Пасха вважається перехідним (“мандрівним”) святом, тобто не має постійної дати.
Традиційно Великдень святкується першої неділі після повного місяця, який випадає після весняного рівнодення, або настає після нього (діапазон від 4 квітня до 8 травня).
Християнська традиція події запроваджена в честь чудесного Воскресіння розіп’ятого на Хресті Ісуса Христа. Спочатку християни відзначали свою Пасху одночасно з юдейською. Лише на Першому Вселенському Нікейському соборі (19 червня 325-го) було визначено табу її святкування одночасно з юдейською.
Юдейська Пасха – це свято одного народу (євреїв), а християнська – свято усіх народів світу, що сповідують християнське вчення без розрізнення расової та національної належності, соціального та суспільного стану; свято спасіння усіх людей, позбавлення первородного гріха першої людини Адама; перемоги над силами диявола та торжества безсмертя.
Усього Пасха триває 40 днів. Великодний цикл починається неділею Митаря і Фарисея за 10 тижнів перед Пасхою, а завершується через 8 тижнів після Пасхи неділею Всіх Святих.
Останнє святкування Ісусом Христом Пасхи
Відповідно до Святого Письма Нового Завіту, останній раз Ісус Христос відзначав це свято у четвер, який згодом назвали Великим, під час Таємної Вечері зі своїми учнями. Тоді вони споживали прісний хліб – мацу. Використання квасного (дріжджового) тіста заборонялося законом.
Тісто, яке росте на дріжджах, символізує егоїстичний початок в людині; чванство, захоплення собою та нехтування тими, хто її оточує. Тісто маци виготовляють тільки з борошна та води, що символізує скромність, невибагливість, чуйність та піклування про інших людей.
Християнські основи свята
”Після суботнього вечора, як розвиднялося першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина й інша Марія, щоб навідатися до гробу” [Господнього], щоб помазати Його [Ісуса Христа] тіло пахучим миром, чого не встигли зробити при погребінні.
”І ось стався великий землетрус, бо Господній ангел, зійшовши з неба, підійшов і відкотив камінь [вага 2 тонни !!!] від отвору гробниці та сів на ньому. Був же його вигляд, мов блискавка, а його одяг – білий, мов сніг.
Та ангел озвався і сказав жінкам: ”Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого! Нема Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть подивіться на місце, де Він лежав. …Скажіть Його учням, що Він устав із мертвих; Він чекатиме вас у Галилеї, там Його й побачите” (Матвія 28:1, 2-3, 5-7).
Відтак, Його бачили упродовж 40 днів учні, яких навчав Він таємницям Божого Царства. Всього ж Його бачили 500 людей (!!!). Апостолові Хомі (Томі), який не вірив у Воскресіння Ісуса Христа, Він дав навіть доторкнутися до своїх ран. Святкувати християнську Пасху заповіли апостоли, учні Ісуса Христа: ”[Тому,] усуньте стару закваску, щоб бути новим тістом, бо ви прісні, адже наша Пасха, Христос, [за нас] принесений в жертву. Тому святкуймо не в старій заквасці й не в заквасці злоби та лукавства, а в прісності щирості та істини” (I-е послання ап. Павла до Коринтян 5:7-8).
Великдень – це не одна, хоч би й найбільша подія в історії нашого спасіння, але це повнота, завершення всіх планів Божого Провидіння.
Що і чому покладемо у Великодній кошик?
Свято Великодня має чималу веселку церковних і народних символів та атрибутів. Після закінчення Літургії священик освячує паски (тіло Ісуса Христа, яке Він заповів учням), яйця, інше їстівне – сир, масло (миряни прагнуть Божого благословення, як немовля прагне материнського молока), м’ясо, ковбасу (символи жертовного агнця, баранчика), хрін (гіркий, пекучий смак, Страсті Христові), сіль (зв’язок між Богом і людьми, Сіль землі – апостоли Христа), зелень (пробудження природи), а також свічку (Христос - Світло яке виходить із темряви гріха, очищення).
Із особливим шануванням наші предки і ми сприймаємо хліб насущний, коровай – не тільки їстівний спожиток, але й один із магічних засобів закликання родючості. Побутує звичай, що після освячення паски господар біжить швиденько додому, аби його ніхто не наздогнав. Чому? Аби жито, пшениця, овес, ячмінь, гречка, льон росли так швидко, як біжить господар; біжить, щоб з роботою бути попереду, щоб дівчата скоріше виходили заміж.
Важливе місце належить яйцеві (крашанці, писанці)
Свячене яйце споживають першим, коли приходять з заутрені. Яйцями (писанками, крашанками) обмінюються, дарують рідним, сусідам. убогим. Перше подароване свячене яйце, за народним повір’ям, має найбільшу магічну силу. Дівчата вмивалися водою, у яку занурювали крашанку та гроші, ”щоб бути рожевими та вродливими”.
Побутує вірування, таке яйце має здатність сприяти пошуку скарбів. Дітвора залюбки грається “на вбитки” – чия крашанка міцніша, той перемагає. Яйце здавна – символ життя, сонця, воскресіння, синонім джерела життя у Всесвіті, червоний колір – кров Ісуса Христа, Який своєю добровільною смертю. а відтак, Воскресінням подарував людям вічне життя.
Cонце “грає” по-особливому
Вітати із святом та христосуватися починають відразу після закінчення Літургії: “Христос Воскрес!” ”Воістину Воскрес!”
“Вітайте одне одного святим поцілунком. Усі Христові Церкви вас вітають!” (Римлян 16:16).
Кажуть, цього дня сонце “грає” по-особливому, - танцює й міниться. У Великодню ніч парубки та чоловіки розкладають неподалік храму невеличке вогнище, під час освячення пасок - стріляють.
У Великдень дівчата біля храму співають веснянки й виводять хороводи, які у нас називають гаївками (“глаголити” – говорити), – “Подоляночка”, “Князівна”, “Струмочок”, “Голубка”, “Вже весна скресла”… Ходіння по колу знаменує рух сонця, сприяє пробудженню та розвитку природи.
Аналогічну символіку мають узвичаєні гойдалки. Підйом угору, підкидання будь-чого, підстрибування – давні магічні дії. Їхня роль – стимулювати зростання рослин, допомогти їм піднятися. На Великдень цілий день гудуть дзвони (символ семитижневого мовчання). Дзвонять не тільки діти, але й дорослі.
Хто на Великдень подзвонить у дзвони, у того буде великий урожай, особливо гречки. Побутує звичай ”волочіння” – другого дня свята діти відвідують рідних, знайомих, священиків, дарують їм “волочильне” (пшеничний калач, кілька крашанок). Дітям презентують солодощі, інколи гроші. Третього дня свята кидають шкарлупу від освячених крашанок у річку (озеро, ставок) або закопують на городі чи в полі.
Народний прогностик:
На Великдень небо ясне та сонце “грає” – до багатого врожаю та теплого літа; другий день Великодня ясна погода – літо буде мокрим, хмарна – літо буде сухе.
Степан Боруцький.
ІА "Вголос": НОВИНИ