[media=16244,16246,16247,16249,16251,16253,16254,16255,16257,16258,16261,16264,16267,16270,16272,16275,16279,16282,16284,16287,16289,16291]
Унікальна виставка оригінальних творів Великого Кобзаря шириться просторами Палацу Мистецтв на Коперніка.
Вперше в історії України оригінали картин "Версавія" та портрет Праскові'ї Даленго-Залеської з державного музею мистецтв ім. Кастеєва (Республіка Казахстан, Астана) експонуватимуться поважній громадськості.
Поважне слово перед громадськістю виголосили:
Амангельди Жумабаєв – Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова.
Галина Маслюк – Почесний Консул Республіки Казахстан у Західній Україні.
Микола Кміть – Голова Львівської обласної державної адміністрації.
За кулісами цього офіціозу з буклетика з оголеною Варсавією, яка демонстративно підняла руки, можна було помітити достатньо рівний рівень організації відкриття вищевказаної виставки.
Дисонансами навіть не стали виступальники. Той ж Лубківський, більше увійшов в історію розказаною тет-а-тет своєму френду приказкою "від подагри спасає віагра". Загально-піднесений настрій громадськості крапаль зіпсував один шанований культорознавець, який розчесав свою промову хвилина на 15, тим самим, заставивши присутніх віпів нервуватись з переходом у саркастичну лахушку, недбало приховану офіційною культурністю.
Командир виставкового параду – герой оперного Бандери, якого так забакланили за бездарність депутати Львівської обласної ради – Юрій Гнатовський ерорнувся ще однією неканонічною чучаброю. Під загальний розбрід народу після розрізання стрічок навпроти оригіналів Шевченка – він запустив на сцену якогось оперного співуна східної національності, який на завершенні своєї арії запустив такого півника, що аж Стригуна зателіпало. Залою пошкварили навушні чутки, що чувачок – вихованець всезнаючого Гришка.
На цьому дисонанси побігли у верболози і тільки у фуршетному залі були помічені картини з Шевченком в дусі соцреалізму з переходом у лубок. З огляду на тенденції розвитку образу Кобзаря, приховувати такий історичний екскурс у совкове минуле – було б злочином перед народом.
Але на тлі оригіналів Шевченка, роботи якихось тяпляпів на гостро-соціальну тематику Кобзаря (на останній фоті він підозріло схожий на Максімку Горького) – штиняли сопливною кічухою. Обережно з такими спецефектами потрібно бути, панове мистці та мисткині широкого профілю.
Вперше в історії України оригінали картин "Версавія" та портрет Праскові'ї Даленго-Залеської з державного музею мистецтв ім. Кастеєва (Республіка Казахстан, Астана) експонуватимуться поважній громадськості.
Поважне слово перед громадськістю виголосили:
Амангельди Жумабаєв – Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Казахстан в Україні та Республіці Молдова.
Галина Маслюк – Почесний Консул Республіки Казахстан у Західній Україні.
Микола Кміть – Голова Львівської обласної державної адміністрації.
За кулісами цього офіціозу з буклетика з оголеною Варсавією, яка демонстративно підняла руки, можна було помітити достатньо рівний рівень організації відкриття вищевказаної виставки.
Дисонансами навіть не стали виступальники. Той ж Лубківський, більше увійшов в історію розказаною тет-а-тет своєму френду приказкою "від подагри спасає віагра". Загально-піднесений настрій громадськості крапаль зіпсував один шанований культорознавець, який розчесав свою промову хвилина на 15, тим самим, заставивши присутніх віпів нервуватись з переходом у саркастичну лахушку, недбало приховану офіційною культурністю.
Командир виставкового параду – герой оперного Бандери, якого так забакланили за бездарність депутати Львівської обласної ради – Юрій Гнатовський ерорнувся ще однією неканонічною чучаброю. Під загальний розбрід народу після розрізання стрічок навпроти оригіналів Шевченка – він запустив на сцену якогось оперного співуна східної національності, який на завершенні своєї арії запустив такого півника, що аж Стригуна зателіпало. Залою пошкварили навушні чутки, що чувачок – вихованець всезнаючого Гришка.
На цьому дисонанси побігли у верболози і тільки у фуршетному залі були помічені картини з Шевченком в дусі соцреалізму з переходом у лубок. З огляду на тенденції розвитку образу Кобзаря, приховувати такий історичний екскурс у совкове минуле – було б злочином перед народом.
Але на тлі оригіналів Шевченка, роботи якихось тяпляпів на гостро-соціальну тематику Кобзаря (на останній фоті він підозріло схожий на Максімку Горького) – штиняли сопливною кічухою. Обережно з такими спецефектами потрібно бути, панове мистці та мисткині широкого профілю.
ІА "Вголос": НОВИНИ