Як бізнесмен зі Львова будував корупційну імперію? Хто сприяв оборудкам на армії? Та чому влада Львова просто у себе під носом не помічала будівництва палацу Гринкевичів?
У той час як волонтери та звичайні українці по гривні збирають на допомогу армії, наближені до влади «бізнесмени» не соромляться красти мільярди у ЗСУ. Історія Гринкевичів не аби як сколихнула суспільство. І ми також досліджували, хто з близького оточення родини причетний до оборудок на тендерах з Міноборони, і показували, яке розкішне життя вели всі причетні до кривавого бізнесу. Здавалося б, усе відомо і все зрозуміло… Але, ні. Тепер ми з’ясували, хто, ймовірно, допомагав компаніям Гринкевичів шити форму для ЗСУ.
Минуло вже два місяці після скандальних затримань родини Гринкевич. Глава сім’ї Ігор Гринкевич отримав одразу дві підозри: за спробу дати 500 тис. доларів хабара працівнику ДБР і за оборудки із закупівлями одягу та білизни для ЗСУ. Згодом підозру вручили ще й сину бізнесмена Роману та трьом іншим учасникам оборудок на армії.
«Це розслідування розуміємо, що зрезонувало у суспільстві, так як мова йде саме про оборудки з Міноборони України в умовах воєнного стану, а саме про закупки одягу і білизни для ЗСУ. Наразі досудове розслідування триває, можу сказати, що підозрювані не визнають своєї провини», - радниця з комунікацій Державного Бюро Розслідувань Тетяна Сапьян.
Раптом забули, то нагадаємо: компанії львівського бізнесмена виграли 23 тендери на постачання Міністерству оборони одягу на суму понад 1,5 мільярда гривень. Це призвело до збитків бюджету – щонайменше на 1,2 мільярда. Якщо говорити мовою потреб для української армії, то це майже 4 танки Leopard 2A6, 100 ударних безпілотників Shark, або ж понад 30 тисяч FPV-дронів. Натомість родина бізнесмена на армійські кошти придбала: шикарні квартири в столичних Новопечерських Липках, автівки преміум-класу, маєток за мільйон доларів в “царському селі” Козин під Києвом, офісний центр у Львові за півтора мільйона доларів, мотель, земельні ділянки та безліч іншого добра, придбаного впродовж року в умовах воєнного стану.
«На сьогодні ми говоримо про те що, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності, на нерухоме майно вже внесено відомості про арешт майна і екснареченої львівського бізнесмена і всієї родини львівського бізнесмена», - радниця з комунікацій Державного Бюро Розслідувань Тетяна Сапьян.
Щойно родину викрили на корупційних оборудках, дружина львівського бізнесмена Ігоря Гринкевича – Світлана взялась рятувати майно від арешту. Щось переписали на знайомих, а щось передали під заставу.
«Те, що стосується те, що майно нібито переведено в іпотеку, або перереєстровано на інших осіб – такі факти дійсно були зафіксовані, але хочу зазначити, що не зважаючи на те, що деяке майно, наприклад, сина львівського бізнесмена, було перереєстровано на іншу особу – воно також перебуває під арештом. В незалежності від права власності», - радниця з комунікацій Державного Бюро Розслідувань Тетяна Сапьян.
Насправді у серйозних зловживаннях Ігоря Гринкевича звинувачували уже давно, ще понад десять років тому, а його компанії регулярно потрапляли у скандали. Попри це Міноборони не припинило віддавати Гринкевичу багатомільйонні тендери й після появи кримінальних справ через крадіжки на оборонці та розголосу про це в ЗМІ.
«Основний код їх діяльності – саме будівельна сфера, котра лише в кінці 23-го року мінялась на оптову торгівлю одягом. Це вказує на те, що посадові особи Міністерства оборони чітко усвідомлювали, що вони укладали договори з компанією, яка не має досвіду, з компаніями, в котрих немає виробничих потужностей, з компаніями які, вибачте, просто наглі бариги, які зараз просто будуть заробляти на оборонці», - військовослужбовець ЗСУ Олег Симороз.
Як виявилось, пиляти державні кошти на держзамовленнях родина львівського бізнесмена навчилась задовго до повномасштабного вторгнення. Схема проста: ціни завищені, тендер виграний, гроші на рахунках – тож роботи можна й не виконувати. За такою схемою вже викривали не одну фірму Гринкевичів, зокрема «Візин річ». Тоді, під час обшуків у Львові по вулиці Левандівській, 12 правоохоронці виявили справжній конвертаційний центр для переведення бюджетних коштів у готівку. Саме в цьому офісі виявили печатки компаній Гринкевичів: “Перспектива “Місто буд”, ТОВ “Будівельний альянс Монтажпроект” , «Візин Річ», «Вест Білдінг Груп» а також низки інших, які були їхніми конкурентами на торгах.
«Це певні тендерні змови, які також дають підставу для того, щоб дискваліфіковувати учасників, при чому одразу на декілька років. Єдине, що це має бути доведено і шкода, що виплило лише після проведення слідчих дій в рамках дослідження по іншому кримінальному провадженню», - юрист Юрій Танасійчук.
«Раніше така велика кількість юридичних осіб, яка була створена, вона звичайно свідчила б намагання вчиняти антиконкурентні узгоджені дії, тобто, йти, наприклад, кількома учасниками на одну закупівлю. Зараз у цьому немає потреби, бо достатньо одного учасника, щоб торги відбулись», - керівник Центру громадського моніторингу та досліджень Мирослав Сімка.
Кожна зі згаданих компаній роками була частиною оборудок на тендерах до і після повномасштабного вторгнення. До прикладу, компанія близького друга Гринкевича молодшого – Петра Кручініна ТОВ “Перспектива “Місто буд” з 2020 року вигравала тендери та виконувала підряди, навіть не маючи ліцензії на будівельні роботи. Саме вона неодноразово змагалося за держзамовлення із компанією… Романа Гринкевича.
«Коли контрактуються переможці тендерів, ця вся інформація про компанію, про її статутний капітал, про її засновників, про її основну сферу діяльності, про її попередній досвід очевидно, що є значимою. Тим більше, коли контракти йдуть навіть не на десятки і сотні мільйонів гривень, а в сукупності йде мова про мільярди гривень», - юрист Юрій Танасійчук.
Директором ТОВ «Будівельний альянс монтажпроект» є син Ігоря Гринкевича 28-річний Роман. За даними аналітичного ресурсу YouControl у 2022 році компанія Гринкевича молодшого отримала державних підрядів на 40 млн. грн. А рік потому перемогла в аукціонах на 200 млн. Власне, ТОВ «Будівельний альянс монтажпроект» Гринкевича-молодшого, разом із трьома пов’язаними компаніями, і мало надати військовим куртки, штани та літні костюми.
«Нам намагаються зробити, що вони такі хитрі класні пацани і вони все самі провернули, що це хитра така родина – та ні, та ні. Слухайте, там навіть код діяльності навіть не спромоглись до кінця змінювати. Вони будівельні компанії додумались на постачання форми залучити – це не якась супер афера, її не супер планували. Чому? Відповідаю: бо там були люди, які їх покривали», - військовослужбовець ЗСУ Олег Симороз.
Компанії Гринкевичів не шили одяг для ЗСУ, а перекуповували все в Туреччині: 40% грошей витрачали на сам товар, а 60 – привласнювали. При чому підрядник не зважав на умови контрактів, а купував найдешевший товар. Гроші підприємці отримували без факту постачання одягу, за підробленими документами.
«Нижча ціна не мала би означати нижчу якість. Якість має бути дотримана – це безумовна вимога, а вже за ціною фірми можуть учасники конкурувати між собою і, звичайно, що той, хто дає сталої якості товар за нижчу ціну, виграє ту чи іншу закупівлю», - керівник Центру громадського моніторингу та досліджень Мирослав Сімка.
Серед фірм, чиї печатки свого часу правоохоронці знайшли у конвертаційному центрі на Левандівській, була і «Вест Білддінг Груп». Раніше, серед її засновників фігурувала і Світлана Гринкевич. А згодом компанія перейшла у підпорядкування інших осіб і стала конкурувати з фірмами родини на тендерах. Та найцікавіше, що сьогодні бенефіціаром «Вест Білддінг Груп» є громадянин Узбекестану Абдуллаєв Бахтійор. Зміна власника відбулась у квітні 2022-го, коли Гринкевичі почали отримувати перші контракти на одяг від Міністерства оборони.
«Це входження в цю українську компанію цього бенефіціара могло свідчити про те, що через розподіл в подальшому прибутку від реалізації цих контрактів на цього громадянина мала бути виділена якась частина, скажімо, цих прибуткових коштів і таким чином, скажімо, мало замкнутись коло від постачання товару до винагороди», - керівник Центру громадського моніторингу та досліджень Мирослав Сімка.
За даними Лінкедін нинішній власник компанії Гринкевича є логістичним спеціалістом Узбекистанської ТОВ «Текстиль Лібос». Компанія, зокрема, виготовляє спецодяг, про що свідчать укладені договори з Узбекистанським МВС. Більше того, її виробничі потужності також зосереджені у Туреччині, де, нібито, Гринкевич і купував товар для ЗСУ.
«Це шлях не контрактування звичайного: ми з вами укладаємо контракт ви нам товар, а ми вам гроші. А це, скажімо, трохи глибша така інтеграція, яка, можливо, в деякій мірі для тих закордонних партнерів була більшою гарантією того, що процес буде під контролем іншого», - керівник Центру громадського моніторингу та досліджень Мирослав Сімка.
Не формою єдиною. Вже згаданий раніше, «Будівельний альянс монтажпроект», спільно з кількома іншими підприємствами у розпал російського вторгнення навесні 2022 року були залучені до закупівлі шоломів і бронежилетів для Міноборони за вдвічі завищеними цінами на суму понад 1,7 млрд. грн. Цікаво, що в ухвалі суду фігурує точна кількість засобів захисту, яка дивовижним чином збігається з кількістю волонтерської допомоги від фонду Гринкевичів «Хоуп юей». Щоправда, на сайті благодійного фонду новина про це чомусь зникла.
«Можливо це були паралельні процеси в що дуже важко повірити в такі співпадіння. З іншої сторони, треба розуміти, що неурядові організації, яка діє як благодійний фонд, вона має можливість бути цим меценатом і донатором в тому числі для Збройних Сил України», - юрист Юрій Танасійчук.
Не могли ми оминути і рідної гавані родини Гринкевичів. Окрім низки земельних ділянок та квартир, бізнесмени вирішили збудувати справжнісінький палац у Львові без жодних дозволів, до того ж частково на землі, яка належить місту. Втім у Ратуші лише розводять руками, мовляв самі шоковані, а про будівництво й гадки не мали.
Сауна, кінотеатр, спортзал, СПА-зона, читальна зала, три спальні, кілька санвузлів та інші приміщення – все це в одному елітному маєтку на 600 квадратних метрів. Таку віддушину від важкої тендерної роботи родина Гринкевичів будувала майже в лісі передмістя Львова. Щоправда добудувати палац родині бізнесмена завадило викриття корупційних оборудок та подальший арешт майна.
«Майно сім’ї львівського бізнесмена можна перевірити це все в державних реєстрах. До речі щодо маєтку недобудованого, який ви мені скидали посилання, перепитала, уточнила у слідчих накладений арешт безпосередньо на них», - радниця з комунікацій Державного Бюро Розслідувань Тетяна Сапьян.
Здавалося б, приховати таке грандіозне будівництво неможливо. А от і ні. В міській раді Львова про віллу-самобуд дізналися із запиту від журналістів. Ми своєю чергою вирішили поцікавитись у заступника міського голови Львова з питань містобудування, як Гринкевичам вдалось звести справжнісінький палац просто під носом у влади без жодних дозволів. Однак на момент виходу програми Любомир Зубач не знайшов можливості прокоментувати резонансну історію.
«Ця реакція має містити, що не тільки зараз вони вважають протиправними, коли інформація про Гринкевичах стала публічно значимою, але також, які кроки були прийняті органами місцевого самоврядування ще за рік до цієї події пов’язаної з Гринкевичами. Тобто, чи місто про це знало, які дії воно вчиняло, а може місто знало і не вчиняло жодних дій і тим самим було пасивним учасником цього незаконного будівництва», - юрист Юрій Танасійчук
Реакцію посадовця на «викриття» знаходимо на ресурсах міської ради:
«Про віллу-самобуд фактично посеред лісу ми дізналися із запиту від журналістів. Зрештою, і не дивно. Щодо оформлення чи оренди землі, як і стосовно дозволів на спорудження будинку власники до Львівської міської ради не звертались. Все самі, своїми силами, так би мовити», - заступник міського голови Львова з питань містобудування Любомир Зубач.
За його словами, у будівельних реєстрах нібито немає жодних будівельних паспортів чи дозволів на будівництво. Крім того, з довколишніх ділянок сім'ї Гринкевичів лише на двох можна було зводити будинок. Решта – або призначені під колективне садівництво, або є захопленими державними та міськими землями. А щоб збудувати цю віллу, самовільно без жодних погоджень будівельною технікою прорубали дорогу посеред лісу.
«Якщо було здійснено втручання, а воно було здійснено, що є доказово, є питання, чому це стало відомо тепер, а цілий рік на це просто закривали очі, хто закривав очі, які посадові особи, чому про це не знали, а якщо знали, то які дії були вчинені?», - юрист Юрій Танасійчук
В мережі львів’яни почали обурюватись, мовляв у Львові аби щось збудувати потрібно пройти сім кіл пекла і ще стільки ж навколо Ратуші, аби отримати довгоочікувані дозволи на будівельні роботи. Натомість у випадку великого будівництва Гринкевичів, якби не розголос, в міськраді й гадки не мали б, хто і що будує на комунальній землі. Виникає питання: скільки ще таких будівництв по всьому Львову, про які у високих кабінетах не знають… Або ж не хочуть знати.
ІА "Вголос": НОВИНИ