Цього тижня світ відзначає цікаву дату – день секонд-хенду. Мабуть, чи не кожна людина має хоча б одну річ з історією. Як можна використати річ з секонд-хенду та в чому цінність таких речей, - розповідає головний художник Першого театру у Львові Дарія Зав’ялова.

Авторка цих рядків належить до покоління, яке пам’ятає так звані комісійні магазини. У них продавалися недешеві речі, привезені з-за кордону. При чому продавалися там не тільки одяг та взуття, але й килими, меблі та інші речі. Щоб здати туди річ, людина повинна була надати паспорт. А щоб придбати хорошу річ, то варто було заводити знайомства з директором комісійки.

У дев’яностих роках у наше життя ввірвалося таке поняття, як речі з секонд-хенду.

Що можна знайти в секонд-хенді

Дарія Зав’ялова зізнається, що її ставлення до секонд-хенду змінювалося протягом років. У певний час, через економічну скруту, ці магазини були єдиним джерелом менш-більш ексклюзивного та сучасного одягу.

Так, одного разу їй трапилася дуже погано пошита сукня. Це був останній день розпродажу. Але навіть за невеликі кошти цією сукнею ніхто не зацікавився. Крім театральної художниці. Адже її пошили з дуже гарної тканини.

«Тканина була божественною, на шифоні, неймовірний рисунок, цікаво розроблений. Я купила цю сукню за 30 гривень. Вдома я довго сиділа і дивилася на неї. Потім я її повністю переробила. І зараз маю прекрасну вечірню сукню. Там така вишукана тканина, що пройти повз я не змогла», - зізнається вона.  

Зараз художниця використовує одяг з секонд-хенду виключно для творчості. А в побуті  віддає перевагу одягу українського виробника.

Театр та секонд-хенд

Так, у магазинах вживаних речей художниця знаходить те, що потім глядачі бачать на сцені Першого театру у Львові. Зрештою, такі речі використовують театральні художники усього світу.

Хоча це звичайні побутові речі, які не вимагають високохудожнього рішення, як от джинси чи класичні піджаки. Якщо ви на сцені бачите актора в джинсах та футболці й вважаєте, що це він в такому одязі прийшов на роботу та полінувався перевдягнутися, то ви - помиляєтеся. Все, у що вбрані актори на сцені, є театральними костюмами, навіть якщо це так званий костюм Адама чи Єви. Але зараз мова не про них.

Не всі речі з секонду залишаються такими, як їх купили. Зазвичай, Дарія Зав’ялова придивляється до тканини, вишивки та ґудзиків. І вже потім з купленої речі творить щось нове.

У виставі «Два джентльмени з Верони» (режисер-постановник Ігор Задніпряний) актори грають у старих театральних костюмах, секондівських речах та в костюмах, які приносили колись з дому працівники театру. Цю виставу створили минулого сезону, в розпал карантину. Тоді на рахунку театру були кошти тільки, щоб сплатити за комунальні послуги. А на постановку вистав не залишалося ані копійки.

Вистава "Два джентльмени з Верони". Фото Тетяни Данілової
Вистава "Два джентльмени з Верони". Фото Тетяни Данілової

«З цих костюмів ми з художницею Оленою Зотовою зробили виставу, яку для себе окреслили як текстильний колаж. Всі костюми ми пороли, перефарбовували, дофарбовували, нашивали, перешивали. І  зробили цілісний костюмний ряд, принципово дещо недбалий, хуліганський. Тут поєднується іспанський комір, пошитий з льону, і джинсові бриджі. Це мій улюблений приклад використання секонду у театральному костюмі», - зізнається вона.

Найбільше цінують в театрі піджаки та камізельки, бо їх найважче шити. Тому таким речам з секонду тут завжди радіють.

Також у виставі «Pentecost», яку робили художник Богдан Поліщук та режисер Ірина Діденко, достатньо багато секондівських речей. Це побутові костюми, але художник довів їх до певних символів. В цій виставі дійові особи з різного етносу. Тому художник використовував екзотичні тканини. У нас такі тканини не виробляють, вони дуже дорогі, бо їх імпортують. А на секонді можна купити індійську шаль чи сарі, розшиті вручну, або ж шаровари.  І такі речі, що продають на вагу, можуть коштувати копійки.

Також художник Богдан Поліщук використовував речі з магазину секонд-хенду у виставі «Зерносховище». Тут дійові особи – представники країн колишньої СРСР.

Коли у театрі накопичилося достатньо речей з секод-хенду, то тут навіть створили спеціальний відділ секонд-хенду. Тут зберігаються речі, які купують у магазинах, а також ті, які приносять вдячні глядачі.

На початках у секондах можна було купити речі з колекцій відомих брендів. Нехай не з останніх колекцій, але ж – відомих. Так, досі у театрі є піджак з колекції Жана Поля Готьє з натурального шовку.

Окрім того, зараз колекція театру налічує понад 300 краваток, куплених у секонд-хенді. Всі вони з натурального шовку та відомих брендів – Готьє, Версаче, Сен-Лоран, Живанши. Деякі з них глядачі мали можливість побачити у виставах Першого театру. Інші ще чекають свого часу.  

Також до театру приносять вживані речі звичайні люди. Так, одна пані принесла гору арабських костюмів. Хтось з родини колись жив у арабських країнах і вдома у неї  лежала ціла валіза абсолютно не потрібних їй речей, розшитих бісером та паєтками.

Інша принесла костюми своєї свекрухи часів 50-х років. Ці сукні знадобилися, коли в театрі поставили виставу «Проданий сміх». Серед героїв були учасники хору. На всіх героїв костюми шилися за ексклюзивними ескізами. А ось хор ніяк не могли вбрати.

«Я зробила один ескіз. Не підійшло. Зробила інший – теж не підійшло. І тут вирішила скомпілювати з того, що є. Ці костюми я доповнила різними детальками - як от хусточки на шию або спідничками з тюлі. І вийшла прекрасна колекція костюмів для вистави», - згадує Дарія Зав’ялова.

Щоправда, інколи не всі речі, які виглядають як з секонд-хенду, є такими.

«Була у нас вистава за твором подружжя Прохаськів «Куди зникло море». Там є три кабанчики-хуліганчики. Я вирішила, що їм треба пошити костюми. І зробила фальшивий адідас. А коли один з акторів міряв, то спитав: «А чого костюм не попрали? Він же з секонду». Я кажу: «Ні, це спеціально шили для тебе нову річ», - каже художниця.

Творчість з секонд-хенду  

Дарія Зав’ялова ображається, коли річ з секонд-хенду називають ганчіркою. Адже, як художник, вона поважає працю інших людей, які виростили сировину для натуральних тканин, зробили тканину, вигадали для неї принт та розмалювали її, змоделювали та пошили одяг.

«Оскільки я – текстильник, то я ставлюся до тканини сакрально. Для мене це – друге життя цієї тканини», - зізнається художниця.

Тому з речей, які знаходить у секонд-хенді, вона творить картини. У циклі робіт «Сад» Дарія Зав’ялова використала такі тканини. У 2015 році вона разом з Оленою Зотовою зробили виставку «Шовк і льон». 

«Всі мої роботи виконані на сто відсотків з тканин з секонду. Це – і сорочки, спідниці старі, наволочки шовкові та льняні. Тут я дивилася на якість тканин. До прикладу, шовк має властивість розповзатися. І ми купували ці речі, які розповзлися та робили з них різноманітні речі. Прямо на моїх очах Олена Зотова перетворила абсолютно знищену зелену шовкову наволочку у кульки. І вони стали омелами на наших творах», - привідкриває творчі таємниці художниця.

У 2019 році вже експонувалася виставка «Місто і сад». «Місто» – це була графічна серія робіт. А «Сад» – чистий текстиль, на сто відсотків зроблений з речей з секонду. За цими речами Дарія Зав’ялова полювала у крамницях вживаного одягу. Вона цілеспрямовано йшла до ящиків, куди скидають найдешевші речі й порпалася там годинами.

«Я познаходила там вінтажні тканини, з вишивкою. Я знаходила домашній текстиль. Я знайшла дорогоцінні мережива. При чому це явно брюссельські або голландські мережива. Невеличкі серветочки. У мене був азарт колекціонера. На жаль, зараз вже неможливо знайти мереживо, виплетене на коклюшках. А у мене є спеціальний контейнерчик, де я це все зберігаю як скарби», - хвалиться вона.

Також в тому ж секонді художниця знайшла штори за рисунком прерафаеліта Вільяма Морріса.

Зараз Дарія Зав’ялова готується до експозиції нового циклу робіт з текстилю, який вона надибала у магазинах вживаних речей. Свої роботи вона творила під час карантину протягом року. Тому цикл має умовну назву «12 медитацій».

«Цикл має 12 робіт. Кожна робота присвячена іншому місяцю. В них цікаве те, що кожна з них робилася саме під час конкретного місяця. Це було моє завдання мені самій. Вони робилися без жодних ескізів і тільки з використанням тканин з секонду. Але сюди я ще додала мереживо та вишивку, деякі з них вітажні, ручної роботи, дуже старі. І – ґудзики», - розказує вона.

Виявляється, художники, коли порпаються у вживаному одязі, звертають увагу і на ґудзики. Трапляється знайти перламутрові, дерев’яні, кістяні та металеві. Художниця може купити блузку заради ґудзиків. Їх спорює і складає в окреме пуделко.

Отож, на думку Дарії  Зав'ялової, секонд-хенд - це   безмежне поле для творчості. І кожну річ можна використати не тільки двічі, а й багато-багато разів. Треба тільки застосувати фантазію.