У конфлікт довкола земельної ділянки втягнуті не тільки мешканці, але й Ратуша
Уже два роки пані Мирослава Білик намагається приватизувати земельну ділянку, на якій колись стояв будинок, де її родина прожила 45 років. З'ясувалося, що зробити це непросто. Ходіння владними коридорами та судові позови стають звичним явищем у житті людини, яка намагається законним шляхом приватизувати те, що насправді належало їй роками.
Частина будинку №112 на вул. Варшавській у Львові належала батькові пані Мирослави, а друга половина – батьковій сестрі. Обидві сім'ї насильно вивезли з Польщі в Україну у 1946 році і цей будинок їм надали як компенсацію за залишене там майно. Родина проживала в будинку від 1947 до 1992 року включно. 1992-го, коли помер батько пані Мирослави, вона з матір'ю стали співвласниками будинку.
У 1992 році будинок та земельна ділянка площею 0,088 га, що перебували у постійному користуванні родини, були вилучені під реконструкцію вулиці Варшавської, а мешканці – відселені. Проте внаслідок реконструкції використали тільки частину земельної ділянки, а решта залишалася у користуванні родини й надалі. Будинок знесли у 1998 році, але на ділянці залишилися сад і сарай-гараж, який пані Мирослава використовувала для зберігання речей.
Про приватизацію земельної ділянки на вул. Варшавській, 112, пані Білик зверталася у Львівську міську раду, де їй відповіли, що це можна буде зробити після закінчення реконструкції вулиці. А реконструкція тривала... Тож, 31 березня 2006 року Мирослава Білик подала офіційну заяву і почала готувати технічну документацію, необхідну для приватизації.
В той же час вона випадково дізналася від сусідів, що земельна ділянка вже приватизована. Як з'ясувалося, згідно з ухвалою Львівської міської ради від 16.03.2006 року, земельну ділянку на Варшавській, 112, передали у власність колишнього заступника міського голови Львова з питань промисловості та підприємництва Володимира Яніва і видали на неї державний акт на право власності.
Підставою ухвали Львівської міської ради про передачу у приватну власність Яніву земельної ділянки було рішення виконкому ЛМР № 913 від 2.09.2005 року про надання однокімнатної квартири будинку №112 на вул. Варшавській у Львові Янів Євгенії Антонівні, яка перебувала на черзі для поліпшення житлових умов з початку 2005 року, та її синові Яніву В. Г., а розпорядженням Шевченківської райадміністрації №1792 від 19.10.2005 року згадану однокімнатну квартиру передано у спільну сумісну власність Янів Є. А. та Яніву В. Г. Тут виникає запитання: як можна було видати ордер на однокімнатну квартиру в будинку на вул. Варшавській, 112, якщо тоді за вказаною адресою жодного будинку не було – його знесли у 1998 році.
До того ж, буквально за два тижні після отримання державного акта на право власності на земельну ділянку Янів продав неіснуючий будинок на вул. Варшавській, 112, у якому його матері... надали квартиру для "поліпшення житлових умов". Продав, звичайно ж, разом з земельною ділянкою, на якій був розташований будинок. Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки укладено між Янівим Володимиром Григоровичем і Лозинською Нінель Василівною 18 квітня 2006 року.
Обурена таким станом справ Мирослава Білик подала у Шевченківський районний суд м. Львова позовну заяву до Львівської міськради, БТІ, Яніва і Лозинської про визнання протиправними документів щодо приватизації та про визнання за нею права користування земельною ділянкою.
За фактом службової підробки службовцями ОКП ЛОР БТІ та БО прокуратурою Шевченківського району порушено кримінальну справу і винесено постанову про призначення будівельно-технічної експертизи, яка мала відповісти на запитання: чи могла будівля на вул. Варшавській, 112, станом на 2005 рік з врахуванням технічних характеристик вважатися житловим будинком і чи може вона вважатися таким зараз.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, "будівля, яка розташована на земельній ділянці по вул. Варшавській, 112, у м. Львові, за технічними характеристиками станом на 22.06.2005 року не являлась житловим будинком".
Експертиза також підтвердила, що і сьогодні будівля на вул. Варшавській, 112, непридатна для проживання людей. Вона ж встановила, що цю будівлю можна віднести до господарської (допоміжної) споруди, тобто такої, яка необхідна для обслуговування індивідуального житлового будинку.
А Нінель Лозинська, яка купила у Яніва будівлю і земельну ділянку на вул. Варшавській, 112, вважає, що їй перешкоджають у здійсненні права користування своїм майном. У відповідь на позов Мирослави Білик вона подала у Шевченківський районний суд м. Львова зустрічну позовну заяву про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків. Лозинська звинувачує Мирославу Білик у протиправних діях, які обмежують її у здійсненні права власності і вимагає матеріального відшкодування у розмірі 192 275 грн за майнову шкоду та 50 000 грн – за моральну.
Мирослава Білик:
"У нас вже був погоджений план на приватизацію. І тут нам говорять, що це зовсім не наше, що там п. Янів проживає, він там прописаний, його мамі хату надали для поліпшення житлових умов. У БТІ з нашого сараю-гаражу зробили хату! Уявляєте? Там, де мій тато свинку тримав!
Коли ми подали заяву в суд, то на ділянку наклали арешт. Це було у вересні 2006 року, а вже у жовтні нам сусіди телефонують: "Приїжджайте, бо розбирають ваш сарай". Ми приїхали, а вони дах вже зняли. Хотіли все зруйнувати, але їм це не вдалося. Це був єдиний раз, коли я Лозинську бачила.
23 грудня було судове засідання, на яке вперше прийшов адвокат Лозинської. А її самої ми більше не бачили, хоч вона стверджує, що я їй не даю доступу до тої земельної ділянки. Всі говорять, що Янів так зробив, бо був при владі. А ми хто? Значить, люди, які є при владі, можуть собі таке дозволяти?
Я думаю, що наша міськрада вчинить правильно, тому що там і для неї є дуже велика земельна ділянка. Нехай нам віддадуть тих 5,6, арешту нехай міськрада забирає. Там десь П соток було. Під дорогу забрали трохи подвір'я і хату, а за гаражем ще велика ділянка залишилася".
ІА "Вголос": НОВИНИ