Темою цієї статті не є резонність чи доцільність звільнення Ігоря Марчака з посади директора «Львівтеплоенерго» (ЛТЕ). Хочемо звернути увагу на те, що дана подія стала приводом для початку публічної дискусії про реальні шляхи реформування цього підприємства і очевидним стало те, що головна боротьба вестиметься між прихильниками передачі ЛТЕ в концесію і тими, хто відстоює інші підходи; як варіант – створення спільного підприємства на базі цього комунального підприємства.
До табору прихильників ідеї концесії можемо зарахувати депутатів Львівської міської ради Петра Адамика, Володимира Гірняка, та вже екс-директора Ігоря Марчака. Інший табір наразі не розкриває своїх планів, а позиціонує себе просто: «противники концесії». Після того, як вчора Андрій Іванович Садовий розкритикував заяву Ігоря Марчака щодо концесії, впевнено можемо його вважати лідером цієї групи інтересів.
Наведемо коментар Садового дослівно: «Фактично останнім часом було здійснено ряд спроб приватизації «Львівтеплоенерго». Адже концесія, яку спробувало протягнути керівництво підприємства, за умов теперішнього українського законодавства – це прихована форма приватизації. Як наслідок, ми втратили б контроль над стратегічним підприємством та цінами на тепло. Місто і так за останні 15 років втратило надто багато стратегічних об’єктів. Я не проти залучення приватних інвестицій у цю сферу, але не можна так легко піддаватись на спроби відібрати у нас майно».
Є підстави вважати заяву мера, як мінімум, «дивною». Такою самою «дивною», як спроба «віддати» землю за десяток «Тойот», «не донісши» при цьому до міської скарбниці пару мільйонів доларів.
Заява мера є «дивною», тому що:
по-перше, наскільки відомо, наразі не було жодної спроби «протягнути концесію» «Львівтеплоенерго». Про можливість її говориться вже чотири роки, але конкретних кроків до цього часу так і не було зроблено .
По-друге, договір концесії, згідно діючого українського законодавства, забороняє приватизацію об’єктів, переданих в концесію.
Якщо Андрій Іванович не вірить нам, то нехай поцікавиться історією та конкретними фактами дії договорів концесії в організації, яку він дуже поважає, і членом якої він є — Асоціації міст України. А ще краще, нехай звернеться до юристів (бажано не до тих, із «Самопомочі», котрі зараз гасають коридорами мерії, а до врівноважених і культурних людей), які могли би розтлумачити йому що таке концесія і в чому її позитиви, наприклад, порівняно зі спільним підприємством
Щодо того, що концесія — це прихована форма приватизації, то нам особисто невідомо жодного прикладу, коли б об’єкти, передані в концесію, були приватизовані. А от приклади того, як комунальна власність була приватизована шляхом створення СП, ВАТ, ЗАТ та інших форм господарювання — безліч.
Ще раз підкреслюємо, що «Вголос» не належить до тих, хто відстоює ідею передачі «Львівтеплоенерго» в концесію. Просто ми виступали і будемо виступати проти безвідповідальних заяв нашої влади, чи то з питань корупції, чи з будь-яких інших питань.
Розрахунок Садового очевидний: конкретика не має значення, важливо напустити туману і настрашити мешканців. Адже абсолютна більшість львів’ян не знає що таке концесія. А після заяв Садового вони вважатимуть, що концесія – те саме, що й приватизація. Цього буде достатньо, щоб заблокувати ідею передачі ЛТЕ в концесію ще на рівні обговорення.
ІА "Вголос": НОВИНИ