Про це йдеться в статті, опублікованій в журналі Scientific Reports.
"Відкриття перхлоратів на поверхні Марса змусило нас роздумувати над тим, як сильно вони впливають на потенційнк населення планети. Ми показали, що під час опромінення марсіанським ультрафіолетом вони починають взаємодіяти з оксидами заліза в грунті і в десятки разів прискорювати загибель клітин в порівнянні зі звичайним дією ультрафіолету. Поверхня Марса виявилася ще менш придатною до життя, ніж ми вважали раніше ", - пишуть Дженніфер Водсворт (Jennifer Wadsworth) і Чарльз Кокелл (Charles Cockell) з університету Единбурга (Шотландія).
У листопаді 2012 року Джон Гротцінгер (John Grotzinger), керівник наукової команди марсохода Curiosity, заявив про "епохальне відкриття" на Марсі, яке, за його словами, повинно було потрапити на сторінки підручників. Через два тижні, коли ця заява вже встигла обрости найфантастичнішими чутками, планетологи НАСА розповіли про відкриття перхлоратів - примітивних органічних молекул - в грунті Марса.
Це відразу знищило всі надії на відкриття перших слідів позаземного життя. Подібні молекули можуть формуватися в грунті в результаті "неживих" хімічних реакцій і взаємодії інших форм органіки з ультрафіолетом і космічними променями.
Крім того, перхлорати - вкрай агресивні окислювачі. Це відразу змусило вчених засумніватися в тому, що будь-які сліди життя, якщо вони й існували на Марсі, могли зберегтися в верхніх шарах його грунту. Багато інших планетологів почали сумніватися в придатності Червоної планети для життя в принципі, адже попадання великої кількості перхлоратів в грунтову воду зробить її отруйною майже для всіх мікробів.
Уодсворт і Кокелл перевірили, чи так це насправді, провівши перший експеримент з вирощування звичайних мікробів, бацил Bacillus subtillis, в грунті, що повністю імітує грунт Марса за хімічним складом і рівнем опромінення ультрафіолетом.
Під час експерименту розкрито кілька несподіваних речей. Наприклад, якщо ультрафіолет відсутній, то мікроби можуть пристосуватися до "марсіанських" рівнів перхлоратів і прожити досить довго, але при його появі колонії Bacillus subtillis практично миттєво вмирають - середній термін їх життя в таких умовах становить близько 50-60 секунд.
Як засвідчив "розтин" мікробів, причиною їхньої прискореної загибелі стала незвичайна реакція між ультрафіолетом, перхлоратами і оксидами заліза, що містяться в марсіанському ґрунті. Їхня взаємодія призвела до насичення живильного середовища "хлоркою", атомами хлору і молекулами двоокису хлору, надзвичайно агресивними хімічними сполуками, які вбивають мікробів навіть в самих невеликих концентраціях.
Все це говорить про те, що поверхня Марса дійсно в принципі не може підтримувати життя, адже навіть вкрай малих часток перхлоратів, що не перевищують 0,6%, досить для вбивства всіх мікробів. Звичайно, це відкриття запевняє, що сліди життя не можуть зустрічатися на великій глибині, куди ультрафіолет не проникає, але на поверхні його шукати не варто.
Єдиним позитивним моментом цього відкриття є те, що тепер вчені можуть не побоюватися "зараження" поверхні Марса земними мікробами, які могли потрапити туди разом з марсоходами і захисними екранами марсіанських зондів. Навіть якщо їм вдалося пережити подорож до Червоної планети, ультрафіолет і перхлорати знищать їх при спробі колонізувати Марс.
ІА "Вголос": НОВИНИ