У Львові презентували Міжнародний Благодійний Фонд сприяння розвитку видавничо-поліграфічної галузі імені Володимира Кравчука
Володимир Аркадійович Кравчук (1937-1996) – Заслужений діяч науки і техніки України, доктор хімічних наук, професор Української академії друкарства, засновник наукової школи в галузі фотополімерів, вихователь численної групи кандидатів наук і сотень інженерів-технологів поліграфічного та фототехнічного виробництва.
Презентація Міжнародного Благодійного Фонду сприяння розвитку видавничо-поліграфічної галузі імені Володимира Кравчука відбулася 5 червня в Українській академії друкарства, у рамках Міжнародної наукової конференції „Поліграфіія: наука, практика, мистецтво”, приуроченої до 70-річчя від дня народження професора Кравчука.
Про те, якою людиною і вченим був Володимир Кравчук і які завдання ставить перед собою новостворений Фонд розповідає дочка професора Кравчука Тетяна.
Пані Тетяно, Ваш батько пішов з життя досить рано, так і не встигнувши зреалізувати усі свої плани. Яким Ви його пам’ятаєте?
Це була надзвичайно добра і цільна людина. Кажу так не тому, що це мій батько. Так про Володимира Аркадійовича говорили і говорять всі, хто його знав. Це була людина, яка дуже любила життя, але, на жаль, пішов він з життя і справді надто рано.
Мій батько завжди був сповнений енергії. У нього було безліч ідей, задумок. І постійно бракувало часу. Як робочий, так і вільний свій час він віддавав друзям, учням, а для сім’ї залишалось не так вже й багато. Але його любов до нас була настільки сильною, що ми відчували її постійно, навіть тоді, коли у 1980 році я вступила до Київського університету ім. Т.Шевченка і ми переїхали жити до Києва і почали бачитися з батьком рідше.
Після закінчення університету я залишилася жити в столиці. Батько досить часто приїжджав у Київ і завжди старався знайти час, щоб побачитися з нами. Приїжджав він, звичайно ж, у справах. Йому завжди усе було потрібно. Не було людей, чиї проблеми його б не хвилювати: чи то друзів, чи рідних, чи колег по роботі. Батько завжди допомагав усім вирішувати їхні проблеми, причому переймався цим досить глибоко.
Як донька, можу сказати, що я завжди відчувала його любов і турботу. Навіть якщо його не було поруч по півроку, я відчувала його присутність. І продовжую відчувати її усі ті роки, відколи батька вже немає з нами. Він був настільки емоційний, його було настільки багато серед нас, що коли його не стало, то ніби не стало цілого оточення...
Так сталося, що хворів він недовго, всього півроку. Дуже швидко пішов з життя...
Після смерті батька я займалася питанням здоров’я матері, яка переїхала до нас у Київ. Три роки ми боролися за її життя. Вже шість років, як її немає. Пізніше до нас переїхала бабуся – татова мама. Таким чином, через рідних, я завжди відчували біля себе присутність батька.
Чиєю ідеєю було створення Міжнародного Благодійного Фонду імені Володимира Кравчука і як вона виникла?
Я знала, якою важливою для батька була його робота, яке важливе місце у його житті займає Українська академія друкарства. У 1996 році він заснував часопис „Український полімерний журнал”. Кілька років батько буквально жив ідеєю створення цього журналу. Тому для мене стало справою честі відновити його роботу.
Я хочу, щоб про батька не просто говорили, згадуючи його добрим словом, а щоб його справу продовжували.
Адже учні батька, його послідовники, люди, які з ним працювали, можуть багато зробити для науки, для поліграфічної галузі. Так у мене виникла ідея створення фонду, який би підтримував матеріально науковців, студентів. Ми обговорили цю ідею з ректором Української академії друкарства професором Богданом Дурняком, який її повністю підтримав, обіцяв підтримку і сприяння. Таким чином, Українська академія друкарства з одного боку і я з другого стали засновниками Міжнародного Благодійного фонду імені Володимира Кравчука.
Які завдання ставить перед собою Благодійний Фонд?
Фонд буде сприяти розвитку видавничо-поліграфічної галузі України, а саме: сприяти у підготовці фахівців для видавництв і мережі розповсюдження друкованої продукції, виділяти стипендії для кращих студентів, сприяти розвитку науково-технічної бази вищих навчальних закладів, скеровувати на стажування викладачів і студентів у закордонні ВНЗ. У рамках флнду будуть розроблятися проекти, які створюватимуть історію поліграфії. Також Фонд сприятиме розвитку видавництв і поліграфічних підприємств та науково-дослідній роботі. Для Володимира Аркадійович завжди була важлива наука в комплексі з виробництвом, тобто застосуванням наукових розробок. Ми будемо підтримувати такі ініціативи.
Разом із колективом Української академії друкарства будемо проводитися науково-практичні конференцій для молодих вчених, які працюють у напрямі розвитку нових поліграфічних технологій, розробки нового поліграфічного обладнання.
Фонд ініціюватиме створення наукових і науково-технічних видань, які будуть популяризувати основні досягнення у видавничо-поліграфічній галузі. Я вже згадувала про „Український полімерний журнал”. Плануємо також силами академії видавати журнал „Видавнича справа і поліграфія” та інші, втому числі і науково-популярні фахові журнали, які будуть корисні як для практиків, так і для науковців та студентів поліграфічної галузі.
А яким чином будуть вибиратися претенденти на участь у проектах Фонду?
Я повністю довіряю людям, які працюють в Українській академії друкарств. Вони фахівці, які прекрасно розбираються в питаннях науки і виробництва і знають, кого і які починання треба підтримати. Тут працює багато людей, з якими мій батько товаришував. Я молю Бога, щоб однодумці мого батька довго жили і щоб ми разом встигли якомога більше зробити.
Уже сьогодні 12 студентів, кандидатури яких висунуті Вченими радами факультетів і затверджені Вченою радою академії отримують іменні стипендії Фонду.
Я вдячна, що академія шанує пам’ять мого батька, який був видатним вченим у галузі технології створення полімерних композицій для друкарства та інших галузей виробництва. Ми сприятимемо створенню наукових та навчальних лабораторій в українській академії друкарства.
Створений Вами і Академією фонд є міжнародним. З якими країнами на сьогодні ви підтримуєте зв’язки?
Наскільки мені відомо, академія друкарств підтримує зв’язки з Варшавською політехнікою, вищими навчальними закладами Німеччини. Справа в тому, що в ті часи, коли працював мій батько, науковцям підтримувати зв’язки з закордонними колегами було не так просто, тим більше, що багато тем, з якими він працював, були секретними.
Я особисто підтримую зв’язки з батьковими київськими колегами Це вже старше покоління. Але для мене дуже важливо, що вони підтримують мої починання. Мені хочеться багато встигнути ще за їх життя, щоб ім’я мого батька жило не тільки після його смерті, а й після смерті тих, хто був з ним особисто знайомий, його колег і друзів, тобто цілого покоління.
Мені б дуже хотілося, щоб на наші конференції приїжджали люди з Москви, з Молдови, оскільки батько багато часу працював там.
Сьогоднішня конференція була першою, ознайомлювальною. У нас було усього два місяці на підготовку презентації Фонду. Тепер, вирішивши усі організаційні питання, ми зосередимося на практичних завданнях. Я думаю, на наступній конференції буде більше гостей з-за кордону. Ми прагнемо до цього. За рік ми краще підготуємося. Дуже хочеться щоб емблема цього фонду була не просто значком, а символом нашої праці.
ІА "Вголос": НОВИНИ