Про це розповів заступник начальника управління ліцензування квот та дозволів Державної служби України з контролю за наркотиками Ігор Стасюк в рамках презентації звіту правозахисних організацій про дотримання прав паліативних пацієнтів в Україні.
За його словами, причиною такої ситуації є сильно заформалізовані закони та підзаконні акти. «Простіше просто заборонити, а не розібратися у проблемі», - каже Стасюк.
Він вважає, що лікарі мають отримувати право на знеболення та на власний розсуд призначати препарат, якщо пацієнтові це потрібно.
Крім того, необхідно дозволити довіреним особам пацієнта отримувати в аптеці необхідні медикаменти. Часто виникає абсурдна ситуація, коли хворий, що прикований до ліжка, не може піти в аптеку за препаратом.
Також, має бути таблетована форма морфіну. «Ми і надалі шукатимемо шляхи, які б кардинально покращили ситуацію із знеболенням в Україні», - каже Ігор Стасюк.
Зазначимо, що минулого тижня було зареєстровано виробництво таблетованого морфіну. І хоча шлях до отримання важкохворими пацієнтами такої субстанції ще довгий, у них хоча б з'явилася надія на те, що препарат таки з'явиться на ринку та полегшить їх страждання.
За словами Василя Князевича, голови Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги», укол - це також біль. Пацієнтові буде легше самостійно регулювати свій біль. Випити таблетку, коли йому це необхідно, набагато простіше, аніж годинами чекати на медсестру, яка приїде і зробить ін'єкцію.
Особливо, за його словами, це стосується сільської місцевості, де часто немає ані транспорту, ані пального, щоб дістатися до хворого.
Такої ж думки дотримується і правозахисник Андрій Роханський. «Надання медичної допомоги має бути раціональним, а препарат має бути доступним та безпечним», - каже він.
Він зазначає, що якщо пацієнт опинився у ситуації, коли він не може отримувати паліативну допомогу та навіть елементарне знеболення, його рідним та йому самому потрібно «бити у всі дзвони» та звертатися до всіх інстанцій. Тоді, скоріше за все, він отримає необхідне знеболення.
В свою чергу, Леся Фролова, лікар екстреної медичної допомоги м.Сімферополь, говорить про те, що вночі ситуація особливо ускладнюється, бо створені служби, які надають послуги із знеболення працюють у такому ж режимі, як поліклініки. Хворий, таким чином, сам-на-сам залишається зі своїм больовим синдромом.
«Не дивлячись на позитивні зрушення, ми ще маємо купу проблем. І скільки хворих помруть у муках, поки почнуться конкретні дії, - невідомо», - каже вона.
За словами Лариси Лавренюк, президента фонду допомоги онкохворим дітям «Краб», коли дитина знаходиться в стаціонарі, вона ще отримує знеболення та паліативну допомогу. Утім, настає такий момент, коли лікарі «розводять руками» та кажуть, що більше нічого не допоможе.
«Нам також так сказали. Мою трирічну дитину відправили помирати додому», - розповідає жінка.
За її словами дитині кололи Трамадол. «Що таке для трирічної дитини укол? Це також біль, - каже вона. - Були навіть ситуації, коли ми чекали на швидку три години».
Джерело: Українська правда
ІА "Вголос": НОВИНИ