Про це пишуть львівські ЗМІ із посиланням на Дмитра Осташика.
Зазначається, що ця акція стала пародією на ситуацію, яку створили члени львівського «Руху».
Як уже повідомлялося, декілька тижнів тому рухівці самовільно встановили камінь начебто під пам’ятник націоналістичній молоді. Акцію провели члени партії та школярі неподалік розташованого навчального закладу, де невипадково один із рухівців займає керівну посаду. Для того, щоб посили вагомість своїх дій, до дійства самовільного встановлення каменю навіть залучили капелана Сухопутної академії імені Сагайдачного.
За словами Дмитра Осташика, ідею вибору місця вже розкритикували як професійні історики, так і громадськість Львова. Виник навіть конфлікт із націоналістичними організаціями міста, які висловили обурення із того, що пам’ять про молодь у боротьбі за державну незалежність використовують центристські партії, які, до того ж, мають суперечливий імідж. Націоналісти Львова запропонували більш презентабельне місце під пам’ятник молоді – на місці радянського Монумента Слави. Для цього вони перенесли закладений камінь на Стрийську, але рухівці повернули його назад на Кульпарківську. В коментарях у соцмережах рухівці не приховують, що використовують ідею вшанування пам’яті борців за Україну з метою піару та створення іміджу захисників міста.
«З контексту присвяти сьогоднішнього каменю «розрухівцям» випливає, що партійцям нагадали про відповідальність їхньої політсили за ситуацію в місті – адже в 1990 роках саме представники «Руху» керували як містом, так і областю. І саме через їхній непрофесіоналізм руйнувалися промислові та аграрні підприємства, знищувався науковий, освітній та культурний потенціал, а величезна кількість людей була змушена виїхати на заробітки закордон. У той же час діяльність обласної та міської влади були зосереджені на встановленні каменів під пам’ятники, голослівних обіцянок та псевдо-українізації», – вважає Дмитро Осташик.
«Стаємо свідками ситуації, коли у Львові починається банальне використання національної ідеї для політичного піару маргінальних партій та вибудовування іміджу окремих їх лідерів. Але зараз бачимо, що війна каменів – тупиковий шлях. Адже самовільний пам’ятник, задуманий рухівцями, має таке ж право на існування, як і пам’ятник «розрухівцям», – додав він.
ІА "Вголос": НОВИНИ