Уже кілька місяців львівський штаб національного-визвольного руху «Правий сектор» очолює Іван «Офіцер» Смага. Після загибелі на війні Тараса «Хаммера» Бобанича обов'язки керівника тимчасового виконував друг «Сем». Тепер цю посаду обіймає Іван Смага.

Іван Смага – кадровий військовий, за плечима якого бої за Дебальцеве. Війна для нього розпочалася у 2014 році.

Тарас Хаммер – людина зі стрижнем

Зізнається, що з Тарасом «Хаммером» познайомилися ще у 2016 році, коли львівські активісти вчергове порушили питання про знесення скульптурної композиції окупантам на вулиці Стрийській.

«Під час нашої першої зустрічі ми говорили про те, що час розпочати декомунізацію у Львівській області. А одні з основних символів комуністів у Львові – це пагорб слави та монумент слави. Ми тоді добре розуміли, що приїхати й знести ті мітки бульдозером, - не вдасться. Тому ми об’єднувалися, написали звернення про необхідність демонтажу і збирали підписи», - згадує він.

Перше враження від зустрічі з Тарасом Бобаничем: людина з внутрішнім стрижнем.

«Це відчувалося в погляді, в міміці, в розмові, в поставі. Я відразу зрозумів, що я йому довірятиму», - говорить Іван Смага.

На жаль, востаннє «Офіцер» та «Хаммер» побачилися 24 лютого 2022 року.

Іван, як кадровий офіцер, уже передбачав повномасштабне вторгнення росії в Україну. За кілька днів до цього чоловіки збиралися у штабі, обговорювали та прогнозували майбутні дії.

«Коли ворог почав накопичувати свої сили коло наших кордон, ми вже зрозуміли, що ось-ось почнеться. Ми аналізували поведінку росіян. Ми спостерігали за занадто спокійністю керівників держави. І, маючи певний досвід, розуміли, що до вторгнення залишаються лічені дні та години», - каже він.

Почалася війна…

А в ніч з 23 на 24 лютого Івану Смазі не спалося. Як не спалося і його родині. Чоловік переглядав програми по телебаченню, коли в телеграмі прийшло повідомлення: «Київ обстріляний». І все. Чим його обстріляли й хто, - не повідомляли. У біжучій стрічці у телевізорі також з’явилося повідомлення про обстріли Києва.

«Дружина моя підійшла і каже: «Іване, здається, почалася війна». Також прибіг старший син і сказав: «Почалася війна», - згадує чоловік ті перші повідомлення.

Всі почали з’їжджатися у штаб «Правого сектора» Львівщини. Тарас «Хаммер» вже був на місці.

А за два дні він повідомив, що він виїжджає у зону бойових дій.

Надалі чоловіки спілкувалися онлайн. Всі розмови стосувалися тільки робочих моментів.

8 квітня 2022 року нас наздогнала жахлива звістка – у бою з російськими окупантами загинув Тарас Бобанич.

«Я був на виїзді. Приїхав у штаб і вже в коридорі мені повідомили…. Я не пам’ятаю хто мені сказав. Спочатку я не сприйняв це. До смерті з 2014 року я ставлюся інакше. Для мене війна стала гартом свідомості. Так, серце щемить, але розум нагадує, що це – війна і люди будуть гинути», - говорить Іван Смага.  

Мобілізація до Правого сектора

На сьогодні, за словами «Офіцера», у Правому секторі Львівщини, серед іншого, проводять мобілізацію та навчання бійців.

Зголошуються різні люди. Об’єднує їх одне – любов до України та бажання винищити московських окупантів.

«Є і вісімнадцятилітні юнаки, і старші люди. Приходив 66-літній чоловік. Мав посвідчення водія з усіма категоріями, професіонал. Я з ним спілкувався: він і психологічно стійкий, і фахівець. Але – є обмеження вікове. Тому ми його не взяли», - пояснює Іван Смага.

Також, за його словами, юнаки та дівчата, яким не виповнилося ще 21 рік, в зону бойових дій не їздять.

«Дівчат приходять багато. Вони кажуть, що хочуть воювати, готові захищати. Я питаю: «Ти готова чи підготовлена?». Кажуть: «Готова». Але готовим бути мало. Треба бути підготовленим, треба тренуватися, вчитися», - розповідає він.

Ми очікували війну військових з військовими

Як кадровий офіцер, Іван Смага зізнається, що не був готовий до геноциду української нації, який зараз здійснює росія.

За його словами, постійні ракетні бомбардування мирних міст та руйнування інфраструктури – це і є геноцид.

«Я думав, що будуть безпосередньо зіткнення військових. Я не міг собі уявити, що будуть бомбити Київ. Мені це в голові не укладалося. Я очікував, що будуть вуличні бої. Але що будуть знищувати будинки, де мешкають люди… Чи розстрілювати людей на трасі, які  втікають від боїв… Мені це в голові не вкладалося. До загибелі цивільного населення звикнути неможливо», - зізнається він.

За його словами, зараз треба уважно прислухатися до того, що кажуть російські пропагандисти: вони чітко озвучують мету росіян – знищення українців.

Окупанти вважають, що створюючи жахливі умови для життя, вони примусять українців до так званого миру.

«Росія ніколи не зможе перемогти Україну. Щоби перемогти нас, їм треба знищити останнього українця. А цього ніколи не станеться. І якщо наші друзі-сусіди будуть нам допомагати та підтримувати нас, то ця війна триватиме, на мою думку, до кінця цього року», - передбачає «Офіцер».

А на питання, чи й далі росіяни лякаються, коли чують про Правий сектор, зазначив, що росіянам страшно стає, коли вони чують слово «українець».

Читайте також у «Вголосі»: спогади про розвідника зі Львова, який загинув у боротьбі з російськими окупантами.

ІА "Вголос": НОВИНИ