Такий громадсько-політичний дискурс має вагомі підстави. Свого часу їх сформулював історик Ярослав Дашкевич, на думку якого привласнення Московією історії Русі нанесло страшний удар по українському етносу: «Створюючи свою ук­ра­їнську державу, українці повинні переглянути й уточнити свою історію, базую­чись на правді, достовірних фактах і історичних подіях. Пере­бу­ва­ючи упродовж століть під владою завойовників, українці фактично були позбавлені можливості впливу на формування національної свідомості і розвиток своєї історії, в результаті чого історія України написана переважно на догоду цим завойовникам. Особливо не виясненим є питання про претензії і домагання Московїї, а в подальшому Росії, на історичну спадщину Київської Русі».

Наскільки важливо нам повернути свою історичну спадщину? Які це матиме наслідки для України і чим може обернутися для нашого споконвічного ворога – Росії?  Про це кореспондент «Вголосу» поспілкувався з доктором історичних наук, старшим науковим співробітником відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України Леонтієм Войтовичем, політекспертом Олексієм Арестовичем та політологом Євгеном Магдою.

Наскільки обґрунтованими є твердження про те, що історичний спадок Київської Русі належить винятково Україні?

Леонтій Войтович:  У Грушевського є чітка відповідь: український народ сформувався ще у IV столітті і для нього Київська Русь – це була однозначно Українська держава. Бо якщо дивитись на територію сучасної Росії, то вона була заселена фінськими народностями. Коли вона була завойована, то ці народи асимілювалися нещадно, основним товаром, який звідти відправляли, були раби. А тому всі повстання, які інтерпретуються Москвою як антифеодальні – це були повстання фінських народностей проти завойовників з Чернігова та Києва. Київська Русь проіснувала до 1240 року, коли монголо-татари завоювали цю імперію, а Русь дійсно була імперією, на яку ніхто не нападав, а половців приводили самі руські князі через власні міжусобиці. Руська імперія була схожа на Священну Римську імперію. Це був конгломерат із 11 земель, головний князь був у Києві, за це крісло боролися династії Рюриковичів, Ольговичів та Мономаховичі, сильніші керували всім.

Російська ж нація утворилась з асиміляції фінів, з асиміляції балтів утворилась Білорусь. На жаль, в Україні сьогодні це усвідомлюють не всі. Наприклад, такі історики як Петро Толочко і далі вважають, що Русь – це «колиска трьох братніх народів». Власне така версія була придумана в СРСР. Сучасна російська історіографія нині повернулась до того, що проповідували за царя: спершу усі були руські, а потім під впливом Австрії та Польщі  з’явились українці та білоруси.  Однак насправді очевидним є те, що Київська Русь – це передусім історія України. Звісно, і росіяни, і білоруси на цю історію мають часткове право, бо їхні території входили до складу Київської Русі.

Олексій Арестович: Тому Україні давно настав час офіційно заявити, що саме вона є спадкоємицею Київської Русі. Якщо ми перехопимо монополію на спадщину Київської Русі, то і для нас, і для росіян змінюється все, в тому числі і ставлення до України і до РФ розвинених західних держав. Адже останні  дуже добре знають, що Київська Русь була величезною європейською державою.

Як так сталося, що Росія привласнила собі нашу історію?

Леонтій Войтович: В часи Петра І була реалізована програма, внаслідок якої виникла назва Росія замість Московія. Тоді російські історики та офіційна доктрина стверджували, що вони є правонаступниками Русі. Їхня схема була така: центр з Києва переїхав у Володимир-на-Клязьзмі, з Володимира - у Москву, а з Москви - у Петербург. Все це вони тоді мотивували  здобуттям Києва у 1169 році військами Дніпровських князів, присланих Андрієм Боголюбським. Зроблено це було для політичного нагнітання: мовляв росіяни взяли Київ, але після того нічого не змінилось і Київ був столицею Київської Русі до 1240 року.

Сьогодні розмови, що Росія є спадкоємицею Київської Русі – це дилетантські просторікування і обумовлені вони тим, що Путін претендує на відновлення впливу у Східній Європі. Фактологічно «рускій мір» з Київською Русю ніяк не пов’язаний, просто московські  ідеологи, шукаючи підтримки в Україні, кажуть: «ми всі з Київської Русі, давайте зробимо столицю в Києві, ми на це згодні». А це означає, що Росія просто хоче окупувати Україну, задурюючи такими сентенціями передусім східно-українську інтелігенцію. Насправді ж Росія формувалась під впливом монголів, бо більше 30 % російського дворянства - ординського походження і вони цього навіть не заперечували.  

Чому в Україні про це так мало говорять навіть на 25-му році незалежності?

Леонтій Войтович: Тут  проблема полягає у тому, що в державі і досі немає історичної доктрини. Чиновники і далі говорять, що українська держава утворилась не у IV столітті, а 25 років тому. І цю маячню у нас говорили усі президенти, які історії не знали. Та й нинішній президент по інерції йде за ними. У Києві сидять такі історики, як Толочко, котрий «відкрив» горщики для Ющенка, розказував йому про Трипільську культуру і завдяки цьому став  істориком «номер один». Епоха Русі у нас висвітлюється так: один історик напише правильну книгу, на нього налетять, і він одразу робить «хід назад», бо хоче бути у тренді. Може, і львівські історики винні у такій ситуації, бо нині більше цікавляться Галицько-Волинською державою, а історією України займаються тільки київські історики, які і далі пишуть її на догоду Москві.

І як нам вийти з цієї ситуації?

Євген Магда: Насамперед мусимо зайнятися популяризацією нашої історії. Не конче відразу видавати «Історію України» у 20-ти томах, але основні її героїчні віхи варто подавати у сучасній обгортці - у вигляді коміксів, комп’ютерних ігор, науково-популярної літератури. Нам не потрібно боятися різних поглядів на українську історію, нам просто треба вміти подати найкраще з історії так, щоб воно було цікавим для найширших верств, зробити історію предметом інтересів мільйонів людей. Крім того, потрібно інтенсивно відновлювати історичні пам’ятки княжої доби, Тут мають бути комплексні дії не лише істориків, а й суспільства та міждержавних структур. Ну а починати все потрібно, звісно, зі шкільної освіти.

Леонтій Войтович: Вихід дуже простий, але він під силу лише патріотичній державній владі. Однак, якщо ми будемо далі ліквідовувати науку, закривати інститути та врізати зарплати науковцям, то і далі відчуватимемо себе другосортними.  Держава повинна займатись формуванням власної доктрини, історію Русі конче необхідно перекладати іноземними мовами. А то в Німеччині я якось прочитав, що Україна, мовляв, це країна, створена… австрійською розвідкою. І такі книги активно видаються та поширюються Кремлем. Тому навіть деякі зарубіжні історики вважають, що українці – це недорозвинена група російського народу, як, наприклад, сицилійці в Італії. Мені за кордоном говорили, що Україна зробила дурницю, що відділилась від Росії, бо без них ми просто недорозвинений народ. Причому не будь-хто, а професори це казали!

Олексій Арестович: Зробити це просто, але для цього потрібна велика кількість зовнішніх та внутрішніх зусиль: по перше, це освіта та популяризація - наприклад створення комп’ютерних ігор, фільмів. На державному рівні зовні потрібно проводити і рік Київської Русі, безліч виставок тощо. Потрібно виділяти серйозні кошти на історичні дослідження. Війна з Росією вирішується тільки питанням поверненням спадщини Київської Русі. Тобто потрібна державна програма на 10-15 років, і вона беззаперечно має виконуватись як державний пріоритет. Дуже важливий момент - патріотичне спрямування освіти, але при цьому потрібно розуміти, що одними вишиванками тут нічого не вирішиш - треба насамперед переписувати, виходячи з історичної справедливості, підручники історії. В оновлених підручниках має бути чітко прописано, що ми - справжні спадкоємці Київської Русі, а Росія - не більше ніж сателіт Золотої Орди. Ми повинні розуміти, що війна спершу виграється в головах людей, а вже потім - в економіці і на полі бою.

Які тут головні перешкоди?

Леонтій Войтович:  Сьогодні дуже важко довести, що Україна - це і є Русь. Бо багато ще потрібно досліджувати, по закордонних бібліотеках є велика кількість наших рукописів, туди потрібно їздити. У нас є для цього люди, але у них немає фінансування.

Євген Магда: В Росії зараз перебувають різноманітні архіви не лише Радянського Союзу, але й царської Росії та ті, які були вивезені з українських земель після того, як вони потрапили до складу Російської імперії. Тому можна говорити, що Росія значною мірою вкрала українську історію і це на сьогоднішній момент реальність - нам буде дуже складно відновити багато історичних сюжетів через обмежений доступ до цих архівних документів.

Складно, але не неможливо.

Якщо нам це вдасться, то які будуть наслідки для Росії?

Олексій Арестович: Якщо у Росії забрати історію Київської Русі, то вона повернеться туди, де і була - у неї не буде імперського титулу. Відтак розпочнеться дезінтеграція не лише у самій Росії, а й і у країнах, які мають з нею справу, тому що Україна стане потужною державою з тисячолітньою історією.

І робити це потрібно негайно. От Росія вже поспішає поставити пам'ятник Володимиру Великому - нашому Володимиру, який хрестив Русь на Поклонній горі, випускає монети із зображенням Києва... Тому, поки не розберемося з цим питанням, нічого кардинально не зміниться. Росія і далі буде претендувати на територію України, виходячи з концепції спадщини Київської Русі. Якщо ж ми у неї заберемо цю монополію на історичну спадщину, то для Москви це стане катастрофою.

Марія Бойко, «Вголос»

ІА "Вголос": НОВИНИ