То вам не бульки з носа. Круглі очі, офігівші пики, хоча, як на перший справжній слем, Львів був молодцем.
Не беріть близько до серця, не сприймайте все буквально, не напружуйте мізки, він вас провокує, він з вами бавиться, вишкрябує емоції. Краще відповідати тим самим. Кричіть, говоріть, що думаєте, кидайте в поганих поетів папірці, лийте на них... та, що хочете. Він буде радий, зубастий, жорстокий, літературний... СЛЕЕЕЕММММММ!
ШО... це журнал такий, який організував отаке дійство у Львові: зібрав українських і російських поетів, і привіз аж до Львова, і, що найголовніше, до клубу достойних львів'ян, на два дні.
Cлем, слем... слем вимагає гри і свободи, свободи дії і думки. Слем – це... та що тут говорити, краще почитати книжку А. Ульянова, SLAM: теорія і практика. Там вся історія, всі деталі...
А ось в суботу 10 березня у клубі Культ було м'ясооооо, літературне, поетичне м'ясо. І нарізав всі шматочки, по поету, батько українського слему – Анатолій Ульянов. Поети біжать крізь натовп на сцену, захлинаючись читають вірші, ще й так, щоб гарно, красиво, щоб бути до смаку львів'янам.
А він, цей високий, страшенно солодкий і до болю колючий Ульянов з педантичною посмішкою, рахує законні поетові три хвилини, попиваючи спокійненько коньяк і мигаючи перед очима авторів секундоміром. Але публіці і йому від цього страшенно весело.
Подумаєш, ці поети до цього сиділи у затишних хатинках, писали собі, а потім зануджували до знемоги предовжелезними читаннями на своїх презентаціях. Так вам, поетам, і треба! Самі нарвались...
А щоб хоч якось стимулювати виступ літераторів, культурологічний журнал ШО пообіцяв переможцю суботнього слему 500 зелененьких купюр. І пішла жара! Першим був Жадан – рок без року, тобто тільки голос – потужне, напружене, емоційне читання...про принцесу. Читав швидко, аж повилазили жили на горлі, але не вклався у свій час, ех, а головне про принцесу читав...
Ульянов не дає ні секунди відпочинку, ні поетам, ні публіці. Ну, давайте, оцінюйте, дорогенькі глядачі. Не дуже сподобалось... напевно боялися за здоров'я улюбленого Жадана, бо як би він ще так у півфіналі чи фіналі прочитав, то напевно вже не говорив би з тиждень.
Після Жадана на арені появився Павло Коробчук. У Харкові він став переможем слему, взяв журі своєю грою на ударних. У Львові не було нічого надзвичайного, лиш кілька перифразів класики і класиків, але публіка зацінила – миленьке, невинне личко, напевно в журі переважали кобіти?!
Ага, ну як же не згадати "готическую писю" української літератури – Свєтку Поваляєву. Свєтка-малолєтка, насправді кобіта вже в літах, але все ще не хоче виходити з підліткового віку – вдягає гади кольорові, яскраво так розмальовується і пофіг, що Ульянов вже знімає з неї штанці і показує всім, які у неї рожеві трусики, ще й прозорі. І хто в такий момент думав, про що вона читала, напевно точно не хлопи з першого ряду. Але тішить, що люди зібрались не дурні, все сікли, одразу поставили Свєтці останнє місце (напевно точно в журі були одні кобіти).
Йой, хто, хто не чув про юне "чудо" української літератури – Іллю Стронґовського. Прийшов, читав... про Карпу згадав, Забужко. Ну добре вже, хай буде, але для чого ото говорити " а зараз лірика для дівчат", кульки на сцені поспускались, потріскали, а хлоп за пультом просто заснув.
Готувались російські поети до виходу. Герман Лукомніков – здоровенний, патлатий хіпі, але читав файно і прикольні речі. Коротко, мудро, цікаво. Щось на подобі Юрка Позаяка, є такий класний український поет.
Анна Русс – маленька, молоденька слемерша з Росії, теж ефективно... поїдала шестилітніх хлопчиків. "А ти двадцятилітніх попробуй!" – Ульянов підколює."Ти жахливий..."
А ще виступав Ван Гог російської літератури – Андрій Родіонов (поет справді без вуха), слем у нього видно, що не вперше, судячи з його вигляду і голосу, можна зрозуміти, що ця людина не боїться вже нічого. Але львівська публика вимоглива і вибаглива. Не зацінила.
Звісно, що... а, дідусь "Ау", ну як же не згадати Аркадій Штипель, так-от, вийшов дідусь, почав читати, а вголові вже радяньські мультики про батюшку-царя, як виходять тридцять три богатиря... ну голос, точно, як в тих мультиках...
З російської сторони не відзначився оригінальністю Даниїл Файзов, окрім футболки з написом "живіше всіх живих", недожив до півфіналу , а з українського берега ще виступив Дмитро Лазуткін.
Далі були ще півфінал і фінал, але то вже не так цікаво, як ім'я переможця і вручення призу. Фініш, сльози щастя, задуманий Кабанов (головний редактор журналу ШО), спалахи камер, у кадрі з'являються гроші і через мить зникають у кишені величезних штанів переможця. Цього вечора Львів обрав Германа Лукомнікова.
"Не забудьте завтра на шосту вечора прийти ще раз сюди, буде поезія." – уже крізь татовп кричить Толік Ульянов. Накривають столи, приносять пляшки з рідинами різними, у поетів процес лікування після важкої роботи.
Неділя, 11 березня, 17.30, клуб достойних львів'ян, приймає нельвів'ян. Тихонько так, поети мовчазні, в задумі, робота така... Чайок, вода, вода... "брат, піва кончілась, преставляєш, брат, жена ушла...". Дехто, вголос, говорить про свою нелюбов до Львова, дехто з нетерпінням чекає продовження, але це вже спокій, це вже затишшя, після бурі.
Ульянов на сцені, він сьогодні у ролі літературного діджея. Звучать різноманітні літературні треки, з'являються учасники слему і поети, які не брали у цьому участі – Галя Крук, О. Кабанов, а на кінець просто чудово прозвучав Остап Сливинський, достойно було. Львів, так тримати!
Поети про СЛЕМ:
Ілля Стронговський:
"Воно ніколи не образливо змагатися з сильнішими, тому, що це вивищує. У мене ще немає великого слемерського досвіду, треба вчитись. Ображає інше, що авдиторія, рідна, виявилось, краще сприймає тексти чужою мовою, це не те, що поети погані, авдиторія не могла оцінити, мені так видається."
Галка Крук:
"Говорити, що було абсолютно об'єктивно ніколи не можна. Слід зважити, що у нас культура слему менше розвинена, це раз, а по-друге з української сторони були вибрані не ті автори. Міг представляти український слем той же Юрко Позаяк, той же Сашко Ірванець, я думаю, результат цього змагання був би іншим."
Павло Коробчук:
"Враження залишились, хороші. Специфічна авдиторія, публіка. Настрій був непоганий, але можна було це все драйвовіше зробити. Переможець заслужений, всі інші також заслужено програли."
ІА "Вголос": НОВИНИ