Це міжнародне і локальне свято на честь матері сім’ї, материнства, материнських зв’язків та впливу матерів у суспільстві, його відзначають у різні дні березня чи травня.

В Україні офіційно, згідно указу Президента України [10 травня 1999-го], День матері вшановуємо в другу неділю травня, цьогоріч свято Матері - 8 травня. Його традиційно пов’язують із вшануванням Пресвятої Богородиці – матері Ісуса Христа. Вона є також Матір’ю України.

Вперше на теренах України День матері святкували 12 травня 1929-го. У радянські часи свято пережило табу тоталітарної влади. Через 62 роки, а саме 12 травня 1991-го воно відродилося і назавжди увійшло в календарі української історії, нашого життя і культури. Ініціаторами запровадження  та відродження Дня матері були членкині “Союзу українок”.

В Україні до активності жіноцтва першими долучилися галичанки

“Союз українок” – найбільша жіноча організація в Галичині [і на українських землях взагалі], перейменована [1917] із “Жіночої Громади”, з осідком у Львові. Її мета - організація жінок, піднесення їхнього освітнього і економічного рівня, зокрема підвищення фахового досвіду у веденні господарки, дотримання жіночої гігієни, розвій суспільно-харитативної праці, участь у світовому жіночому русі. Через воєнні події діяльність “Союзу українок” розгорнулася щойно 1920-го. 1921-го його заходами відбувся загальний жіночий з’їзд. Територія праці “Союзу українок” обмежувалася Галичиною. Статут “Союзу українок”, прийнятий 1917-го, змінений 1933-го.

Подолання руїни і розвій жіночої організації

У першій половині 1920-х рр. діяльність “Союзу українок” була спрямована на відбудову після воєнної руїни й на організаційні заходи, згодом на приєднання жінок-селянок до “Союзу українок” та поглиблення змісту його праці.  Практикували різноманітні курси стосовно ведення кооперації, дитячих садків, хатнього і городнього господарства, дотримання основ гігієни, діяло чимало фахових шкіл - куховарських, домашньої господарки, трикотажно-в’язальних, крою та шиття, вишивання. Кожний напрямок роботи забезпечували активістки жіноцтва. Серед них - Ірина Блажкевич, Ірина Гладка, Ірина Гургула, Софія Парфанович, Софіія Коренець, Людмила Бобеляк, Ольга Ціпановська, Христина Кононенко та інші.

Із 1928-го працю “Союзу українок” очолила Мілена Рудницька – головна ідеологиня українського жіночого руху й реалізаторка його настанов. ”Союз українок” видавав журнали – “Жінка” [Мілена Рудницька], “Українка” [Марія Струтинська], “Жіноча доля” [Олена Кисілевська], календарі, відозви, інструкції, реферати, брошури. У львівському [міському] “Союзі українок”, станом на 1936 рік,  при 36 філіях і 203 гуртках діяли бібліотеки, 145 мали дорости для дівчат [14-18 років], періодично ініціювали конкурси чистоти хати, літературні вечори, ставили вистави, вшановували різні  річниці та ювілеї діячів української історії й культури.

Перші жінки-галичанки очільниці “Союзу українок” 

Очолювали “Союз українок” найбільш креативні українські жінки – Євгенія Макарушка, [1917-1922], Катерина Гриневичева [1923-1924], Марія Білецька [1924-1925], Олена Федак-Шепарович, [1925-1926], Марія Донцова [1926-1927], Ірина Вітковицька [1927-1928], Мілена Рудницька [із 1928-го]. На Українському жіночому конгресі [Станиславів, 1934] виникла думка створити Світовий “Союз українок”, який став би централею всіх українських жіночих організацій. “Союз українок” став членом Міжнародного жіночого союзу, брав участь в його конгресах, аналогічно працювала кооперативна секція у складі Жіночої кооперативної гільдії…”Союз українок” Волині [П. Багринівська] виник 1927-го. Його діяльність була така сама, що й “Союзу українок” [Львів], хоч і значно скромніша – виконував переважно харитативні завдання.

Від господарки до політичних акцій та дружніх зв’язків

Взаємини з міжнародними організаціями допомагали “Союзу українок” у борні проти терору на українських землях. 1924-го Мілені Рудницькій вдалося піднести з закордонній пресі справу про вбивство поліцією Олени Басараб; 1930-го – поставити перед Радою Ліги Націй справу пацифікації [“упорядкування”] в Галичині; 1933-го справу штучно організованого сталінським режимом голоду на Центральних і Східних Землях України…”Союз українок” встановив тісні зв’язки із Союзом українок-емігранток у Польщі [1921], Союзом українок-емігранток у Румунії [1923], Союзом українок Америки [СУА, 1925], Союзом українок Канади [1926], Союзом українок Франції [1945], Союзом українок Австралії [1949], Союзом українок Аргентини [1949]…

1929-го союзянки вперше ініціювали День [Свято] матері

Серед основних заходів цього дня [свята] – рано-вранці діти вітали маму, бабусю щирими словами за життя і працю, вручали квітки вдячності, невеличкі презенти, виготовлені власноручно. Домашні турботи цього дня брали на себе батько і діти сім’ї. У церкві правилася Служба Божа за здоров’я живих матерів, бабусь і за упокій усопших. Після обіду або у навечір’я усі прямували до читальні, Народного дому “Просвіти”, або до школи на свято Матері. Кожному учаснику події вручали синю квітку, хто ще мав маму, а білу, хто, на жаль, вже втратив її. Приміщення [зал], де відбувалася урочистість, прикрашали квітами, зеленню, на сцені чи підвищеному місці встановлювали образ [ікону] Пресвятої Богородиці, під якою світиться лампадка, прибраний українськими вишитими рушниками, читали реферат  про українську жінку-матір, її справи та покликання. Жінок вітали священики, громадськість села чи міста – вчителі, лікарі, інші достойники місцевості. Діти виступали із концертною програмою, демонстрували мистецтво місцеві співаки, хористи, танцівниці, читці, аматори сценічних вистав, юні спортовці показували руханкові вправи. Інколи практикували добровільні збірки на  потреби громади. Хто не зміг брати участь у святі, надсилав мамі вітального листа, у церкві ставили свічку пам’яті матері. Казали, що зігріває душу людини цей скромний вогник. З кожним роком свято збагачується новими символами та атрибутами, творяться кращі і змістовніші форми та методи його відзначення. Воно і нині живе, адже рідна ненька завжди з нами чи у житті, чи у пам’яті. 

Кожна людина має три матері: Божу Матір, свою рідну матір і батьківщину. Для нас перша з них – це Матір усіх матерів – Божа Матір, друга – це символ усіх українських матерів - Україна, третя – це наша рідна мати, яка нас народила - дала нам життя. І якраз сьогодні вшановуємо цей святковий день – День Матері.

«Вголос» писав про те як свято матері святкують у світі

ІА "Вголос": НОВИНИ