13 січня українці традиційно святкують Щедрий вечір — переддень Старого Нового року, який у народі ще називають Маланкою. Попри те, що свято вважається церковним, своїм корінням воно сягає дохристиянських часів та славиться цікавими обрядами і повір’ями.
Історія свята
Традиція святкування Маланки (Меланки, Миланки – ред.) прийшла, ймовірно, ще з дохристиянського періоду. Існує міф, що Миланка була донькою слов'янського божества Ладо. Одного дня дівчину викрав злий змій і закрив у підземне царство. На порятунок прийшов богатир Василь-Місяць, який потім одружився з нею. Тому цей вечір також називають Василевим.
Язичницькі традиції тісно переплелися з християнськими. 13 січня віряни вшановують пам'ять преподобної Меланії, а 14 – святителя Василія Великого.
А ще в давнину 13 січня пов’язували також із новорічним циклом Сонячного кола та відзначали свято Щедрого Бога.
Традиції
Цього дня зберігся обряд водіння Кози, яка є символом божества, що вмирає і воскресає. Люди вірили, що так залучають багатство до осель та урожай.
Щедрівники також переодягають хлопця у дівчину-Маланку і водять від хати до хати співаючи пісні та влаштовуючи веселі сценки.
У селі Ричагів Стрийського району зберігся звичай у цей день “турати”, тобто водити Тура (слов'янський обряд, під час якого водили чоловіка, ряженого биком – ред.). Щоправда тотемним персонажем все ж таки є Коза, але увесь фольклор пов’язаний з туром.
Місцевий житель, Володимир Кордіяка, розповідає, що у ніч на 14 січня чоловіки збираються та ходять селом, засіваючи і вітаючи односелеців зі Старим Новим роком.
Посівальники одягають кожух, вовною наверх, та виплетені з очерету чи льону високі шапки (висотою до півметра). Ці шапки нагадують корону, на кінці якої чіпляють стрічки. Довжина стрічок має бути такою, щоб закрити обличчя, а іноді сягає навіть пояса.
Обличчя посівальників “щедро” розмальовують сажею.
Посівають у цей день тільки чоловіки.
“Є така прикмета, що якщо у день Нового року першим до хати увійде чоловік, то рік буде вдалим, а якщо жінка – це на біду”, – каже пан Володимир.
Віншувальники співають:
“Ой Туре, туре, туре-небоже,
що сієш-ореш, те Козі даєш.
Я тото сію, що Козі даю
і тому пану, що в домі тому,
і тій панянці, що в верехінці".
Коли заходять у хату кажуть:
"Пома(га)й Біг на щастя, здоров’я, на той Новий рік
Не був я’м в вас ще як вторік,
Ледви’м ся приволік,
Сію, вію, посіваю,
З новим роком вас вітаю!
Хай вам ся родить жито-пшениця, всяка пашниця,
Бульба-петрушка, щоби була добра юшка.
Хай вам ся родить льон по коліна, щоби у вас, хрещених, голова не боліла.
Хай в кожному ділі вам Бог помагає, Христос ся рождає”.
Із собою колядники носять Козу-Меланку, яку виготовляють з дерева та оббивають кожухом. Нижня щелепа у тварини обов’язково рухається, щоб створювати вигляд, що Коза теж колядує.
У Кози є сумка, виткана з льону, у яку, після віншування, господарі кладуть пампух. При тому примовляться: “Тільки колос” (тобто, щоб майбутнє збіжжя було такого розміру як пампух).
Сучасність
Теперішній варіант “Маланки” зазвичай відрізняється від автентичного.
Ірина Іваночко, керівниця фольклорного гурту “Гердан”, розповідає, що вони із колективом маланкують понад десять років, але щорічно сценарій привітань є іншим.
Колектив «Гердан»
“Маючи традиційні образи Маланки та Василя, ми створюємо дійство у якому показуємо події, які були значимими у теперішньому році”– каже Ірина Іваночко.
Так, для прикладу, цьогоріч основним персонажем “Маланки” є лікар і тема вакцинації.
“За сценарієм, у нас є пані, яка хоче поїхати на курорт, але боїться вакцинуватись, тому вирішує купити ковід-сертифікат. Зрозуміло, що добром це не закінчується.
Також іронізуємо з приводу нового закону про військовозобов’язаних жінок”.
Що готують на Старий Новий рік
Приготування вечері починається з варіння щедрої куті. На відміну від багатої (яку готують на Святвечір) та голодної (яку готують напередодні Водохреща), щедра кутя не повинна бути пісною, до неї можна додавати вершки, масло та смалець.
Також на так званий новорічний стіл зазвичай подають пироги, вареники, ковбаси та млинці.
А от готувати рибу вважається поганою прикметою – бо щастя з оселі може “відпливти”.
На столі обов’язково мають бути страви зі свинини. У давнину наші предки запікали порося, як пожертву Василю, покровителю цих тварин.
Сьогодні ж в Україні зі свинини традиційно готують холодець, кров’янку, ковбаси, чи фарширують тушку.
Віншування до свята
Сію, сію, посіваю, з Новим роком Вас вітаю.
На щастя, на здоров'я, на цей Новий рік,
Я ледве торбинку до Вас приволік.
А в тій торбинці місяць ясненький,
Щоб на Вашому столі був хлібець біленький.
А в тій торбинці яснії зорі,
Щоб гарно родилось на Вашому полі.
А в тій торбинці листячко з дуба,
Щоб була здорова родинонька люба.
А в тій торбинці - вітер-вітрило,
Щоб Вашій худібці добре ся жило.
З тії торбинки все викладаю,
Але в торбинку покласти прохаю,
Кільце ковбаски, кавальчик сала,
Пампух, горішки, яблучок пару.
Можна покласти й меду горнятко,
Щоб віншування Йшло весь рік гладко!
Будьте здорові, дідусю й бабусю,
На другий рік знову приволочуся.
Христос ся рождає!
***
З Різдвом Христовим
І Новим роком вас вітаємо!
Пшеницею посіваємо,
Здоров’я міцного Вам бажаємо!
Щоб у кожній порі року
Було радості нівроку,
Щоб все задумане збулося
І всім вам весело жилося.
Многії-многії літа!
***
Сієм, сієм, посіваєм,
Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м'ясо,
і млинці, і пиріжки,
і пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
і щасливі, і веселі!
ІА "Вголос": НОВИНИ