Сьогодні минає 5-й рік з того часу, як не стало непересічно талановитого співака, видатного соліста Паризької опери та добровольця 1-ї штурмової роти ДУК ПС Василя Сліпака. Ворожа куля снайпера забрала його життя 29 червня 2016 року у боях під Дебальцевим...

Талановитий, вольовий, жертовний, веселий. Справжній друг та відданий побратим. Дуже любив музику, але понад усе - любив Україну... Таким запам'ятався Василь Сліпак колегам, товаришам та побратимам.

«Справжній сучасний чоловік»

Бойовий побратим друга «Міфа» (позивний Василя Сліпака на фронті), боєць 1-ї штурмової роти ДУК ПС, друг «Бугай», розповідає, що Василь Сліпак завжди зберігав життєвий оптимізм та володів гарним почуттям гумору. Каже: від нього завжди віяло життям, теплом та мужністю.

«Ми запам’ятали його як дуже оптимістичну людину, він мав надзвичайне почуття гумору, був дуже веселим, але, водночас, мав дуже тверді переконання. Справжній сучасний чоловік!", - розповідає «Вголосу» доброволець.

Фото з відкритих джерел

Василь Сліпак часто співав на передовій, щоправда, на війні було не зовсім до концертів. А ще, побратими зізнаються: спочатку у роті ніхто й гадки не мав про те, що пліч-о-пліч з ними, українські землі захищає видатний співак світового масштабу.

«Він нам часто наспівував щось, але, концерти, зрозуміло що, не давав...Насправді, до його загибелі мало хто знав, що він оперний співак і видатна людина сучасності. Ми знали, що він співає, але про те, що він соліст Паризької національної опери, ніхто навіть й близько не здогадувався...», - каже побратим «Міфа» друг «Бугай».

«Є такі люди, які запам'ятовуються назавжди»

«Ми познайомились на Сході.. Пригадую, спочатку він приїжджав на передову як волонтер, а потім вже і як боєць. Які спогади про нього? Знаєте, одразу посмішка на обличчі з'являється, як згадую »Міфа"... він був дуже своєрідним, мав такий саркастично-специфічний гумор, різні теми міг підтримати, з ним дійсно завжди було про що поговорити і з чого посміятися... А ще, він мав неймовірний голос!, - ділиться теплими спогадами про Василя Сліпака доброволець Катерина Зелена. 

Утім, про те, що своїм голосом Василь Сліпак до війни і під час неї, підкорював Європу, також дізналася значно пізніше.

"Я, правду кажучи, спочатку й не знала, хто він…Ну приїхав гарний, статний чоловік, ми з ним посміялись, поговорили, а потім, коли мене спитали чи я знаю, що це відомий у всьому світі оперний співак, то я була дуже здивована, - розповідає жінка.

Фото з відкритих джерел

Зі слів Катерини, друг «Міф» був по-справжньому відданим Батьківщині. Інколи він повертався з передової у Париж, адже там на нього чекала кар'єра. Але його душа дуже сильно боліла за Україну. Так сильно, що він пожертвував заради неї своїм життям...

«Декілька раз ми зустрічались з ним у Києві, як то кажуть, на нейтральній території. Буквально за декілька годин до літака, як він повинен був летіти назад в Париж, ми з ним побачились, і він тоді мені сказав, що не хоче їхати, але потрібно й там працювати. Він ж Україну, все ж таки, своїм співом прославляв і сам усвідомлював, що і кар'єра для нього важлива. Але всупереч усьому, дуже хотів залишитися на фронті, бути поруч з побратимами та захищасти рідні землі. У нього за Україну дуже боліла душа. Він через декілька місяців таки повернувся назад на передову, але дуже скоро загинув...», - пригадує жінка-воїн.

У спогадах Катерини Зеленої Василь Сліпак залишився людиною світлою та щирою: «Ми хоч і не дуже близько спілкувались, але він мені точно запам'ятався назавжди. Знаєте, є такі люди. Їх не обов'язково добре знати чи постійно з ними спілкуватись. Це люди, від яких тепло зсередини йде. Люди, про яких згадуєш, і посміхаєшся. Шкода, що він так трагічно загинув...».

«Шкода що його вже немає, він би ще дуже багато зробив для України...»

З теплом у серці згадує про свого товариша дитинства й керівник капели «Дударик» Дмитро Кацал. 

«З Василем ми активно товаришували десь від 9 до 19 років,  коли разом у »Дударику« були. У 18 він почав свою сольну кар'єру, а вона передбачала часті виїзди чи то в Київ, чи то в Польщу... Потім він почав виступати й у Франції. Ми вже менше спілкувалися, але зв'язок все одно ніколи не втрачали...»,  - ділиться спогадами пан Дмитро.

Смерть Василя Сліпака стала величезною втратою для усього світу. Його талант був надзвичайним...

«Коли не стало Василя, світ потерпів величезне фіаско. Ми втратили надзвичайно талановитого співака. Якщо провести якісь паралелі, то його можна порівняти з Гмирею, Шаляпіним, Крушельницькою, Паваротті. Він мав ще дуже багато перспектив. 41 рік йому був, а, оскільки, від 35 голос повнобарвно встановлюється, його чекала б просто зоряна кар'єра...» , - каже чоловік.

Фото з відкритих джерел

Він залишив по собі дуже багато тепла. Друзі розповідають, що про Василя Сліпака практично неможливо згадувати без усмішки.

«Найперше що на розум приходить, коли згадую про Василя - це його безкінечні жарти, розіграші, сценки з нічого. Ця людина - просто фонтан позитивних емоцій! Де б ми не бачились, тут, в Україні, чи навіть десь в Італії чи Франції, ми завжди перетинались на концертах. Знаєте, наші зустрічі починалися ввечері, а закінчувалися зовсім зранку, бо не могли розійтися й попрощатися...», - розповідає «Вголосу» Дмитро Кацал.

Друзі знали, що Василь займався волонтерством та активно їздив на фронт, аби допомагати українським воїнам. Але, про те, що він безпосередньо боронить українські Землі, дізналися вже з телебачення.

«Ми побачили, що він поїхав воювати в інтерв'ю на одному з телеканалів, це був для мене, у певній мірі, шок... Звичайно, це було його рішення, його воля, і я не маю право піддавати це рішення сумніву, але, на мій погляд, ціна втрати є дуже великою... Шкода, що його зараз з нами нема, бо він ще б дуже і дуже багато зробив для України...», - каже товариш Василя Сліпака.

Анастасія Сорока для ІА «Вголос»

 

ІА "Вголос": НОВИНИ