Валентина Семенюк-Самсоненко – голова Фонду державного майна України, член СПУ.
- Пані Семенюк, Соцпартія розглядає те, що зараз відбувається у світі і в Україні не просто як економічну і фінансову кризу, а як кінець епохи лібералізму і зростання ролі держави. Як, на вашу думку, це має відбуватися в Україні? І як узгоджується з цією концепцією політика соціалістів, спрямована на відстоювання парламентсько-президентської республіки – адже ця модель в плані державному є слабша ніж президентська.
- Я хочу сказати, що принципи демократії базуються на рівності всіх гілок влади в на принципах дотримання закону з урахуванням поділу повноважень.
Найголовніше, що сьогодні нам треба забезпечити безперервність влади, бо у нас за всі ці роки ліберальної політики влада постійно була переривистою і навіть коли один уряд відійшов, а інший звинувачує, ніхто не прораховує наслідки навіть публічних звинувачень.
По-друге, крах ліберальної системи чітко показав, що сьогодні навіть найбільш ліберальні країни нарощують кількість суспільного майна. Тобто, вони до цього готувалися. А наша країна пішла зворотним шляхом – сьогодні кількість суспільного ( у нас ми називаємо державного) майна у нас менша ніж навіть у більшості країн «великої сімки». Сьогодні Франція має 39% суспільної власності, США – 37%, Англія почала нарощувати і суспільну, і муніципальну власність, для того, щоб були сильні територіальні громади. Крах, який відбувся в Україні, стався саме тому, що ми дуже швидкими темпами впроваджували ліберальну економіку, не думаючи про її наслідки. Згадайте, коли було введене поняття «казенне майно»? Катериною І, яка сказала, що я побудую казенні підприємства для того, щоб наповнювати казну. У нас же сьогодні ліберали все розпродали, роздали і вважають, що вони можуть, саме таким чином – продаючи об’єкти – наповнювати казну. Так діяти можуть тільки люди тимчасові. І коли зараз я пішла на посаду керівника Фонду держмайна, я сказала «Стоп», тому мене вважають тормозом приватизації.
ТІ об’єкти, які залишилися в держави, продавати не можна. Це вже критична межа економічної безпеки. І ви зверніть увагу: Ющенко – ліберал, але підтримав соціалістку Семенюк. Чому? Бо він як президент, гарант конституції відповідає за економічну безпеку. І він дійшов до розуміння, що повинен наповнювати казну не тільки, продаючи об’єкти, але й відновлюючи виробництво, йдучи на відновлення платоспроможності підприємств. Тому можу сказати, що сьогодні я на цій посаді ще й тому, що президент поділяє мою позицію, що повинен бути зроблений «лівий поворот», в тому числі і збереження державного сектору економіки. Я можу це зробити. Бо я до бізнесу не мала ніякого відношення. Ні я, ні члени моєї родини не маємо ні приватизаційних акцій, ні корпоративних прав. Можу сказати, що за всі роки своєї роботи я постійно доказувала одне: повинен бути державний сектор економіки. І ви можете собі уявити, перед вами сидить жінка, яка 8 років пробивала прийняття закону про управління об’єктами державної власності. І я зуміла доказати в парламенті і таки прийняли закон саме мого авторства і в тому варіанті, який я пропонувала.
Друге питання – я все-таки зафіксувала і зберегла галузево-територіальний принцип управління в державі. Тобто галузеве міністерство повинне мати і державне, і приватне, і казенне майно. Є територія, яка повинна управляти різними підприємствами, різними формами власності. Але робити це через місцеві податки і збори, через комунальну власність, через призначення керівників і контракти для підприємств, які знаходяться на цій території. І третє питання в тому, що коли я прийшла у Фонд держмайна, за всі роки незалежності вперше порахували майно. Виявилося, що за 15 років незалежності ніхто не рахував, що має Україна. Моє завдання – зберегти те, що можна зберегти, враховуючи національні інтереси і світові процеси, які відбуваються.
- Побутує така думка, що Ющенко не сприймає всіх тих, хто є кандидатами в президенти. Наскільки мені відомо, Соцпартія пропонує вас кандидатом на посаду президента. Це не вплине на ваші стосунки з Віктором Ющенком?
- Я претендент на кандидатство, якщо можна так сказати. Партія прийняла рішення, а я солдат партії і буду його виконувати. Але хочу сказати, що на наші з Ющенком стосунки це не впливає. І я можу сказати, що все, що стосується роботи Фонду держмайна, я виконую, дотримуючись законів, Конституції і постанов, які приймаються Кабміном в рамках закону. Якщо ж вони приймаються з порушеннями, президент накладає вето і тоді я виконую укази президента. Зверніть увагу, що Ющенко – фінансист, банкір, який добре знає фінансову систему – підтримав мої підходи до збереження майна. Тому що він розуміє, що ліберальні підходи у розвитку держави призведуть до краху. І він сьогодні відстоює інтереси держави. Конкуренції між нами я не бачу. Я працюю як працювала. Будуть президентські вибори – тоді побачимо.
- Під «лібералами» ви маєте на увазі Тимошенко?
- Чому? Можу сказати, що на сьогодні у сесійній залі тільки комуністи є представниками лівої ідеології. Всі інші партії – ліберальні. І уряд сформовано ліберальний. Там же сьогодні не тільки бютівці, там і нашоукраїнці.
- Пані Сеиенюк, ви є лідер жіночої організації «Жінки України за майбутнє дітей», однією із небагатьох жінок, які працюють в уряді, прихильник збільшення ролі жінок в управлінні державою. Але тим не менш, ви досить жорстко критикуєте Тимошенко. Де межа жіночої солідарності?
- Я належу до тих жінок, які є берегинями добра і уміють знаходити і берегти вогнище доброго, теплого, а не злого. Я завжди критикувала людей при владі за їхні вчинки, за їхні дії. Юлія Тимошенко гарна, симпатична жінка. Але те, що вона робить, мені не імпонує. Тому я критикую її за дії. Я не чоловік, щоб оцінювати її зовнішність. Це її особисте питання. Коли було засідання Кабміну і Тимошенко прийняла рішення не допустити мене до приміщення Кабміну, я сказала, що найстрашніше для будь-якої держави - коли до влади приходять амбітні люди, які ставлять свої особисті амбіції вище державних чи суспільних інтересів. Кабмін – це не твоя особиста хата. Ти там, на цій посаді, тимчасово. І коли людина каже, що не допустить чогось, бо їй це не подобається, це говорить про те, що бідний той народ, який бачить своїми поводирями таких амбітних людей.
- Ви сьогодні казали, що перебуваючи на посаді голови ФДМУ, ви ніби опинилися в таборі ворогів, олігархів. Але є й інший бік цієї ситуації, коли можна стати не тільки своїм серед чужих, але й чужим серед своїх …
- Я можу сказати, як кажуть у народі: «Єсть люди и есть людишки». Якщо і наші члени партії поступали не так, чи мали намір вчинити не так, звертаючись до мене, я завжди усіх ставила на місце. Я вважаю, що коли ти при владі, то не повинен займатися виконанням бажань окремих фізичних осіб, навіть якщо ці фізичні особи є членами твоєї партії. Бо ми повинні вирішувати загальні справи. Моя позиція – діяти за законом. Вона сьогодні і подобається олігархам, і не подобається. Але коли один одному не довіряють, то для них ліпше, коли вони купують чесно, по закону, коли конкурентно купують акції чи приймають в оренду об’єкт. Всі хочуть жити за законом. Навіть бізнес каже, що краще бачити послідовну Семенюк, ніж ортодоксальні дії, які ми іноді бачимо від непослідовних і популістичних людей.
- Соціалісти готуються повернутися в парламент?
- Виборів цього року вже не буде, вони перенесені на наступний рік. Але я можу сказати, що сьогодні люди відчувають, що помилилися у своєму виборі. Багато є розчарованих діями лібералів. Люди хочуть мати сьогодні соціальний захист і бачать, хто що робить. Тому я не випадково цитувала «Скажи-ка барин, ведь не даром Москва, спаленная пожаром французу отдана». Коли нас у сесійному залі звинувачували у всьому, коли ми одні заважали всім, то сьогодні вже ми не заважаємо. То чому ж вони там не можуть знайти спільної мови? А спільної мови вони ніколи не знайдуть, бо у них сьогодні один інтерес: добрати, докрасти, дотягнути, привласнити. А інтереси громадян - тільки на словах і тільки до виборів, а після виборів - забули що говорили…
ІА "Вголос": НОВИНИ