Крок вперед, крок назад
25 травня Антимонопольний комітет України визнав найбільших операторів зв’язку монополістами на ринку доступу до своїх мереж, що дало Нацкомісії з питань регулювання зв’язку (НКРЗ) право встановлювати ставки інтерконекта - плату, яку компанії стягують один з одного при дзвінках абонентів інших операторів на їх номери.
Зокрема, монополістами на ринку доступу до власних мереж АМКУ визнав найбільших операторів зв’язку - «Київстар», «МТС-Україна», «Укртелеком», «Астеліт» (ТМ life:)), «Українські радіосистеми» (УРС) і «Голден Телеком» (обидві - ТМ Beeline), «Інтертелеком» і «Телесистеми України» (ТМ PeopleNet).
А вже на початку червня АМКУ зупинив своє рішення. За даними АМК, підставою для цього стали відповідні клопотання ЗАТ «Український мобільний зв’язок» і ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.», які поступили в комітет 2 червня 2009 року.
Тарифна плутанина
Спробуймо розібратися, в чому ж причина такої «війни за інтерконект» й кому вона потрібна? Кожен оператор бере плату за використання власної мережі. Інакше кажучи, «Білайн» за дзвінок абонента МТС отримує від МТС гроші, так само як МТС від «Київстару» за дзвінок абонента цієї компанії. І якщо мобільні оператори між собою щодо ставок інтерконетку з певними проблемами, але домовляються, то з ВАТ «Укртелеком» справи трохи складніші. Державний оператор незадоволений ставками інтерконекту на власну мережу, які є нижчими, ніж на мережі мобільних операторів. До слова, це не лише українська, а й світова практика: вартість обробки дзвінка в мобільній мережі вища, ніж у фіксованій.
Можна, звичайно, використовувати аргумент, що, мовляв, дохідність мобільних операторів вища, ніж у їхніх колег-операторів фіксованого зв’язку. Однак, позиція «мобільщиків» така, що вони несуть найбільші в галузі витрати: за номерний ресурс, який для них набагато дорожчий, ніж для операторів фіксованого зв’язку, за реєстрацію своїх кодів в мережі Укртелекому, оплату за радіочастотний моніторинг. Зрештою, навіть відрахування в Пенсійний фонд (7,5%), які впровадили колись як тимчасовий захід, досі сплачують лише мобільні оператори.
Здавалося б, рішення справедливе: чому ВАТ «Укртелеком» чи інші гравці ринку телекомунікацій мають переплачувати «монстрам» за доступ на їхні ж мережі? Визнання операторів монополістами передбачало б, що ставки інтерконекту встановлюватиме регулятор – НРКЗ. Однак поки що комісія не представила методики розрахунку послуги здійснення телефонних з’єднань на мобільних і фіксованих мережах. Щоправда, регулятор підготував проект «Порядку здійснення взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій за послуги доступу до телекомунікаційних мереж загального користування», де визначив, що НКРЗ встановлює розрахункові такси для операторів, які займають монопольне (домінуюче) становище на певних ринках. Хоча законодавчо НКРЗ не має повноважень визначати перелік ринків, а критеріїв для визначення «операторів, які займають монопольне становище» просто не існує.
Одні будують, інші – використовують?
Регулювання ставок інтерконекту – це з площини міжоператорських відносин. А точніше – справа в комерційних інтересах операторів. Щоби не спокушатися легкою відповіддю на запитання «кому це вигідно?», необхідно розуміти, що є оператори, на плечах яких – величезне інвестиційне й фінансове навантаження. Інакше кажучи, компанія приводить в Україну гроші інвесторів, розбудовує мережу й інфраструктуру, дає замовлення українським підрядникам, створює робочі місця, платить податки в національний і місцеві бюджети. До слова, компанія МТС-Україна за останні роки інвестувала в розбудову мережі близько 2 млрд. дол. США.
Не секрет, що на конкурентному ринку, яким є ринок телекомунікацій, є також гравці, акціонери яких з тих чи інших міркувань не розглядають Україну як пріоритетний ринок й, відповідно, не вкладають в український бізнес таких коштів, як інші компанії цього сегменту. Що ж, це право акціонерів, питання стратегії компанії, однак в українських реаліях буває так, що менеджмент цих компаній підтримує ідею державного регулювання з надією поліпшити свої показники за рахунок більш успішних операторів.
Голова правління «Укртелекому» Георгій Дзекон вважає, що «вирішення АМКУ дуже важливе для ринку. Воно поставило крапку в спорі про вартість інтерконекта між операторами» і «створить умови, коли заробіток операторів залежатиме від ефективності, а не від розміру бізнесу». Чи це справді так? Є великі сумніви. У випадку мобільного зв’язку «розмір бізнесу» -- це його ефективність. Всі крупні оператори мають національні ліцензії, отже в основу свого бізнесу ставили розбудову національного покриття. Розмір бізнесу – це й інвестиції в якість. Скажімо, як може бути ефективним оператор, який економить на мережі, не встановлює базових станцій, не оновлює технічні ресурси? Нині для українців головне – якісний і доступний зв’язок, а не «розбірки» між операторами.
Інтереси споживачів не на часі
Насправді, всі компанії, в тому числі й ВАТ «Укртелеком» мають серйозні ресурси, щоби збільшити капіталізацію й ринкову привабливість. Просто компанії йдуть за старою звичкою: з усіх проблем на ринку шукати вихід в державному регулюванні, замість того, щоби поліпшити менеджмент компанії, напрацювати стратегію та збільшити конкурентоздатність. На такому сучасному й динамічному ринку як ринок телекомунікацій соціалістичне правило «багатші поділяться з біднішими» матиме ефект бумерангу. А точніше – вдарить по споживачах й бюджету. Зрозуміло, що інтереси абонентів в рішенні АМКУ не є пріоритетними. Понад то, ці інтереси можуть постраждати – застосування економічно необумовлених ставок може призвести до дисбалансу ринку і зміни тарифної політики, що в нинішніх умовах є небажаним якраз для абонентів.
Очевидно, компанії, які вкладали в мережу серйозні гроші, робили це з розрахунку на прибуток. Якщо тепер їхніми мережами захочуть скористатися по «державній ціні», вони шукатимуть вихід. Зрештою, такий крок АМКУ негативно вплине як на інвестиційну привабливість учасників ринку, так і на телекомунікаційний ринок України в цілому. Погодьтеся, в умовах відтоку капіталу з України, це доволі неприємна перспектива. Скажімо так: в той час, як уряд і Верховна Рада роблять хоч якісь спроби оздоровити економіку, в тому числі, й за допомогою залучення капіталу, податкових важелів, регулювати доволі конкурентний ринок виглядає щонайменше справою передчасною.
Кирил Дмитрієв, директор Західного територіального управління МТС-Україна
«Найважливіше питання для абонента сьогодні – це питання ціни. Криза і девальвація гривні негативно вплинули на економіку, в решті решт впливаючи на гаманець споживача.
Український ринок зв’язку – дуже конкурентний і ефективний. Оператори достатньо жорстко конкурують один з одним в боротьбі за абонента. Це складний процес, але врешті виграє в цьому процесі саме споживач. Як підтвердження, послуги мобільного зв’язку – чи не єдина галузь, в якій ціни знижувались протягом останніх років (сьогодні вартість хвилини розмови втричі менше цін 2004 року). Фактично й сьогодні ціни на мобільний зв’язок досі залишаються на докризовому рівні. Порівняйте ситуацію хоча б з іншими споживацькими цінами, наприклад, на продукти харчування, транспорт, ліки… Так відбувалось саме тому, що ціни, в тому числі і на розрахунки між операторами, не встановлювались «згори». Їх регулював власне ринок і існуючий на ньому попит. Непривабливі пропозиції залишались і залишаються поза увагою абонентів. Державне регулювання виправдане на малоконкурентних ринках або у випадку, якщо ринок не в змозі регулювати себе самостійно, в результаті чого обмежується конкуренція та страждають споживачі. Вкрай очевидно, що про український ринок цього сказати не можна. Більш того, тарифи на мобільний зв’язок і сьогодні, незважаючи на негативний вплив зовнішніх кризових факторів на галузь, є достатньо конкурентноспроможними та фактично залишились на докризовому рівні».
ІА "Вголос": НОВИНИ