Вадим Васютинський - доктор психологічних наук, завідувач лабораторії пcихології мас Інституту соціальних та політичних досліджень АПН, професор.
Вадиме Олександровичу, як сприймається масовою свідомістю ідея проведення дострокових виборів?
Я висловлю власну думку з цього приводу. Думаю, що переважна більшість громадян сприймає факт проведення дострокових виборів досить негативно, розглядає їх як такі, що не дуже потрібні. Особливо це стосується прихильників Партії регіонів, яка, за результатами попередніх виборів, отримала перевагу в парламенті, сформувала уряд, отож реально отримала владу. Меншою мірою така оцінка стосується помаранчевої частини електорату, яка не була задоволена тим, як розгорталися події після виборів. Фактично помаранчева коаліція опинилася в програші, тому для певної частини ентузіастів, прихильників помаранчевої коаліції наступні вибори – це шанс переламати ситуацію на власну користь, тому вони ставляться до виборів прихильно.
Тобто, іншими словами, у ставленні населення можна виокремити два моменти. Перший пласт – це те, що стосується взагалі зміни політичних розподілів. У цьому розумінні прихильники Регіонів не хочуть виборів, а помаранчевих – частково хочуть. І є другий, психологічно дражливіший момент, який відображає загальне незадоволення владою, депутатами. Є така популістська фраза: «там усі там бандити, всі негідники, їх треба виганяти». І в цьому сенсі наступні вибори також мають певну кількість прихильників, які вважають, що просто треба покарати цих депутатів, «треба їх поставити на місце, треба розігнати гадів!». І це така дуже наївна віра в поліпшення, бо власне кажучи, вибори означають, що .замість цих прийдуть в принципі нові, але ті самі сили і особи. В цьому розумінні громадяни не отримають психологічної сатисфакції.
Можна сказати, що громадяни не очікують змін від цих виборів?
Події останнього року по-різному розчаровували громадян, а от розподіл голосів залишився дуже стабільним. Змінилося ставлення до політичного процесу: ентузіазму не буде ні з того, ні з того боку.
Як Ви вважаєте, чи є в Україні перспектива для «третьої сили», не помаранчевої і не біло-голубої?
Сьогодні такої перспективи немає. Результати виборів скоріше за все зафіксують перемогу регіоналів і комуністів , які й сформують уряд.
Тобто ви вважаєте, що помаранчевим не вдасться переграти біло-голубих?
Поки що розподіл голосів показує, що це — ймовірніша ситуація. Справа в тому, що у регіонів і в комуністів набагато стійкіший електорат. Тобто у регіонів він майже зберігся, а за деякими даними, навіть трішечки зріс. І у комуністів — трішечки зріс. Реально вони нічого не втрачають від перевиборів. Натомість серед помаранчевого електорату спостерігаємо більше розброду і хитань, більше незадоволених своїми політиками. І тому, мабуть, ці сили отримають свої відсотки, але трошки менші, ніж було минулого року. Не набагато, але менші.
Я думаю, велика помилка помаранчевих та, що вони дуже рано почали кампанію щодо проведення дострокових виборів. Їм би треба було Януковичу дати, як мінімум, рік, щоб він показав себе. Помаранчеві натомість злякалися промислового зростання, забувши про те, що від Партії регіонів у владу прийшли потужні «пилососи», які рано чи пізно вирвали б для себе – на шкоду загальній ситуації – все, що тільки можна. Треба було боятися зростання авторитету регіонів, але й треба було дати їм час проявити свої найгірші сторони. Тоді б народ, принаймні велика частина електорату регіонів, пошкодувала б, що голосувала за цю партію. А так їм не дали можливості переконатися в неспроможності уряду Януковича, такої зміни у масовій свідомості не відбулося.
Надалі триватиме протистояння цих двох політичних половин. Ймовірніше, з перевагою регіонів-комуністів, з менш ймовірною перевагою помаранчевих. Якщо помаранчеві раптом заберуть більшість у парламенті, то це принципово змінить ситуацію, хоча теж не надовго і, мабуть, ми тоді знову отримаємо „хитку нерівновагу”.
І все ж таки, повертаючись до перспективи «третьої сили»?
Щодо «третьої сили». Я думаю, дуже спокусливо і для одних і для других, якби в парламент пройшла ще якась невеличка сила, яка б набрала 3%.
Це можуть бути з боку біло-голубих – соціалісти, хоча вони зараз сильно втратили і мають надзвичайно низький рейтинг. Правда, є одна особливість — опитування завжди показують нижчий результат, ніж соціалісти отримують на виборах. Але схоже, що цього разу вони не наберуть тих 3%.
Малоймовірно, що до парламенту потрапить Вітренко. Вона, здається, остаточно втратила будь-який інтерес для електорату і навряд чи пройде.
З помаранчевого боку такою силою, як мені здається, могла би бути «Правиця». Вони могли би мати певний шанс, але тільки у тому випадку, якби крім них не було ще однієї такої сили, що малоймовірно. Оскільки ця ідея явно розсипалася, адже більшість цих партій пішли в НУНС, то ясно, що третьої помаранчевої сили не буде.
А партія Литвина?
Народна партія Литвина – це не помаранчева і не біло-синя сила. Це варіант центристської сили. Він міг би відіграти певну позитивну роль, але не схоже на те, що Литвин набере досить голосів. Справа в тому, що на виборах 2006 року він був у набагато сприятливішій ситуації, будучи при владі, маючи кошти. І тоді Литвин несподівано для багатьох пролетів. Схоже на те, що сьогодні він не набере голосів. Хіба би... З огляду на те, що є багато розчарованих, є ніби певна електоральна ніша, де можна взяти голоси. Але я думаю, що він не набере.
Чи буде на виборах взаємне поборювання НУНС і БЮТ?
Я думаю, що буде. Може не така явне, як на минулих виборах, але буде, тому що вони змагаються за той самий електорат.
На цих виборах буде два цікавих моменти, як на мене. Перший, це чи пройдуть соціалісти. І другий — хто набере більше голосів: НУ чи БЮТ із свого спільного електорату.
І хто – кого?
Поки-що незрозуміло.
Донедавна, безумовно, БЮТ мала перевагу. Зараз НУНС створила непогану першу десятку. Не найкращу, але з того, що вони могли створити – це, мабуть, найкращий варіант, за винятком Балоги, який просто населенням не сприймається. Але річ у тому, що це — перша десятка, а буде ще 2, 3, 4 і 5 десятки. Я думаю, що вся та політична „шушваль”, якої багато в усіх списках, не тільки в НУНС, вона знайде собі місця у списку. Тобто Луценко, Кириленко — виконують роль паровоза, а далі… Однак це нормально, кожна партія так робить, виставляючи наперед кращих, популярніших. Адже народ буде реагувати на цю першу п’ятірку чи десятку.
БЮТ, скоріше за все, не зможе запропонувати виборцям кращу, ніж у НУНС, п’ятірку. Перші номери списків БЮТ і НУНС будуть приблизно однакові. БЮТ буде працювати за рахунок авторитету Юлії Тимошенко. В НУ такого лідера немає. Луценко «не тягне» на таку роль. Я сказав би, що у БЮТ — сильний лідер, а в НУНС буде 3-4 не таких сильних, але більш-менш популярних лідерів. Якщо вони справді будуть працювати як добра команда, то можливо, до них можуть перекинутися якісь голоси.
Але ЮВТ, якщо активно включиться у виборчу кампанію, все-таки збереже перевагу над НУНС. Думаю, БЮТ набере більше голосів, ніж НУ, але ця перевага буде меншою, ніж на виборах 2006 року. Багато залежить від позиції президента, який завдяки Балозі став діяти дуже рішуче.
Ця дружба між НУНС і БЮТ матиме продовження після виборів?
Складно сказати. Сьогодні все більше є сигналів, які свідчать про те, що НУНС мала б об’єднатися з Регіонами і створити коаліцію у майбутньому парламенті. Такий розвиток подій не буде несподіваним. Перехід соціалістів від помаранчевих до біло-голубих – це була набагато більша несподіванка, ніж об’єднання НУ і Регіонів. З позицій політекономії, я думаю, що це буде непогано. З морально-психологічної – гірше, тому що буде травмована та частина українського суспільства, яка, на мою думку, є найбільш соціально зорієнтованою, зорієнтованою на інтереси суспільства, країни.
ІА "Вголос": НОВИНИ