Після липня цього року, коли в польських мас-медіа, як і на різних зібраннях та форумах, йшла злива критики українських національно-визвольних змагань, нинішніх українських політичних середовищ національного спрямування, настало певне зближення, почалася здорова співпраця між різними організаціями державного і недержавного рівнів аж до тісного взаємопорозуміння між президентами обох країн.
Українці мають завжди памятати і бути завжди вдячними колишньому польському президентові і відомому політичному діячеві – Олександрові Кваснєвському, який, як ніхто інший з політиків його рівня, зробив чимало для України, для підготовки її вступу в асоційовані члени Європейського Союзу. Величезною заслугою президента Кваснєвського є і те, що ще в часі Помаранчевої революції він залучив до цих подій Європейський Союз. На жаль, український президент В.Ющенко не зумів використати, довір’я українців і наблизити Україну до сім'ї Європейських народів.
Дещо здивувала позиція впливової польської партії «Право і справедливість» (ПІС). Її лідери зробили рішучу заяву (надрукована в «Курєрі Галіційському» від 30 вересня – 14 листопада 2013 р. № 18) чи лист до українських парламентаріїв з підтвердженням того, що ПІС буде рішуче підтримувати вступ України в асоційовані члени ЄС. І це дуже тішить, бо ще влітку ця польська політична сила рішуче виступала проти УПА та ОУН і була ініціатором багатьох антиукраїнських акцій.
За останні два місяці процес зближення двох країн зробив великий прогрес, як в політиці, економіці так і в культурній сфері. Наприклад, у польському місті Казімеж-Дольни, відбулася зустріч між польськими та українськими журналістами, де було підписано спільну декларацію про співпрацю, в якій визначалися пріоритетні напрямки співробітництва, перш за все в боротьбі за свободу слова. Це вже друга зустріч представників національної спілки журналістів України, незалежної медіа – профспілки та представників Асоціації польських журналістів.
У ці дні відбувався ІІ Українсько – Польський фестиваль під назвою «Фестиваль партнерства», який закінчився великим спільним концертом. І це, без сумніву, тішить.
В Україні відбулася презентація книги депутата Європарламенту, колишнього заступника міністра Закордонних справ Польщі – Павла Коваля під назвою «Між Майданом і Смоленськом». Це – значна подія в житті нашого міста. Слід зауважити, що на презентації цієї знакової книжки були і відомі українські політичні діячі – Петро Порошенко, Маркіян Мальський чи Борис Тарасюк. Одночасно у Франківську відбулася спільна зустріч представників Польсько-Української Господарської палати.
У Львові відбулася широка презентація польських фільмів, що теж стало стабільним кроком у культурному співробітництві обох країн, не кажучи вже про широке представництво польських письменників, видавців і польських книг на Львівському книжковому форумі.
Навіть на рівні шкіл продовжується тісна співпраця між обома країнами. Наприклад, середня школа № 34 м. Львова (директор Роман Гринчук), утримує тісні звязки з польською гімназією імені ІІ танкового полку з м. Журавіця, що у Польщі, аналогічна дружба єднає українських школярів з і школи № 83 м.Львова (директор Роман Єзерський) та інші.
Приємним подарунком для Львівського музею народної архітектури, що в Шевченківському гаю було перевезення сюди костьолу, що є унікальним зразком народної архітектури із села Язлівчик Бродівського району. Зазначимо, що цей захід фінансував департамент охорони спадщини Міністерства культури Польщі.
Практично сьогодні всі здорові польські політичні середовища, за винятком «кресов’яцьких» організацій, активно підтримують ідею вступу України в ЄС.
І ось ще важлива новина поступила із польського міста Кракова, де відбулася зустріч українського Президента Віктора Януковича з польським президентом Броніславом Коморовським. В результаті цієї зустрічі було прийнято Декларацію про українсько – польське співробітництво на 2013-2015 роки. Це, без сумніву, значне досягнення у зближенні і укріпленні зв'язків та взаємодовіри між двома сусідніми країнами, що особливо відчувається на фоні російського ідеологічно – торговельного тиску на Україну.
Отже, хай поволі, але все ж таки щезають негативні упередження, руйнуються віками набуті стереотипи і бере верх реалістичне усвідомлення добросусідства і заємного зближення у всіх сферах політичного, економічного і культурного життя. І на нашу думку, це тільки початок. Прийняття України в асоційоване членство в ЄС ще тісніше зблизить наші народи, і наші держави.
Очевидно, що сьогодні всі гострі кути наших взаємин мали б вирішуватися виважено і доброзичливо.
Ми неодноразово давали принципову оцінку деяким публікаціям окремих авторів газети «Курєра Галіційського», як рівно ж апелювали до головного редактора цієї без сумніву цікавої і читабельної газети. За останні два місяці «Курєр Галіційський» уникав публікацій статей, які у певній мірі зачіпали національні почуття українців. І це, без сумніву тішить. Але в останньому номері цієї газети надруковано статтю Дмитра Антонюка під назвою «Lubieszowskaopowiesc». Не знаємо особи автора, але в основу цієї статті покладено антиукраїнські випади. І це дещо зіпсувало нинішній напрям висвітлення історії наших взаємин. Чомусь п. Антонюк (не знаємо чиї погляди він обстоює у цій публікації і чиї інтереси захищає) описав лише злочини українців, усвідомлено уник опису загибелі і українців у цій частині України.
Є ще у Польщі сили, які б не хотіли тісного зближення з Україною і закликают, навпаки до зосередження більшої уваги і співробітництва з Російською Федерацією. Одним із таких недалекоглядних політиків Ярослава Браткєвіча, колишнього керівника департаменту Міністерства закордонних справ Польщі, який закликав здійснити різкий поворот у закордонній політиці Польщі, звертаючи менше уваги на Україну і акцентувати увагу на тісному співробітництві з Росією. Ми не повинні вказувати сусідам на напрямки діяльності їх зовнішньої політики, але можемо радити їм не забувати історію польсько-російських взаємин, починаючи від перших поділів Польщі, звірячої пацифікації «суворівськими солдатами» передмістя Варшави – Праги і закінчуючи альянсом Сталіна – Гітлера, який позбавив польський народ своєї державності і призвів до мільйонних жертв серед польського народу.
І українці, і поляки мусять завжди пам'ятати знамениті слова Збігнєва Бжезінського, який сказав, що незалежна Україна для поляків є важливіша за НАТО. На цій позиції стояв ще один видатний поляк – Єжи Гедройць. Пам'ятаймо про це.
ІА "Вголос": НОВИНИ