Святий Іван [Ян] Непомука [Іоан Непомуцький] [1340-1393] – покровитель Чехії, коханих, опікун мостів, канонізований Католицькою [Вселенською] Церквою.
Служив у Празькому єпископаті вікарієм. За наказом короля Вацлава IV його втопили у річці Влтаві. Причина - вікарій відмовився виказати таємницю сповіді королеви Софії. З того часу Карловий міст столиці Чехії вважається магічним місцем, де здійснюються мрії молоді, яким варта лише доторкнутися до пам’ятника мученика.
Вельми символічно, що у Снятині є могила Блаженної сестри милосердя [беатифікація відбулася 24 травня 2008-го у Львові] слугині Божої Марти Вєцкої [Польща, Помор’я. 1874-1904. Снятин, Україна] біля цвинтарної каплички Св. Івана Непомуки [Івано-Франківська область]. Щорічне вшанування пам’яті Святого – 17 травня [за григоріанським календарем].
До речі, у Чехії є містечко, яке має найменування Непомука.
Святий Іван Непомука на Львівщині
Нині в нашій області маємо більше півтори тисячі великих і малих сіл із своїми храмами, сакральними пам’ятниками. І одне серед них - село Гонятичі, що у Миколаївському районі.
Звісно, для тутешніх односельців воно з церковицею Святого великомученика Пантелеймона найдорожче, наймиліше, найсвятіше.
Якось у розмові наукова працівниця Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України бл. п. Марія Вавричин розповіла, що ймення села походить від власного імені господаря Гонята, діти, спадкоємці якого називалися Гоняти. А вже поготів витворилося ймення самого поселення – Гонятичі. В його околицях, виходець із цього ж села, вчений-археолог бл. п. Василь Оприск відкрив матеріальні артефакти X-XIII ст. Першу письмову згадку про тутешню місцевість під назвою Гонятичі маємо із 1453-го.
В околицях села при його в’їзді на березі колись норовистої та бурхливої річки Щирки маємо ще одну реліквію української землі - скульптуру в честь Св. Івана Непомуки. Старші за віком люди Гонятич, згадуючи давні перекази, кажуть, що цей покровитель захищає людей від наклепів та наговорів, а ще від небезпеки на воді.
- Це барокова пам’ятка другої половини XVIII ст. має добротну якість та й взагалі може вважатися своєрідною візитною карткою села Гонятичі, - ділився своїми роздумами мистецтвознавець Володимир Вуйцик. – Старожили села інколи називають її Іваном Хрестителем, хоч насправді це скульптура Св. Івана Непомуки [Непомуцького].
У 60-тих роках XX ст. апологети радянської системи перевезли статую на сільський цвинтар. Наприкінці 80-тих її знову повернули на початкове місце. Довкілля упорядкували, насадили нові деревця. Періодично вірні разом із священиком здійснюють хресні ходи до пам’ятника Св. Івана Непомуки.
Вшанування Св. Івана Непомуки на Тернопільщині
2 листопада 2008-го у с. Гаї Шевченківські відбулася небуденна урочистість – освячення пам’ятника Св. Іванові Непомуцькому. Згадує о. Юстиніан із церкви Св. Петра: ” Одного разу, коли я їхав на служіння до села Гаї Шевченківські, побачив зруйнований [надщерблений з відбитою головою] пам’ятник.
Зі збережених старих написів на постаменті вдалося встановити, що це була фігура Св. Івана Непомуцького. Своїми враженнями я поділився із вірними храму. Тоді ми ухвалили відновити пам’ятник цьому святому. Спочатку знесли стару понівечену статую, запросили відповідну світлину і скульптор Іван Вільгушинський виготовив нову скульптуру. До постаменту прикріпили табличку з біографічними даними Святого… Довкола виклали бруківку та поставили огорожу.
Кошти добровільно зібрали з мешканців села. Всіх причетних до зведення пам’ятника, а також жертводавців відзначили грамотами. З того часу щороку 17 травня – в день пам’яті Св. Івана Непомуцького відправляються тут молебні, звучать молитви за Україну і за Чехію, за український і чеський народи.
Ярина Міськевич: “…Раніше я нічого не знала про цього святого. Тепер обов’язково ходжу на молебні, які тут відправляють”.
Від княжих часів донині і назавжди
Чехія і Україна ще з княжих часів мають дружні стосунки. Зокрема, уже в X ст. існували торговельні зв’язки Праги з українськими землями.
У гуситські часи [1422-1427] в дружині президента на чеському престолі князя Жигмонта Корибутовича у Празі побували воїни з українських земель. Спудеї з України вчилися у Празькому університеті [1348]. Біблія Франциска Скорини, видана у Празі [1517-1519], мала вплив на культурне життя в Україні.
Тарас Шевченко оспівав професора і ректора Празького університету Яна Гуса [1369-1415], як мислителя й видатного діяча Реформації Чехії. “Привітай же в своїй славі / І мою убогу / Лепту-думу немудрую / Про чеха святого, / Великого мученика, / Про славного Гуса!”. 1876-го тут вийшло двотомне видання творів Тараса Шевченка. Воно охопило доти невідомі нецензуровані праці нашого Кобзаря. У Празі жили і працювали українські діячі культури – Олександр Олесь, Євген Маланюк, Юрій Драган, Олена Теліга, Улас Самчук…, учені – Дмитро Антонович, Леонід Білецький, Степан Рудницький, Дмитро Чижевський…
Сьогодні Чехія прийняла в свої обійми чимало наших громадян у зв’язку із агресією росії проти України. Крім політичної та дипломатичної підтримки Чехія надала нам зброю, зокрема бойові гелікоптери. Тут також ремонтують наші українські танки. Плекаймо і розвиваймо такі культурні, наукові, духовні та ратні традиції !
ІА "Вголос": НОВИНИ