союзом демократичних лівих сил та Польською соціал-демократією, створена також на базі Демократичної партії, участь якої в цьому політичному утворенні означала - за словами А. Кваснєвського - історичний компроміс пост-комуністів з опозиційними колами часів ПНР. Принагідно слід сказати, що кілька «проколів» А. Кваснєвського під час передвиборної кампанії (пов’язаних із зловживанням спиртним), не лише вплинули на падіння рівня виборчих симпатій, а й похитнули єдність в її рядах. Не згладило напруги навіть взяття Кваснєвським на себе «всієї» відповідальності за результати виборів і його декларація про «остаточний відхід від політики». Власне це дає підстави окремим діячам Платформи говорити про можливість переходу в її табір частини депутатів від ЛіД – представників Демократичної партії. Більше того, в кулуарах можна почути навіть про можливість влиття до фракції ГП окремих «близьких за поглядами» депутатів ПіС. Нагадаю, що в регламенті польського парламенту немає заборони щодо переходу депутатів з однієї фракції в іншу.
Отож, дотримуючись передвиборчої обіцянки, лідер ГП сьогодні проведе перші переговори у справі створення коаліції з керівництвом ПСП. Жодна з цих політичних сил ще не висловилась стосовно конкретних принципів та не висунула вимог щодо коаліційної угоди. Політики Платформи наголошують, що на «коаліційні переговори» з ПСП йдуть "без вимог", а її лідер запевнив, що в період перебування при владі його партії не буде «сотень сторінок» коаліційних угод (маючи на увазі коаліційні угоди ПіС з «Самообороною» та Лігою польських родин»- автор).
Проте, під час сьогоднішньої першої зустрічі з представниками ПСП напевно обговорюватимуться ініціативи ГП щодо внесення змін до законів про Центральне антикорупційне бюро (ЦАБ) та Національну раду з питань радіомовлення та телебачення.
Що стосується ЦАБ, пропоновані зміни мають унеможливити використання цієї та інших спецслужб як інструменту у політичній боротьбі будь-якою політичною силою, яка перебуватиме при владі. Нагадаємо, що ПіС вдавалась до таких заходів з використанням ЦАБ, Центрального бюро розслідувань (ЦБР), як напередодні, так і в ході передвиборчої кампанії, що викликало негативний відголос у суспільстві і стало однією з причин поразки партії Я. Качинського.
Головною ідеєю змін законодавства, що регулює діяльність публічних електронних ЗМІ також є їх «вивільнення» від впливу політичних партій.
У закордонній політиці новий уряд працюватиме над «посиленням позицій Польщі в ЄС». Особливу увагу Д.Туск «хотів би присвятити покращенню польсько-російських та польсько-німецьких відносин», які за його словами, «за останні два роки постраждали найбільше».
Політика Польщі щодо України, вироблена в період десятирічного президентства А. Кваснєвського залишалась незмінною незалежно від ідеологічної спрямованості правлячих урядів. Отже, й тепер можемо сподіватися на продовження й поглиблення та наповнення реальним змістом нашого «стратегічного партнерства». Такі ж позиції щодо українського вектора польської закордонної політики декларує також і Президент РП.
В Польщі прем’єра (Голову Ради міністрів РП) призначає президент, але це акт скоріше формальний. Оскільки як правило президент призначає особу, яку визначає на цю посаду партія або коаліція, як а»взяла владу». Впродовж 14 днів від першого засідання сейму або від моменту подання у відставку попереднього уряду, прем’єр пропонує персональний склад уряду (Ради міністрів), тобто кандидатури керівників міністерств і відомств. Кандидати проходять співбесіди в профільних комісіях Сейму і отримують (або ж ні) їх рекомендації. Після негативної оцінки представленої ним на посаду того чи іншого міністра кандидатури, прем’єр може, але не мусить, представити нового кандидата. Після цього висновки комісій заслуховуються на пленарному засіданні Сейму. Впродовж 14 днів від обрання складу РМ прем’єр зобов’язаний виступити перед парламентом з експозе та з просьбою про вотум довіри, після чого Сейм голосує за (або проти) призначення всього пропонованого складу уряду (списком). Якщо за проголосує абсолютна більшість (231 депутат), президент приймає присягу новоствореного уряду і з цього моменту Рада міністрів формально приступає до виконання своїх функцій центрального органа виконавчої влади.
Діючий уряд подасть у відставку в день першого засідання парламенту чергового (шостого) скликання, яке відбудеться 5 листопада, а його повноваження закінчаться щойно тоді, коли буде сформовано новий склад Ради міністрів. Якщо все відбуватиметься згідно передбаченого законом порядку, поляки матимуть новий уряд на початку грудня, а до того часу країною керуватиме уряд ПіС на чолі з Ярославом Качинським.
Залишається сподіватись, що прогнозована ним «війна» не матиме відношення, а тим більше впливу, на традиційно цивілізовану, вироблену за роки демократії, передачу влади новому урядові.
ІА "Вголос": НОВИНИ