Давньогрецький філософ Демокріт стверджував: «Причина помилки - незнання кращого». Фахівці стверджують, що недоліки української податкової системи викликані частіше незнанням кращого. Сподіватимемось, що краще таки можливо створити. І, оскільки мудрі вчаться на чужих помилках, звернемося до іноземного досвіду - і позитивного, і негативного. Зрештою, кожна держава сама йшла до свого оптимального рішення, але навряд чи хтось це робив наосліп
Німеччина
У ФРН податок на додану вартість становить 16 %, а для окремих товарних груп - 7% або ж взагалі відсутній. При експорті ПДВ повністю повертають. Також повертають і ПДВ, сплачений на виробничі витрати: оренду приміщення, придбання обладнання, оплату зв'язку, рекламу тощо. ПДВ сплачують до 15 числа наступного місяця після звітного періоду. Звітним періодом можна обрати як місяць, так і квартал. Повернення ПДВ здійснюють протягом місяця після подання декларації без додаткового складання звітів та перевірок.
Оподаткування прибутку здійснюється через два види податків: податок на промислову діяльність (місцевий податок, ставка якого визначається регіональними органами влади і становить, у середньому, 15-20%) і федеральний корпоративний податок (25% від прибутку за винятком податку на промислову діяльність). Податок на промислову діяльність цілком відносять до виробничих видатків. Обкладання податком на прибуток в Німеччині відбувається за результатами діяльності за календарний рік. При цьому можна включати в статтю витрат представницькі витрати, оплату таксі і вартість оренди житла для працівників, використовувати різні податкові пільги.
Місячна зарплата, менша за 400 євро, вважаються «базовою». Роботодавець виплачує з неї на соціальне страхування і податки 25% від суми зарплати працівника. Сам працівник не сплачує нічого. При зарплатні, більшій за 400,01 євро, працівник отримує повне пенсійне забезпечення, медичне страхування і страхування на випадок безробіття. Роботодавець сплачує в середньому 21% від суми заробітньої плати. Із зарплати працівника також вираховують внески на оплату страховок. Починаючи з суми зарплати в 800 євро розмір цих внесків дорівнює сумі, яку сплачує роботодавець, тобто в середньому 21%, а в діапазоні від 400 до 800 євро сума внесків поступово збільшується від 0% до 21%.
Податок з доходів громадян у Німеччині залежить також від сімейного стану. До певної суми податок не виплачується (базис - 400 EUR). Далі - прогресія, починаючи з 16%.
Основні податкові ставки на перший погляд можуть здатися досить високими, проте податкова система ФРН дозволяє суттєво знижувати базу оподаткування і будь-який грамотний консультант може звести їх до 30%, при цьому зробить це цілком законно.
США
В цілому податки в США майже пропорційні прибуткові (для 90% платників податків податкова ставка становить приблизно 25%), з невеликим поступовим збільшенням, а для найбагатших платників становить приблизно 50%. Основними федеральними податками є податок на прибуток для фізичних осіб та підприємств, а також споживчі податки і податок з роботодавців.
Податок на доходи громадян запровадили під час Громадянської війни. Від того часу ставки, звичайно, змінювалися - збільшувалися під час війн і економічних криз і зменшувалися в мирний, стабільний час.
Податок на прибуток підприємств запровадили в 1909 році. Тоді він становив 1%. Під час Першої світової він зріс до 12%, під час Другої світової - до 40%, під час корейської війни він становив 52%. У 1979 році ставку цього податку зменшили до 46%.
Податок на споживання використовують переважно штати та місцеві органи самоврядування, для який він є основним джерелм доходу. Цей податок поділяють на ПДВ, податок від продажів, податок з обігу, податок на предмети розкоші й акцизи. Ці податки становлять 1,1% від ВВП (загалом доходи федерального бюджету складають 20,5% від ВВП).
Податок на заробітну плату, що збирається з роботодавців (payroll taxes), вперше був запроваджений Актом про систему соціального забезпечення в 1955 році. Протягом часу застосування його частка в податкових надходженях до федерального бюджету зросла вдвічі. На цьому податку фактично тримається система соціального забезпечення США.
Канада
В Канаді, як і в США, є децентралізована трирівнева податкова система, що складається з федеральних податків, податків провінцій і місцевих (муніципальних) податків. Федеральні податки забезпечують 48% надходжень держбюджету, регіональні - 42%, а муніципальні - 10%. Всі рівні оподаткування взаємопов'язані і взаємозалежні, що надає податковій системі комплексного і цілісного характеру. В принципі, податкова система Канади мало чим відрізняється від системи США - і там, і там основним податком є податок на прибуток громадян. Цей податок сплачують за прогресивною ставкою 17%, 26% та 29%.
Другим за величиною податком є податок з продажів. Його ставка - 12%. Податок з продажів - це аналог податку на додану вартість. В дохідній частині бюджету Канади він займає близько 17%.
Ще одним великим податком є податок на прибуток підприємств, який в загальній дохідній частині федерального бюджету становить 10%.
Китай
В Китаї податок на господарську діяльність (бізнес-податок) застосовують у всіх випадках надання послуг, що оподатковуються, передачі нематеріальних активів, продажу нерухомості. Цей податок сплачують щомісяця, а його розмір вираховують на основі товарообігу. Ставка його залежить від виду діяльності: транспорт, будівництво, пошта, телекомунікації, культура, спорт - 3%, послуги, купівля нематеріальних активів, продаж нерухомості - 5%, фінансова діяльність - 8%, бари, ресторани - 10%, індустрія розваг - 5-20%.
Податок на прибуток підприємств застосовують щодо підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних компаній, які отримують прибутки в Китаї. Для зареєстрованих в Китаї підприємств його ставка становить 30%, не зареєстрованих в Китаї - 20%, окрім того, є ставки у розмірі 15% і 24% - їх застосовують до підприємств з іноземними інвестиціями, які засновані в деяких спеціальних районах Китаю і займаються певним видом діяльності. Цим же підприємствам держава може надати «податкові канікули» терміном на 5 років.
ПДВ нараховують у розмірі 17% і збирають його при продажу деяких товарів та послуг. І хоча податок в кінцевому результаті сплачує споживач, його все одно збирають на всіх етапах виробництва і реалізації. Деякі вільні торгові зони повертають частину ПДВ, якщо товар проданий за межі зони. Проте, швидше за все, цю пільгу невдовзі скасують.
Податок на прибуток громадян збирають за прогресивною шкалою від 5% до 40%. Місячний дохід, менший за 4000 юанів ($ 500) податком не обкладають.
Податок на споживання збирають як доповнення до ПДВ в деяких спеціальних видах споживання: цигарки, алкогольні напої, косметика, ювелірні вироби, бензин, автомобілі тощо. Цей податок збирають лише один раз і сплачує його кінцевий споживач. Ставка його - залежно від різних категорій споживання - коливається від 3% до 50%.
Японія
Чинна податкова система Японії була сформована в 50-их роках минулого століття. Японці зараз платять близько 50 різних податків, основні з яких - прибуткові та податок з юридичних осіб.
Прибутковий податок сплачують всі японські громадяни, постійні резиденти (вираховується з прибутків, отриманих в Японії і поза нею), а також іноземні резиденти - з податків, отриманих лише на території Японії. Цей податок сплачується із заробітньої плати, прибутку від нерухомості, дивідендів, відсотків, пенсій, випадкових заробітків тощо. Тут передбачені три види ставок: національні, префектурні та муніципальні. Всі ставки дифиренційовані за сумами доходу і коливаються в таких межах: національні - від 10% до 50%, префектурні - від 2% до 4% і муніципальні - від 3% до 12%. Фактично ставка цього податку залежить від доходу кожного окремого громадянина і становить максимум 50%. Мінімальні 10% сплачують японці, місячний дохід яких не перевищує 275 тис. йєн ($ 2350).
Корпоративний податок збирають із чистого прибутку компанії. Національна ставка його становить 33,48%, префектурна - 5% від національної (1,67% від прибутку), і муніципальна - 12,3% від національної (4,12% від прибутку). Організації, статутний фонд яких є меншим, ніж 8 млн. йєн ($ 68 тис.), обкладають податком за ставкою 27%. Окрім того, юридичні особи в Японії додатково сплачують ще три види податків до місцевих бюджетів: підприємницький, муніципальний та зрівняльний. Підприємницький податок вираховується з прибутку і залежить від префектури. Наприклад, у Токіо він становить від 6% до 12% - залежно від статутного фонду компанії та її прибутку. Базою для муніципального податку є загальнонаціональний корпоративний податок. Сплачують його у два бюджети - префектури та муніципалітету. Максимальні його ставки по країні становлять 4,7% для бюджетів префектур і 6% для бюджетів міст. Сума зрівняльного податку залежить від капіталу підприємства і кількості осіб, що працюють на ньому. Розмір цього податку коливається від 50 тис. йєн до 3,750 млн. йєн ($ 425-32000). Його ділять між бюджетами муніципалітету та префектури в співвідношенні 4 : 1.
Податок на споживання сплачують організації та приватні підприємці. Об'єктом обкладання податком є комерційні послуги і товари, які реалізують в Японії, а також імпортують з-за кордону. Ставка цього податку становить 5%. Окрім того, існує ще й місцевий податок на споживання на проживання в готелях і користування закладами громадського харчування. Якщо оплата за проживання однієї людини в готелі протягом доби перевищує 10 тис. йєн ($ 85) чи коли плата людини за одне відвідування закладу громадського харчування перевищує 5 тис. йєн ($ 42), то сплачується податок в розмірі 3%. Так само сплачуються податки за відвідання поля для гри в гольф та гарячих джерел, які доплюсовують до звичайних 5% податку.
Швеція
Податкова система Швеції є дворівневою і децентралізованою: податки збирають центральні та регіональні (земельні) органи влади. Види податків встановлює парламент, а їх ставки визначають місцеві органи. Податкова система країни орієнтована на споживання. Податки на доходи громадян і внески на соціальне страхування є досить високими, а за рахунок ПДВ і податку на споживання забезпечується до 2/3 всіх податкових надходжень до бюджету. Ще близько 20% надходжень дають прямі податки.
ПДВ утримується за ставкою 25%, що є найвищою ставкою в світі, для продовольчих товарів вона менша - до21 %, для готельних послуг - 12%. Звільнені від оподаткування ПДВ банківські та фінансові послуги, страхування, охорона здоров'я, освіта тощо. Звітний період для ПДВ - два місяці. Заниження ПДВ карається штрафом - 20% від суми заниження податку.
Зараз податок на прибуток підприємств у Швеції складає 28%, але до 1991 року він становив 52%, а до 1994 року - 30%.
Досить великі надходження до бюджету забезпечують соціальні платежі у вигляді нарахувань на фонд оплати праці. Ось, наприклад, деякі нарахування на заробітню плату: на пенсійне забезпечення - 13%, на медичне страхування - 8,43%, на народну пенсію (коли пенсіонер не має вислуги років) - 5,86%, на страхування на випадок виробничої травми - 1,38%, на виплату допомоги з безробіття та фінансування перекваліфікації безробітних - 2,12%, на допомогу при звільненні - 0,28% тощо. Загальна сума нарахувань становить 38% для найманих працівників фірми, а для власника фірми - 39,3%. Рівень соціальних гарантій у Швеції є дуже великим, але через жорсткий податковий тиск почали падати темпи економічного зростання, відбувається зниження конкурентоспроможності швейцарських підприємств на світовому ринку та зменшуються обсяги інвестицій в економіку.
Словаччина
Особливий інтерес для України, мабуть, матиме досвід функціонування податкової системи Словаччини. Ще в 1993 році - після розпаду Чехословаччини - аналітики пророкували Словаччині економічну кризу. В 1993 році попередня податкова система, успадкована з комуністичних часів, була замінена стандартною європейською системою - запровадили ПДВ, акцизи, податки на нерухомість, доходи громадян, прибуток. Проте в якийсь момент уряд зрозумів, що Словаччина не може дозволити собі обтяжувати і так слабку економіку країни занадто високими податками для фінансування масштабної системи соціального забезпечення. За таких умов була просто необхідна податкова реформа. При цьому не можна було допустити, щоб від зміни системи зменшився обсяг надходжень від оподаткування. З 2004 року почала діяти нова податкова система. Її основа - запровадження замість прогресивного податку на прибуток громадян за ставкою від 10% до 38% єдиної податкової ставки в 19%. Податок на прибуток юридичних осіб і ПДВ також почали становити 19%. Податкова система значно спростилась: був скасований податок на дивіденди, податок на придбання нерухомості, податки на спадщину і дарування. Сума, що не обкладається податком, становить зараз 80,832 тис. словацьких крон ($ 3200). Окрім того, була скасована велика кількість пільг.
Наостанок можна сказати, що зважати на досвід інших країн таки треба. З одного боку - це позитивний досвід Словаччини, що може бути хорошим прикладом для інших країн, особливо посткомуністичних. При цьому особливо надихає те, що країна, яка перед тим дуже відставала від інших, за рахунок швидкого реформування податкової системи зуміла уникнути кризи і вирватися вперед. З іншого боку, є сумний досвід соціальної Швеції. Але, попри все це, слід зауважити, що не варто, мабуть, копіювати досвід якоїсь країни, адже на створення будь-якої системи впливає дуже багато факторів, зокрема й доволі суб'єктивних
ІА "Вголос": НОВИНИ