Що таке «диктатура» в умовах сучасної України, як вона вплине на ситуацію в країні та чи потрібна нам в нинішніх умовах авторитарна форма правління, кореспондент «Вголосу» спілкувався з директором соціологічної служби «Український барометр» Віктором Небоженком, політичним аналітиком Олександром Кочетковим та політтехнологом, директором зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком» Сергієм Гайдаєм.
Чи потрібна сьогодні в Україні жорстка диктатура?
Сергій Гайдай: Поняття «диктатура» - це дуже широке поняття і різні люди під цим можуть дуже різне розуміти. На жаль, більшість громадян під словом «диктатура» бачать щось на кшталт Радянського союзу - так званий порядок, повна залежність громадянина від держави та органів влади, які піклуються про нього і чітко диктують всі умови життя. Я проти такої диктатури. Особисто я вважаю, що диктатура чи авторитарний стиль правління в Україні може бути застосованим, він навіть потрібен, але на короткий термін і винятково для здійснення реформ. Причому основною метою авторитарного правління має бути створення держави з максимальною свободою для її громадян. Тобто повноваження держави мають зменшитись, натомість свобода простих громадян збільшитись. Ця форма правління умовно може називатись «освічена диктатура».
Віктор Небоженко: Диктатура – це управлінська схема і попри те, що народ, можливо, до неї готовий, вона в наших умовах не спрацює. Бо чиновники не бояться диктатури, вони бояться тільки втратити гроші, а в умовах авторитаризму ці чиновники почнуть ще інтенсивніше набивати свої кишені. А хтось з патріотичних сил просто не зможуть стати таким диктатором . Згадайте, як добровольці йшли на вибори і що, вони щось змінили? Ні, розповзлись по комісіях, отримали квартири, стали ходити на ток-шоу та займатись бізнесом. А справжні націонал-демократи та патріоти в Україні зараз переживають найбільшу кризу, насправді їм ще важче, ніж навіть прорадянськи налаштованій публіці.
Олександр Кочетков: Україна і не жила в умовах справжньої демократії. Ми завжди жили в умовах майже диктатури і те, до чого ми дожилися, наштовхує на думку, що диктатори, якими б вони були, Україні не потрібні. Але, разом з тим, в тій важкій ситуації, в якій ми опинились, ми потребуємо рішучих кроків та серйозної політичної волі. Людей, які б володіли такими рисами у нас недостатньо, тому нам буде потрібна вкрай серйозна влада, я б назвав її «диктатурою розумних».
Які сценарії впровадження такої «розумної диктатури» можливі в Україні?
Сергій Гайдай: Це може бути будь-який сценарій - від державного перевороту до вуличних виступів, які змінять державу, ймовірно також диктатор отримає владу через виборчий процес.
Олександр Кочетков: Сценарієм впровадження перехідного уряду я вбачаю у перезаснуванні країни, тобто мова йде про укладення нового суспільного договору, який буде закріплений у новій Конституції та затверджений на Всеукраїнському референдумі. Тоді потрібно буде під гарантії зовнішніх партнерів запровадити тимчасовий уряд з майже диктаторськими повноваженнями.
Віктор Небоженко: Але все ж є ще один сценарій, так званий, турецький, його може запровадити діючий президент Петро Порошенко. Адже термін його перебування на посту минає, з боку громадськості лунає серйозна критика . Тому Порошенко може скористатись сценарієм, який вже використав Реджеп Таїп Ердоган. Це все може виглядати так: нібито озвірілі члени добровольчих батальйонів та українські націоналісти хочуть позбавити влади легального президента, він «душить» повстання і під «шумок» встановлює диктатуру.
А яким мав би бути «розумний диктатор»?
Сергій Гайдай: Я особисто був би не проти, якщо реформатор чи команда реформаторів на чітко визначений час отримала б диктаторські чи авторитарні повноваження. Тоді були б ліквідовані всі до цього існуючі органи влади для того, щоб ця команда чи якась особистість провела реформацію нашої держави. Це має бути лідер, на кшталт Ататюрка у Туреччині чи навіть Саакашвілі у Грузії, які дуже авторитарно провели перебудову суспільства. Але в Україні це дійсно має бути перебудова суспільства, а не консолідація владних повноважень для особистого збагачення та збагачення правлячого класу
Олександр Кочетков: Це мають бути патріотичні, рішуче налаштовані люди. Нам потрібен перехідний уряд, діяти він повинен вкрай рішуче та жорстко. Цей уряд буде диктаторським, але обмеженим в часі.
На скільки обмеженим?
Сергій Гайдай: З історичної точки зору – це має бути невеликий проміжок часу: від трьох до п’яти років. Чітко повинен бути визначений не тільки термін, а саме той перелік реформ, які повинен зробити цей диктатор, більше того – основною умовою диктаторства має бути, що після закінчення цього терміну ця команда людей і цей умовно кажучи «диктатор» не повинні далі претендувати чи бути в українській владі. Це робиться для того, щоб вони реформи робили для суспільства і для історії, а не для особистого благополуччя.
Олександр Кочетков: Думаю, буде достатньо трьох років, на які обиратиметься цей тимчасовий уряд під зовнішні гарантії наших партнерів, після чого вже громадяни України за новою виборчою системою оберуть демократичну владу.
Які наслідки для України матиме впровадження диктатури у такому вигляді?
Сергій Гайдай: Суттєві. Метою «освіченого диктатора» має бути максимальна модернізація України. Ми не маємо зараз держави, яка б ефективно працювала, а те, що називається Українською державою – це фейк, який не працює, а тільки збагачує невеличку кількість людей при владі. Саме диктатор має володіти такими повноваженнями, щоб демонтувати цю стару систему, щоб усунути від влади той правлячий клас, який зараз заважає реформам і готовий все робити, щоб зміни не відбулись. І це перше завдання.
Далі можна визначити ще три завдання. Перше – це мілітаризація держави. Ми живемо в мілітарних умовах хочемо того чи ні, бо в нас поруч є країна-агресор. Тобто в Україні повинна бути боєздатна армія та сильна економіка, яка б ресурсно забезпечувала цю армію та мілітаризаційоване суспільство. Прикладом таких країн можуть бути США, Швейцарія, Ізраїль. Ця реформа має бути однією з перших, бо зараз є загроза державності. Наступне завдання – зробити вільною економіку. Бо через тіньову економіку, у нас нічого не працює. За двадцять років різні фінансово-промислові групи, використовуючи владу, зробили таке законодавство в країні, яке дає право монополії на особисте використання державних ресурсів. Треба всю цю законодавчу базу демонтувати та створити вільну державну економіку, тобто умови, де держава в економіці існує, як сервісна служба, яка збирає податки в бюджет країни. Зараз в Україні є запит на економічне диво, тим паче країна має ресурси і може собі це дозволити. Наступне завдання – максимальна свобода громадян. Це означає створення такої конституції, такого устрою держави, де людина повинна себе відчувати вільною, натомість влада повинна бути під жорстким контролем. Таким чином в країні будуть вільні громадяни, вільна система і сильна держава
Олександр Кочетков: По-перше, авторитарний уряд забезпечить нову виборчу систему «відповідального громадянства», тобто далеко не всі громадяни обиратимуть владу. Мешканці України та громадяни мають бути розділені. Мешканці матимуть усі права, крім виборчих, тобто вони не можуть обирати та бути вибраним, громадяни ж матимуть право голосу. От тимчасовий уряд і повинен запровадити такий тип системи, після чого саме громадяни обиратимуть уже відповідальну та демократичну владу. В нас 60-70% економіки знаходиться у «тіні», і всі про це знають, але ніхто не займається поверненням коштів в Україну з офшорів, на митниці у нас корупція. Але ніхто не займається вирішенням цієї проблеми, бо всі інтегровані у ці тіньові схеми . Уряд з елементами диктатури повинен взятися за повернення цих коштів. Члени цього уряду, які точно знатимуть, що вони обмежені в часі і що їм потрібно, згодом підуть без права обіймати ці посади в Україні, але матимуть гідні соціальні виплати та повагу в суспільстві. Також перехідний уряд, спираючись на підтримку громадян України, висловить чітку та патріотичну позицію щодо конфлікту з Росією. Тоді світ зможе нарешті чітко визначитись із терміном: війна чи АТО, і це допоможе нам у боротьбі з агресором, якого нарешті відкрито покажуть.
Марія Бойко, «Вголос»
ІА "Вголос": НОВИНИ