Війна проходить не лише по лінії фронту. Війна всередині кожного українця: на полі бою вона фізична, поза ним – психологічна. Що нормально відчувати у такий час і чи не є наші страхи і стреси тим “тривожним дзвіночком”, коли потрібна допомога спеціаліста.
Про це “Вголос” розпитав психотерапевтку Ольгу Радчук.
Що нормально відчувати зараз?
“Емоційні стани, які з'явилися в людей на початку війни, з часом змінюються.
У перший місяць була тривога, розгубленість і безсилля.
Потім, коли трохи адаптувалися, наростала агресія, лють, гнів – і від цього страх, що “стільки злості мені ніколи не було притаманно”.
Далі прийшла апатія, від безсилля, що усе це дуже довго вже триває і ніяк не завершується”, – розповідає психотерапевтка Ольга Радчук.
Зараз люди відчувають втому і зневіру. В тих регіонах, де “тихо”, намагаються повернутися до того життя, яке було перед війною.
“Тепер вже не така гостра фаза, але все таки відчувається багато безсилля, розгубленості і невідомості, що буде далі. Немає віри, що воно закінчиться.
Коли немає повітряних тривог, є тривога від того, чого їх немає. Пам’ятаєте, 9-го травня усі чекали у Львові “кінця світу”. І коли навіть те найстрашніше не сталося, від цього зросла тривога зросла ще більше”, – каже психологиня.
Під час війни багато людей плаче. І як пояснює лікарка, це нормальний стан, враховуючи величезний масив інформації, який ми пропускаємо через себе.
“Ми співпереживаємо тим, хто приїжджає з гарячих точок і розповідає, як їм було і з чим вони лишилися.
Ми дивимося новини, які спочатку нас підтримували, потім – нагнітали.
Це все ніби розщеплює людський мозок і отаке інформаційне розщеплення теж дуже втомлює.
Від тієї загальної втоми, спадають захисні механізми організму і починають проявляються тривожно-фобічні розлади та оця нетипова плаксивість.
Навіть українці, які виїхали за кордон і хоч там вони в безпеці, але часто і вони можуть просто сидіти і плакати і тут не допомагають жодні заспокійливі. Тому, що це такий фон втоми”.
Також, як зазначає Ольга Радчук, буває, що в людей є панічні атаки: з’являється страх нізвідки, пришвидшене серцебиття, проблеми з диханням, починають тремтіти руки-ноги, дехто може навіть непритомніти.
“Часто є депресивні стани. Бо якщо на початку війни, ми всі волонтерили, будували блокпости, заклеювали дорожні вказівники, то потім настає момент, коли нічого не хочеться.
Інколи люди кажуть, я не хочу йти на роботу, бо не знаю, що буде завтра. Але оці всі стани є нормою! Важливо пам’ятати, що будь-який емоційний стан – це норма!
Війна –це погранична ситуація. Вона не має чітких кордонів. Це є те, що ми раніше ніколи не переживали. І тому організм справляється дуже по-різному. Головне не сприймати свої емоції, як щось не таке.”
Зрозуміло, що якщо ви з якимось зі своїх відчуттів не справляєтеся (чи це страх смерті, чи боязнь за когось, чи страх самотності, чи з емоційний біль), то потрібно звертатись до психологів, психотерапевтів, можливо навіть психіатрів, але найперше не треба звинувачувати себе, що щось не так.
Як полегшити свій стан і допомогти психіці?
“Коли є негативні новини, в організмі може виникати тремор і інколи люди цього також лякаються, але у такий спосіб через м’язи, ми проживаємо страх, який в нас виникає.
Тоді просто треба дихати, старатися відчувати землю під ногами, тіло потрясеться кілька хвилин і відпустить. Якщо ми тільки починаємо “стискатися”, щоб не тремтіти, цей процес затягується ще на довше”, – каже Ольга Радчук.
Психологиня пояснює, що через тіло ми проживаємо дуже багато почуттів. Легше тим, хто працює фізично. Попри будь-який емоційний стан, треба хоч трохи щось робити фізично.
“Максимально працювати руками, ходити по землі, “заземлятись” і робити будь-які фізичні вправи, а особливо вправи на шию. Чому на шию?Т ому що в бокових м’язах шиї “є багато злості”. Кажуть “з нервів вола зводить”. Якщо ми розрядимо нашу злість, нам буде легше жити.
Людина не може прийняти в собі тої люті, тої злості і починає її витісняти. А ще робить витіснене почуття чи емоція? Вона переходить на фізичний рівень. І найперше, що робить стримана лють і злість, яка лишається в нас в шиї, вона починає висмикувати шийні хребці.
Колега масажист розповідає, що почали масово звертатись люди із скаргами на проблеми із шиєю. Тому вправи на шию є обов’язковими. Будь-які”.
Також весною почалось загострення хронічних хвороб, які проявились навіть у тих людей, які давно не відчували гострих станів.
Психотерапевтка каже, що окрім візиту до лікаря, ще треба поставити собі запитання, з яким душевним станом "я” собі не можу дати раду, що він мені так осідає на тіло?
Чи “я” так злюся і в мене відкрилася виразка? Чи “я” так ображаюся і в мене болить підшлункова? Чи “я” у такому стресі, що в мене немає місячних або вони не закінчуються.
Після місяців війни у дуже багатьох людей “полетіла” щитовидна залоза .
Щоб наш фізичний стан менше страждав, ми мусимо дати місце вийти емоціям, через фізичний рух, через роботу, спілкування з друзями.
В людей буває три види реакції на стрес: бий, біжи або замри.
Якщо це реакція “бий”, ми тримаємо все в собі, то страждає м’язова система. М’язи напружені, немає виходу адреналіну.
Те саме стосується і реакції “біжи”. Такий стан потребує виходу через біг. Якщо ви відчуваєте, що ваші м’язи втомлені, то потрібно піти побігати, позайматися спортом, гуляти багато, щоб стрес “не сидів”.
В кого реакція “замри”, то стан навпаки апатичний, нема сили їсти, встати з ліжка. Такі люди стають асоціальні і не хочуть виходити з дому і навіть на контакти зі своїми рідними. Тим розладом страждає велика частина тих, хто виїхав. Вони не вміють зачепитися за інший стиль життя і культуру. Не хочуть нічого робити. Нема розуміння заради чого це все. Тут потрібно змусити себе: наставити будильник, зробити елементарну руханку.
Радить дбати про здорове харчування. Але періодично їсти їжу, яка добре забезпечує наші смакові бажання: солене, перчене, солодке. Наша психіка через тіло теж потребує такого. Бо ті, хто дотримується правильного харчування, частіше “звалюються” в панічні атаки, а хто “грішить” забороненим – мають легші емоційні стани.
Фізичний і емоційний стан це є одне ціле. Людину не можна ділити на тіло і душу. Треба ініціативу фізичну, щоб пережити душевний біль і страх, гнів і все, що тільки з’являється на фоні.
“Зараз немає норми. Оце як дитячі “пасочки”, які ліплять з пісочку, є різні форми, але наш теперішній стан не вміщується в жодну із них. І це є нормою! Старі стандарти зруйнувано, але у нас все має бути наново і ми шукаємо нові стандарти: нове в собі, нові сенси, нове довкола”, – резюмує психотерапевтка.
Таким чином, знаючи це, робимо висновок: кожна реакція, що стала вам притаманна в ці нестабільні часи – це спосіб психіки впоратися.
А отже, вірте собі. І будьте до себе чуйними.
ІА "Вголос": НОВИНИ