Чому суддя, яка віддала Януковичу Межигір’я, брехала у деклараціях і їздила в окупований Крим, досі в органах правосуддя?
Тетяна Козир — скандальна представниця української Феміди. У вітчизняному судочинстві вона понад тридцять років. Ця «славнозвісна» суддя у 2010 році, працюючи у Вищому господарському суді України, ухвалила рішення про передачу резиденції Межигір’я структурам президента-втікача Віктора Януковича. У тому ж Вищому господарському суді у 2011-2014 рр. Тетяна Козир брала участь у непрозорому розподілу справ щодо скандальної афери суддів Віктора Татькова та Артура Ємельянова. У 2014 році, маючи доступ до державної таємниці, вона їздила в окупований Крим, а у 2017 році отримала негативний висновок Громадської ради доброчесності. Незважаючи на це, нині Тетяна Козир ухвалює непрозорі рішення на посаді судді Північного апеляційного господарського суду в Києві.
Суддя Тетяна Козир
Чому судова реформа не подолала корупції?
Як нині в Україні відбувається судова реформа, про запуск якої восени 2021 року оголосив президент Володимир Зеленський ще до початку повномасштабного вторгнення Росії на територію нашої країни?
«Ми почали судову реформу. Її ніхто не розпочинав. Це велика боротьба із суддями. Є нормальні судді, але є те, що є. Ми почали цю реформу очищення суддів», — наголошував президент у листопаді 2021 року на власному пресмарафоні.
А вже під час повномасштабної агресії Росії проти України торік 30 червня Володимир Зеленський своїм указом увів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 23 червня 2023 року «Про прискорення судової реформи та подолання проявів корупції в системі правосуддя».
Утім, незважаючи на анонсовану чинною владою активну фазу судової реформи, в Україні і далі трапляються гучні корупційні скандали з вітчизняними суддями. Наприклад, 15 травня 2023 року НАБУ і САП затримали тодішнього голову Верховного Суду Всеволода Князева на отриманні хабаря в розмірі 2,7 мільйона доларів.
Ексголова Верховного Суду Всеволод Князев
Також брудною і неоднозначною є інша судова справа — це розслідування про наявність російського паспорта у колишнього судді Верховного Суду Богдана Львова. Слухання триває нині в Шостому апеляційному адміністративному суді в Києві.
«Судова реформа — це зміна певних правил. У нас правила не змінились. Незначно змінилися. Ніякої судової реформи не відбувається. Відбувається імітація продовження очищення судової влади», — наголошує Леонід Маслов, член Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів у 2017 році, який нині служить у лавах ЗСУ командиром відділення у 92-й Окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка.
Леонід Маслов, колишній член Громадської ради доброчесності при Вищій кваліфікаційній комісії суддів, нині військовослужбовець ЗСУ
Як Межигір’я «пішло» до Януковича
Тетяна Козир нині є суддею Північного апеляційного господарського суду в Києві, а раніше працювала у Вищому господарському суді України, а також була суддею Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду. Саме ухвалене нею, як суддею Вищого господарського суду, рішення 27 січня 2010 року віддало комплекс Межигір'я фірмі «Танталіт», яка була структурою колишнього президента-втікача Віктора Януковича.
До речі, Віктор Янукович під час свого президенства в червні 2011 року хизувався перед українськими ЗМІ своїми володіннями в Межигір'ї та демонстрував біг по пеньках.
А вже в лютому 2014 року під час Революції гідності Янукович, після своєї втечі з України до російського Ростова-на-Дону, розповідав про Межигір'я прокремлівським медіа. А саме про те, що «являюсь официально владельцем дома 620 квадратных метров там, в Межигорье».
Колишній маєток Януковича у Межигір’ї, де нині – національний парк
Зі свого боку, суддя Тетяна Козир, коли 21 квітня 2017 року проходила оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів як тодішня суддя Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, із сумом згадувала власний зашквар 2010 року у Вищому господарському суді з рішенням по Межигір'ю.
«У мене більше всього болить за судові рішення. Стосовно справи 32/106, я назву, тому що там всі публікації були в пресі, є в ютубі, по «Танталіту», — наголошувала Козир.
Представники Вищої кваліфікаційної комісії суддів на співбесіді відверто казали Тетяні Козир, що суть справи щодо Межигір'я — це захист інтересів держави, які і намагався обстоювати тоді заступник Генерального прокурора України, а пані Козир відхилила його касаційне подання.
Але це був лише один із сумнівних випадків з Тетяною Козир, на які слід звернути увагу.
Суддя-безхатченко з квартирами за рішеннями суду
Ще у 2017 році під час засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів Тетяна Козир отримала негативний висновок від Громадської ради доброчесності. Серед інших було й обговорення питання її майна.
Як зазначалося у висновку Громадської ради доброчесності, відповідно до даних декларації особа, уповноважена на виконання функцій держави, користується квартирою загальною площею 35.4 квадратних метри. І наразі це єдине житло, яке є у власності чи в праві оренди декларанта. Навіть більше, за даними паперових декларацій за 2014 рік у декларанта та членів його сім'ї взагалі немає ніякого житла.
Утім представники Громадської ради доброчесності перевірили майновий стан членів родини Тетяни Козир. І виявили, що її мати набула 4 квартири в місті Києві, три з яких були набуті в період з 2011 по 2013 роки, земельну ділянку 0,15 га, а також будинок з надвірними будівлями у Дніпропетровській області. При цьому три квартири в місті Києві та будинок мати кандидата набула за рішенням Подільського суду. А ось дві квартири в Києві — в один і той самий день — 9 вересня 2011 року.
Тетяна Козир у відповідь на аргументи від представника Громадської ради доброчесності щодо її майна та активів її рідних розповіла довгу історію, як її батьки ще в 90-х роках вирішували квартирне питання пані Тетяни та як її мати купувала нерухомість.
Як розподіляли справи для «своїх»
Громадська рада доброчесності тоді у 2017 році під час оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів пов'язувала Тетяну Козир із ще одним брудним суддівським скандалом у Вищому господарському суді з 2011 по 2014 роки.
«Це було пов'язано з участю в схемі Татькова-Ємельянова, де фактично в обхід ідей про автоматичний розподіл справ Татьков і Ємельянов, керівництво Вищого господарського суду тих часів, винайшли таку систему: робити спеціалізацію суддів. І коли потрібно було на певного суддю розписати певну справу, просто в канцелярії присвоювали тій справі певну спеціалізацію таким чином, що ніхто, крім певного судді, не задовольняв цим критеріям. Тетяна брала участь у цьому, тому що на неї розписувались справи. І це відстежувалось. І вона брала участь у схемі незаконного розподілу», — пояснив Леонід Маслов.
Колишній голова Вищого господарського суду Віктор Татьков та його колишній заступник Артур Ємельянов.
Що робив носій держтаємниці в окупованому Криму?
Улітку 2014 року суддя Козир їздила в окупований агресором Крим. Вона пояснила це необхідністю оздоровити доньку.
«У мене за станом здоров'я показане лікування було. Я оздоровлювала дитину декілька років поспіль у Криму. Щоб здешевити цей відпочинок і мати гарантоване місце відпочинку і лікування, я проплачувала, бронювала і проплачувала цей відпочинок в Україні, відпочивала виключно в Україні», — виправдовувалася Козир.
Представник Громадської ради доброчесності Леонід Маслов звернув увагу, що для державної посадовиці, якою є суддя Тетяна Козир, не лише підозріло відвідувати окуповану територію України, а і робити там грошові розрахунки рублями, що є правопорушенням.
Він також здивований, як Тетяна Козир, яка роками має доступ до державної таємниці, наважилась відвідати окупований Крим, в якому вже у 2014 році перебувало чимало співробітників російських спецслужб.
«Якщо вона має доступ до державної таємниці, то як можна їхати на територію екзистенційного ворога? У мене є сумнів. Її там просто могли завербувати, перевербувати», — зазначає Леонід Маслов.
Від недоброчесності — до рейдерства
Незважаючи на негативний висновок Громадської ради доброчесності, уже третього травня 2017 року Вища кваліфікаційна комісія суддів повідомила, що ухвалено рішення: Тетяна Козир може здійснювати правосуддя в Касаційному господарському суді в складі Верховного суду.
А вже 17 травня 2018 року відбувся розгляд питання щодо рекомендування судді Вищого господарського суду України Козир Тетяни Павлівни для переведення на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня без конкурсу.
«Не здають тести, не проходять по доброчесності, а потім вони десь спливають — в апеляційних судах, у судах першої інстанції. Тобто людей вигнали з Верховного Суду, а потім вони з'явились як доброчесні в судах перших інстанцій», — іронізує колишній представник Громадської ради доброчесності Леонід Маслов.
Навіть зараз, на посаді судді Північного апеляційного господарського суду, суддя Козир і далі ухвалює сумнівні рішення.
6 липня 2023 року вона як головуючий суддя у справі № 761/39550/17 ухвалила рішення, згідно з яким суд зобов'язав віддати нерухоме майно в центрі Києва, що роками належало столичній фірмі ТОВ «Ювеста девелопмент» іншій столичній організації — Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент Фонд».
«Зараз суд вирішив, що це приміщення обтяжене іпотекою 2013 року, і своїм судовим рішенням суд вирішив вилучити це приміщення в товариства і продати його на аукціоні. Ніде в реєстрах інформації, що приміщення знаходиться під забороною, немає. Як ми вже з'ясували потім, що іпотека 2013 року розірвана в 2014 році. 10 років приміщення знаходилось без обтяжень, без заборони. У 2016 році ми його на законних правах придбали», — зазначає директорка ТОВ «Ювеста девелопмент» Наталія Каплієва.
Михайло Пух, юрист ТОВ «Ювеста девелопмент», акцентує увагу, що раніше іпотека на це майно на Саксаганського, 96 у цій справі була пов'язана з колишнім «Єврогазбанком», який ліквідували ще у 2014 році.
Будинок по вул. Саксаганського, 96, частину приміщення якого суддя Козир відібрала у власника
«Суддя вирішила виходити за межі позовного звернення. Вона в своїй мотивувальній частині взагалі визнала недійсним договір про розірвання іпотеки, хоча позов взагалі стосувався іншого, і це предмет зовсім іншого судового позову в іншій взагалі інстанції. Виходить, що «Єврогазбанк», якщо навіть аналізувати цю неправомочність, то «Єврогазбанк» під час ліквідації видав наказ про нікчемність договорів про розірвання іпотеки. Але, якщо звернутись до букви закону, це стаття 38 Закону України про систему гарантування вкладів фізичних осіб, ми можемо зрозуміти, що нікчемність можна визнати тільки під час дії тимчасової адміністрації. А якщо ми звертаємось до звітів уповноваженої особи цієї тимчасової адміністрації, то жоден договір про розірвання іпотеки в нашу сторону не було визнано нікчемним», — повідомив юрист.
Як саме з'являлися фірми, які відновлювали вже погашені іпотеки на нерухомість інших осіб, щоб потім заволодіти цим майном, розповіла колишня директорка Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України у 2014—2016 роках, а нині адвокат Тетяна Козаченко.
Адвокат Тетяна Козаченко, ексдиректорка Департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції України (2014—2016 рр.)
«Погашалися кредити в оперативному порядку. Вони погашалися або самим бізнесом, або поручителями, і зрозуміло, що в умовах звільнялись іпотеки, і люди намагались зробити все, щоб повернути гроші, зберегти своє майно. І вже через тривалий час вияснилось, що те майно, яке було вільне, іпотеки по якому були погашені, коли вже заборгованості вже не існувало, з’явилися невідомі нові власники, які це майно зареєстрували на себе», — зазначила адвокат.
Як пояснила Тетяна Козаченко, схема будувалася на тому, що Фонд гарантування вкладів продавав боргові зобов'язання з приміткою «без документів».
«Фінансова компанія, яка купляла цей борг без документів, маючи дотичних своїх «дружніх» нотаріусів, представників Фонду гарантування вкладів, правоохоронців, суддів, йшли до нотаріуса, отримали дублікати документів на іпотеку, вносили повторно ту іпотеку, яка погашена, у державний реєстр, робили на неї стягнення, залучали так званих тітушок, заходили на об'єкт і силою його забирали», — повідомила Тетяна Козаченко.
Чи захитається крісло під суддею Козир?
9 травня цього року, згідно з відповіддю від Вищої ради правосуддя, починаючи зі створення цього органа в січні 2017 року і дотепер, надійшло 43 дисциплінарні скарги стосовно судді Північного апеляційного господарського суду Тетяни Козир. 26 скарг залишили взагалі без розгляду. За результатами розгляду 13 скарг ухвалами Дисциплінарних палат ВРП відмовлено в порушені дисциплінарних справ. На 9 травня 2024 року 4 скарги щодо судді Тетяни Козир перебували на розгляді.
Сама ж суддя ховається від журналістів і не дає відповідей ані на письмові запити, ані на питання наживо.
Висновок Громадської ради доброчесності, який не зміг позбавити судді Козир суддівської мантії
Колишній член Громадської ради доброчесності Леонід Маслов резюмує: «Тетяни Козир уже давно не мало б бути в українській судовій системі. Що понаприймала суддя Козир? Я розумію, що вона не мала після нашого висновку здійснювати правосуддя в Україні, ні правосуддя у Верховному Суді. Чому вона не може у Верховному Суді? Якщо вона не може у Верховному Суді по кваліфікації, по балам з питань своїх знань, — то в суді першої інстанції може. А якщо вона нечесна у Верховному, — то чому вона буде чесною в суді першої інстанції?» — зазначив Леонід Маслов.
Автор Михайло Фрадкін
ІА "Вголос": НОВИНИ