[media=152174,152175,152176,152177,152178,152179,152180]
Про це інформує кореспондент «Вголосу».
Близько сотні осіб, зокрема знайомі, родичі та небайдужі поділилися спогадами про долю та значення постаті видатного українського правозахисника, дисидента, політика, публіциста, релігійного діяча, одного із засновників Української гельсінської спілки Івана Геля.
Дисидент Валентин Мороз розповів: «Нас пов’язувала дисидентська діяльність. Ми були незгідні з системою, бо не могли по-іншому. Івана Геля всі вважали великим українцем того часу».
Видатний шістдесятник Михайло Косів зазначив: «Я сидів у цій тюрмі в камері поруч з Іваном Гелем. Він був однією із найяскравіших постатей тієї епохи, яку називають «шістдесятництвом». Його сім’я теж боролася у складі УПА за відновлення української соборної держави».
Довідка:
Іван Гель народився 17 липня 1937 р. у с. Кліцько Львівського воєводства. У 1965 році був заарештований за антирадянську агітацію і пропаганду. 1966—1968 — відбував термін у таборах Мордовії, де познайомився з багатьма учасниками демократичного руху в СРСР. Згодом у м. Самбір видрукував у самвидаві і поширив 11 книжок.
У 1972 році заарештований удруге. Засуджений на 10 років таборів особливого (камерного) режиму, 5 років заслання, визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Термін відбував у Мордовії (Сосновка) та в Пермській області (Кучино), заслання — в Комі АРСР (Троїцько-Печерський район, селище Милва). Загалом в ув'язненні провів 16 років, на засланні — 5.
Автор книжки «Грані культури». В Україні під справжнім іменем автора книжку вперше видали у Львові 1992 року. Автор дав глибокий аналіз становища української культури в умовах російської окупації.
17 січня 1987 р. повернувся в Україну. Навесні 1987 разом з В.Чорноволом, М.Горинем, П.Скочком відновив журнал «Український вісник», був його відповідальним секретарем. Співзасновник Української ініціативної групи за звільнення в'язнів сумління.
У 1987 році створив і очолив «Комітет захисту Української Греко-Католицької Церкви», редагував журнал «Християнський голос», організовував перші масові релігійні та політичні акції в Галичині, зокрема, збори 250 тисяч вірних УГКЦ 19 вересня 1989 року біля собору Святого Юра у Львові — тоді катакомбна церква леґалізувалася і дістала офіційне визнання. Брав активну участь у створенні «Меморіалу» і Народного Руху України.
Був депутатом, заступником голови Львівської обласної ради першого демократичного скликання (1990—1994). Активний учасник громадсько-політичного життя. Очолював Львівську обласну комісію відновлення прав реабілітованих. Помер 16 березня 2011 року у Львові.
ІА "Вголос": НОВИНИ