Втім, перегорнемо сторінки архівної облікової картки недіючих культових споруд, станом на 1987 рік. Якщо називати за алфавітом населені пункти Пустомитівщини, то першим слід згадати село Борщовичі. Місцевий костел Благовіщення (1898) вимушено припинив свою духовну діяльність далекого 1963-го. Минуло 22 роки... 1985-го радянська влада облаштувала у зачиненому храмі музей …першої кінної армії під орудою Будьонного. Так, католицька духовна святиня мала стати збіркою матеріалів та документів, що засвідчують загарбницькі походи російських кіннотників на чужі землі. Їх узвичаєна місія, як і сьогоднішніх військових росіян та їх поплічників-малоросів на східних рубежах нашої України, – загарбати, поневолити, підкорити. Щоправда, тоді вони вели відкриту війну проти нашого народу. Сьогодні ж – гібридну, яку чомусь наша українська влада продовжує називати АТО.
У костелах сіл Вовків, Водники, Кротошин, Наварія, Підтемне, Пікуловичі, Раковець, Семенівка, Чорнушовичі, у церквах сіл Гамаліївка, Пасіки Зубрицькі обладнали склади (1963). У церквах сіл Городиславичі – склад, Давидів – бібліотеку, Жирівка, Журавники, Кам’янопіль, Никонковичі, Семенівка, Сухоріччя – архіви, Коцурів, Раковець – картинну галерею, Підсоснів – краєзнавчий музей.
Нарешті, упродовж 1987-1988 років органи радянської влади передбачали задіяти інші зняті із державної реєстрації храми. Зокрема, під архів (церкви сіл Вовків, Глуховичі, Підтемне), траурні зали (церкви сіл Будьків, Гуменець, Лісневичі, Старе Село, Черепин), кімнату дитячої вишивки та малюнку (церкву с. Гринів), музей народної вишивки (церкву с. Кугаїв), виставковий зал картинної галереї (церкву с. Селисько).
Костел 1758 року, зведений у центрі села Годовиця, пам’ятку архітектури, що перебувала в аварійному стані (зняли з реєстрації 1963-го) запланували на знесення 1988-го. Сьогодні у селі діє каплиця Успення Пресвятої Богородиці УГКЦ (вірних – 1200 осіб) (Шематизм Львівської архиєпархії 1996. –С. 115).
У с. Попеляни церкву Воздвиження Чесного Хреста (1835), пам’ятку архітектури, дерев’яну, зняли з реєстрації (1963), планували поставити на консервацію (1988). 20 серпня 1991 р. релігійна громада УГКЦ с. Попеляни зареєструвала свій статут, тобто з того часу стала юридичною особою. На превеликий жаль, 2008 року церква, внаслідок пожежі (причина – вважають людський фактор – ?), згоріла. Та вже 2013-го вона жертовною працею вірних, натхненних Господньою молитвою та Його благодаттю, знову відродилася із попелу (див.: «Голос народу» (Пустомити). –2015, 28 лют.).
Колись давно владика Макарій, зійшовши на підвищене місце і, аби всі люди побачили віднайдений св. Оленою Хрест Господній, декілька разів його воздвигав (підносив). У той час віруюча спільнота поклонялася Хресту і проголошувала: «Господи, помилуй». Так і сьогодні вірні церкви Воздвиження Чесного Хреста (с. Попеляни) у богослужіннях та молитвах дякують Богові за радість життя на землі і просять Божого помилування.
І, нарешті, (за українським алфавітом) згадуємо смт. Щирець. За даними архіву, тутешню церкву Святої Трійці звели у XVI ст., церква кам’яна, пам’ятка архітектури, знята органами радянської влади з реєстрації 24 серпня 1963 р. Через 16 років (очевидно, весь цей період віруючі селища чинили гласний чи негласний опір чиновникам від релігії – авт.), а саме 1978-го у сакральній будівлі ті ж самі органи влади оголосили відкриття музею… атеїзму. Принаймні, відповідну табличку із такою назвою повісили на сакральній споруді.
Так, радянсько-партійна система силкувалася оточити українську спільноту Пустомитівщини своїми кабінетними витворами. І не тільки за виробництвом – радгоспами, а й штучно створеними музеями – від 1-ої кінної армії Будьонного до атеїзму. Слава Богу, не вийшло!
Матеріал підготовлений на підставі даних Державного архіву Львівської області (ДАЛО). Ф. Р-1332. –Оп. 3. –Спр. 497. –Арк.1-37.
Юрій Боруцький, спеціально для «Вголосу»
ІА "Вголос": НОВИНИ