Пилип Пилипенко – депутат Львівської обласної ради, фракція ВО «Свобода», голова комісії з питань законності, дотримання прав людини та військових проблем, доктор юридичних наук
Пане Пилипе, поясніть ситуацію зі зверненнями Львівської обради до Генпрокуратури та Кабміну щодо звільнення Миколи Пшевлоцького з посади начальника Головного управління земельних ресурсів у Львівській області. Вийшло так, що сесія Львівської облради двічі підтримала це звернення. 18 березня депутати підтримали депутатський запит Андрія Микуша, другий раз на вчорашній сесії проголосували за нього. Який у цьому сенс?
Це чисто політичні рішення: і в першому, і в другому випадку. В Україні встановлений єдиний порядок оскарження незаконних звільнень і вирішення трудових спорів – суд. Навіть прокурор не наділений повноваженнями зобов’язати поновити на роботі звільнену особу. Так само Президент чи Кабінет міністрів не мають таких повноважень. Це питання може вирішувати виключно суд. Єдиний вихід у цій ситуації – це звернення до суду.
Ці декларації, заяви – чисто політичні амбіції. Зрозуміло, в партійних колах добре мати особу, яка наближена до розподілу землі. І раптом її звільняють. Але не просто звільняють, а припиняють договір за згодою сторін.
Звільнення Пшевлоцького відбулося за п. 1 ст. 36 ( «угода сторін»). Усі аргументи, якими послуговувалися обласні депутати: порушено порядок звільнення, не повідомлено раду за 15 днів, людина перебувала на лікарняному, звільняла не та особа, яка мала би звільняти – все це аргументи, які не витримують критики.
Адже всі згадані аргументи стосуються звільнення «за ініціативою адміністрації» (ст.40, 41 Кодексу законів «Про працю»). Пан Пшевлоцький був звільнений за п. 1 ст. 36, тобто «за угодою сторін». Це значить, що при такому припиненні трудового договору, особу можна звільнити і в той час, коли вона на лікарняному; у цьому випадку закон не вимагає попередження обласної ради та ін.
З високої трибуни вчора заявляли про порушення закону. У цьому контексті порушення закону немає.
Порушення закону було у тому випадку, якщо його звільнили «за угодою сторін», не отримавши його згоди. Для цього є суд. Вислухавши обидві сторони, суд має з’ясувати, хто правий. Але не обласна рада.
Депутатська комісія законності розглядала це питання. Розкажіть, яке саме рішення було прийнято?
Комісія засідала за день до сесії 18 березня. Ми зібралися на комісії, оскільки нам терміново була подана заява голови обласної ради. Кворум був. Окрім мене, були депутати Дзюдзь та Ваврин. Я виклав аргументи, про які я вам розповів. Члени комісії підтримали. Ми ухвалили рішення, яке подали голові обласної ради. Це їм не сподобалося.
Ми прийняли рішення про те, що всі аргументи, покладені в основу звернення до Генпрокурора та Кабміну, не мають під собою юридичних підстав, тому що звільнення відбулося не за ініціативою адміністрації, а за угодою сторін.
Яку юридичну силу мають депутатські запити, підтримані сесією обласної ради?
Відповідно до закону «Про статус депутатів» депутат має право звернутися із зверненням до відповідних посадових осіб. Посадові особи відповідно до цього законодавства та відповідно до Закону «Про порядок розгляду заяв і скарг громадян» у визначені терміни зобов’язані розглянути ці звернення і дати свої висновки, пропозиції. Але у межах компетенції тих органів, до кого звертаються. Прокуратура має свої повноваження, суд свої і т. д.
Звернення до прокуратури означає, що прокуратура перевірить правомірність, дотримання законодавства, у даному випадку, щодо звільнення звільнення Пшевлоцького. Якщо прокурор виявить порушення закону, то він його опротестує. Протест зупиняє наказ про звільнення, але не є підставою для поновлення працівника на роботі.
Стосовно звернення до Кабміну. Держземагентство – інституція Кабміну. Кабмін розглядатиме це питання і винесе своє рішення.
Але єдиним органом, який може вплинути на подальшу долю звільненого (поновити на посаді або відмовити в позові), є суд. Пшевлоцький звернувся до суду.
Поясніть вашу відсутність на вчорашній позачерговій сесії Львівської обласної ради.
Мою відсутність дуже просто пояснити. Коли на сесії 18 березня збирали підписи щодо проведення позачергової сесії, наша фракція відмовилася підписуватися. У той же день на фракції ми попередньо вирішили, що не підемо на цю сесію.
Але ж представники вашої фракції були присутні?
Я сам цьому здивувався.
Під час вчорашньої сесії журналісти зауважили, що депутати голосували чужими картками за колег, яких не було в залі. Чи є це порушенням закону і як з цим боротися?
Зрозуміло, що це є порушенням Закону. В Законі написано, що депутат повинен сам приймати своє рішення і відповідно голосувати. Практика голосування чужими картками є і у Верховній Раді, і в нашій обласній раді. Практика повальна.
Відповідальності за такі дії практично немає, немає ніяких юридичних заходів. Якби за це передбачались штраф, позбавлення депутатського мандата…Закон цього не передбачає.
Може бути лише відповідальність морального плану. Для прикладу, президія може оголосити невдоволення діями тих депутатів, які віддають свої картки для голосування. На це звертає увагу виборець.
Вчора до порядку денного включили також питання звернення до Президента щодо заборони КПУ, Партії регіонів, оскільки 10 депутатів відкликають свої голоси з-під нього. Поясніть правомірність включення цього питання до порядку денного вчорашньої позачергової сесії, яка мала розглядати виключно питання Пшевлоцького, та перенесення його розгляду на наступну сесію.
Тут питання демократії. За загальним правилом і регламентом рада на сесії може внести будь-які питання до порядку денного, проголосувавши більшістю голосів. Я чув, що це питання було поставлено до порядку денного, але перенесено на наступну сесію. Детальніше не можу пояснити, оскільки не був на вчорашній сесії.
Поясніть, будь ласка, як виглядає процедура відкликання голосів.
Чесно кажучи, мені самому це важко уявити. Тенденція останнього часу -- відкликати підписи, голоси. Для мене це не є зрозумілим. Якщо я проголосував, то проголосував. Якщо хтось голосував моєю карткою, значить, я йому доручив виконання мого депутатського обов’язку, я повинен за це відповідати.
Відкликання юридично не є передбаченим. Рішення ради вважається ухваленим. Тепер, виявляється, хтось відкликає свій голос.
Якщо ці депутати тільки тепер зрозуміли, за що вони проголосували, хай самі розбираються зі своїм сумлінням.
Якщо вони відкличуть свої голоси і рішення всеодно матиме 61 голос, буде прийнятим, це не матиме юридичних наслідків. Якщо т. зв. «відкликання» призведе до того, що буде менше 61 голосу. Як це має виглядати? Регламент цього не передбачає, така процедура не визначена.
Усі ці ігри мають під собою не юридичні підстави, а чисто моральні і партійні.
ІА "Вголос": НОВИНИ