Зберегти, уберегти, захистити. Українки століттями вишуковували різні способи аби заворожити свого коханого, чоловіка, сина чи брата від ворожого удару.
Як розповіла «Вголосу» етнограф, дизайнер чоловічих та жіночих прикрас Роксоляна Шимчук, в Україні дуже велику роль відігравали обереги.
Вишиття
Адже навіть вишивка – це є оберіг. А, тим більше, вишиванки – це надійний оберіг.
«Вишивка на одязі завжди розташовувалася на місці, де тіло виходить з одягу. На рукавах: на зап’ястях та на ключицях, по горловині та по низу. У 19 столітті функцію оберегу коло шиї перебрали на себе прикраси: зґарди, дукачі, баламути та інші», - розповідає вона.
А для чоловіків так і залишилися вишиванки та натільні хрести.
За словами Роксоляни Шимчук, у обереги вкладали сакральний зміст. Якщо вишивали дубові листочки, то бажали чоловічої сили; якщо вишивали хрест, - то аби він оберігав. Кожна жінка, яка чаклувала над шиттям, вкладала у нього свою енергетику, яка мала захистити.
Також чоловікам дівчата дарували хустини. Про це є дуже багато етнографічних згадок. Особливо, у піснях.
«Дай но дівчино, хустину. Може у бою загину. Темної ночі закриють очі. Легше в могилі спочину», - цитує вона.
Котильйони
Проте були і незвичні обереги. Одними з таких є – котильйони. Це - невеликі бісерні п'ятикутнички з петелькою вгорі, які дівчата плели на щастя і дарували своїм коханим, що вирушали на війну. Їх вояки для паради вішали на ліву нагрудну кишеньку (ближче до серця), а коли йшли у бій, то загортали у середину. Коли куля потрапляла в район серця, часто застрягала, наштовхуючись на ось ці бісерні обереги.
![](/uploads/media/23/ae/23aeeb95bc76c922fd1e3b0c6a779764_w640.jpg)
Роксоляна Шимчук каже, що назва оберегу походить, мабуть, від однойменного давнього французького танцю, який став неймовірно популярним на землях Гуцульщини, Буковини, Опілля і Західного Поділля кін.ХІХ-поч.ХХ століття, нагадує вальс у пришвидшеному темпі і поклав початок, так званим, «котильйонним забавам». Вони полягали в тому, що дівчина дарувала вподобаному хлопцеві зроблену власноруч прикрасу. За це, на знак вдячності, парубок частував її цукерками. Такий обряд декларував взаємну симпатію і часто сприймався паруванням в очах громади.
«Він почався з забави. Але пізніше почав виконувати оберегову функцію. Тому що в них ввели символіку», - каже етнограф.
Кожен котильйон був унікальним і неповторним: витвір жіночих рук для конкретного чоловіка. На що спроможна була фантазія майстрині, таким він і був. У нього впліталися рослинні та геометричні орнаменти, українська символіка, герби, ініціали вояків, птахи (вважалося, що птаха закликає долю) та інше.
«Окрім того, теплота жіночих рук та любов також слугують оберегом. Це ж не секрет, з якими думками ти робиш будь-яку річ, з якою щирістю подаруєш, такою й буде її енергетика», - говорить Роксоляна Шимчук.
Пізніше дівчата, сестри та матері дарували хлопцям, що вирушали на війну, котильйони як обереги. Вони вішалися з лівого боку, ближче до серця, на кишеньку мундира. Це була прикраса, якою похвалялися чоловіки: чий котильйон гарніший, чия дівчина вправніша.
![](/uploads/media/5f/d8/5fd8046b9ca6b7a7e92191fa75daf348_w320.jpg)
Але коли вони йшли у бій, то щоб не заважало, котильйон закладали всередину кишені. І траплялося не раз, що цей оберіг стримував кулю ту захищав серце бійця.
«Тому котильйон мав таку функцію оберегу. З одного боку – енергетичну, бо його виготовила жінка, яка любить. А з іншого – стримував кулю», - розповідає етнограф.
Писанки
Ще одним українським оберегом є писанки.
За словами Роксоляни Шимчук, під час Великодних свят дівчина дарувала хлопцеві, який їй подобається, власноруч розписану писанку.
«Це – своєрідний оберіг і символ уваги», - зазначає вона.
А хлопці, у відповідь, не обливали дівчину з голови до ніг з відра, як оце зараз роблять у поливаний понеділок. Вони крапали трішки аби росла гарною та здоровою.
В деяких регіонах до води могли додати парфуми і легенько хлюпали.
«Ця вода на побливаний понеділок теж мала оберегову функцію. А ще до неї додавали певні приповідки з побажаннями», - каже Роксоляна Шимчук.
Що стосується нинішніх часів, то дизайнер чоловічих та жіночих прикрас радить жінкам робити те, що їм до душі. Пасує вишити сорочку – вишивайте. Пасує виготовити котильйон – робіть. Робіть будь-що, що хочеться, вкладаючи туди свою любов.
Бо любов – то є найсильніший оберіг.
ІА "Вголос": НОВИНИ