Цього дня Мойсей отримав на горі Синай Закон, якого євреї дотримуються дотепер. Власне, для євреїв (іудеїв) дарування Тори (Закону) стало практичним свідченням заснування монотеїстичної релігії. На барельєфі експозиції Музею зображено віруючих із сувоями Тори під час синагогальної процесії: свято символізує закінчення річного періоду читання Тори і початок нового. Напередодні дітям дарують різнокольорові прапорці, що розмахуються ними під час процесії із сувоєм Тори навколо амвону. До слова, 13 січня 1492 р. уперше надрукували священну книгу євреїв Тору. Шавуот також свято нового врожаю.
Тора – перша книга Святого Письма іудеїв, яке називається ТаНаХ. Це слово представляє собою абревіатуру назв трьох складових частин Писання: 1) Тора (Закон)(5 книг); 2) Невіім (Nevi’im – гебрайською), Книги Пророків (8); 3) Кхетувім (Ketuvim) Книги Писання (9), часто звані агіографією. Всього 22 книги (за кількістю букв єврейської абетки) (Йосій Флавій). Отже, Тора включає 5 книг – Буття (Бирейшит), Вихід (Шемот), Левит (Ваікра), Числа (Бимідбар) і Второзаконня (Повторення Закону) (Диварім). Євреї назвали їх за початковими словами відповідної книги. Грецькі перекладачі ТаНаХу, зокрема Тори, дали їм назви, враховуючи відповідний зміст.
Тора має 52 розділи, до складу яких входять 5 845 віршів. Тут викладені 613 заповідей: 248 (кількість елементів тіла людини) мають позитивний характер, це приписи про те, як і що слід робити і 365 (кількість жил у людському тілі чи днів у році) заповідей негативного, заборонного змісту (табу). Дотримання останніх обов’язкове лише для іудеїв. Тора накручується на два валики (часто з цінного дерева) – “амуд”, тобто два стовпи, що нагадують про священні колони Єрусалимського храму. Вчені вважають, що П’ятикнижжя Мойсея складалось, редагувалось та переписувалось упродовж багатьох віків. Ця праця – колективна. У П’ятикнижжі опубліковані древні пісні, епос, норми права, символ віри, нарешті, історія і культура цілого народу від створення світу. Інколи слово “Тора” може стосуватися як цілої єврейської священної книги, так і усного закону (Галаха) й Талмуда (вивчення – своєрідна Конституція євреїв).
Відомий дослідник Біблії Генрі Геллей визначив предмет або ведучу думку кожної книги Святого Письма (передусім Тори). Зокрема, він вважає, що головною думкою Буття є початок єврейського народу. Вихід – свідчить про Завіт Бога із єврейським народом, Левит – подає Закони єврейського народу. Числа – розповідає про подорож (мандри) в Обітовану Землю. Второзаконня – повторює Закони єврейського народу для його нащадків.
Сучасна дослідниця Надія Гринчишин у статті “Моральні принципи іудаїзму у філософсько-етичній інтерпретації Емануеля Левінаса” наводить його слова із праці “Важка свобода”: “Коли двадцять століть тому римлянин запитав у Гілелля, в чому суть іудаїзму … той відповів: “Не роби другому того, чого не хочеш, щоби робили тобі. В цьому вся Тора, а що стосується решти – піди і навчись”.
До слова, в іудаїзмі слово “Тора” може також означати: Х у м а ш (П’ятикнижжя, 5 книг Мойсея); попереднє плюс Пророки і Писання, тобто ТаНаХ (Старий Завіт); попереднє плюс усна Тора, що включає в себе Талмуд та інші офіційні матеріали; попереднє плюс всі релігійні настанови рабинів, включаючи етичні та повчальні матеріали із Агади. Нарешті, Тора має величезний вплив на розвиток єврейського образотворчого мистецтва. Адже, з одного боку, вона проголошує безумовне заперечення зображення: “Не зробите собі божків та ідола, і кам’яного стовпа не поставите собі, і каменя з фігурами не покладете у вашім Краї, щоб кланятися перед ними. Бо Я – Господь, Бог ваш!…” (Левит 26:1), а з іншого – дає доволі повні описи предметів та зображень, що стали обов’язковими у ритуальних виробах та ужитковому мистецтві.
Одним із елементів (крім старанної каліграфічності тексту) одвіку були оздоби в тексті та мистецька оправа. В іудаїзмі, зокрема, найважливішою вважається Тора (П’ятикнижжя), записане від руки на білому сувої пергаменту, зробленому зі шкіри ягняти. Цей сувій, накручений на два валики, увінчаний короною. Корони, як символи найвищої влади, святості, мудрості, роблять із дорогоцінного металу (деякі мають також надзвичайну художню цінність). Окрім корони, сувій Тори закриває “сукенка”, яка утворює покривало з шовку або оксамиту, перев’язане багато вишитою стрічкою. Тора зберігається у спеціальній шафі – “Арон га-кодеш”. Заслона шафи – шедевр, яким є “парохет”, або багато оздоблена, зазвичай, оксамитова завіса, що символічно відділяє сферу сакрум від профанум. Центральна частина “парохету”, так зване дзеркало – смуга матеріалу, прикрашена оздобленою вишивкою, що в центральній частині представляє зірку Давида, корону для Тори чи пару левів, які символічно підтримують таблиці Декалогу. На багатьох є також гебрайські написи. По боках – дві тонкі смужки іншої тканини, що символізують колони в Єрусалимському храмі. Візерунок і форма сувоїв нагадують правовірним євреям їх функції та обов’язки.
За даними часопису “Релігійна панорама”, в Україні зберігається не менше 530 (зокрема, більше 100 у Києві) сувоїв Тори різного віку – від 100 до 600 років. Дати виготовлення багатьох з них визначити вже неможливо. М’які футляри, в яких вони зберігалися, із написом року виготовлення і прізвищами тих, хто переписував Тору від руки, переважно не збереглися. Кожний сувій Тори має 42 метри у довжину і метр у висоту (ширину) й важить понад 10 кг. Відтак загальна кількість реліквій становить десь 5 300 кг, а загальна довжина – понад 22 км. Сувої очутилися в архівах чи музеях, коли органи радянської влади закривали синагоги (Релігійна панорама. –2007. –№ 10. –С. 29.).
У нашому Музеї виставлено чимало сувоїв Тори, демонструються також її супроводжуючі предмети. Серед них – А а р о н – К о д е ш – священна шафа для зберігання Тори – дерево, різьблення (XX). П а р о х е т – завіса для цієї шафи – оксамит, шиття (XVIII). Вона має прямокутну форму з вишневого оксамиту, по краях бачимо обрамлення із зеленого оксамиту. У центрі завіси ниткою парчі вишиті скрижалі із Десятьма Заповідями (текст на івриті), над ними два леви тримають корону. Навколо скрижалей – рослинний орнамент. По полю вишиті зірки, на кутах – акротеріони. Підкладка завіси із коричневого ситцю.
Р і м о н і м – наконечники на сувої Тори (срібло, карбування (XIX). На івриті “гранати” – це декоративний атрибут сувою Тори, в якій згадуються прикраси у вигляді гранатових яблук. За словами рабинів, кожний іудей повинен мати стільки чеснот, скільки зерен у гранаті. Наконечники оздоблені орнаментом, до них підвішені срібні дзвіночки. Останні нагадують євреям про одяг первосвященика Єрусалимського храму, а також про наближення служителя із сувоєм Тори, яких вітають віруючим вставанням. Аналогічна подія відбувається у синагозі під час виносу Тори із священної шафи А а р о н – к о д е ш. Ранні рімоніми різної форми відносяться до XV ст. У період Середньовіччя вони виготовлялися у вигляді дзвіниць, багет
Я д д – вказівка для читання сувою Тори (срібло, литво, філігрань (XIX). Композиційно вона поділяється на три частини: л и б а – закінчення у вигляді людської руки із втягнутим вказівним пальцем. Середня частина у формі пустотілого циліндру, що поступово розширюється. Вона спаяна з двох штампованих половинок. Тут вигравірувані два написи івритом. З одного боку: “В рік 1931-32”, з іншого – “В пам’ять про шановного рава Зеєва сина рава Цві Ягада для святого товариства Охоронців Віри у Львові”. Йдеться про релігійне товариство (1937). Руків’я також штамповане з двох півкуль неправильної форми з рослинним орнаментом. До його вершини припаяне кільце – кріплення для ланцюжка. На кільці погано збережені клейма. Польське пробірне 20-30-х рр. XX ст., ймовірно, з Кракова, та майстра-виробника.
Додаткові вихідні дані раритету: автор – майстер із Кракова (клеймо “S H”, 1931-1932, Краків, Львів). Час і місце побутування 1937-1939 рр., Львів – синагога товариства “Хавевей-Гадат” (Товариство шанувальників іудаїзму) (вул. Зиблякевича (нині – Івана Франка), 43. Надійшла указка із фондів Львівського історичного музею. Матеріал – срібло. Довжина експонату – 290 мм., ланцюжка – 140 мм.
У нашому Музеї виставлені дві к о р о н и (велика і маленька) на відповідний сувій Тори (срібло, карбування, литво, (XIX). Звичай прикрашати сувої Тори коронами склався у період Середньовіччя. Форми корони не мали узвичаєної структури. Здебільшого, траплялися триярусні, прикрашені фігурками левів та оленів. Тут маємо дарчий напис: “Це подарував рав Меір син рава Шмуеля. Нехай свіча його горить. (Маєр) та дружина його Малка. Нехай живе донька рава Беньяміна. Вічна пам’ять. Для святого товариства Шомерет Хатфіла (Стражів Молитви). В рік 1932-33”. Клейма на короні вказують на місце її створення, якість срібла і знак майстра. Так, праве клеймо державного пробірного нагляду міжвоєнної Польщі з жіночою голівкою має цифру “3” (відповідає пробі 800) і букву “К” (позначка пробірного управління у Кракові). Центральне клеймо є польським міжвоєнним “малим” пробірним клеймом. Овальне клеймо “S H” зустрічається на численних срібних виробах. Воно стосується іудейського культу, побутує у колекціях Західної Європи та в Україні. Корона належала іудейській громаді з площі Данила Галицького, 3 (Львів). Донатором корони був львів’янин Маєр. 1932-го року він взяв участь у зборах Товариства, а наступного року його обрали до керівного складу організації.
Срібна корона для Тори у Львові, фото газети Експрес
Ще один предмет, що супроводжує Тору, щ и т для неї. Тут маємо три щ и т и на Тору. Перший – (срібло, карбування, (XIX), другий – срібло, карбування, (1895), третій – срібло, карбування, гравірування, близько 1890 р., Відень, автор невідомий.
Отже, Шавуот (тижні) – один із трьох основних іудейських свят. Для визначення його дати від другого дня Песаха відраховують сім тижнів. Шавуот присвячене великій події в житті єврейського народу, що отримало ймення Синайське Одкровення. На 50-й день після виходу євреїв із Єгипту на горі Сінай Творець дарував їм Тору. Тору читають впродовж року по тижневих розділах.
Побутує й інше пояснення цієї назви – від слова “ш в у о т” (клятва): народ Ізраїля дав собі обітницю бути вірним своєму Небесному Отцю, свято берегти Тору і дотримуватися її законів. А Всевишній поклявся, що не замінить вибраний народ жодним іншим. Вважається, що Песах і Шавуот символізують початок і кінець шляху (альфа і омега) – од виходу євреїв із Єгипту до дарування їм Тори. Нагадаємо також, що Слуга Божий Митрополит Андрей (Шептицький) під час масових депортацій у серпні 1942-го виконав прохання рабі Давида Кахане і сприяв йому у надійному збереженні сувоїв Тори (Ірина Єгорова).
Шавуот називають також святом жнив і перших плодів (в Ізраїлі саме в цю пору року дозрівають згадувані в Торі пшениця, виноград, інжир, гранати, маслини і фініки). Цього дня в синагоги, прикрашені зеленню і квітами, зазвичай приносять по дві хали, випечені із борошна першого обмолоту пшениці, і кращі плоди нового врожаю.
У синагогах під час ранішньої молитви читають також розділ Тори, в якому йдеться про її дарування, і Десять Заповідей. На святкові читання прийнято приходити всією сім’єю, із дітьми, навіть грудними. На другий день свята (поза Ізраїлем воно відзначається два дні) читаються поминальні молитви І з к о р, К а д и ш, К о л Н і д р е й… Відповідно до звичаю, під час виголошення молитви той, у кого живі обоє родичів, повинен вийти із зали синагоги. Той, у кого один із родичів помер менше року тому, залишається у синагозі, але не проголошує за нього поминальну молитву.
У дні Шавуот не можна виконувати будь-якої роботи, крім приготування їжі. Категорично заборонено дотримуватися посту. Традиційно споживають молочну і борошняну їжу (наприклад, вареники або млинці із сиром, коржики із медом, пироги, торти, сири).
Оксана Боруцька
ІА "Вголос": НОВИНИ