Ірина (Руша) Полякова – депутат Львівської міської ради (фракція БЮТ), секретар комісії культури, дозвілля, туризму та промоції ЛМР.
Пані Ірино, чи можна вважати, що 2008 рік був вдалим для культурного розвитку Львова? Фінансові умови для цього, в порівнянні з теперішнім роком, були сприятливі.
На жаль, як депутат, не можу дати на це питання стовідсотково ствердної відповіді. Бо, по-перше, скільки б грошей місто не виділяло на розвиток культури, їх завжди є недостатньо. З іншого боку, коли аналізуєш на які саме заходи вони були витрачені і які результати отримані, то для мене стають очевидними серйозні прорахунки в діяльності управління культури. Маю на увазі те, що в підсумку минулого року за гроші міського бюджету львів’ян не так культурно розвивали, як переважно розважали й просували торгові бренди. Не хотіла би здатися консерваторкою, бо в житті має право на існування і перше, і друге.
Але я переконана в тому, що в діяльності міської влади пріоритети повинні бути розставлені інакше, тобто на першому місці – культурний розвиток, підтримка проектів, які сприяють національно-патріотичному вихованню, збереженню історичних традицій, духовності, а от розважальні шоу – на другому, можливо, ще далі. І я виступатиму категорично проти того, щоб призначені на розвиток культури гроші витрачалися на фестивалі пива чи шоколаду, які в дійсності є потужними промо-акціями відомих торгових брендів, здатних на себе заробляти і без допомоги міста.
Таки заходи мають право на існування і повинні відбуватися, але позаяк вони не несуть в собі елементів культурного розвитку, а є чисто комерційними акціями, то фінансуватися повинні за рахунок спонсорів або інших статей міського бюджету, наприклад, по лінії комісії економічної політики.
План діяльності управління культури затверджувався депутатами. Чому така критика не лунала саме тоді?
План діяльності управління культури на 2008 рік, який ми затверджували, виглядав збалансовано і не давав підстав депутатам говорити про крен у бік масових шоу за рахунок культурно-просвітницьких заходів. Неспокій ми відчули вже по ходу року. Бо кожний захід, в тому числі і ті, які декларувалися у планах як культурно-просвітницькі, були подібні як дві краплини води: одна й та ж сама сцена, майже одні й ті ж самі виконавці плюс стандартний набір промоційних атрибутів: постери, рекламні ролики та ін.
На всі ці концерти ми, депутати, жодного разу не отримали запрошення. Йдеться не про квитки, а про те, що управління просто не вважало за потрібне поінформувати нас, які заходи, де й коли відбуваються і запросити на них.
До того ж керівництво управління культури досить ввічливо під різними приводами тривалий час приховувало від нас кошториси заходів. Тоді ми попросили його, керівництво, прозвітуватися за свою роботу на засіданні комісії. І знову наше прохання було проігнороване. Ніяк на наші звернення не відреагували і тоді, коли ми стали вимагати в директора департаменту гуманітарної політики Олекси Побурко винести догану начальникові управління культури Андрієві Сидору за те, що він манкірує своїми службовими обов’язками. Тоді ми зрозуміли, що в реальності нас, депутатів, чиновники у виконавчій владі просто ігнорують і свідомо приховують від нас будь-яку інформацію, пов’язану з їхньою діяльністю, передусім її фінансовою стороною.
Вже відомо, побоювання чиновників були не безпідставні, адже звернувшись у бухгалтерію управління та проаналізувавши деякі фінансові документи депутати комісії виявили, що управління культури занадто часто користувалося послугами фірм, безпосередньо пов’язаних з керівництвом управління. Не мені вирішувати чи є в цих фактах ознаки корупційних діянь, це повинні визначати правоохоронні органи. Однак переконана, що такий лобізм є неприпустимим. Він суперечить демократичному принципу відокремлення влади від бізнесу.
Наша комісія поставила перед управлінням культури вимогу у 2009 році узгоджувати кошториси кожного публічного заходу. Це положення прописано у рішенні міськради про бюджет 2009 року, але пройшло перших два місяці року, проведено ряд заходів, а кошторисів так і не було. Хоча ми щиро сподівались, що така вимога дозволить нам реально проконтролювати та вплинути на роботу управління, зробити його діяльність прозорою.
Чому комісія не ставить питання про зняття Сидора із займаної посади керівника управління?
Це буде наступним нашим кроком у разі, якщо ситуація кардинально не зміниться і Сидор та інші керівники управління культури будуть й надалі ігнорувати критику депутатів.
На чергове засідання комісії ми запросили Олексу Побурка, який має нам доповісти, чи виніс він догани начальнику управління, в якій формі і що буде далі. Якщо він не доповість, що зроблено, то ми це питання винесемо на сесію.
Чи вдалося змінити пріоритети при складанні плану культурних заходів на 2009 рік?
Нам, депутатам, довелося два місяці вести наполегливу боротьбу з чиновниками за те, щоб не допустити цього року фінансування суто комерційних акцій за рахунок бюджету культури. Нагадаю, що ще раніше ми затвердили основний принцип дофінансування культурних акцій, які проводяться у Львові з ініціативи громадських організацій та підприємців у розмірі 30% від загального бюджету акції. Перелік таких заходів складається управлінням культури і подається на розгляд депутатів.
Коли ми отримали план заходів на 2009 рік, то з’ясувалося, що нам знову пропонують із міської скарбниці дофінансовувати всі промоакції, тобто свята пива, шоколаду, пампуха та ін. Наприклад, пропонувалося підтримати Свято пива в сумі 120 тис. грн., а от на Дитячу книгоманію управління культури пропонувало виділити всього 70 тис. грн. До того ж в цей перелік не попали інші справді культурні та культурно-просвітницькі акції. Наприклад, там не було пропозицій до відзначення 65-річниці Івасюка, кудись зникла ініціатива театру Леополіс по створенню театру оперети у Львові, не було "Фешенвік" – свята моди та ін.
Окремо хотіла б зупинитися на ставленні чиновників "від культури" до Форуму видавців. Минулого року міськрада витратила на підтримку цього культурного заходу всеукраїнського масштабу 350 тис. грн. Цього року Форум видавців подав заявку на суму 750 тис. грн. Що є виправданим, адже відбулася девальвація гривні, зростає інфляція, і на цьому тлі, все менше лишається бажаючих спонсорувати культуру з приватної кишені. Депутати підтримали заявку Форуму видавців, розуміючи, що це один із центральних культурних заходів у нашому місті, це справді всесвітньовідомий культурний, а не комерційний бренд Львова. Уявляєте, як ми були здивовані, коли побачили, що управління культури скоротило цю цифру до 200 тис. грн.! І при кожній наступній кореляції плану заходів на 2009 рік управління урізало кошти перед усім на Форум видавців.
Тривалі дискусії між депутатами та чиновниками точилися також по питанню підтримки з міського бюджету культурно-розважальних акцій, на які встановлено платний вхід. Особисто я, як і більшість депутатів, вважаю не правильним спонсорувати з міського бюджету платні концерти. Бо ці концерти, як і промо-акції, є бізнес, на них організатори заробляють гроші. А громада міста нічого з цього не отримує, навіть ще й додатково витрачається на прибирання території після акції, на охорону правопорядку під час самої акції. І ніхто цих коштів місту не відшкодовує.
Наприклад, Країна мрій – чудовий захід, але квитки на концерт Скрипки в його рамках минулого року коштував 50 грн. Навряд чи рядовий львів’янин зміг на нього потрапити. Якщо ж міська влада фінансує Країну мрій, то люди повинні отримати за це можливість безплатно відвідувати всі заходи й концерти.
Управління культури прислухалося до Ваших зауважень?
Депутатам вдалося відстояти усі 750 тис. грн. на проведення Форуму видавців, ми заклали 250 тис. грн. на програму заходів вшанування композитора Володимира Івасюка, "Фешенвік" також буде підтриманий з міського бюджету. Ми також наполягли на тому, щоб цього року з переліку культурних заходів були виключені Свято Батяра, Свято пива та ряд інших промо-акцій.
Це не значить, що їх не буде?
Це означає, що якщо вони відбудуться, то кошти міського бюджету, призначені на розвиток культури, не будуть на них витрачені. За інше ми, члени комісії з питань культури, гарантувати не можемо, бо, на жаль, фінансова сторона діяльності інших підрозділів виконавчої ради ще більш непрозора і непідзвітна нам, ніж управління культури.
Що саме Ви маєте на увазі?
Наприклад, робота відділу промоції міської ради чи ЛКП "Центр розвитку туризму".
Ми, депутати, минулого року не отримали від відділу промоції жодного звіту про роботу, в тому числі й фінансового. Що вони роблять, куди витрачають бюджетні кошти – це, насправді, до цього року, була велика загадка. Інколи ми отримували від них якісь окремі листочки з стовбурами цифр. З них вже при першому погляді ставало зрозуміло, що щось коїться не так. Наприклад, ми могли бачити одні й ті самі статті витрат на конкретний захід і в управлінні культури і у відділі промоції, тобто відбувалося дублювання витрат. Принаймні зворотного нам ніхто не довів.
Цього року депутати наполягли на тому, щоб 1 млн. 200 тис. грн., які виділені в бюджеті міста на промоцію, були включені у видатки управління культури. Це дає хоча б теоретичну можливість нам, депутатам, проконтролювати те, як вони будуть витрачені.
Які проблеми виникли в роботі новоствореного ЛКП "Центр розвитку туризму"?
Реально – жодних, бо це комунальне підприємство виявилося просто нікому не потрібним. Хоча всі пам’ятають як міський голова Андрій Садовий наполегливо лобіював питання його створення і ледь не звинувачував депутатів в зраді інтересам міста через те, що вони відмовлялись це робити.
Насправді, це комунальне підприємство планувалось створити виключно під отримання гранту фонду ТАСІС на маркування туристичних маршрутів у Львові в сумі понад 1 млн. Євро. Суперечка між виконавчої владою та депутатами точилася близько півроку по питанню кандидатури на посаду директора цього ЛКП. Управління відстоювало кандидатуру молодої людини, яка не мала жодного досвіду управлінської роботи і не знала що таке бухгалтерія.
Депутати відхилили цю кандидатуру і наполягли на призначені іншого кандидата, який відповідав всім вимогам. Після цього депутати проголосували за створення ЛКП "Центр розвитку туризму" на сесії. І от минуло чотири місяці. Нове підприємство так і не створене. Зате в окремому приміщенні міськради засіла ціла команда над освоєнням коштів гранту ТАСІС. І при цьому успішно роблять це під вивіскою якогось іншого комунального підприємства.
Громадськість Львова останнім часом збурена історією зі звільненням Івана Дуба з посади директора Музею архітектури та побуту "Шевченківський гай". Яка позиція комісії культури з цього питання?
Різка заміна керівників в закладах культури міста – це тенденція, яка сьогодні проглядається в діяльності виконавчої влади міста. До нашої комісії надходять звернення керівників установ культури, які переживають, що їх хочуть звільнити. З цього приводу мною готується депутатський запит до міського голови. Необхідно, щоб виконавча влада надала нам, депутатам, всю інформацію щодо кадрової політики в галузі культури. Тоді ми зможемо проаналізувати всі випадки і зробити висновки.
Що ж стосується ситуації з заміною директора Шевченківського гаю, то існує багато підстав вважати, що екс-директор Іван Дуб був свідомо усунутий з цієї посади на користь теперішнього директора Івана Косачевича, який останні дев’ять років пропрацював в податковій адміністрації і не має до культури ніякого відношення.
Члени комісії культури дали протокольне доручення керівництву управління культури провести конкурс на посаду директора музею.
Навіщо це було робити?
Висловлю припущення, що в цьому випадку розходиться на питанні реконструкції Співочого поля у Шевченківському гаю.
Що це за проект?
Сам проект реконструкції – видовищний. Пропонується реконструювати Співоче поле, а саме зробити великий дах та збільшити кількість місць з 1200 на 4000. Але в депутатів виникає побоювання: чи варто такий концертний зал будувати саме в Шевченківському гаю і чи не зашкодить цей монстр самому музею під відкритим небом. Що буде з цими хатиночками і церквами, коли між ними пройдеться натовп в 4 тис. людей? Шукаючи відповіді на ці питання, наша комісія наразі відмовилася підтримати цей проект реконструкції, хоча, вочевидь, комусь на ньому дуже розходиться. Бо спочатку в проекті бюджету розвитку на цей рік було закладено на реконструкцію Співочого поля 2 млн. грн., а після зауважень комісії чомусь з’явилась стаття на реставрацію експонатів на ту ж саму суму.
Яка загальна вартість проекту реконструкції Співочого поля?
Загальна вартість реконструкції складає 7 млн. 600 грн. без урахування інфляції. Минулого року вже було освоєно на ці цілі з міського бюджету 800 тис. грн. Проте депутати досі часу не можуть отримати звіту, на що саме були витрачені ці кошти.
Нас намагаються переконати, що за рахунок надходження коштів від проведення концертів в новому концертному залі вдасться утримувати музей. Однак, навряд чи так буде, бо такий сучасний та складний концертний майданчик потребуватиме значних витрат на утримання перш за все її самої. І тоді взагалі всі забудуть про музей та його потреби. Або з’явиться інвестор, який буде спочатку утримувати цю споруду, а потім, як в нас буває, приватизує її.
Наша комісія підтримала виділення 100 тис. грн. для реконструкції експонатів самого Музею архітектури і побуду. Якщо вони будуть ефективно засвоєні протягом трьох найближчих місяців, то буде виділений наступний транш на його розвиток. Якщо ми побачимо, що ситуація в музеї не виправляється, то будемо пропонувати кадрові рішення.
Пані Ірино, чи можна вважати, що 2008 рік був вдалим для культурного розвитку Львова? Фінансові умови для цього, в порівнянні з теперішнім роком, були сприятливі.
На жаль, як депутат, не можу дати на це питання стовідсотково ствердної відповіді. Бо, по-перше, скільки б грошей місто не виділяло на розвиток культури, їх завжди є недостатньо. З іншого боку, коли аналізуєш на які саме заходи вони були витрачені і які результати отримані, то для мене стають очевидними серйозні прорахунки в діяльності управління культури. Маю на увазі те, що в підсумку минулого року за гроші міського бюджету львів’ян не так культурно розвивали, як переважно розважали й просували торгові бренди. Не хотіла би здатися консерваторкою, бо в житті має право на існування і перше, і друге.
Але я переконана в тому, що в діяльності міської влади пріоритети повинні бути розставлені інакше, тобто на першому місці – культурний розвиток, підтримка проектів, які сприяють національно-патріотичному вихованню, збереженню історичних традицій, духовності, а от розважальні шоу – на другому, можливо, ще далі. І я виступатиму категорично проти того, щоб призначені на розвиток культури гроші витрачалися на фестивалі пива чи шоколаду, які в дійсності є потужними промо-акціями відомих торгових брендів, здатних на себе заробляти і без допомоги міста.
Таки заходи мають право на існування і повинні відбуватися, але позаяк вони не несуть в собі елементів культурного розвитку, а є чисто комерційними акціями, то фінансуватися повинні за рахунок спонсорів або інших статей міського бюджету, наприклад, по лінії комісії економічної політики.
План діяльності управління культури затверджувався депутатами. Чому така критика не лунала саме тоді?
План діяльності управління культури на 2008 рік, який ми затверджували, виглядав збалансовано і не давав підстав депутатам говорити про крен у бік масових шоу за рахунок культурно-просвітницьких заходів. Неспокій ми відчули вже по ходу року. Бо кожний захід, в тому числі і ті, які декларувалися у планах як культурно-просвітницькі, були подібні як дві краплини води: одна й та ж сама сцена, майже одні й ті ж самі виконавці плюс стандартний набір промоційних атрибутів: постери, рекламні ролики та ін.
На всі ці концерти ми, депутати, жодного разу не отримали запрошення. Йдеться не про квитки, а про те, що управління просто не вважало за потрібне поінформувати нас, які заходи, де й коли відбуваються і запросити на них.
До того ж керівництво управління культури досить ввічливо під різними приводами тривалий час приховувало від нас кошториси заходів. Тоді ми попросили його, керівництво, прозвітуватися за свою роботу на засіданні комісії. І знову наше прохання було проігнороване. Ніяк на наші звернення не відреагували і тоді, коли ми стали вимагати в директора департаменту гуманітарної політики Олекси Побурко винести догану начальникові управління культури Андрієві Сидору за те, що він манкірує своїми службовими обов’язками. Тоді ми зрозуміли, що в реальності нас, депутатів, чиновники у виконавчій владі просто ігнорують і свідомо приховують від нас будь-яку інформацію, пов’язану з їхньою діяльністю, передусім її фінансовою стороною.
Вже відомо, побоювання чиновників були не безпідставні, адже звернувшись у бухгалтерію управління та проаналізувавши деякі фінансові документи депутати комісії виявили, що управління культури занадто часто користувалося послугами фірм, безпосередньо пов’язаних з керівництвом управління. Не мені вирішувати чи є в цих фактах ознаки корупційних діянь, це повинні визначати правоохоронні органи. Однак переконана, що такий лобізм є неприпустимим. Він суперечить демократичному принципу відокремлення влади від бізнесу.
Наша комісія поставила перед управлінням культури вимогу у 2009 році узгоджувати кошториси кожного публічного заходу. Це положення прописано у рішенні міськради про бюджет 2009 року, але пройшло перших два місяці року, проведено ряд заходів, а кошторисів так і не було. Хоча ми щиро сподівались, що така вимога дозволить нам реально проконтролювати та вплинути на роботу управління, зробити його діяльність прозорою.
Чому комісія не ставить питання про зняття Сидора із займаної посади керівника управління?
Це буде наступним нашим кроком у разі, якщо ситуація кардинально не зміниться і Сидор та інші керівники управління культури будуть й надалі ігнорувати критику депутатів.
На чергове засідання комісії ми запросили Олексу Побурка, який має нам доповісти, чи виніс він догани начальнику управління, в якій формі і що буде далі. Якщо він не доповість, що зроблено, то ми це питання винесемо на сесію.
Чи вдалося змінити пріоритети при складанні плану культурних заходів на 2009 рік?
Нам, депутатам, довелося два місяці вести наполегливу боротьбу з чиновниками за те, щоб не допустити цього року фінансування суто комерційних акцій за рахунок бюджету культури. Нагадаю, що ще раніше ми затвердили основний принцип дофінансування культурних акцій, які проводяться у Львові з ініціативи громадських організацій та підприємців у розмірі 30% від загального бюджету акції. Перелік таких заходів складається управлінням культури і подається на розгляд депутатів.
Коли ми отримали план заходів на 2009 рік, то з’ясувалося, що нам знову пропонують із міської скарбниці дофінансовувати всі промоакції, тобто свята пива, шоколаду, пампуха та ін. Наприклад, пропонувалося підтримати Свято пива в сумі 120 тис. грн., а от на Дитячу книгоманію управління культури пропонувало виділити всього 70 тис. грн. До того ж в цей перелік не попали інші справді культурні та культурно-просвітницькі акції. Наприклад, там не було пропозицій до відзначення 65-річниці Івасюка, кудись зникла ініціатива театру Леополіс по створенню театру оперети у Львові, не було "Фешенвік" – свята моди та ін.
Окремо хотіла б зупинитися на ставленні чиновників "від культури" до Форуму видавців. Минулого року міськрада витратила на підтримку цього культурного заходу всеукраїнського масштабу 350 тис. грн. Цього року Форум видавців подав заявку на суму 750 тис. грн. Що є виправданим, адже відбулася девальвація гривні, зростає інфляція, і на цьому тлі, все менше лишається бажаючих спонсорувати культуру з приватної кишені. Депутати підтримали заявку Форуму видавців, розуміючи, що це один із центральних культурних заходів у нашому місті, це справді всесвітньовідомий культурний, а не комерційний бренд Львова. Уявляєте, як ми були здивовані, коли побачили, що управління культури скоротило цю цифру до 200 тис. грн.! І при кожній наступній кореляції плану заходів на 2009 рік управління урізало кошти перед усім на Форум видавців.
Тривалі дискусії між депутатами та чиновниками точилися також по питанню підтримки з міського бюджету культурно-розважальних акцій, на які встановлено платний вхід. Особисто я, як і більшість депутатів, вважаю не правильним спонсорувати з міського бюджету платні концерти. Бо ці концерти, як і промо-акції, є бізнес, на них організатори заробляють гроші. А громада міста нічого з цього не отримує, навіть ще й додатково витрачається на прибирання території після акції, на охорону правопорядку під час самої акції. І ніхто цих коштів місту не відшкодовує.
Наприклад, Країна мрій – чудовий захід, але квитки на концерт Скрипки в його рамках минулого року коштував 50 грн. Навряд чи рядовий львів’янин зміг на нього потрапити. Якщо ж міська влада фінансує Країну мрій, то люди повинні отримати за це можливість безплатно відвідувати всі заходи й концерти.
Управління культури прислухалося до Ваших зауважень?
Депутатам вдалося відстояти усі 750 тис. грн. на проведення Форуму видавців, ми заклали 250 тис. грн. на програму заходів вшанування композитора Володимира Івасюка, "Фешенвік" також буде підтриманий з міського бюджету. Ми також наполягли на тому, щоб цього року з переліку культурних заходів були виключені Свято Батяра, Свято пива та ряд інших промо-акцій.
Це не значить, що їх не буде?
Це означає, що якщо вони відбудуться, то кошти міського бюджету, призначені на розвиток культури, не будуть на них витрачені. За інше ми, члени комісії з питань культури, гарантувати не можемо, бо, на жаль, фінансова сторона діяльності інших підрозділів виконавчої ради ще більш непрозора і непідзвітна нам, ніж управління культури.
Що саме Ви маєте на увазі?
Наприклад, робота відділу промоції міської ради чи ЛКП "Центр розвитку туризму".
Ми, депутати, минулого року не отримали від відділу промоції жодного звіту про роботу, в тому числі й фінансового. Що вони роблять, куди витрачають бюджетні кошти – це, насправді, до цього року, була велика загадка. Інколи ми отримували від них якісь окремі листочки з стовбурами цифр. З них вже при першому погляді ставало зрозуміло, що щось коїться не так. Наприклад, ми могли бачити одні й ті самі статті витрат на конкретний захід і в управлінні культури і у відділі промоції, тобто відбувалося дублювання витрат. Принаймні зворотного нам ніхто не довів.
Цього року депутати наполягли на тому, щоб 1 млн. 200 тис. грн., які виділені в бюджеті міста на промоцію, були включені у видатки управління культури. Це дає хоча б теоретичну можливість нам, депутатам, проконтролювати те, як вони будуть витрачені.
Які проблеми виникли в роботі новоствореного ЛКП "Центр розвитку туризму"?
Реально – жодних, бо це комунальне підприємство виявилося просто нікому не потрібним. Хоча всі пам’ятають як міський голова Андрій Садовий наполегливо лобіював питання його створення і ледь не звинувачував депутатів в зраді інтересам міста через те, що вони відмовлялись це робити.
Насправді, це комунальне підприємство планувалось створити виключно під отримання гранту фонду ТАСІС на маркування туристичних маршрутів у Львові в сумі понад 1 млн. Євро. Суперечка між виконавчої владою та депутатами точилася близько півроку по питанню кандидатури на посаду директора цього ЛКП. Управління відстоювало кандидатуру молодої людини, яка не мала жодного досвіду управлінської роботи і не знала що таке бухгалтерія.
Депутати відхилили цю кандидатуру і наполягли на призначені іншого кандидата, який відповідав всім вимогам. Після цього депутати проголосували за створення ЛКП "Центр розвитку туризму" на сесії. І от минуло чотири місяці. Нове підприємство так і не створене. Зате в окремому приміщенні міськради засіла ціла команда над освоєнням коштів гранту ТАСІС. І при цьому успішно роблять це під вивіскою якогось іншого комунального підприємства.
Громадськість Львова останнім часом збурена історією зі звільненням Івана Дуба з посади директора Музею архітектури та побуту "Шевченківський гай". Яка позиція комісії культури з цього питання?
Різка заміна керівників в закладах культури міста – це тенденція, яка сьогодні проглядається в діяльності виконавчої влади міста. До нашої комісії надходять звернення керівників установ культури, які переживають, що їх хочуть звільнити. З цього приводу мною готується депутатський запит до міського голови. Необхідно, щоб виконавча влада надала нам, депутатам, всю інформацію щодо кадрової політики в галузі культури. Тоді ми зможемо проаналізувати всі випадки і зробити висновки.
Що ж стосується ситуації з заміною директора Шевченківського гаю, то існує багато підстав вважати, що екс-директор Іван Дуб був свідомо усунутий з цієї посади на користь теперішнього директора Івана Косачевича, який останні дев’ять років пропрацював в податковій адміністрації і не має до культури ніякого відношення.
Члени комісії культури дали протокольне доручення керівництву управління культури провести конкурс на посаду директора музею.
Навіщо це було робити?
Висловлю припущення, що в цьому випадку розходиться на питанні реконструкції Співочого поля у Шевченківському гаю.
Що це за проект?
Сам проект реконструкції – видовищний. Пропонується реконструювати Співоче поле, а саме зробити великий дах та збільшити кількість місць з 1200 на 4000. Але в депутатів виникає побоювання: чи варто такий концертний зал будувати саме в Шевченківському гаю і чи не зашкодить цей монстр самому музею під відкритим небом. Що буде з цими хатиночками і церквами, коли між ними пройдеться натовп в 4 тис. людей? Шукаючи відповіді на ці питання, наша комісія наразі відмовилася підтримати цей проект реконструкції, хоча, вочевидь, комусь на ньому дуже розходиться. Бо спочатку в проекті бюджету розвитку на цей рік було закладено на реконструкцію Співочого поля 2 млн. грн., а після зауважень комісії чомусь з’явилась стаття на реставрацію експонатів на ту ж саму суму.
Яка загальна вартість проекту реконструкції Співочого поля?
Загальна вартість реконструкції складає 7 млн. 600 грн. без урахування інфляції. Минулого року вже було освоєно на ці цілі з міського бюджету 800 тис. грн. Проте депутати досі часу не можуть отримати звіту, на що саме були витрачені ці кошти.
Нас намагаються переконати, що за рахунок надходження коштів від проведення концертів в новому концертному залі вдасться утримувати музей. Однак, навряд чи так буде, бо такий сучасний та складний концертний майданчик потребуватиме значних витрат на утримання перш за все її самої. І тоді взагалі всі забудуть про музей та його потреби. Або з’явиться інвестор, який буде спочатку утримувати цю споруду, а потім, як в нас буває, приватизує її.
Наша комісія підтримала виділення 100 тис. грн. для реконструкції експонатів самого Музею архітектури і побуду. Якщо вони будуть ефективно засвоєні протягом трьох найближчих місяців, то буде виділений наступний транш на його розвиток. Якщо ми побачимо, що ситуація в музеї не виправляється, то будемо пропонувати кадрові рішення.
ІА "Вголос": НОВИНИ