У числі найперших чверть століття тому у Львові перейменували проспект імені вождя більшовиків-горлорізів на проспект Свободи. Тоді ж назвали вулицю імені князя Володимира Великого, що раніше носила ім’я бандита-ленінця Артема. Сьогодні у нас щодня на слуху Артемівськ, Артемово, «Артемвугілля». Саме ті населені пункти де точаться кроваві бої. Але хто для нас той давній київський князь? 15 липня цього року минуло 1000 – ліття від дня його смерті. Цю дату на повну катушку використовує наша сусідка-загарбниця, спадкоємниця радянської імперії. Ну, така в неї вдача – красти все підряд. Князь Володимир не був першим, хто силою об’єднував землі навколо Києва. Він назбирав усі українські землі й усі інші, які перед тим до Києва належали, приборкав неслухняні землі, бояр та князів, що не хотіли йому коритися, і прилучив деякі нові дальші землі. Як зазначав нам найвидатніший історик Михайло Грушевський, «Українська держава сягала тоді від гір Карпатських до Кавказу, на півночі до Волги, до великих озер, що недалеко Петербурга». Та князь цим не задовільнився.
Князь Володимир хотів зв’язати державу міцніше, зв’язком внутрішнім, добровільно, щоб міста і землі корилися київському князеві не тільки зі страху перед військовою силою, але щоб вони бачили свою вигоду, свою користь у тім, аби належати до Київської держави. Тому Володимир охрестився і казав хреститися людям у Києві, а потім і по інших місцях. З християнством до нас прийшли наука, освіта, книги. Постала єдина Руська православна церква, що остаточно оформилась за Ярослава Мудрого (1019-1054) і не має нічого спільного з сектою Московського Патріархату.
Сьогодні, коли на території України діють декілька від галузок православної церкви, на порядок денний винесено дуже актуальне питання про єдину Українську церкву. 9 липня цього року в Києві відбувся Архієрейський Собор Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), після закінчення якого проведено засідання комісій Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ-КП) і УАПЦ з питань об’єднавчого діалогу. На жаль, єдиної думки про стан справ учасники обговорення не виробили. Представники УАПЦ забажали рівної кількості числа делегатів на об’єднавчий Собор. Хоча число парафій УПЦ-КП у сім разів більше, ніж в УАПЦ. Разом з тим, окремі священики УАПЦ робили спроби відтягнути терміни проведення об’єднавчого собору, ратували за проведення діалогу з УПЦ Московського Патріархату. Цю пропозицію було відхилено, бо вона безперспективна.
Після засідання комісій єпископат УАПЦ продовжив проведення Архієрейського Собору. Без обговорення і голосування ієрархи «одноголосно» відхилили всі пропозиції УПЦ-КП і навіть відмовилися від спільного богослужіння з нагоди дня Хрещення Київської Русі. Власне було зірвано об’єднавчий діал
Київський літописець писав про Ярослава Мудрого: «отак як один чоловік землі пооре, а другий посіє, а інші жнуть і споживають у достатку – так було і з Ярославом: батько його Володимир зорав землю і зробив її м'якою - хрещенням просвітив; Ярослав засіяв книжними словами серця вірних людей, а ми пожинаємо, користаючи з книжної науки».
Не хочеться вірити, що тисячу років тому наші ієрархи були мудрішими і більшими українськими патріотами, ніж сучасні. Чи може, правий один із священиків УПЦ-КП, який сказав, що «митрополит Макарій (предстоятель УАПЦ) навмисно висуває неприйнятні умови, щоб зірвати об’єднавчий діалог, можливо на прохання Московської Патріархії та за гроші останньої»?
Так ми ніколи не будемо у спільній справі для розвою українського народу.
ІА "Вголос": НОВИНИ